ОЛЕКСАНДРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ
м. Запоріжжя
Іменем України
РІШЕННЯ
05 жовтня 2026 року Справа № 322/1676/25
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Губанова Р.О.,
секретарка судового засідання Владиченко І.В.,
за участю представника позивачки - адвоката Шиша А.Б.,
представниці відповідача - адвокатки Говіної Л.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 (в особі представника - адвоката Шиша А.Б.)
до ОСОБА_2
про поділ земельної ділянки.
Короткий зміст заяв по суті, рух справи.
12 листопада 2025 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вказаний цивільний позов.
Узагальненими доводами позовної заяви є те, що позивачка є власником 1/2 частини вказаної земельної ділянки. Власником іншої 1/2 частини вказаної земельної ділянки є відповідач ОСОБА_2 . Між сторонами домовленості з приводу використання вказаної земельної ділянки не досягнуто. Позивачка має намір розпорядитися свою частиною земельної ділянки, але не може цього зробити, так як її частка не виділена в натурі. Відповідно до технічної документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, виготовленої ТОВ «Козацькі землі» 27.10.2025, існує можливість поділу вказаної земельної ділянки в натурі між співвласниками наступним чином: площа земельної ділянки № НОМЕР_1 ОСОБА_1 - 4,9101 га, земельна ділянка межує: від А до Б землі загального користування (кадастровий номер не визначений); від Б до В ОСОБА_2 (кадастровий номер не визначений); від В до Г землі загального користування (кадастровий номер не визначений); від Г до Д землі гр. ОСОБА_3 ([номер приховано]:10:006:0005); від Д до А землі гр. ОСОБА_4 ([номер приховано]:10:007:0003); площа земельної ділянки № 2 гр. ОСОБА_2 - 4,9100 га, земельна ділянка межує: від А до Б - землі загального користування (кадастровий номер не визначений); від Б до В землі ОСОБА_5 ([номер приховано]:10:007:0001); від В до Г гр. землі загального користування (кадастровий номер не визначений); від Г до А землі ОСОБА_1 (кадастровий номер не визначений).
В прохальній частині позовної заяви буквально зазначено: «прошу: провести поділ земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 6,3286 га, кадастровий номер [номер приховано]:10:007:0002, розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області (колишньої Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області), відповідно до технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, виготовленої ТОВ «Козацькі землі» 27.10.2025; виділити в натурі ОСОБА_1 в окремий об`єкт нерухомості, що складає одиницю, 1/2 частку із вказаної земельної ділянки, а саме земельну ділянку, згідно з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, виготовленою ТОВ «Козацькі землі» 27.10.2025, яка має площу - 4,9101 га, земельна ділянка межує: від А до Б - землі загального користування (кадастровий номер не визначений); від Б до В - землі ОСОБА_2 (кадастровий номер не визначений); від В до Г - землі загального користування (кадастровий номер не визначений); від Г до Д - землі гр. ОСОБА_3 ([номер приховано]:10:006:0005); від Д до А - землі гр. ОСОБА_4 ([номер приховано]:10:007:0003), виділити в натурі ОСОБА_2 в окремий об`єкт нерухомості, що складає одиницю, 1/2 частку із вказаної земельної ділянки, а саме земельну ділянку, згідно з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, виготовленою ТОВ «Козацькі землі» 27.10.2025, яка має площу - 4,9100 га, земельна ділянка межує: від А до Б - землі загального користування (кадастровий номер не визначений); від Б до В - землі ОСОБА_5 ([номер приховано]:10:007:0001); від В до Г - землі загального користування (кадастровий номер не визначений); від Г до А - землі ОСОБА_1 (кадастровий номер не визначений).
Ухвалою судді від 13.11.2025 відкрито провадження у цивільній справі, призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу строк на подачу відзиву.
