ЄУН: 336/445/26
Провадження №: 2/336/1594/2026
24.09.26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Худіної О.О., за участю секретаря судового засідання Дорошенко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Концерну «Міські теплові мережі» про захист прав споживачів,-
за участі сторін: представника позивача за первісною позовною заявою ( та представника відповідача за зустрічною позовною заявою) ОСОБА_2 , представника відповідача за первісною позовною заявою (представника позивача за зустрічною позовною заявою ) адвоката Вельможко О.О.,-
В С Т А Н О В И В:
Концерн «Міські теплові мережі», інтереси якого представляє Артьомов Сергій Олександрович, відповідно до довіреності №1213/20-26 від 17.12.2025, звернувся до суду з вказаною позовною заявою, електронним шляхом через підсистему «Електронний суд» в якій просить: стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість загальною сумою 175 740,29 грн. та судові витрати.
На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2026 справу передано в провадження судді Худіної О.О. 22.01.2026.
Ухвалою суду від 16 березня 2026 року було відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовом Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою Концерну «Міські теплові мережі», інтереси якого представляє Артьомов Сергій Олександрович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
15.04.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а також заява про виклик свідків.
За змістом відзиву: відповідач не визнає факту надання позивачем послуг із постачання гарячої води після 2015р. і відповідно заборгованості з надання цієї послуги.
В квартирі відповідача встановлено лічильники на гарячу та холодну воду покази лічильника на гарячу воду є незмінними з 2015 р. дані про відсутність споживання води відповідачкою до початку війни подавалися регулярно.
Позивачем не надано ніяких доказів надання відповідачу послуг із «гарячого водопостачання», особливо за період після серпня 2015 р. , це не випадково оскільки саме з серпня 2015 р. гаряча вода ані до квартири відповідачки ані до всього будинку, в якому знаходиться квартира відповідачки не поставлялася.
Ця обставина частково підтверджується розрахунком суми позову , в якому чітко зазначено , що за період з серпня 2015 р. по грудень 2019р. нарахування за послуги з «гарячого водопостачання» не здійснювалося.
Слід вказати , що з 28 липня 2022р. рішенням Запорізької міської ради узаконено фактичне припинення гарячого водопостачання у м. Запоріжжі , проте відповідач не здійснюючи ніяких дій щодо постачання гарячої води продовжував безпідставно нараховувати якусь абонплату за гарячу воду, тощо.
Розрахунок заборгованості складено за період з 01.01.2014р. по 30.09.2025р. з даним позовом до суду представник відповідача звернувся 20.01.2026р. таким чином частина позовних вимог безумовно не підлягає задоволенню у зв`язку із пропуском трирічного строку звернення до суду .
Сторона відповідача заявляє про застосування позовної давності до позовних вимог у даній справі.
22.04.2026 до суду від представника позивача надійшло заперечення на клопотання про виклик свідків, а також додаткові пояснення у справі.
28.04.2026 до суду надійшов зустрічний позов про захист прав споживачів.
За змістом якого: Відповідачка ОСОБА_4 є власницею частини квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг позивача з постачання теплової енергії (опалення) до вказаної квартири та постачання до неї гарячої води.
В квартирі відповідачки встановлений лічильник гарячої води Novator 15 Г ЛК, заводський номер 7108799.
2021 року відповідачкою за власний кошт та за власною ініціативою було проведено повірку даного лічильника. Актом виконання робіт від 07.09.2021 р. було проведено повірку вказаного лічильнику, пошкоджень чи непридатності до використання даного лічильника не виявлено.
Із Додаткових пояснень представника позивача та додатків до них у даній справі відповідачці стало відомо, що покази лічильника, який встановлений в належній їй квартирі позивачем не враховувалися , а вартість послуг з грудня 2019р. по вересень 2021 р. їй нараховувалися за нормами споживання та згідно якогось КПО будинку.
Слід вказати що відповідачку про необхідність провести повірку вказаного лічильника у 2019 р. належним чином ніхто не повідомляв.
