Номер провадження: 22-ц/813/785/26
Справа № 522/3282/17
Головуючий у першій інстанції Абухін Р.Д.
Доповідач Погорєлова С. О.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.09.2026 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: Погорєлової С.О.
суддів: Таварткіладзе О.М., Сєвєрової Є.С.
за участю секретаря: Турик А.Ф.к.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними, накладення стягнення на спадкове майно, на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси про поворот виконання судового рішення, постановлену під головуванням судді Абухіна Р.Д. 26 серпня 2025 року у м. Одеса, -
встановила:
Позивач ОСОБА_1 , після подання 14 червня 2017 року заяви про зміну предмета позову та заявлення позовних вимог до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , остаточно просив:
визнати недійсним договір дарування 12 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. 19 грудня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за №4436;
визнати недійсним договір дарування 1/4 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. 19 грудня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за №4435;
визнати недійсним договір дарування 1/2 частини зупиночного місця АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. 19 грудня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за №4437;
визнати недійсним договір дарування 1/4 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобалія І.В. 15 лютого 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №60;
накласти стягнення на спадкове майно, прийняте ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 в рахунок погашення заборгованості спадкодавця ОСОБА_7 перед ОСОБА_1 за договором позики від 10 квітня 2015 року в розмірі 6527500,00 грн., що на момент подачі позову за курсом НБУ еквівалентно 250000,00 доларів США, шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на:
1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 3569948,00 грн. згідно Звіту про оцінку майна ФОП ОСОБА_8 ;
1/4 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 447583,25 грн. згідно Звіту про оцінку майна ФОП ОСОБА_8 ;
1/2 частину зупиночного місця АДРЕСА_3 , вартістю 115000,00 грн. згідно Звіту про оцінку майна ФОП ОСОБА_8 ;
1/4 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 813183,50 грн. згідно Звіту про оцінку майна ФОП ОСОБА_8 (т.1 а.с.46-49).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2017 року, ухваленим в порядку заочного розгляду справи, позов задоволено повністю (т.1 а.с.119-122).
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_4 на рішення суду (т.2 а.с.3-4).
29 травня 2025 року представником ОСОБА_1 подано заяву про відмову від позовних вимог; визнання нечинним рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2017 року; скасування заходів забезпечення позову, вжитих на підставі ухвали апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2018 року (т.8 а.с.144-148).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 червня 2025 року заяву представника ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_1 про відмову від позову задоволено. Відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними, звернення стягнення на спадкове майно шляхом визнання права власності прийнято. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2017 року в справі №522/3282/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними, звернення стягнення на спадкове майно шляхом визнання права власності визнано нечинним, провадження в справі закрито. Скасовано заходи забезпечення позову. Розподілені судові витрати.
У наступному, представник ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції із заявою про поворот виконання судового рішення у справі.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2025 року допущено поворот виконання рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 липня 2017 року у справі № 522/3282/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними, накладення стягнення на спадкове майно.
В порядку повороту виконання судового рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2017 року у справі № 522/3282/17 повернуто у власність наступне нерухоме майно:
1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_11 , на підставі договору дарування від 19 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. та зареєстрованого реєстрі за номером 4436.
1/4 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_11 , на підставі договору дарування від 19 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. та зареєстрованого в реєстрі за номером 4435.
1/2 частини зупиночного місця № 15 в жилому будинку АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_11 на підставі договору дарування від 19 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. . та зареєстрованого в реєстрі за номером 4437.
1/4 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_11 на підставі договору дарування від 15 лютого 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобалія І.В. за номером 60.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_4 про поворот виконання судового рішення відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що, у порушення вимог ч. 10 ст. 444 ЦПК України, місцевим судом не було повідомлено позивача та його представника про час та місце слухання справи, що порушило фундаментальні права та інтереси позивача.
Крім того, з наданих відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що власниками спірного нерухомого майна є треті особи які, в порушення вимог ч. 3 ст. 53 ЦПК України, не були залучені до участі у справі ухвалою суду першої інстанції.
Апелянт зазначає, що у разі повороту виконання рішення суду, третіх осіб залучають до участі у справі, коли рішення може вплинути на їх права та обов`язки. Залучення відбувається на підставі ухвали суду, якою третій особі роз`яснюється роль і можливий вплив рішення на її становище. Зазначених вимог місцевим судом виконано не було.
Сторони про розгляд справи на 08 вересня 2026 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились.
07 вересня 2026 року від представника ОСОБА_4 , ОСОБА_12 на адресу Одеського апеляційного суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідачів та їх представника.
Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно п.п. 1-3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм процесуального права; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 , після подання 14 червня 2017 року заяви про зміну предмета позову та звернення позовних вимог до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , остаточно просив:
визнати недійсним договір дарування 1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. 19 грудня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за №4436;
визнати недійсним договір дарування 1/4 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. 19 грудня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за №4435;
визнати недійсним договір дарування 1/2 частини зупиночного місця АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. 19 грудня 2016 року, зареєстрований в реєстрі за №4437;
визнати недійсним договір дарування 1/4 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобалія І.В. 15 лютого 2017 року, зареєстрований в реєстрі за №60;
Накласти стягнення на спадкове майно, прийняте ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_7 в рахунок погашення заборгованості спадкодавця ОСОБА_7 перед ОСОБА_1 за договором позики від 10 квітня 2015 року в розмірі 6527500,00 грн., що на момент подачі позову за курсом НБУ еквівалентно 250000,00 доларів США, шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на:
1/2 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 3569948,00 грн. згідно Звіту про оцінку майна ФОП ОСОБА_8 ;
1/4 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , вартістю 447583,25 грн. згідно Звіту про оцінку майна ФОП ОСОБА_8 ;
1/2 частину зупиночного місця АДРЕСА_3 , вартістю 115000,00 грн. згідно Звіту про оцінку майна ФОП ОСОБА_8 ;
1/4 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , вартістю 813183,50 грн. згідно Звіту про оцінку майна ФОП ОСОБА_8 (т.1 а.с.46-49).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2017 року, ухваленим в порядку заочного розгляду справи, позов було задоволено повністю (т.1 а.с.119-122).
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 травня 2018 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення (т.1 а.с.200-201).
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 червня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_9 в інтересах ОСОБА_4 на рішення суду (т.2 а.с.3-4).
29 травня 2025 року представником ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про: відмову від позовних вимог; визнання нечинним рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2017 року; скасування заходів забезпечення позову, вжитих на підставі ухвали апеляційного суду Одеської області від 19 липня 2018 року (т.8 а.с.144-148).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 червня 2025 року заяву представника ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_1 про відмову від позову було задоволено. Відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними, звернення стягнення на спадкове майно шляхом визнання права власності прийнято. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2017 року в справі №522/3282/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними, звернення стягнення на спадкове майно шляхом визнання права власності визнано нечинним. Провадження в справі закрито. Скасовано заходи забезпечення позову. Розподілені судові витрати.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2025 року заяву ОСОБА_4 про поворот виконання судового рішення у справі було задоволено, допущено поворот виконання рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 липня 2017 року у справі № 522/3282/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними, накладення стягнення на спадкове майно.
В порядку повороту виконання судового рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21.07.2017 у справі № 522/3282/17 повернуто у власність наступне нерухоме майно:
1/2 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_11 , на підставі договору дарування від 19 грудня 2016 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. та зареєстрованого реєстрі за номером 4436;
1/4 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_11 , на підставі договору дарування від 19 грудня 2016 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. та зареєстрованого в реєстрі за номером 4435;
1/2 частини зупиночного місця № 15 в жилому будинку АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_11 на підставі договору дарування від 19 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. та зареєстрованого в реєстрі за номером 4437;
1/4 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , яка належить ОСОБА_11 на підставі договору дарування від 15 лютого 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобалія І.В. за номером 60.
Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 444 ЦПК України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Суд вирішує питання про поворот виконання, якщо за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.
Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до ч. 1-3 цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу, як суд першої інстанції.
Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи.
У рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року по справі №13-рп/2011 роз`яснено, що інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Відтак, поворот виконання рішення - це повернення сторін виконавчого провадження в первісне становище у зв`язку із скасуванням виконаного рішення суду з метою поновлення їхніх прав.
За своєю суттю поворот виконання рішення - це процесуальна гарантія захисту майнових прав учасників справи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням (постанова Великої палати Верховного Суду 04 вересня 2019 року у справі №569/15646/16-ц).
Поворот виконання можливий, у разі якщо: а) позивач одержав від відповідача в порядку виконання рішення майно або грошові кошти; б) виконане рішення скасовано судом чи змінено із задоволенням позовних вимог в меншому розмірі.
За змістом наведених норм закону, поворот виконання скасованого рішення суду допускається у разі його фактичного виконання і ухвалення судом нового рішення у справі.
У даному випадку колегія суддів приймає до уваги, що Інформаційною довідкою №432322505 від 20 червня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджується, що квартира АДРЕСА_6 зареєстрована на праві власності 08 жовтня 2018 року за ОСОБА_13 , розмір частки 1/1.
Однак, до виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 липня 2017 року у справі №522/3282/17, на підставі договору дарування від 19 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. та зареєстрованого в реєстрі за №4436, за відповідачем ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_6 (номер запису про право власності:18122816 від 19 грудня 2016 року).
Також на підставі договору дарування від 19 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. та зареєстрований в реєстрі за №4437, відповідачем ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на 1/2 частину зупиночного місця №15 в жилому будинку АДРЕСА_5 (номер запису про право власності:18123458 від 19 грудня 2016 року).
Інформаційною довідкою №433452250 від 30 червня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджено, що квартира АДРЕСА_7 в цілому зареєстрована на праві власності 26 червня 2025 року за ОСОБА_14 .
При цьому до виконання рішення від 21 липня 2017 року у справі №522/3282/17, на підставі договору дарування від 19 грудня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман І.М. та зареєстрованого в реєстрі за №4435, за відповідачем ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_7 (номер запису про право власності:18122131 від 19 грудня 2016 року).
