Унікальний номер справи 381/300/26
Номер апеляційного провадження 22-ц/824/11577/2026
Головуючий у суді першої інстанції С. П. Анапріюк
Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
02 жовтня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),
суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.
сторони:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий
Центр»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», подану представником Чехун Юлією Віталіївною, на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді С. П. Анапріюк в приміщенні Фастівського міськрайонного суду Київської області,
в с т а н о в и в :
У січні 2026 року ТОВ «Споживчий Центр» звернулося до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 9090,00 грн,також просило стягнути з відповідачки судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 23.06.2025 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 23.06.2025-100002191. Позивач зазначає, що він, як кредитор, виконав свої зобов`язання та надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим виникла прострочена заборгованість. Оскільки відповідач не погасила заборгованість у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2026 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 23.06.2025-100002191 від 23.06.2025.
Не погодившись з рішенням суду ТОВ «Споживчий Центр», через представника Чехун Ю.В подано апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення суду не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, суд неналежним чином дослідив докази порушуючи норми матеріального та процесуального права.
Апелянт зауважує, що відповідачкою документи, що складають кредитний договір, підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс- повідомленні на номер, вказаний ОСОБА_1 , як фінансовий - НОМЕР_1.
Саме його було використано відповідачкою для підписання Кредитного договору 23.06.2025.
Відповідач не заперечувала, що вказаний засіб зв`язку, а саме: номер телефону НОМЕР_1 належить їй, або що на час укладення договору вона втратила вказаний засіб зв`язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.
Відтак, відповідачем та позивачем було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору), та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами.
Видача кредитних коштів відповідачці підтверджується Листом ТОВ «УПР». В листі зазначається наступна інформація «Між нашими підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 23.06.2025 19:20:07 на суму 3000,00 (три тисячі гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 781875489, призначення платежу: Видача за договором кредиту №23.06.2025-100002191.».
Розрахунок заборгованості за кредитним договором проведений з урахуванням строку кредитування, виходячи із розміру відсотків, визначених в кредитному договорі.
Апелянт звертає увагу апеляційного суду на ту обставину, що комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу.
З огляду на те, ТОВ «Споживчий Центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий Центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат.
Своїм підписом на договорі відповідачка також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.
За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.
Відповідач ОСОБА_1 своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
У відповідності до вимог частини тринадцятої статті 7, частини першої статті 369 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, а також його ціну, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Так, у відповідності до положень частин другої та п`ятої статті 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частинами першою, другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Відповідно до частини першої та другої статті 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Як вбачається з апеляційної скарги позивачем ТОВ «Споживчий Центр» оскаржується рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2026 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, що складається з тіла кредиту, процентів, заборгованості за комісією, що становить 7 590,00 грн., а отже у іншій частині рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області апеляційним судом не оскаржується та не переглядається.
Судом встановлено, що 23.06.2025 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 23.06.2025-100002191 шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення кредитного договору (оферти).
Згідно із пропозицією про укладення кредитного договору (кредитної лінії (оферти) від 23.06.2025 року ТОВ «Споживчий Центр» пропонував укласти відповідачці кредитний договір, який складається з пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), що розміщена на вебсайті кредитодавця, заявки, заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті кредитодавця, підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомлені на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.
Відповідно до заявки кредитного договору № 23.06.2025-100002191 (кредитної лінії) позичальнику надано кредит у розмірі 3 000, 00 грн строком на 168 днів з дати його надання; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 7 чергових періодів; процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандартна».
Умовами договору передбачена комісія, за обслуговування кредитної заборгованості 150,00 грн.
Згідно з відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного договору № 23.06.2025-100002191 від 23.06.2025 (кредитної лінії), позичальником підтверджено, що нею однозначно та безумовно прийнято (акцептовано) пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного договору № 23.06.2025-100002191 від 23.06.2025 року, з якими попередньо уважно ознайомилась.
Виконання позивачем (кредитором) обов`язку щодо надання грошових коштів у розмірі 3 000,00 грн відповідачці (позичальниці) підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. № 1-1301 від 13.01.2026 року. Видача коштів здійснювалася за допомогою системи iPay (а.с. 33).
Згідно із довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 23.06.2025-100002191 від 23.06.2025 року, заборгованість позичальника ОСОБА_1 складає 9 090,00 грн, з яких: 3 000 грн - основного боргу; 3 990,00 грн - проценти; 150,00 грн - комісія пов`язана з наданням кредиту, 450 грн. - додаткова комісія; 1 500 грн. неустойка (а.с. 34).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції мотивував це тим, що позивачем не було надано до суду жодних доказів видачі відповідачці кредитних коштів за спірним кредитним договором. Надання розрахунку суми заборгованості або витягу з реєстру прав вимоги є недостатнім для підтвердження наявності заборгованості, оскільки розрахунок заборгованості та витяг з реєстру прав вимоги не є первинними документами, що підтверджують факт готівкової чи безготівкової видачі коштів відповідачу.
Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Системний аналіз указаних норм закону свідчить про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року № 127/33824/19.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Законом України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Така пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом його підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та " Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення вказаного законодавства свідчать про те, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як убачається з матеріалів справи, 23.06.2025 ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № № 23.06.2025-100002191, за умовами якого реквізити належного позичальниці електронного платіжного засобу для надання коштів позичальниці за даним та наступними договорами: 5355-28ХХ-ХХХХ-7744.
Вказаний договір було укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальницею одноразового ідентифікатора, який був надісланий на мобільний номер телефону ОСОБА_1 .
Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» вказаний договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає доведеним, що вказаний кредитний договір був підписаний позичальницею ОСОБА_1 за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, який був надісланий ТОВ «Споживчий Центр» на номер телефону, зазначений ОСОБА_1 , на підтвердження чого у ідентифікаційній частині договору містяться коди ідентифікатори відповідачки, що і є її безпосереднім підписом.
Позивачем надано до суду лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» за вих. №1- 1301 від 13.01.2026 року, відповідно до якого 23.06.2025 19:20:07 було успішно перераховано кошти на суму 3 000, 00 грн на платіжну картку клієнта НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 781875489, призначення платежу: видача за договором кредиту № № 23.06.2025-100002191 (а.с. 33).
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.
Свої зобов`язання ОСОБА_1 за договором належним чином не виконала. У зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 9090,00 грн.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальницею кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Так, позивачем не надано до суду первинних документів, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», проте надано лист від ТОВ «Універсальні платіжні рішення», у якому зазначено факт успішності проведення транзакції про переказ коштів. У свою чергу, відповідачкою, як власником карткового рахунку, також не надано виписку по картковому рахунку № НОМЕР_2 , яка могла б підтвердити факт неотримання нею вказаних грошових коштів.
Відповідачка не надала доказів того, що банківська картка, на яку перерахована сума кредитних коштів, їй не належить, або того, що кошти на такий рахунок не надходили.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи повинні фіксувати факт здійснення господарської операції. Ця норма не встановлює вичерпного переліку таких документів, а зосереджується на їхній суті. У випадку перерахування коштів через платіжного оператора офіційний звіт платіжного оператора, що детально описує транзакцію (дату, час, суму та реквізити карткового рахунку позичальника, на який були зараховані кошти), є належним та допустимим первинним документом, що беззаперечно підтверджують факт перерахування грошових коштів позичальнику. Вони фіксують всі етапи господарської операції від кредитора до позичальника через платіжного оператора.
Згідно із Законом України «Про електронні довірчі послуги», електронні документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом (КЕП), мають таку ж юридичну силу, як і паперові документи.
У змагальному процесі кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , не надано суду власних доказів (зокрема, виписки з її карткового рахунку), які б спростовували факт зарахування коштів.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов хибного висновку відмовляючи позивачу у задоволенні позову в частині стягнення з відповідачки на користь позивача суми заборгованості за кредитним договором № 23.06.2025-100002191 від 23.06.2025 року за тілом кредиту.
Щодо процентів за користування отриманими коштами колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно з ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Тобто, питання визначення процентної ставки за кредитним договором вирішується виключно сторонами у договорі.
Колегія суддів зауважує, що проценти за користування кредитом, які регулюються ст.ст. 1048,1056-1 ЦК України, та нараховуються протягом строку договору та компенсація (штраф, пеня) за невиконання зобов`язання за договором є різними поняттями та правовими категоріями, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами встановлено та погоджено сторонами.
Слід зауважити, що загальні витрати за споживчим кредитом є співмірними, враховуючи строк кредитування.
Жодних нарахувань поза межами строку кредитування, зокрема, у порядку, передбаченому ст. 625 ЦК України, позивачем не здійснювалось, а позовні вимоги не заявлялись.
Слід зауважити, що суд розділяє поняття «проценти за користування кредитом» та «проценти за прострочення зобов`язання», перші з яких не є заходом цивільно- правової відповідальності боржника, а лише можливістю правомірно не сплачувати кошти протягом певного часу.
Слід визначити, що кредитним договором передбачено проценти за користування кредитом, які нараховуються протягом строку кредитування за договором, отже це не є заходом цивільно-правової відповідальності у розумінні ЦК України, а отже посилання відповідача на ч.3 статті 21 Закону України «Про споживче кредитування» у цьому випадку є невірним.
Щодо нарахування комісії слід зауважити наступне.
У Заявці кредитного договору (кредитної лінії) зазначено: «Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - «Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі - «Комісія за надання», «Комісія»; економічна сутність - плата за надання Кредиту) - 5% від суми Кредиту та дорівнює 150,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно Графіку платежів».
Відтак, комісія пов`язана із наданням послуги, а саме: перерахування Кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний Позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу.
З огляду на те, ТОВ «Споживчий Центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не була позбавлена права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий Центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат.
У Заявці кредитного договору (кредитної лінії) зазначено: «Комісія за обслуговування кредитної заборгованості (надалі - «Комісія за обслуговування», «Комісія») - 150 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн та на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит».
Отже, комісія за обслуговування пов`язана з наданням ряду перелічених послуг, а саме: організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості.
Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).
Слід зауважити, що своїм підписом на договорі відповідач також підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати.
За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача.
Щодо стягнення позивачем з відповідача неустойки у розмірі 1 500 грн., слід зауважити, що відмова суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за неустойкою, позивачем не оскаржується, а отже рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2026 року у цій частині не переглядається.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно встановив фактичні обставини у справі, висновки суду не в повній мірі відповідають наданим сторонами доказам, суд неправильно застосував норми матеріального права, та як наслідок дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в цілому.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зважаючи на наведене, суд скасовує рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 23.06.2025-100002191 від 23.06.2025 у сумі 7 590,00 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту - 3 000,00 грн., 3 990,00 грн. заборгованість за процентами, 150 грн. - комісія пов`язана з наданням кредити, 450, 00 - комісія за обслуговування.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, апеляційна скарга ТОВ «Споживчий Центр» підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви ТОВ «Споживчий центр» сплатило судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки наслідком апеляційного перегляду справи є часткове скасування рішення суду та ухвалення нового про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на користь позивача з відповідачки пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, а саме у розмірі 2 040,42 грн (7 590,00 х 2 662, 40/9 090,00).
При подачі апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 993,60 грн. Оскільки колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідачки.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», подану представником Чехун Юлією Віталіївною, задовольнити.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 06 квітня 2026 року в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 23.06.2025-100002191 від 23.06.2025 у розмірі 7 590,00 грн., що складається з заборгованості за тілом кредиту - 3 000,00 грн., заборгованість за процентами - 3 990,00 грн., комісії пов`язаної з наданням кредити - 150 грн., комісії за обслуговування - 450 грн. скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення про задоволення позову.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (ЄДРПОУ 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) заборгованість за кредитним договором № 23.06.2025-100002191 від 23.06.2025 у розмірі 7 590,00 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту - 3 000,00 грн., заборгованості за процентами - 3 990,00 грн, комісії пов`язаної з наданням кредити - 150 грн., комісії за обслуговування - 450 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (ЄДРПОУ 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду у розмірі 2 040,42 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» (ЄДРПОУ 37356833, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А) судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 3 993, 60 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
Л. Д. Поливач
А. М. Стрижеус
О. І. Шкоріна