Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Харків
05 жовтня 2026 р. справа № 520/21379/26
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства «СПЕЦБУД-3» (вул. Мироносицька, буд. 30, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 45382691) до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради (вул. Квітки-Основ`яненко, буд. 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 06716538) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство «СПЕЦБУД-3» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради, в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 16.07.2026 № 60м (A3938015969200309459)за результатами розгляду заяви ПП «СПЕЦБУД-3» від 03.07.2026;
- зобов`язати Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради видати ПП «СПЕЦБУД-3» містобудівні умови та обмеження щодо реконструкції нежитлової будівлі літ. "А-1" під багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 30, згідно заяви ПП «СПЕЦБУД-3» від 03.07.2026.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.07.2026 звернувся до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень щодо реконструкції нежитлової будівлі літ. «А-1» під багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 30. До заяви, зокрема, було додано викопіювання з топографічного плану М 1:2000. Рішенням Департаменту від 16.07.2026 № 60м позивачу відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень у зв`язку з неподанням викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000. Позивач вважає зазначену відмову протиправною та необґрунтованою, оскільки відповідний документ ним було подано до заяви, а саме викопіювання, отримане від Департаменту 29.08.2025. У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з вимогами про скасування рішення Департаменту від 16.07.2026 № 60м та зобов`язання відповідача видати містобудівні умови та обмеження.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.07.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позовних вимог та зазначив, що рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень від 16.07.2026 № 60м прийнято правомірно, оскільки позивачем не було подано належного викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000, передбаченого частиною третьою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Також, відповідач зазначив, що подане позивачем викопіювання з топографічного плану не відповідає актуальному стану місцевості. Посилаючись на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій не погодився з доводами відповідача та наполягав на задоволенні позовних вимог. Зазначив, що до заяви від 03.07.2026 ним було подано викопіювання з топографічного плану М 1:2000, отримане від самого Департаменту, а тому підстави для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень були відсутні.
Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву. Просить відмовити в задоволенні позову.
Інші заяви по суті справи від учасників не надходили.
Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом установлено, що 03.07.2026 ПП «СПЕЦБУД-3» звернулося до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради з заявою про видачу містобудівних умов та обмежень щодо реконструкції нежитлової будівлі літ. «А-1» під багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 30.
До заяви позивачем, зокрема, було додано документ, що підтверджує повноваження представника юридичної особи, та викопіювання з топографічного плану М 1:2000.
Рішенням Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 16.07.2026 № 60м позивачу відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у зв`язку з неподанням визначених частиною третьою цієї статті документів.
Підставою для відмови зазначено відсутність у поданому позивачем пакеті документів викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі за текстом - Закон №280/97-ВР) органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 № 3038-VI (далі за текстом - Закон № 3038-VI) встановлено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.
Відповідно до статті 6 Закону № 3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.
Статтею 13 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що до уповноважених органів містобудування та архітектури належать: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архітектури; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері архітектури; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань архітектури; структурні підрозділи обласних, районних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій з питань архітектури; виконавчі органи сільських, селищних, міських рад з питань архітектури.
Частинами другою та третьою статті 8 Закону № 3038-VI встановлено, що планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку. Рішення з питань планування та забудови територій приймаються сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами, районними, обласними радами, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
Згідно з положеннями статті 26 Закону № 3038-VI передбачено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
У частині п`ятій статті 26 Закону № 3038-VI визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: отримання замовником або проектувальником вихідних даних; розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; затвердження проектної документації; виконання підготовчих та будівельних робіт; прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
Відповідно до частини 1 статті 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
Отже, містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.08.2018 у справі 445/765/16-а, від 27.02.2019 у справі №809/721/18, від 10.10.2019 у справі №260/1499/18, від 20.02.2020 у справі №813/52/13-а.
Згідно з частиною 1 статті 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3)завдання на проектування.
У відповідності до частини 3 статті 29 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000; 4) витяг із Державного земельного кадастру.
Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.
Відповідно до частини 6 статті 29 Закону № 3038-VI надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.
Відповідно до частини 4 статті 29 Закону № 3038-VI підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що уповноважений державний орган з питань містобудування може відмовити у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, зокрема, у разі неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень.