З жовтня 2021 року позивач почав нараховувати плату за послуги з постачання гарячої види на підставі показів вказаного лічильника.
В той же час, позивачем перерахунок заборгованість відповідачки за послуги з постачання гарячої води за період часу з грудня 2019 року по вересень 2021 року включно у розмірі 135202.77грн., яка була нарахована за нормами споживання та згідно якогось КПО будинку, здійснено не було.
Саме порушення з боку Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» вимог п.п.8,9 Правил призвело до безпідставного нарахування відповідачці 135202.77грн. вартості за послуги централізованого гарячого водопостачання.
На підставі наведеного представника позивача за зустрічною позовною заявою просить суд визнати дії Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» щодо здійснення нарахування плати за послуги з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 за період з грудня 2019 року по вересень 2021 року включно на підставі нормативів (норм) споживання та КПО будинку - незаконними.
Зобов`язати Концерн «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» здійснити перерахунок нарахованої з грудня 2019 року по вересень 2021 року включно за адресою: АДРЕСА_1 плати за послуги з постачання гарячої води, обрахувавши її згідно із показниками приладу обліку - лічильника гарячої води Novator 15 Г ЛК, заводський номер 7108799.
29.04.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.
Ухвалою суду від 14 травня 2026 року було постановлено відкласти підготовче засідання, прийняти у своє провадження зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Концерну «Міські теплові мережі» про захист прав споживачів.
Об`єднати в одне провадження первісну позовну заяву Концерну «Міські теплові мережі», інтереси якого представляє Артьомов Сергій Олександрович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги із зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Концерну «Міські теплові мережі» про захист прав споживачів.
Клопотання представника відповідача про виклик свідків - задоволено.
11.06.2026 від представника відповідача за зустрічною позовною заявою надійшли додаткові пояснення за змістом яких представник відповідача просить суд відмовити у задоволені зустрічної позовної заяви.
В судовому засіданні представник відповідача за первісною позовною заявою відмовився від допиту свідків, крім того представник позивача за первісною позовною заявою підтримав позовну заяву в повному обсязі, просив задовольнити, а також відмовити у зустрічній позовній заяви про захист прав споживачів. Представник відповідача за первісною позовною заявою просив суд задовольнити зустрічну позовну заяву про захист прав споживачів.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступні обставини.
Відповідачка ОСОБА_1 є співвласницею квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачем послуг позивача з постачання теплової енергії (опалення) до вказаної квартири та постачання до неї гарячої води.
На ім`я відповідачки ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Відповідач гарячу воду, яку доставляє до квартири відповідачки не використовують, оскільки у вказаній квартирі встановлено лічильники на гарячу та холодну воду покази лічильника на гарячу воду є незмінними з 2015 року, дані про відсутність споживання води відповідачкою до початку воєнного стану подавали регулярно.
В квартирі відповідачки встановлений лічильник гарячої води «Novator 15Г ЛК», заводський номер 7108799.
2021 року відповідачкою за власний кошт та за власною ініціативою було проведено повірку даного лічильника. Актом виконання робіт від 07.09.2021 р. було проведено повірку вказаного лічильнику, пошкоджень чи непридатності до використання даного лічильника не виявлено.
07 вересня 2021 року вказаний лічильник був повірений за замовленням відповідачки, визнаний придатний до використання, що підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №П-70-2021-004278-СН від 07.09.2021 року та не заперечується позивачем, який діє до 07.09.2025 року.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, в той же час позовні вимоги за зустрічним позовом підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на нижченаведене.
Відповідно до позовних вимог Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», яке просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.01.2014 по 30.09.2025, суд зазначає наступне.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252-255 ЦК України. Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
ЄСПЛ, практика якого є обов`язковою для застосування національними судами, зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення. Періоди позовної давності, які є звичним явищем у національних правових системах Договірних держав, переслідують декілька цілей, що включають гарантування правової визначеності й остаточності та запобігання порушенню прав відповідачів, які могли би бути ущемлені у разі, якщо би було передбачено, що суди ухвалюють рішення на підставі доказів, які могли стати неповними внаслідок спливу часу» (див. mutatis mutandis рішення у справах «ВАТ "Нафтова компанія «Юкос" проти Росії» від 20 вересня 2011 року ("OAO Neftyanaya Kompaniya Yukos v. Russia", заява N 14902/04, § 570), "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства" від 22 жовтня 1996 року ("Stubbings and Others v. the United Kingdom", заяви N 22083/93 і N 22095/93, § 51)).