09.12.2025 представницею відповідача подано відзив на позовну заяву. Узагальненими доводами відзиву, є те позивачка не вжила заходів досудового врегулювання спору. Звертала увага на те що технічна документація, яка додана позивачкою виготовлена зокрема і на замовлення ОСОБА_2 , втім він не звертався з такою заявою до ТОВ «Козацькі землі». На переконання представниці подача позову є штучним обумовлена наміром стягнути витрати на правничу допомогу.
Ухвалою суду від 11.12.2025 встановлено сторонам строки на подачу заяв по суті.
15.12.2025 від представника позивачки надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивачки посилається на те, що вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує судового захисту. Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язкового досудового врегулювання спору у справах про поділ нерухомого майна, зокрема земельних ділянок. Таким чином, на думку представника позивачки, вжиття заходів для досудового врегулювання спору в цій справі є правом, а не обов`язком сторін. Також, поведінка відповідача, який заперечує проти позову з формальних підстав, додатково свідчить про наявність спору між сторонами.
Рішенням Вищої ради правосуддя «Про зміну територіальної підсудності судових справ Новомиколаївського районного суду Запорізької області» від 30.12.2025 № 2814/0/15-25 змінена територіальна підсудність судових справ Новомиколаївського районного суду Запорізької області до Олександрівського районного суду м. Запоріжжя.
Заперечення стороною відповідача не подавалось.
28.04.2026 від представниці відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв`язку із хворобою останньої і актуальністю залучення до справи третьої особи. Вказане клопотання в підготовчому засідання, яке відбулося цього ж дня задоволено не було, постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справу до судового розгляду по суті.
03.06.2026 від представниці відповідача надійшли клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження і залучення Фермерського господарства «Аграрій-2008» (далі - ФГ) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог.
Перше з клопотань фактично обґрунтоване тим, що в підготовчому провадженні не вирішено питання про залучення третьої особи. Також наведені аргументи і додані докази на підтвердження поважності причин неявки представниці відповідача в підготовче засідання, яке відбулось 28.04.2026.
Друге клопотання обґрунтоване тим, що земельна ділянка, поділ якої просить провести позивачка, перебуває в суборенді згаданого ФГ, отже може вплинути на права та обов`язки ФГ.
08.06.2026 від представника позивачки надійшли письмові пояснення у яких останній заперечував проти задоволення згаданих клопотань навівши свої аргументи.
Ухвалою від 15.06.2026 у задоволенні клопотань представниці відповідача - адвокатки Говіної Л.В. про залучення третьої особи і про повернення зі стадії загального провадження до стадії підготовчого провадження, відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні клопотань суд виходив з наступного. Положеннями процесуального закону чітко не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття. Водночас, як правильно зазначили представники обох сторін посилаючись на висновки, які викладені в постанові Верховного Суду № 234/11607/20, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості. Також слушним є посилання на висновки Верховного Суду в справах господарської юрисдикції у постановах від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 16.02.2021 у справі № 922/2115/19, в постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21 і ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20, суть яких зводиться до того, що за наявності певних обставин суд може прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Однак такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Отже сам по собі факт наявності поважної причини неявки представниці відповідача в підготовче засідання 28.04.2026, не може слугувати підставою для повернення до стадії підготовчого провадження у цій справі, натомість, ключовою обставиною, що може бути такою підставою - є залучення до справи третьої особи. Втім, суд не погодився з доводами представниці відповідача зазначеними у другому клопотанні, оскільки на жодні права суборендаря не вплине ні поділ земельної ділянки, яка наразі перебуває у спільній власності сторін (з огляду на положень ст. 110 Земельного Кодексу України, що відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19), ні, поготів, ситуація, якщо суд ухвалить рішення про відмову в задоволенні позову у цій справі.
Також ухвалою суду від 15.06.2026 відмовлено у задоволенні заяви представниці відповідача про відвід судді.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у його заявах по суті.
