Судові рішення

Ухвала № 140324036 у справі № 461/7724/26 від 05.10.2026

Ухвала від 05.10.2026 у цивільній справі № 461/7724/26 (категорія «Заява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів»). Суд: Галицький районний суд м. Львова, суддя Зубачик Н. Б.

Справа№ 461/7724/26
СудГалицький районний суд м. Львова
СуддяЗубачик Н. Б.
Форма рішенняУхвала
Форма судочинстваЦивільне
КатегоріяЗаява про забезпечення (скасування забезпечення) позову або доказів
Дата ухвалення05.10.2026
Надійшло до реєстру06.10.2026
Оригіналreyestr.court.gov.ua/Review/140324036

Лист, коли відкриється Pro

Моніторинг, сповіщення і вивантаження на всіх сайтах мережі Initask. Залиште пошту, і ми напишемо в день запуску.

Менеджер допоможе з першим запуском.

Текст рішення

Справа № 461/7724/26

Провадження № 2-з/461/61/26

УХВАЛА

Іменем України

05.10.2026 м. Львів

Галицький районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді Зубачик Н.Б.,

секретаря судових засідань Кремінець К.Я.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визнати недійсним заповіт, складений 30 серпня 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Кропельницькою Н.І.

Разом із позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просить: заборонити Першій Львівській державній нотаріальній конторі Львівської області видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, складеним 30 серпня 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідчений державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області Кропельницькою Н.І., та реєстрацію права власності на успадковане майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; заборонити відчуження будь-яким способом нерухомого майна, успадкованого після смерті ОСОБА_3 : квартири адресою: АДРЕСА_1 , та житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування заяви покликається на те, що її тітка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 30 серпня 2024 року у Першій Львівській державній нотаріальній конторі Львівської області оформила заповіт, яким заповіла належне їй нерухоме майно на користь відповідача - ОСОБА_2 . Позивач вважає, що на момент вчинення заповіту, внаслідок перенесених захворювань, які вплинули на психічний стан ОСОБА_3 , остання не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Зазначає, що відповідні обставини підлягають встановленню під час розгляду справи, зокрема шляхом проведення судової психіатричної експертизи. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 померла. Як зазначає позивач, спадкова справа заведена Першою Львівською державною нотаріальною конторою Львівської області. На момент смерті ОСОБА_3 належало, зокрема, нерухоме майно: квартира за адресою: АДРЕСА_1 , та житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_2 . Таким чином, оформлення та можливе відчуження відповідачем належного їй нерухомого майна може значним чином утруднити виконання рішення в майбутньому. Зокрема, в разі визнання заповіту недійсним, повернення наслідків його реалізації потребуватиме додаткових позовів, в тому числі щодо витребування майна в добросовісних набувачів. Відтак, просить заяву задоволити.

Згідно з ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Відтак, суд вважає, що заяву про забезпечення позову необхідно розглядати без повідомлення учасників справи.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали заяви, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Частиною 2 ст. 151 ЦПК України, передбачає, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За змістом ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій інших осіб для забезпечення реального та ефективного виконання майбутнього судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача.

При цьому забезпечення позову за своєю правовою природою є тимчасовим обмеженням прав та інтересів відповідних осіб, необхідним для запобігання можливому утрудненню чи унеможливленню виконання рішення суду.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір, існує реальна загроза невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду, а обраний заявником вид забезпечення позову відповідає предмету спору та є співмірним із заявленими позовними вимогами.

При цьому на стадії вирішення питання про забезпечення позову суд не повинен вирішувати питання обґрунтованості позовних вимог по суті, оскільки такі обставини є предметом дослідження під час розгляду справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття таких заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке заявник просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення порушених або оспорюваних прав чи інтересів позивача.

Отже, для застосування заходів забезпечення позову необхідним є встановлення не лише факту наявності спору, а й реальної загрози утруднення або неможливості виконання можливого рішення суду, а також відповідності обраного заходу предмету позову.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є вимога ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, складеного 30 серпня 2024 року ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 .

З огляду на предмет заявленого позову спір безпосередньо стосується правових підстав набуття відповідачем права на спадкування майна ОСОБА_3 , у тому числі квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, між сторонами існує реальний спір щодо спадкових прав.