Досліджуючи матеріали справи, надаючи оцінку доводам учасників справи та перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам законодавства, суд виходить із того, що предметом судового контролю у цій справі є правомірність рішення Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 16.07.2026 № 60м, яким ПП «СПЕЦБУД-3» повторно відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень щодо реконструкції нежитлової будівлі літ. «А-1» під багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 30.
Водночас, при вирішенні цього спору суд вважає необхідним врахувати, що правовідносини між сторонами щодо отримання містобудівних умов та обмежень стосовно зазначеного об`єкта вже були предметом судового розгляду у справі № 520/30149/25.
Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі № 520/30149/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.05.2026, рішення Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 13.11.2025 № 127м про відмову ПП «СПЕЦБУД-3» у видачі містобудівних умов та обмежень було визнано протиправним та скасовано, а відповідача зобов`язано повторно розглянути заяву позивача від 03.11.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом.
Отже, звернення позивача від 03.07.2026 та прийняте за його результатами оскаржуване рішення від 16.07.2026 є частиною подальшого розвитку правовідносин між тими самими сторонами щодо того самого об`єкта будівництва, а тому обставини, встановлені та оцінені судом у справі № 520/30149/25, мають істотне значення для правильного вирішення цього спору.
Зокрема, у межах попереднього судового розгляду судом уже досліджувалися обставини, пов`язані з викопіюванням з топографо-геодезичного плану М 1:2000, яке було отримане ПП «СПЕЦБУД-3» безпосередньо від Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради 29.08.2025. При цьому судом враховано доводи відповідача щодо невідповідності зазначеного документа фактичному стану місцевості, у тому числі обставини, пов`язані з частковим руйнуванням будівлі літ. «А-1» внаслідок ракетного обстрілу.
Водночас, у попередній справі судом установлено, що право власності позивача на зазначену будівлю не припинено, а викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 було видане позивачу самим відповідачем уже після відповідного руйнування будівлі.
Таким чином, обставини, які відповідач фактично покладає в основу своїх заперечень і в цій справі, не є новими та вже були предметом судової оцінки.
За таких обставин, при повторному розгляді питання про надання позивачу містобудівних умов та обмежень відповідач мав діяти послідовно та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у справі № 520/30149/25. Сам факт прийняття нового рішення не звільняв відповідача від обов`язку врахувати висновки суду щодо обставин, які залишилися незмінними та стосуються того самого об`єкта будівництва.
Разом із тим, як убачається зі змісту оскаржуваного рішення Департаменту від 16.07.2026 № 60м, підставою для відмови відповідач визначив пункт 1 частини четвертої статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тобто неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень.
При цьому в самому рішенні відповідач конкретизував зазначену підставу та вказав, що позивачем не подано викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
Разом із тим матеріалами справи достовірно підтверджується, що зазначений документ був поданий ПП «СПЕЦБУД-3» разом із заявою від 03.07.2026. Більше того, йдеться не про документ, самостійно виготовлений або отриманий позивачем у невстановленої особи, а про викопіювання, яке було видане самому позивачу тим же органом містобудування та архітектури - відповідачем - 29.08.2025.
Таким чином, об`єктивно встановлені обставини справи свідчать про те, що вимогу пункту 3 частини третьої статті 29 Закону № 3038-VI щодо подання викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 позивач виконав. Факт подання зазначеного документа відповідачем не спростований, а відтак визначена в оскаржуваному рішенні обставина щодо його неподання не відповідає фактичним обставинам справи.
При цьому, суд вважає необхідним розмежувати дві обставини: неподання документа та незгоду відповідача зі змістом, актуальністю або відповідністю такого документа фактичному стану місцевості. Зміст пункту 1 частини четвертої статті 29 Закону № 3038-VI передбачає можливість відмови у разі неподання документів, визначених частиною третьою цієї статті. Натомість сама по собі незгода суб`єкта владних повноважень із відомостями, що містяться у поданому документі, не може бути ототожнена з його неподанням.
Саме тому посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що подане позивачем викопіювання не відповідає актуальному стану місцевості, не усуває встановленого факту його подання та не може автоматично трансформувати належним чином поданий документ у такий, що вважається неподаним.