Представниця відповідача просила в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Додатково представниця відповідача зазначила, що в першому абзаці прохальної частини позовної заяви вказано про поділ іншої, а ніж вказана у мотивувальній частині, земельної ділянки - площею 6,3286 га (а не 9,8201 га), з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а не товарного сільськогосподарського виробництва), зі свого боку, уточнення позовних вимог представником позивача не робилось. Також вказала, що за запропонованим позивачкою варіантом поділу земельної ділянки, частина ділянки, яка виділяється відповідачу, на 0,0001 гектара менша ніж частина земельної ділянки, яка виділяється позивачці.
Представник позивачки на вказані додаткові пояснення представниці відповідача пояснив, що в першому пункті прохальної частини позовної заяви ним допущені описки, що випливає з предметом позову, наявних матеріалів і власне мотивувальної частини. Також зазначив, що цивільне процесуальне законодавство не містить такого поняття, як «уточнення позовних вимог». Очевидна описка в позовній заяві не потребує виправлення її саме шляхом зміни предмету позову. Зазначення цільового призначення земельної ділянки з опискою, на його думку, взагалі не має значення для правильного вирішення справи. Також, представник позивачки пояснив, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про значення площі земельної ділянки з точністю до чотирьох значущих цифр після коми, отже, земельну ділянку, площею 9,8201 га не можливо поділити на дві рівнозначні ділянки, площами по 4,91005 га кожна. Вказана ділянка може бути поділена в максимально наближених один до одного розмірах - 4,9100 га та 4,9101 га. Відповідач свій варіант розподілу земельної ділянки суду не надав. Крім того, відхилення від рівнозначності земельних ділянок в 0,0001 га, вважав не значним.
Фактичні обставини встановлені судом,
мотиви з яких виходив суд і застосовані норми права.
Позивач є власником 1/2 частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 9,8201 га, кадастровий номер [номер приховано]:10:007:0002, розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області (колишньої Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області), що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав від 15.03.2024 № 369959727.
Власником іншої 1/2 частини вказаної земельної ділянки є відповідач ОСОБА_2 .
Між сторонами домовленості з приводу використання вказаної земельної ділянки не досягнуто.
Позивачка має намір розпорядитися свою частиною земельної ділянки, але не може цього зробити, так як її частка не виділена в натурі.
Згідно з положеннями частини четвертої та п`ятої статті 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.
Частиною першою ст. 88 ЗК України визначено, що володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.
За правилом ч. 3 ст. 88 ЗК України, учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки вимагати відповідної компенсації.
Згідно з частиною першою статті 318 ЦК України кожен власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Однак право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Частиною першою статті 364 ЦК України закріплено право співвласника на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
За змістом частини третьої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу з нього частки формується нова реєстраційна справа з відкриттям відповідного розділу в Державному реєстрі прав.
Отже, у результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.
Згідно ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до технічної документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, виготовленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Козацькі землі» 27.10.2025, існує можливість поділу земельної ділянки з кадастровим № [номер приховано]:10:007:0002, площею 9,8201 га, в натурі між співвласниками наступним чином:
- площа земельної ділянки № 1 Фоос- ОСОБА_6 - 4,9101 га, земельна ділянка межує: від А до Б землі загального користування (кадастровий номер не визначений); від Б до В ОСОБА_2 (кадастровий номер не визначений); від В до Г землі загального користування (кадастровий номер не визначений); від Г до Д землі гр. ОСОБА_3 ([номер приховано]:10:006:0005); від Д до А землі гр. ОСОБА_4 ([номер приховано]:10:007:0003);
- площа земельної ділянки № 2 гр. ОСОБА_2 - 4,9100 га, земельна ділянка межує: від А до Б - землі загального користування (кадастровий номер не визначений); від Б до В землі ОСОБА_5 ([номер приховано]:10:007:0001); від В до Г гр. землі загального користування (кадастровий номер не визначений); від Г до А землі ОСОБА_1 (кадастровий номер не визначений).