Враховуючі наведені обставини, враховуючі строк встановлений Постановою Кабінету Міністрів України Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 11.03.2020 № 211 карантин було встановлено з 12 березня 2020 на всій території України. З огляду на вищевикладене карантин в Україні безперервно було встановлено з 12.03.2020 до 30.06.2023 року.
За період заборгованості з 01 січня 2014 року по березень 2017 року позовна давність спливла.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води.
Відповідно до положень ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Частиною 1 статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 638 ЦК України встановлено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною та вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору
Відповідно до частини 2 статті 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця діє є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Від так, первинна позовна заява Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованісті з централізованого опалення та постачання теплової енергії за період з 01 квітня 2017 по 30 вересня 2025 року у сумі 26 462,04 гривень (Двадцять шість тисяч чотириста шістдесят дві гривні 04 копійки).
Щодо стягнення заборгованості за послуги централізованого гарячого водопостачання та постачання гарячої води та зустрічної позовної заяви про захист прав споживачів.
Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовані положеннями Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність»,постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630 «;Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2015 року №474 про затвердження «Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт».
У відповідності до пункту 1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630(далі - Правила), ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги).
Пунктами 8, 9 Правил передбачено, що у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії (далі - квартирні засоби обліку) проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік. Періодична повірка,обслуговування та ремонт (утому числі демонтаж,транспортування та монтаж)квартирних засобів обліку проводяться за рахунок виконавця. Оплата послуг за показаннями засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу), проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі (будинку садибного типу) незалежно від наявності засобів обліку на вводах у багатоквартирний будинок. Справляння плати за нормативами (нормами) споживання за наявності квартирних засобів обліку без урахування їх показань не допускається, за винятком випадків, передбачених абзацом п`ятим пункту 15цих Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.
У відповідності до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду) покладається на суб`єктів господарювання, що здійснюють обслуговування відповідних засобів вимірювальної техніки.
Судом встановлено, що прилад обліку типу «Novator 15Г ЛК», заводський номер 7108799, на момент розгляду справи пройшов державну повірку та є справним.
За період з грудня 2019 року по вересень 2021 року відповідачці нараховано плату за послуги централізованого гарячого водопостачання не за показаннями лічильника, а на підставі нормативів (норм) споживання за період з грудня 2019 по лютий 2020, а за період з березня 2020 по вересень 2021 згідно КПО будинку на 3 особи, що не заперечується позивачем.
Комерційний прилад обліку (або вузол комерційного обліку) - це будинковий лічильник, який вимірює загальне споживання комунальної послуги (тепла або води) всією будівлею чи її окремою частиною.
Під час розгляду справи відповідачкою зазначалось про те, що на даний момент показання лічильника не змінились, оскільки вона не користується послугами гарячого водопостачання вказане твердження відповідачки не було спростовано позивачем.
Таким чином, порушення з боку Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» вимог п. 9 Правил призвело до безпідставного нарахування відповідачці 135 900,77 грн. вартості за послуги централізованого гарячого водопостачання.
У відповідності до підпункту 4 пункту 32 Правил виконавець зобов`язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.
Відповідачка є споживачем послуг з централізованого гарячого водопостачання, виконавцем яких є позивач, тому саме він несе відповідальність за своєчасну повірку засобу обліку води, встановленого у квартирі відповідачки, його обслуговування і ремонт.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 229/1539/17 (касаційне провадження № 61-27909сво18) та Верховним Судом у постановах:від 26 грудня 2019 року у справі № 522/17085/16-ц (провадження № 61-26756св18),від 20 листопада 2019 року у справі № 398/1581/18 (провадження № 61-44662св18),від 29 квітня 2020 року у справі № 521/6670/18 (провадження № 61-558св19), від 26 травня2020 року у справі № 229/3182/17 (провадження № 61-38506св18), від 03 червня 2020 року у справі № 233/4684/17 (провадження № 61-24665св18).