Більше того, зазначена обставина взагалі не була покладена відповідачем в основу оскаржуваного рішення. У рішенні від 16.07.2026 № 60м відповідач послався саме на неподання викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000. Лише під час судового розгляду відповідач почав обґрунтовувати правомірність своєї відмови тим, що подане викопіювання, на його думку, не відповідає актуальному стану місцевості.
Отже, у процесі розгляду справи відповідач фактично намагається змінити та доповнити мотиви прийнятого ним рішення: замість зазначеної безпосередньо в оскаржуваному рішенні підстави у вигляді неподання документа він посилається вже на його невідповідність фактичному стану місцевості.
З цього приводу суд зазначає, що правомірність рішення суб`єкта владних повноважень повинна оцінюватися насамперед виходячи з тих фактичних обставин та мотивів, які були покладені цим суб`єктом в основу його прийняття. Суб`єкт владних повноважень не може після виникнення спору фактично змінювати правове та фактичне обґрунтування власного рішення шляхом наведення нових мотивів, які не були зазначені у такому рішенні.
Інший підхід фактично позбавляв би особу можливості належним чином розуміти причини прийняття щодо неї несприятливого рішення та ефективно захищати свої права, оскільки мотиви рішення могли б змінюватися самим суб`єктом владних повноважень уже після його прийняття залежно від доводів, наведених у судовому процесі.
Окрім того, оцінюючи доводи відповідача щодо актуальності поданого викопіювання, суд враховує особливості походження цього документа. Відповідач, будучи уповноваженим органом містобудування та архітектури, самостійно видав позивачу викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 29.08.2025. Позивач, отримавши відповідний документ від компетентного органу, мав обґрунтовані підстави виходити з того, що документ складений та виданий належним суб`єктом, відповідає наявним у такого органу відомостям та може бути використаний за своїм призначенням.
Матеріалами справи не підтверджується, що після видачі зазначеного викопіювання відповідач повідомляв позивача про його недостовірність, невідповідність фактичному стану місцевості, втрату актуальності або необхідність отримання нового документа. Не встановлено також, що відповідач відкликав, скасував або іншим чином визнав недійсним раніше видане ним викопіювання.
За таких обставин позивач не мав об`єктивних підстав передбачати, що документ, виданий йому самим уповноваженим органом, у подальшому цим же органом буде фактично поставлений під сумнів та використаний як підстава для відмови у реалізації права на отримання містобудівних умов та обмежень.
У цьому контексті суд враховує принцип належного урядування, який, зокрема, вимагає від суб`єкта владних повноважень послідовності, передбачуваності та добросовісності у своїй діяльності. Орган публічної влади, який сам створив певну правову та фактичну ситуацію шляхом видачі особі відповідного документа, не може без належного повідомлення особи покладати на неї негативні наслідки власних недоліків, помилок чи зміни підходу до оцінки виданого ним документа.
Особливо це має значення у цій справі з огляду на те, що відповідач не є стороннім суб`єктом щодо спірного документа, а безпосередньо його сформував та видав. Саме відповідач як уповноважений орган містобудування та архітектури володіє відповідними відомостями щодо містобудівної ситуації та має можливість оцінювати актуальність і достовірність інформації, що міститься у виданих ним документах.
Відтак, покладення на позивача обов`язку самостійно передбачати можливу зміну позиції відповідача щодо раніше виданого ним документа, перевіряти його актуальність або повторно отримувати такий документ за відсутності відповідного повідомлення з боку самого органу не ґрунтується на встановлених судом обставинах та не узгоджується з принципами правової визначеності та належного урядування.
Не змінює цього висновку і посилання відповідача на необхідність отримання позивачем нового викопіювання. Відповідачем не наведено норми законодавства, яка б покладала на позивача обов`язок самостійно перевіряти достовірність викопіювання, виданого уповноваженим органом містобудування та архітектури, або повторно отримувати такий документ у разі, якщо самим органом не повідомлено про його непридатність для використання.
При цьому, суд враховує, що доводи відповідача щодо невідповідності поданого викопіювання фактичному стану місцевості вже були предметом судового розгляду у справі № 520/30149/25. У межах зазначеної справи судом досліджувалися обставини видачі викопіювання відповідачем, часткового руйнування будівлі літ. «А-1» внаслідок ракетного обстрілу, а також збереження за позивачем права власності на відповідний об`єкт.