Суд погоджується з поясненням представника позивачки, які не заперечувалися представницею відповідача, що запропонований варіант розподілу земельної ділянки є оптимальним для обох сторін, оскільки земельні ділянки які будуть виділені сторонам, будуть розташовані таким чином, що вони будуть межувати із земельними ділянками, які належать родичам сторін, що спростить їх обробіток.
При цьому, суд зазначає, що згідно п. 14 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, відомості про значення площі об`єкта Державного земельного кадастру вносяться до нього з точністю до чотирьох значущих цифр після коми.
Таким чином, земельну ділянку, площею 9,8201 га не можливо поділити на дві рівнозначні ділянки, площами по 4,91005 га кожна. Вказана ділянка може бути поділена в максимально наближених один до одного розмірах - 4,9100 га і 4,9101 га.
При цьому представниця відповідача, заперечуючи проти позову, зокрема, з тієї підстави, що за запропонованим позивачем варіантом поділу земельної ділянки, частина ділянки, яка виділяється відповідачу, на 0,0001 гектара менша ніж частина земельної ділянки, яка виділяється позивачці, свій варіант розподілу земельної ділянки суду не надав. До того ж це заперечення не зазначалось у відзиві.
Відхилення від рівнозначності земельних ділянок в 0,0001 га суд вважає не значним.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.05.2021 у справі № 501/2148/17 зроблено висновок, що поняття «поділ» та «виділ» не є тотожними. При поділі майно, що знаходиться в спільній частковій власності, поділяється між усіма співвласниками, і правовідносини спільної часткової власності припиняються. При виділі частки правовідносини спільної часткової власності, як правило, зберігаються, а припиняються лише для співвласника, частка якого виділяється. Винятком з цього правила є ситуація, коли майно належить на праві спільної часткової власності двом співвласникам, - тоді має місце поділ спільного майна. Тобто, поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.04.2025 у cправі № 357/3145/20 конкретизувала висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 344/8200/14-ц, який полягає у тому, що:
- у результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному зі співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень - також з урахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК України, частини першої статті 50 Житлового кодексу України;
- поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що в разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається;
- за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві;
- за наявності трьох і більше співвласників майна при визначенні в судовому порядку частки в натурі одного з них (виділ частки) розмір часток інших співвласників (відповідачів) не визначається. У цьому випадку суд, застосовуючи приписи статті 364 ЦК України, має виділити та зазначити у своєму рішенні індивідуально визначене майно (колишня частка у праві спільної власності) позивача та залишити решту майна у спільній власності інших відповідачів, які в подальшому за бажанням можуть поділити це майно добровільно на власний розсуд або в судовому порядку;
- винятком із цього правила є випадки, коли всі співвласники або всі, крім одного, бажають поділу майна. У такому випадку суд має визначити частки всіх співвласників та провести поділ майна із зазначенням у резолютивній частині рішення конкретних окремих об`єктів нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать кожному з колишніх співвласників. У цьому разі право спільної власності припиняється.
Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі № 524/710/21 зробив висновок, що при вирішенні спору, визначаючи варіанти розподілу земельної ділянки, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд здійснює поділ земельної ділянки з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
Щодо обов`язку сторони вжиття заходів досудового врегулювання спору
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.07.2002 № 15-рп/2002 констатував, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Мотивуючи своє рішення Конституційний Суд України наголосив на тому, що кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, у тому числі судовий захист.
Згідно частини четвертої статті 124 Конституції України законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Частиною першою статті 3 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється, зокрема, відповідно до Конституції України.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Пунктом 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України встановлено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦПК України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов`язковими згідно із законом.
Вказане відповідає висновкам, викладеним в постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 367/2005/23.
Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 у справі № 133/1195/16-ц дійшов висновку, що можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами в залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язкового досудового врегулювання спору у справах про поділ нерухомого майна, зокрема земельних ділянок.
