ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про залишення позовної заяви без розгляду
05 жовтня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1213/26-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Сіжук О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Державної установи "Центр пробації" про визнання протиправними дії щодо не здійснення розрахунку грошового забезпечення з 01.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та зобов`язання здійснити розрахунок грошового забезпечення починаючи з 01.01.2020 до 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.12.2021, з 01.01.2022 по 31.12.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022.
Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 26.02.2026 відкрито провадження у справі.
Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 23.03.2026 позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання протиправними дії щодо не здійснення розрахунку грошового забезпечення з 20.07.2022 по 31.12.2022, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та зобов`язання здійснити розрахунок грошового забезпечення починаючи з 20.07.2022 по 31.12.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, повернуто позивачу.
В іншій частині позовних вимог, ухвалою судді Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 відкрито провадження у справі.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.03.2026 про повернення позовної заяви скасовано, а справу направлено до Чернівецького окружного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про можливість відкриття провадження у справі.
Вказана адміністративна справа №600/1213/26-а надійшла на адресу Чернівецького окружного адміністративного суду.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" в частині позовних вимог щодо не здійснення розрахунку грошового забезпечення з 20.07.2022 по 31.12.2022, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та зобов`язання здійснити розрахунок грошового забезпечення починаючи з 20.07.2022 по 31.12.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022. Продовжено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 18.08.2026 заяву Державної установи "Центр пробації" про залишення позову без розгляду задоволено частково. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.09.2026 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На виконання вимог ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 14.09.2026, позивачем подано до суду заяву на усунення недоліків позовної заяви, в якій посилалась на те, що під час проходження служби та після звільнення зі служби не мала достовірної та документально підтвердженої інформації про те, що під час проходження служби Державною установою «Центр пробації» неправильно визначено та виплачено розмір грошового забезпечення за спірні періоди. Державна установа «Центр пробації» жодного разу не надала під час проходження служби розрахункового листа з якого можна було встановити нараховані та виплачені складові грошового забезпечення, та під час звільнення також не надала жодної інформації, яку була зобов`язана надати та ознайомити відповідно до статті 116 КЗпП України. Позивач вказувала, що лише після отримання відповіді Державної установи «Центр пробації» на заяву від 03.03.2026 вона отримала достовірну інформацію про характер та обсяг порушення її права, а саме про невідповідність проведених нарахувань та виплат вимогам законодавства щодо визначення розміру грошового забезпечення. Наголошувала, що саме з моменту отримання зазначеної відповіді об`єктивно дізналася про реальне порушення свого права, а не лише про можливість існування такого порушення.
Розглянувши подану позивачем заяву, перевіривши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Водночас у вищезазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 №2352-IX внесені зміни до норм КЗпП України.
Зокрема, частини перша та друга статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 у справі №1-7/2024(337/24) визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Визначено, що частина перша статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Натомість частини друга статті 233 КЗпП України, яка встановлює тримісячний строк звернення до суду звільненого працівника з вимогами про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, неконституційною не визнавалася.
У Рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, статей 1, 12 Закону України "Про оплату праці" зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.
У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного Рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині другій статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду, з якими не обмежується будь-яким строком.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
З огляду на те, що вказаним Рішенням Суд надавав офіційне тлумачення частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції до змін, внесених у вказану статтю Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022, відповідно до якої звернення до суду не обмежувалося будь-яким строком, однак, після внесення вказаних змін, у справах про виплату працівнику всіх сум, що належать йому при звільненні, було встановлено тримісячний строк звернення до суду.
Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з цим, відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов`язаний з COVID-19, діяв з 12.03.2020 (постанова Уряду від 11.03.2020 № 211) та закінчився 30.06.2023 (постанова Уряду від 27.06.2023 № 651).