Суд погоджується з твердженням відповідачки про те, що позивач неправомірно своєчасно не повідомив її про закінчення строку міжповіркового інтервалу приладу обліку «Novator 15Г ЛК», заводський номер 7108799, який встановлено в належній їй квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що в свою чергу свідчить про відсутність її вини у порушенні строку проведення планової повірки лічильника.
Відповідно до пункту 12 Правил, плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку теплової енергії, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку теплової енергії за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил, яким визначено, що після отримання показань квартирних засобів обліку, якщо вони відрізняються від розрахованих за показаннями будинкових засобів обліку, виконавець здійснює коригування плати за надану послугу в наступному розрахунковому періоді шляхом зменшення або збільшення обсягів спожитої кожним споживачем послуги, що відображається в платіжному документі періоду, наступного за здійсненням коригування.
Оплата періодичної повірки, обслуговування та ремонту (у тому числі демонтажу, транспортування та монтажу) засобів вимірювальної техніки, результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб електричну енергію і газ, комерційних розрахунків за спожиті теплову енергію і воду, здійснюється відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність». Виконавець не пізніше ніж за місяць до настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки або протягом трьох робочих днів з дня отримання відомостей про необхідність його ремонту інформує про це споживача шляхом надсилання повідомлення за формою згідно з додатком 1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення або в інший спосіб, що підтверджуватиме отримання його споживачем. Споживач забезпечує у зазначений в повідомленні строк доступ представника виконавця до засобу вимірювальної техніки (п.п. 6,7,8 Порядку подання засобів вимірювальної техніки на періодичну повірку, обслуговування та ремонт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 липня 2015 року № 474).
Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов обґрунтованого висновку, що без надання підтверджень належного повідомлення відповідачки про настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки, лічильника гарячої води, який встановлений у її квартирі і невжиття заходів щодо його своєчасної повірки, дії позивача щодо нарахування плати за послуги з постачання гарячої води за нормативами (нормами) споживання є неправомірними.
Вказана правова позиція відповідає позиції Запорізького апеляційного суду під час розгляду апеляційної скарги у справі №334/7632/20 та виклав його в постанові від 06.07.2021 року.
Так, Запорізький апеляційний суду у вказаній вище постанові зазначив наступне: таким чином, законодавством зроблено акцент на належне повідомлення споживача, яке повинно бути підтверджено.
Посилання відповідача та суду першої інстанції, щодо належного повідомлення позивача про настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки, шляхом надсилання рахунків про сплату з відповідною інформацією та розміщення оголошення на сайті та в особистому кабінеті не можна вважати належним повідомленням позивача, оскільки в такому разі відсутні підтвердження отримання таких повідомлень, які і не були надані відповідачем на підтвердження своїх заперечень.
За таких обставин, без надання підтверджень належного повідомлення позивача про настання строку проведення періодичної повірки засобу вимірювальної техніки і невжиття заходів щодо своєчасної повірки засобу обліку води, встановленого у квартирі позивача, дії відповідача щодо нарахування вартості послуг з постачання гарячої води по місячній нормі споживання є безпідставним, а відповідно доводи позову, є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Аналогічна позиція Запорізького апеляційного суду викладена і в постанові від 20.09.2022 року у цивільній справі № 335/10436/21.
Аналіз зазначених вище положень законодавства дає підстави для висновку, що за наявності засобу обліку теплової енергії оплата за надані послуги здійснюється згідно з показаннями такого засобу, за винятком випадку виявлення його несправності, що не підлягає усуненню.
Тобто, підставою для нарахувань позивачем плати за послуги постачання гарячої води згідно норм споживання є виключна умова несправності лічильника, а за середньомісячними показаннями засобів обліку за попередні три місяці - виключно під час проведення його повірки спеціалізованою установою.
