КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 754/13874/24
провадження № 22-з/824/1072/2026
02 жовтня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Фещенка Ігоря Станіславовича про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
установив:
23.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок ДТП, у розмірі 40 260,34 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану внаслідок ДТП , у розмірі 5 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн та судовий збір у розмірі 1 070,50 грн.
07.04.2025 ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 липня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 березня 2025 року залишено без змін.
13 серпня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Фещенко І. С. через підсистему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення. Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн.
Також просить поновити строк для подання доказів: копії договору про надання правничої допомоги № 08092023/1 від 08 вересня 2023 року, додаткової угоди № 2 від 08 серпня 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 08092023/1 від 08 вересня 2023 року та долучити вказані докази до матеріалів справи.
Заява обґрунтована тим, що в 08.08.2026 через підсистему «Електронний суд» представнику позивача - адвокату Фещенко І. С. надійшла постанова Київського апеляційного суду від 31 липня 2026 року.
У відзиві на апеляційній скарзі було зазначено, що позивач повідомляє, що орієнтовний розмір витрат пов`язаних з розглядом апеляційної скарги складає близько 10 000 грн Підтвердження понесення витрат буде подано до суду відповідно до вимог ЦПК України.
Оскільки судом апеляційної інстанції не було вирішено питання розподілу судових витрат, просив заяву задовольнити.
Зазначив, що на підставі додаткової угоди № 2 від 08 серпня 2025 року до договору про надання правничої допомоги № 08092023/1 від 08 вересня 2023 року сторони погодили, що за надання правничої допомоги в обсязі, передбаченому п. 2 цією Додатковою угодою, Клієнт зобов`язується сплатити АО «Фещенко та Партнери» гонорар у розмірі 10 000, 00 грн протягом 14 робочих днів з моменту отримання постанови від Київського апеляційного суду по справі № 754/13874/24.
Таким чином, розмір судових витрат, пов`язаних із оплатою позивачем професійної правничої допомоги становить 10 000 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
Заперечення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення до Київського апеляційного суду не надходили.
Відповідно до пункту третього частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до частини 3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Фещенка І. С. про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів приходить до висновку, що така заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).
Частинами першою, другою статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 не просив відшкодувати витрати на правничу допомогу, а лише зазначив орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які позивач очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина перша статті 246 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) дійшла висновку, що вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному позовному провадженні, де судові дебати відсутні.
Аналогічний правовий висновок викладено Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 369/7551/21, у якій зазначено, що відсутність судових дебатів у спрощеному провадженні не звільняє сторону від дотримання вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо порядку та строку подання доказів на підтвердження розміру судових витрат.
При цьому у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 березня 2025 року у справі № 295/6959/22 наголошено на імперативності положень частини восьмої статті 141 ЦПК України та зазначено, що вказівку на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити про необхідність подання доказів на підтвердження розміру витрат, необхідно розуміти не як єдину можливу стадію розгляду справи, на якій може бути зроблена така заява, а як останній етап перед ухваленням судового рішення, на якому сторона має заявити про необхідність подання відповідних доказів після ухвалення рішення.
Таким чином, у справах, які розглядаються в порядку письмового провадження, відсутність судових дебатів не усуває обов`язку сторони дотримуватися встановленого частиною восьмою статті 141 ЦПК України порядку заявлення та підтвердження судових витрат. Така сторона повинна до закінчення розгляду справи належним чином заявити про намір отримати компенсацію відповідних витрат та про необхідність подання доказів щодо їх розміру після ухвалення судового рішення, а відповідні докази подати у встановлений законом строк.
Представник ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу зазначив лише орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу та вказав, що підтвердження понесених витрат буде надано відповідно до вимог ЦПК України.
Водночас відзив на апеляційну скаргу не містить належно сформульованої заяви про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу, а його прохальна частина не містить вимоги про розподіл таких витрат чи стягнення їх на користь ОСОБА_1 .
Отже, саме по собі зазначення орієнтовного розміру витрат та повідомлення про намір у подальшому надати документи на їх підтвердження не свідчить про належне заявлення вимоги про компенсацію цих витрат за рахунок іншої сторони.
Колегія суддів враховує, що представник ОСОБА_1 мав можливість заявити відповідну вимогу безпосередньо у відзиві на апеляційну скаргу та надати відповідні докази до ухвалення судового рішення.
Натомість, копію договору про надання правничої допомоги № 08092023/1 від 08 вересня 2023 року та додаткової угоди № 2 від 08 серпня 2025 року до цього договору представник подав лише 13 серпня 2026 року разом із заявою про ухвалення додаткового рішення.
При цьому додаткова угода № 2 була укладена 08 серпня 2025 року, тобто майже за рік до ухвалення постанови апеляційного суду від 31 липня 2026 року. Отже, зазначений доказ існував на час апеляційного розгляду справи, а заявником не наведено обставин, які об`єктивно перешкоджали його своєчасному поданню до суду.
Таким чином, у разі розгляду справи в порядку письмового провадження сторона, яка має намір отримати компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, повинна до ухвалення судом остаточного судового рішення заявити про необхідність розподілу таких витрат, а у випадку неможливості подання на цей момент доказів щодо їх розміру повідомити про намір подати такі докази у встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК України строк. Саме по собі зазначення орієнтовного розміру витрат на професійну правничу допомогу не є тотожним заяві про їх компенсацію за рахунок іншої сторони.
З огляду на те, що апеляційний перегляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, після завершення якого судом 31 липня 2026 року ухвалено постанову, подання зазначених доказів разом із заявою про ухвалення додаткового рішення не може вважатися належним виконанням вимог частини восьмої статті 141 ЦПК України, оскільки до закінчення розгляду справи представником не було належним чином заявлено вимогу про компенсацію відповідних витрат.
Посилання заявника на те, що у відзиві було зазначено орієнтовний розмір витрат та повідомлено про подальше подання підтверджуючих документів, не спростовує зазначеного висновку, оскільки орієнтовний розрахунок судових витрат та заява про їх розподіл є різними за своїм процесуальним змістом.
Таким чином, за відсутності належно заявленої до закінчення апеляційного розгляду вимоги про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу та за відсутності своєчасно поданих доказів щодо їх розміру правові підстави для ухвалення додаткового рішення в порядку пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України відсутні.
З огляду на наведене заява представника ОСОБА_1 - адвоката Фещенка І. С. про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270, 381-384 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Фещенка Ігоря Станіславовича про ухвалення додаткового рішення в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук