Справа № 456/1653/26
Провадження № 2/456/1384/2026
РІШЕННЯ
іменем України
02 жовтня 2026 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бучківської В. Л. ,
при секретарі Коцур А.І.,
з участю представника позивача Вотава І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Моршинської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
в с т а н о в и в :
Підстава позову (позиція позивача). Представник позивача - адвокат Вотава І.Л. звернулася до суду з позовом, в якому просить встановити ОСОБА_1 додатковий строк, тривалістю в три місяці з дати набрання даним рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 видане 26.03.2024 Виконавчим комітетом Моршинської міської ради. Після смерті матері відкрилась спадщина на належне їй майно, що складається з 1 /2 частки квартири загальною площею 48.8 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 193[телефон приховано], дата та час реєстрації 02.10.2019 та квартири загальною площею 43.2 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1272571146107, дата та час реєстрації 25.02.2021. За життя ОСОБА_3 , заповіту не склала. 06 лютого 2026 року до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Навальковської М.М. від імені ОСОБА_1 його представником ОСОБА_4 подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. 12 лютого 2026 року приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Навальковською М.М. винесено постанову про відмову у вчиненні нртаріальної дії, а саме відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його матері ОСОБА_3 у зв`язку з пропущеним строком, встановленим для прийняття спадщини. Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 не подав заяву про прийняття спадщини у термін, що передбачено статтею 1270 Цивільного Кодексу України та відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу України фактично спадщину не прийняв, бо місце його реєстрації не збігається з місцем останнього проживання померлої, тому він пропустив шестимісячний термін для прийняття спадщини, і видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його матері ОСОБА_3 не можливо. Спадкоємцями першої черги, за законом є діти ОСОБА_3 позивач - ОСОБА_1 та його брат відповідач - ОСОБА_2 . Так, ОСОБА_3 , з 16 травня 1994 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 з 16 травня 1994 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_1 з 15.12.2010 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Позивач є старшим сином померлої та підтримував із нею постійні тісні родинні відносини. На момент відкриття спадщини позивач був зареєстрований за тією ж адресою, що і спадкодавець, однак формально в іншій квартирі того ж будинку. При цьому фактично позивач постійно проживав разом із матір`ю, піклувався про неї, фінансово підтримував її та доглядав, а відтак вважав, що прийняв спадщину та відповідно, йому немає потреби подавати заяву про прийняття спадщини. Поряд з тим, після смерті матері позивач перебував у вкрай пригніченому психологічному стані, у зв`язку з тяжким переживанням втрати найближчої людини. Смерть матері стала для нього сильним емоційним потрясінням, що спричинило значне погіршення стану його здоров`я, призвело до стресу та розгубленості, при цьому позивач виїхав проживати до Сполучених Штатів Америки та вважав, що через наведені вище обставини немає потреби подавати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини. Відтак з огляду на викладене позивач вважає, що пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин. Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не мав можливості вчасно звернутись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті мами, тому змушений звертатись до суду з вимогою про надання додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини. Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 періодично проживає за кордоном. Позивач з відповідачем дійшли згоди, що розпоряджатись спадковим майном буде позивач, який несе всі фінансові витрати та затрати на оформлення й утримання майна, оскільки відповідач не має змоги прибути до нотаріуса для оформлення спадкових прав. У зв`язку з чим, позивач 05.09.2025 видав довіреність на ім`я гр. ОСОБА_4 (місце проживання якого зареєстровано в с.Гоща, Рівненської області) із правом управляти та розпоряджатись всім майном позивача, а також бути представником з питань ведення справ з оформлення його спадкових прав на будь-яке майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 . Однак, через територіальну віддаленість місця проживання довіреної особи ОСОБА_4 - с.Гоща, Рівненської області, до місця відкриття спадщини - м. Моршин, Львівської області та безпекову ситуацію в Україні, часті повітряні тривоги та відключення світла, зайнятість на роботі, ОСОБА_4 зміг подати заяву про прийняття спадщини від імені позивача лише 06 лютого 2026 року.
У додаткових поясненнях, представник позивача ОСОБА_5 вказує на те, що ОСОБА_3 , з 16 травня 1994 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що узгоджується з відміткою у паспорті громадянина України. 12 червня 2026 року від приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Навальковської Мирослави Миколаївни надійшла копія спадкової справи № 06/2026 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 . Під час розгляду даної справи судом, з матеріалів спадкової справи, позивачу стало відомо, що його матір змінила місце своєї реєстрації та на момент смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Так, згідно відповіді Моршинської сільської ради №185 від 22.07.2026 повідомлено, що ОСОБА_3 зареєстрована за АДРЕСА_2 з 21.11.2022 року. Вказану відповідь було отримано мною, представником позивача після закриття підготовчого провадження у даній справі. Просимо Суд, поновити строк та приєднати вказану відповідь до матеріалів справи (даний доказ наявний у Моршинській міській раді). Відповідач ОСОБА_2 - зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_1 - зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Звертаючись до суду із заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини у даній справ, позивач як на підставу поважності причин пропуску строку зазначав, що після смерті матері позивач перебував у вкрай пригніченому психологічному стані, у зв`язку з тяжким переживанням втрати найближчої людини. Смерть матері стала для нього сильним емоційним потрясінням, що спричинило значне погіршення стану його здоров`я, призвело до стресу та розгубленості, при цьому позивач виїхав проживати до Сполучених Штатів Америки. Разом з тим, позивач та відповідач вважали, що відповідач був зареєстрований за однією адресою з матір`ю, останнім не було відомо про зміну місця реєстрації матері. Відтак, позивач знав що за згодою відповідача міг прийняти спадщину в будь-який момент, тому вважав, що немає потреби подавати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини у шстимісячний строк після смерті матері. У позові вказувалось, що відповідач ОСОБА_2 періодично проживає за кордоном, Позивач з відповідачем дійшли згоди, що розпоряджатись спадковим майном буде позивач, який несе всі фінансові витрати та затрати на оформлення й утримання майна, оскільки відповідач не має змоги прибути до нотаріуса для оформлення спадкових прав. Наведене узгоджується із наявною в матеріалах справи заявою відповідача про визнання позову. У зв`язку з тим, що позивач починаючи з квітня 2024 року проживає в Сполучених Штатах Америки, останній 05.09.2025 року видав довіреність на ім`я свого товариша гр. ОСОБА_4 (місце проживання якого зареєстровано в с.Гоща, Рівненської області) із правом управляти та розпоряджатись всім майном позивача, а також бути представником з питань ведення справ з оформлення його спадкових прав на будь-яке майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 . Водночас, позивач просить Суд врахувати, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивач фактично буде позбавлений можливості реалізувати своє право на прийняття спадщини та, відповідно, набути у власність належну йому частку спадкового майна як спадкоємцю першої черги за законом. При цьому інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті матері, немає. Відтак, відмова у визначенні позивачу додаткового строку для прийняття спадщини матиме для нього істотні негативні наслідки, оскільки призведе до втрати можливості реалізувати своє право на спадкове майно. Водночас задоволення позовних вимог та визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не порушуватиме прав та законних інтересів брата позивача - відповідача по справі, який також є спадкоємцем першої черги, не заперечує проти прийняття спадщини позивачем та визнає заявлені позовні вимоги.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 позовні вимоги підтримала, просить позов задоволити в повному обсязі.
Позиція відповідача.
30.04.2026 відповідач ОСОБА_2 подав на адресу суду заяву про визнання позову та розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача Моршинської міської ради, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою суду від 03.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено справу до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 23.07.2026 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Датою ухвалення судового рішення є дата складання його повного тексту.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 видане 26.03.2024 Виконавчим комітетом Моршинської міської ради.
Після смерті матері відкрилась спадщина на належне їй майно, що складається з 1 /2 частки квартири загальною площею 48.8 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 193[телефон приховано], дата та час реєстрації 02.10.2019 та квартири загальною площею 43.2 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1272571146107, дата та час реєстрації 25.02.2021. За життя ОСОБА_3 , заповіту не склала.
06 лютого 2026 року до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Навальковської М.М. від імені ОСОБА_1 його представником ОСОБА_4 подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
12 лютого 2026 року приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Навальковською М.М. винесено постанову про відмову у вчиненні нртаріальної дії, а саме відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його матері ОСОБА_3 у зв`язку з пропущеним строком, встановленим для прийняття спадщини. Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 не подав заяву про прийняття спадщини у термін, що передбачено статтею 1270 Цивільного Кодексу України та відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу України фактично спадщину не прийняв, бо місце його реєстрації не збігається з місцем останнього проживання померлої, тому він пропустив шестимісячний термін для прийняття спадщини, і видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його матері ОСОБА_3 не можливо.
Спадкоємцями першої черги, за законом є діти ОСОБА_3 позивач - ОСОБА_1 та його брат відповідач - ОСОБА_2 .
Так, ОСОБА_3 , з 16 травня 1994 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 з 16 травня 1994 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 з 15.12.2010 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
12 червня 2026 року від приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Навальковської Мирослави Миколаївни надійшла копія спадкової справи № 06/2026 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , згідно з якою ОСОБА_3 змінила місце своєї реєстрації та на момент смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно відповіді Моршинської сільської ради №185 від 22.07.2026, ОСОБА_3 зареєстрована за АДРЕСА_2 з 21.11.2022 року.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
Відповідно до статті 3 ЦК України та статей 2, 4, 5, 12, 13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (стаття 1270 ЦК України).
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Верховний Суд виробив сталий підхід щодо застосування відповідних норм права, який мають враховувати суди при вирішенні спору відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.
Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини. Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.
Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття.
Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента верховенства права та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23).
Верховний Суд звертав увагу, що, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку, з огляду на обставини кожної справи. Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови (постанова Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 703/1836/20).
Як роз`яснюється у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання при визначенні особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 697/2052/17-ц (№ 61-3014св19), суд вказав, що Відповідачами у справах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються індивідуально в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 548/2415/21 (провадження № 61-6134св23)).
Головною ознакою поважних причин є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини (постанова Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі № 706/275/22 (провадження № 61-12010св23)).
За конкретних фактичних обставин кожної справи суд має оцінювати тривалість пропуску строку для прийняття спадщини, що має важливе правове значення (постанова Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі № 639/8197/21 (провадження № 61-14773св23)).
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна та відкриття спадщини, похилий вік, непрацездатність, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, брак коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20).
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна;3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, у тому числі, закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо (постанова Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24), , дійшла висновку, що за конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як розумність, добросовісність та справедливість.
У постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 361/8259/18, вказано, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна.
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 видане 26.03.2024 Виконавчим комітетом Моршинської міської ради.
Після смерті матері відкрилась спадщина на належне їй майно, що складається з 1 /2 частки квартири загальною площею 48.8 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 193[телефон приховано], дата та час реєстрації 02.10.2019 та квартири загальною площею 43.2 кв.м. та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1272571146107, дата та час реєстрації 25.02.2021.
За життя ОСОБА_3 , заповіту не склала.
06 лютого 2026 року до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Навальковської М.М. від імені ОСОБА_1 його представником ОСОБА_4 подано заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
12 лютого 2026 року приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Навальковською М.М. винесено постанову про відмову у вчиненні нртаріальної дії, а саме відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його матері ОСОБА_3 у зв`язку з пропущеним строком, встановленим для прийняття спадщини. Постанова мотивована тим, що ОСОБА_1 не подав заяву про прийняття спадщини у термін, що передбачено статтею 1270 Цивільного Кодексу України та відповідно до статті 1268 Цивільного кодексу України фактично спадщину не прийняв, бо місце його реєстрації не збігається з місцем останнього проживання померлої, тому він пропустив шестимісячний термін для прийняття спадщини, і видати йому свідоцтво про право на спадщину за законом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 його матері ОСОБА_3 не можливо.
Спадкоємцями першої черги, за законом є діти ОСОБА_3 позивач - ОСОБА_1 та його брат відповідач - ОСОБА_2 .
Так, ОСОБА_3 , з 16 травня 1994 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 з 16 травня 1994 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 з 15.12.2010 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .
12 червня 2026 року від приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу Навальковської Мирослави Миколаївни надійшла копія спадкової справи № 06/2026 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , згідно з якою ОСОБА_3 змінила місце своєї реєстрації та на момент смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно відповіді Моршинської сільської ради №185 від 22.07.2026, ОСОБА_3 зареєстрована за АДРЕСА_2 з 21.11.2022.
Звертаючись до суду із заявою про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини у даній справ, позивач як на підставу поважності причин пропуску строку зазначав, що після смерті матері позивач перебував у вкрай пригніченому психологічному стані, у зв`язку з тяжким переживанням втрати найближчої людини. Смерть матері стала для нього сильним емоційним потрясінням, що спричинило значне погіршення стану його здоров`я, призвело до стресу та розгубленості, при цьому позивач виїхав проживати до Сполучених Штатів Америки.
Разом з тим, позивач та відповідач вважали, що відповідач був зареєстрований за однією адресою з матір`ю, останнім не було відомо про зміну місця реєстрації матері.
Відтак, позивач знав що за згодою відповідача міг прийняти спадщину в будь-який момент, тому вважав, що немає потреби подавати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини у шстимісячний строк після смерті матері.
У позові вказувалось, що відповідач ОСОБА_2 періодично проживає за кордоном, Позивач з відповідачем дійшли згоди, що розпоряджатись спадковим майном буде позивач, який несе всі фінансові витрати та затрати на оформлення й утримання майна, оскільки відповідач не має змоги прибути до нотаріуса для оформлення спадкових прав.
Наведене узгоджується із наявною в матеріалах справи заявою відповідача про визнання позову.
У зв`язку з тим, що позивач починаючи з квітня 2024 року проживає в Сполучених Штатах Америки, останній 05.09.2025 року видав довіреність на ім`я свого товариша гр. ОСОБА_4 (місце проживання якого зареєстровано в с.Гоща, Рівненської області) із правом управляти та розпоряджатись всім майном позивача, а також бути представником з питань ведення справ з оформлення його спадкових прав на будь-яке майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3 .
Водночас, позивач просить Суд врахувати, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивач фактично буде позбавлений можливості реалізувати своє право на прийняття спадщини та, відповідно, набути у власність належну йому частку спадкового майна як спадкоємцю першої черги за законом. При цьому інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті матері, немає. Відтак, відмова у визначенні позивачу додаткового строку для прийняття спадщини матиме для нього істотні негативні наслідки, оскільки призведе до втрати можливості реалізувати своє право на спадкове майно. Водночас задоволення позовних вимог та визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не порушуватиме прав та законних інтересів брата позивача - відповідача по справі, який також є спадкоємцем першої черги, не заперечує проти прийняття спадщини позивачем та визнає заявлені позовні вимоги.
В судовому засіданні встановлено, що мати позивача померла, коли позивач проживав на території іншої держави, позивач скористався своїми правами та уповноважим представника не представництво своїх інтересів щодо управління майном, однак представник свої обов`язки згідно з довіреністю не виконав. Окрім того, суд враховує, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», який введений в дію Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року. Воєнний стан неодноразово було продовжено.
Із урахуванням викладеного, виходячи з аналізу встановлених судом обставин справи та норм права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позивачем наведено причини, які пов`язані з об`єктивними, істотними труднощами для нього щодо подачі заяви про прийняття спадщини у визначений законом шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, а тому, наявні підстави для встановлення йому додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері і таким достатнім строком є три місяці, перебіг якого слід відраховувати з часу набрання рішенням суду законної сили.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 279, 280, 282 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задоволити.
Встановити ОСОБА_1 додатковий строк, тривалістю в три місяці з дати набрання даним рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;
Представник позивача: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце знаходження: АДРЕСА_4 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Моршинська міська рада, ЄДРПОУ 04372448, місцезнаходження: Львівська обл., м. Моршин, вул. І.Франка,15.
Головуючий суддя В. Л. Бучківська