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Суд зазначає, що на позовні вимоги, заявлені за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 поширюється дія статті 233 КЗпП України, згідно якої із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Судом встановлено, що відповідно до наказу Державної установи "Центр пробації" від 15.12.2022 №710/К майора внутрішньої служби ОСОБА_1 , начальника Вижницького районного сектору №2 філії Державної установи "Центр пробації" у Чернівецькій області, звільнено зі служби, відповідно до пункту 5 статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" та пунктом 4 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) 31.12.2022.
Водночас до суду із цим позовом звернулась тільки 18.03.2026.
З наведеного слідує, що позивачем пропущено строк звернення до суду із цим позовом в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 по 31.12.2022.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 25.06.2026 у справі №520/25416/25, хоч грошовий атестат і містить інформацію про суми, нараховані та виплачені позивачеві при звільненні, тобто є повідомленням про ці суми у значенні, вжитому в частині другій статті 233 КЗпП України, з отриманням якого ця норма пов`язує початок перебігу тримісячного строку звернення до суду, однак обсяг відомостей, які у ньому мають відображатися, визначено нормативно і з-поміж таких немає інформації про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення з розшифровкою за складовими такого грошового забезпечення за минулі періоди служби.
У вказаній постанові зверталась увага і на те, що послуговуючись позицією Судової палати, викладеною в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, Верховний Суд сформував у подібних справах загальний підхід, за якого для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення з позовом, суд має перевірити наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення до моменту отримання відповіді на запит, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
Отже, якщо звернення до суду обґрунтовано положеннями частини другої статті 233 КЗпП України, якою для подання позову встановлено тримісячний строк і чітко унормовано момент початку перебігу такого строку - одержання "письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні", то тримісячний строк звернення до суду, установлений цією ж нормою, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому у спірний період сум, як про це зазначила Судова палата в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, однак, в ці три місяці належить включати й період від дня отримання позивачем грошового атестата до вчинення ним будь-яких інших юридично значимих дій, що слугують меті звернення до суду з позовом у порядку, передбаченому частиною другою статті 233 КЗпП України, якою законодавець визначив строк у три місяці, протягом якого звільнена особа має право вжити заходів щодо отримання необхідної інформації, пов`язаної з оплатою праці, та за необхідності звернутися до суду.
Відповідно до абзацу другого пункту 6 розділу IV Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 №925/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.03.2018 за № 377/31829, особам рядового та начальницького складу, звільненим зі служби без права на пенсію, грошові атестати, оформлені відповідно до вимог цього розділу, видаються за вимогою цих осіб у встановленому порядку.
Враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 25.06.2026 у справі №520/25416/25, та беручи до уваги той факт, що позивачем не надано доказів звернення протягом трьохмісячного строку до відповідача із вимогою щодо видачі грошового атестату, суд приходить до висновку, що позивачем не наведено жодних причин пропуску строку звернення до суду, що є об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій.
За таких обставин суддя дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення строку звернення до суду та відмову в задоволенні заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог, а саме за період з 20.07.2022 по 31.12.2022.
Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки з позовними вимогами про визнання протиправними дії щодо не здійснення перерахунку грошового забезпечення та зобов`язання здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 20.07.2022 по 31.12.2022 позивач звернулася з пропуском строку звернення до суду, тому позовну заяву у вказаній частині позовних вимог необхідно залишити без розгляду.
Керуючись статтями 122, 123 та 240 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
В задоволенні заяви про визнання поважними причин пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до Державної установи "Центр пробації" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 звернення до адміністративного суду з позовом до Державної установи "Центр пробації" в частині позовних вимог про визнання протиправними дій щодо не здійснення перерахунку грошового забезпечення та зобов`язання здійснити перерахунок грошового забезпечення з 20.07.2022 по 31.12.2022.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної установи "Центр пробації" в частині позовних вимог щодо не здійснення розрахунку грошового забезпечення з 20.07.2022 по 31.12.2022, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та зобов`язання здійснити розрахунок грошового забезпечення починаючи з 20.07.2022 по 31.12.2022 виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 залишити без розгляду.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без розгляду в частині позовних вимог надіслати особі, яка її подала.
Згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).
Суддя Сіжук Ольга Володимирівна