1 Справа № 335/10097/26 2-о/335/313/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року м. Запоріжжя
Суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Сиротенко В.К., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті,-
ВСТАНОВИВ:
17.09.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , у м. Токмак, Запорізька область, Україна.
Ухвалою суду від 17.09.2026 року, заяву було залишено без руху, заявнику надано строк на усунення недоліків заяви, на виконання якої, від представника заявника надійшла відповідна заява 28.09.2026 року, якою недоліки, визначені в ухвалі суду від 17.09.2026 року, були усунуті.
З 30.09.2026 по 03.10.2026 суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя Сиротенко В.К. перебувала у відпустці.
При вирішенні питання про відкриття провадження, судом встановлені нові невідповідності заяви вимогам ЦПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Положеннями ст. 318 ЦПК України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», якщо до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, не приєднано довідки про неможливість одержання документів та не зазначено з яких причин неможливо одержати документ, що посвідчує даний факт, не зазначена мета встановлення юридичного факту, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для усунення недоліків.
Суд зазначає, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Крім того, відповідно до Наказу Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні» для проведення державної реєстрації смерті особи слід зазначити, прізвище, ім`я, по батькові померлого, дату та місце смерті, причина смерті, дата та місце народження померлого, громадянство померлого.
В пункту 8 глави 5 розділу III Наказу Міністерства юстиції України від 18.10.2000 №52/5 «Про затвердження Правил державної реєстрації актів громадянського стану в Україні» зазначено що реєстрація факту смерті після перевірки наявності державної реєстрації смерті за місцем настання смерті, за місцем останнього проживання померлого, за місцем поховання чи виявлення трупа або за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
Для проведення державної реєстрації смерті особи зазначається: прізвище, ім`я, по батькові померлого, дата та місце смерті, причина смерті, дата та місце народження померлого, громадянство померлого.
Також, відповідно до ст.318 ЦПК України у заяві має бути зазначено серед іншого докази, що підтверджують факт смерті на окупованій території та одночасно з поданням заяви мають бути подані всі докази що підтверджують викладені в заяві обставини.
Так, на підтвердження обставин, щодо факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заявник не посилається на будь-які докази обставин смерті останнього, а також інших доказів на підставі яких можна дійти висновку, що ОСОБА_2 , дійсно померла у вказаний час та місці, зокрема наявність свідків вказаної події, фотографії тощо, адже будь-які документи, видані на тимчасово окупованій території України є недійсними і не створюють правових наслідків, що узгоджується із положеннями ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».
При цьому, суд також звертає увагу на правовий висновок, сформований Верховним судом у постанові від 20.12.2018 року у справі №707/1607/16-ц відповідно до якого посилання заявника на застосування «намібійського винятку» не дає підстав для висновку, що факт смерті може підтверджуватися лише документами, виданими органами на непідконтрольній території України. Заявник зобов`язаний надати суду також й інші докази, які не отримані від органів тимчасово окупованої території. Такими доказами можуть бути пояснення свідків, фотокартки з кладовища, тощо
В разі відсутності таких доказів або неможливість подання їх суду потрібно зазначити про це.
Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.
Такого правого висновку дійшов Верховний Суд у постанові №753/8033/22 від 29.03.2023.
Проте, як встановлено судом, вищезазначені вимоги заявником дотримані не були, не надано доказів, в підтвердження факту смерті ОСОБА_2 у певний день та щодо причин смерті.
Розділ IV ЦПК України не містить норму, яка б передбачала залишення заяви про встановлення факту без руху.
Європейський суд з прав людини у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» визнав право на доступ до правосуддя важливим аспектом права кожної людини на справедливий судовий розгляд, проголошеного в ст. 6 Конвенції.
Однією з передумов забезпечення доступу до суду є наявність в особи права на судовий захист. Це право випливає з ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 55 Конституції України та закріплено ст. ст. 3, 4 ЦПК України.
За викладених обставин, з метою захисту права заявника на справедливий судовий розгляд, суд вважає за необхідне продовжити йому строк на усунення недоліків заяви.
У відповідності до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається заявникові.
Керуючись ст. ст. 127, 175, 177, 185, 258-260 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Продовжити заявнику строк для усунення недоліків заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті - у п`ять днів з дня отримання копії даної ухвали.
Роз`яснити заявнику, що у разі усунення недоліків заяви у встановлений строк, заява вважається поданою у день первісного його подання до суду, інакше заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.К. Сиротенко