Суд також враховує, що у разі визнання заповіту недійсним можливе виникнення необхідності поновлення майнового становища, яке існувало до порушення права. При цьому відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб може призвести до виникнення нових правовідносин та необхідності вирішення додаткових спорів щодо прав на таке майно.

За таких обставин суд вважає, що існує достатньо обґрунтоване припущення щодо можливого утруднення виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення позову, якщо спірне нерухоме майно буде відчужене відповідачем або на нього будуть набуті права третіми особами.

Водночас застосований захід забезпечення позову має бути спрямований саме на збереження існуючого стану спірного майна та недопущення його відчуження, а не на фактичне вирішення спору по суті.

Оскільки невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення в разі його задоволення, суд дійшов висновку про необхідність забезпечення позову, однак, вважає за доцільне обрати способом забезпечення позову - заборону вчиняти будь-які дії, пов`язані з відчуженням (купівля-продаж, дарування, застава та інші) та державною реєстрацією права власності на нерухоме майно, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, вимога заявника про заборону Першій Львівській державній нотаріальній конторі Львівської області видавати свідоцтво про право на спадщину за заповітом та здійснювати державну реєстрацію права власності на успадковане майно задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 8-1 Закону України «Про нотаріат» держава гарантує та забезпечує рівні умови доступу громадянам до зайняття нотаріальною діяльністю та рівні можливості нотаріусам в організації та здійсненні ними нотаріальної діяльності. Будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов`язків або спонукання до вчинення ним неправомірних дій, забороняється.

Водночас законодавством передбачено спеціальний механізм зупинення вчинення нотаріальної дії у випадку виникнення судового спору щодо права або факту, про посвідчення якого просить заінтересована особа.

Так, відповідно до підпункту 4.15 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Таким чином, законодавством передбачено спеціальний порядок запобігання вчиненню нотаріальної дії у випадку оспорювання заінтересованою особою відповідного права або факту в судовому порядку.

Судом встановлено, що матеріали заяви не містять доказів звернення ОСОБА_1 до Першої Львівської державної нотаріальної контори Львівської області з обґрунтованою письмовою заявою про зупинення вчинення нотаріальних дій у спадковій справі у зв`язку з наявністю спору щодо дійсності заповіту, а також доказів відмови нотаріуса у прийнятті чи розгляді такої заяви.

За таких обставин позивачем не доведено, що передбачений спеціальним законодавством механізм зупинення нотаріальної дії є неефективним або недостатнім для захисту її прав та інтересів у цій конкретній ситуації.

При цьому саме по собі існування спору щодо дійсності заповіту не є безумовною підставою для застосування судом заборони нотаріусу вчиняти відповідну нотаріальну дію, якщо законом передбачено спеціальний механізм зупинення її вчинення за заявою заінтересованої особи.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що вимога про заборону видачі свідоцтва про право на спадщину є передчасною.

Щодо вимоги про заборону державної реєстрації права власності на успадковане майно суд також виходить із того, що така вимога в запропонованому заявником формулюванні фактично спрямована на заборону оформлення спадкових прав, тоді як необхідність забезпечення позову в цій частині належними доказами не підтверджена.

Водночас суд вважає необхідним запобігти можливому подальшому відчуженню спірного нерухомого майна після його оформлення у спадковому порядку, оскільки саме така дія може створити ризик виникнення нових правовідносин із третіми особами та істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду.

Отже, заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню шляхом заборони відчуження спірного нерухомого майна та проведення державної реєстрації переходу права власності на нього на підставі правочинів.

При цьому такий захід забезпечення позову не позбавляє відповідача можливості реалізувати спадкові права у встановленому законом порядку, а лише тимчасово обмежує можливість розпорядження спірним майном до вирішення судом спору щодо дійсності заповіту.

Такий захід є належним, необхідним та співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки безпосередньо пов`язаний із предметом спору, спрямований на збереження існуючого правового та майнового стану і не вирішує питання про належність майна чи дійсність заповіту по суті.

Як передбачено ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 149-153, 157, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним - задоволити частково.

Заборонити проводити будь-які дії, пов`язані з відчуженням (купівля-продаж, дарування, застава та інші) та державною реєстрацією права власності на нерухоме майно, а саме: квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_2 .

В іншій частині вимог - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Зубачик Н.Б.

Інші рішення у справі

ДатаДокументСуд
03.11.2026 Ухвала № 141210194 Галицький районний суд м. Львова
05.10.2026 Ухвала № 140441338 Галицький районний суд м. Львова