Відповідачем у цій справі не наведено нових обставин, які б свідчили про зміну зазначених фактів або давали підстави для іншої оцінки викопіювання. За таких обставин повторне посилання відповідача на обставини, які вже були досліджені та оцінені судом у справі № 520/30149/25, не може саме по собі створювати передбачену законом підставу для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на відповідача як на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок довести правомірність прийнятого ним рішення.
У цій справі відповідачем не доведено обставин, які б підтверджували неподання позивачем викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000. Натомість сукупність досліджених судом доказів підтверджує як факт подання зазначеного документа разом із заявою ПП «СПЕЦБУД-3» від 03.07.2026, так і те, що цей документ був попередньо виданий позивачу безпосередньо відповідачем 29.08.2025.
Таким чином, позивач виконав вимогу пункту 3 частини третьої статті 29 Закону № 3038-VI щодо подання викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000. Відтак відсутня передбачена пунктом 1 частини четвертої статті 29 цього Закону обставина, на яку відповідач послався як на підставу для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень.
Посилання відповідача на невідповідність поданого викопіювання актуальному стану місцевості не спростовує наведеного висновку. По-перше, така обставина безпосередньо не була визначена в оскаржуваному рішенні від 16.07.2026 № 60м як самостійна підстава для відмови. Натомість у цьому рішенні відповідач послався саме на неподання позивачем викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000. По-друге, невідповідність документа певним характеристикам не є тотожною його неподанню та сама по собі не підтверджує наявності тієї юридичної підстави для відмови, яку зазначено у спірному рішенні. По-третє, відповідні обставини вже були предметом судової оцінки у справі №520/30149/25.
За сукупністю наведених обставин суд доходить висновку, що Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради, приймаючи рішення від 16.07.2026 № 60м, фактично відмовив позивачу з підстави, яка не підтверджується матеріалами справи та не відповідає встановленим фактичним обставинам. Оскаржуване рішення не містить належного та достатнього обґрунтування, прийняте без встановленої законом підстави для відмови, а поведінка відповідача щодо оцінки виданого ним же документа не відповідає вимогам послідовності, правової визначеності, добросовісності та належного урядування.
За таких обставин, рішення Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 16.07.2026 № 60м про відмову ПП «СПЕЦБУД-3» у видачі містобудівних умов та обмежень є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про зобов`язання Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради видати ПП «СПЕЦБУД-3» містобудівні умови та обмеження щодо реконструкції нежитлової будівлі літ. "А-1" під багатоквартирний житловий будинок за адресою м. Харків, вул. Мироносицька, 30, суд зазначає таке.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Засіб захисту, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.
Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Отже, вищевказана позовна вимога є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.
З урахуванням вищевикладеного, суд доходить до висновку, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 16.07.2026 № 60м та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ПП «СПЕЦБУД-3» від 03.07.2026 про видачу містобудівних умов та обмежень щодо реконструкції нежитлової будівлі літ. «А-1» під багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 30, з урахуванням правової оцінки, наведеної у цьому рішенні
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Так, розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактично обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляд справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Задовольнити частково позов Приватного підприємства «СПЕЦБУД-3» (вул. Мироносицька, буд. 30, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 45382691) до Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради (вул. Квітки-Основ`яненко, буд. 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 06716538) про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради від 16.07.2026 № 60м (A3938015969200309459) про відмову Приватному підприємству «СПЕЦБУД-3» у видачі містобудівних умов та обмежень за результатами розгляду заяви від 03.07.2026.
Зобов`язати Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради (вул. Квітки-Основ`яненко, буд. 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 06716538) повторно розглянути заяву Приватного підприємства «СПЕЦБУД-3» (вул. Мироносицька, буд. 30, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 45382691) від 03.07.2026 про видачу містобудівних умов та обмежень щодо реконструкції нежитлової будівлі літ. «А-1» під багатоквартирний житловий будинок за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 30, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Відмовити в задоволенні іншої частини позовних вимог.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту містобудування та архітектури Харківської міської ради (вул. Квітки-Основ`яненко, буд. 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 06716538) на користь Приватного підприємства «СПЕЦБУД-3» (вул. Мироносицька, буд. 30, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 45382691) судовий збір у сумі 2662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 05 жовтня 2026 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