Інформаційною довідкою №432322362 від 20 червня 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджено що 1/4 частина квартири АДРЕСА_8 , яка належала ОСОБА_11 на підставі Договору дарування від 15 лютого 2017 року (номер запису про право власності:19026661 від 15 лютого 2017 року), після виконання згаданого судового рішення, зареєстрована 16 листопада 2017 року на праві власності за ОСОБА_15 .
Вказані особи, які наразі є власниками спірного нерухомого майна: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 - протокольною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 28 липня 2025 року були залучені до участі у справі в якості заінтересованих осіб.
Однак, колегія суддів доходить висновку про безпідставність залучення судом вказаних осіб в якості заінтересованих, оскільки згідно положень ст. 42 ЦПК України, у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
При цьому дана справа судами розглядається в порядку не окремого, а позовного провадження, у якій, згідно ч. 1 ст. 42 ЦПК України, учасниками справи є сторони, треті особи.
Відтак, фактично, ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які є власниками спірного нерухомого майна, є третіми особами у цій цивільній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Третя особа у справі не є стороною у цивільному процесі.
За змістом ст. ст. 53, 54 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Отже, правове становище третіх осіб у процесі посідають особи, які мають юридичний інтерес до справи, але інтерес, який не є рівноцінним інтересам сторін (позивача чи відповідача). Інститут третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, зумовлений перш за все необхідністю забезпечити можливість здійснення відповідними суб`єктами права регресу.
Якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред`явити вимоги до сторони, така сторона зобов`язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
Відповідно, третя особа у справі є лише сonsortes litis (учасником справи), не його стороною, а отже, витребування від третіх осіб нерухомого майна на користь відповідача, в порядку повороту виконання рішення суду, є неможливим.
Крім того, як вже вказувалось вище, поворот виконання рішення - це повернення сторін виконавчого провадження (кредитора/позивача та боржника/відповідача) в первісне становище у зв`язку із скасуванням виконаного рішення суду з метою поновлення їхніх прав.
У даному випадку, оскільки спірне нерухоме майно належить на праві власності третім особам, які не є сторонами у справі, то повернення сторін у справі - позивача ОСОБА_1 та відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , у первісне становище є неможливим, як і неможливим буде фактичне виконання такого судового рішення.
Колегія суддів зазначає, що витребувати можна лише те майно, яке є в наявності та фактично перебуває в незаконному володінні саме відповідача, а не третьої особи.
Належними способами захисту, у даному випадку, може бути подання відповідачем, у межах процесу повороту виконання рішення суду, клопотання про проведення повороту виконання судового рішення не в натурі (повернення об`єктів нерухомості), а шляхом стягнення грошового еквівалента вартості майна, або подання окремого віндикаційного позову до володільців нерухомого майна на підставі положень ст. ст. 387, 388 ЦПК України.
Щодо доводів апеляційної скарги представника ОСОБА_1 про те що, у порушення вимог ч. 10 ст. 444 ЦПК України, місцевим судом не було повідомлено позивача та його представника про час та місце слухання справи, що порушило фундаментальні права та інтереси позивача, то колегія суддів зазначає наступне.
Так, згідно матеріалів справи, судова повістка про виклик ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 26 серпня 2025 року, повернулась до суду першої інстанції із відміткою «за закінченням терміну зберігання», що не є доказом належного інформування учасника справи про час і місце розгляду справи, не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.
Однак, колегія суддів приймає до уваги, що у даній справі інтереси позивача представляв адвокат Чубаров С.В., якому судова повістка про виклик до суду на 26 серпня 2025 року була надіслана на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС 29 липня 2025 року, та отримана адвокатом у той же день о 18 годині (т.8 а.с. 199).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2024 року у справі № 643/17028/20 (провадження № 61-17619св23) зазначено, що: «процесуальним законодавством передбачено два способи надсилання судової повістки: шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Вимога про надіслання судової повістки через підсистеми ЄСІТС є обов`язковою для осіб, визначених у п. 10 Положення про ЄСІТС, і тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.
Подібний за змістом висновок щодо надсилання судової кореспонденції на електронну адресу зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 454/1883/22 (провадження № 14-117цс23).
Згідно з ч. 5 ст. 130 ЦПК України, вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Відтак, оскільки представник ОСОБА_1 - адвокат Чубаров С.В. отримав судову повістку про виклик до суду на 26 серпня 2025 року, яка була надіслана судом на його офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС, то колегія суддів вважає, що вручення судової повістки представнику позивача справи вважається врученням повістки і цій особі - ОСОБА_1 .
При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, не з`ясував обставини справи що, відповідно, призвело до неправильного вирішення питання про поворот виконання судового рішення, у зв`язку із чим ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2025 року підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4 про поворот виконання рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21 липня 2017 року у справі № 522/3282/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання договорів недійсними, накладення стягнення на спадкове майно.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 26 серпня 2025 року - скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про поворот виконання рішення Приморського районного суду міста Одеси від 21.07.2017 у справі № 522/3282/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договорів недійсними, накладення стягнення на спадкове майно, - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складений 02 жовтня 2026 року.
Головуючий С.О. Погорєлова
Судді Є.С. Сєвєрова
О.М. Таварткіладзе