За показаннями, які містяться на лічильнику вбачається, що у відповідачки відсутня заборгованість перед позивачем за послуги з гарячого водопостачання.
Таким чином, позивачем було неправомірно нараховано позивачеві плату за послуги з гарячого водопостачання з грудня 2019 по вересень 2021 року.
Згідно п.п. 16 п. 32 Правил Виконавець зобов`язаний проводити перерахунок розміру плати за надання послуг у разі ненадання їх, надання не в повному обсязі, зниження якості, зокрема відхилення їх кількісних та/або якісних показників від затверджених нормативів (норм) споживання, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України та визначеному договором.
Як вже вказувалось раніше, відповідачка не користувалась послугами централізованого гарячого водопостачання, оскільки в належній їй квартирі гаряче водопостачання відсутнє.
Отже, в період з грудня 2019 по вересень 2021 року Концерн «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» не надавав ОСОБА_1 послуги централізованого гарячого водопостачання, внаслідок чого він, в силу вимог п.п. 16 п. 32 Правил зобов`язаний провести перерахунок.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.
Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
Здійснюючи правосуддя суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша, друга статті 5 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Правовий аналіз наведених положень ЦПК України,ЦК Українидозволяє дійти висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, а саме захист його прав як споживача та зобов`язання відповідача, виконавця послуг з централізованого опалення, вчинити певні дії, зокрема, провести перерахунок плати за вказану послугу, не суперечить положенням статті 16 ЦК України. Зокрема, в частині другій указаної статті передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Проаналізувавши обставини справи в їх сукупності суд зазначає що не проведення виконавцем періодичної повірки засобу обліку води не є підставою для неврахування його показників, оскільки забезпечення проведення повірки є обов`язком виконавця послуг і невиконання ним такого обов`язку не повинно мати негативних наслідків для споживача, тому приходить до переконання про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо зобов`язання проведення перерахунку заборгованості за постачання гарячої води за період з грудень 2019 року по вересень 2021 року з урахуванням показань лічильника гарячої води «Novator 15Г ЛК», заводський номер 7108799, встановленого в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та(або)значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Дослідивши надані представником позивача докази понесених витрат на професійну правничу допомогу суд вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу є завищеним зважаючи на таке.
Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності правничих послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає необхідним зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до суми 9000 гривень, саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.
Питання про судовий збір слід вирішити відповідно до вимог ст. 141ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 19, 263, 265, 279, 280-282 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Первісний позов Концерну «Міські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» заборгованість з централізованого опалення та постачання теплової енергії за період з 01 квітня 2017 по 30 вересня 2025 року у сумі 26 462,04 гривень (Двадцять шість тисяч чотириста шістдесят дві гривні 04 копійки).
В іншій частині стягнення заборгованості з централізованого опалення та постачання теплової енергії за період з січня 2014 року по березень 2017 року - відмовити.
В частині позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги з гарячого водопостачання залишити без задоволення.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» про визнання бездіяльності, дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати дії Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» щодо здійснення нарахування плати за послуги з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 за період з грудня 2019 року по вересень 2021 року включно на підставі нормативів (норм) споживання та КПО будинку - незаконними.
Зобов`язати Концерн «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» здійснити перерахунок нарахованої з грудня 2019 року по вересень 2021 року включно за адресою: АДРЕСА_1 плати за послуги з постачання гарячої води, обрахувавши її згідно із показниками приладу обліку - лічильника гарячої води Novator 15 Г ЛК, заводський номер 7108799.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «Міські теплові мережі» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 400,69 гривень (Чотириста гривень 69 копійок).
Стягнути з Концерну «Міські теплові мережі» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 000,00 гривень (Дев`ять тисяч гривень 00 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст складено та підписано 05.10.2026.
Реквізити учасників справи:
Позивач: Концерн «Міські теплові мережі» код ЄДРПОУ 32121458, місцезнаходження: 69091, м. Запоріжжя, вул. Героїв полку «Азов», буд. 137.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя О.О. Худіна