Таким чином, вжиття заходів для досудового врегулювання спору в цій справі є правом, а не обов`язком сторін.
Також, поведінка відповідача, який заперечує проти позову з формальних підстав, додатково свідчить про наявність спору між сторонами.
Щодо посилання представниці відповідача на вказівки в прохальній частині позовної заяви
Предметом позову в цій справі є питання поділу земельної ділянки, кадастровий номер [номер приховано]:10:007:0002.
Зі змісту дослідженого судом витягу з Державного реєстру речових прав від 15.03.2024 № 369959727, вказана земельна ділянка має площу 9,8201 га. Аналогічна інформація вказана і в мотивувальній частині позовної заяви.
Разом з тим, в першому абзаці прохальної частини позовної заяви позивачем вказано про поділ земельної ділянки зі вказаним кадастровим номером, але вказано помилково її площу - 6,3286 га.
В наступних абзацах прохальної частини позовної заяви площа земельної ділянки, яку просить поділити позивач, вже вказана вірно - 9,8201 га.
Вказане свідчить, що позивачем в першому абзаці позовної заяви допущені описки, яка не впливає на правильне вирішення справи.
Суд погоджується з позицією представника позивача, що очевидна описка в позовній заяві не потребує її виправлення саме шляхом зміни предмету позову.
Таким чином, суд дійшов висновку, про наявність підстав для поділу вказаної земельної ділянки за варіантом, запропонованим позивачем.
Розподіл судових витрат.
За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1), інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2).
До позовної заяви додано квитанцію № 7606-7092-9423-3991 від 10.11.2025, якою підтверджується сплата позивачем судового збору в сумі 1621,66 грн, отже ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
Представником позивачки до закінчення дебатів заявлено, що ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення будуть додані докази на підтвердження судових витрат понесених відповідачем пов`язаних з розглядом справи.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , задовольнити повністю.
Провести поділ земельної ділянки, площею 9,8201 га, кадастровий номер [номер приховано]:10:007:0002, розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області (колишньої Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області), відповідно до технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, виготовленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Козацькі землі» 27.10.2025.
Виділити в натурі ОСОБА_1 в окремий об`єкт нерухомості, що складає одиницю, 1/2 частку із земельної ділянки, площею 9,8201 га, кадастровий номер [номер приховано]:10:007:0002, розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області (колишньої Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області), а саме земельну ділянку, згідно з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, виготовленою Товариством з обмеженою відповідальністю «Козацькі землі» 27.10.2025, яка має площу - 4,9101 га, земельна ділянка межує: від А до Б - землі загального користування (кадастровий номер не визначений); від Б до В - землі ОСОБА_2 (кадастровий номер не визначений); від В до Г - землі загального користування (кадастровий номер не визначений); від Г до Д - землі гр. ОСОБА_3 ([номер приховано]:10:006:0005); від Д до А - землі гр. ОСОБА_4 ([номер приховано]:10:007:0003).
Виділити в натурі ОСОБА_2 в окремий об`єкт нерухомості, що складає одиницю, 1/2 частку із земельної ділянки, площею 9,8201 га, кадастровий номер [номер приховано]:10:007:0002, розташованої на території Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області (колишньої Зеленівської сільської ради Новомиколаївського району Запорізької області), а саме земельну ділянку, згідно з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, виготовленою Товариством з обмеженою відповідальністю «Козацькі землі» 27.10.2025, яка має площу - 4,9100 га земельна ділянка межує: від А до Б - землі загального користування (кадастровий номер не визначений); від Б до В - землі ОСОБА_5 ([номер приховано]:10:007:0001); від В до Г - землі загального користування (кадастровий номер не визначений); від Г до А - землі ОСОБА_1 (кадастровий номер не визначений).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1621,66 грн (одну тисячу шістсот двадцять шість гривень 66 копійок) витрат по сплаті судового збору.
Реквізити учасників справи:
- позивачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.
Суддя Р.О. Губанов