ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
05 жовтня 2026 року справа №200/5701/25
м. Дніпро
Суддя-доповідач Першого апеляційного адміністративного суду Пивовар І.В., розглянувши матеріали апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі № 200/5701/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Першого апеляційного адміністративного суду 29.09.2026 через систему «Електронний суд» надійшла вищезазначена апеляційна скарга.
Ознайомившись з апеляційною скаргою, суд приходить до висновку, що вона не відповідає вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
За приписами частини шостої статті КАС України якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.
Апелянтом не сплачено судовий збір та не надано доказів, які б підтверджували наявність правових підстав для його звільнення від сплати судового збору.
Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлені Законом України "Про судовий збір" (далі Закон № 3674-VI).
Відповідно до вимог статті 3 Закону № 3674-VI в даному випадку об`єктом справляння судового збору є апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції, прийняте в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у місячному розмірі 3028,00 грн.
Позивачем у позовній заяві заявлено вимоги немайнового характеру.
Згідно пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до пп. 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється ставка судового збору у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно частини третьої статті 4 Закону № 3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином при поданні апеляційної скарги у цій справі, апелянт повинен сплатити судовий збір в розмірі 1816,80 грн (3028 грн*0,4*150%), або 1453,44 грн (1816,80 грн*0,8), за умови подання апеляційної скарги в електронній формі.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів - Донецьке ГУК/Краматорська ТГ/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37967785, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, рахунок отримувача - [рахунок приховано], код класифікації бюджету - 22030101; призначення платежу Судовий збір, за апеляційною скаргою (ПІБ чи назва установи, організації, позивача), Перший апеляційний адміністративний суд.
За приписами частини третьої статті 298 КАС України, апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 2 статті 299 цього Кодексу.
Судом встановлено, що апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції від 13.10.2025.
Копію оскаржуваного рішення суду згідно довідки про доставку процесуального документа в електронній формі, доставлено до особистого кабінету апелянта в системі «Електронний суд» 13.10.2025 о 22:49 год., відтак останнім днем строку подання апеляційної скарги є 13.11.2025.
З апеляційною скаргою у справі апелянт - Військова частина НОМЕР_1 звернувся 29.09.2026, тобто, з пропуском встановленого статтею 295 КАС України строку на апеляційне оскарження.
Апелянт заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обгрунтування якої вказує на обставини введення в Україні воєнного стану та зауважує, що представники юридичної служби військової частини, у зв`язку з існуючим воєнним станом залучаються до планування та ведення бойових дій. Також посилається на недостатню укомплектованість служби особовим складом та обставини відсутності стабільного з`єднання з мережею Інтернет і перебої з електропостачанням. Вказані обставини, за позицією апелянта, унеможливили йому своєчасне подання апеляційної скарги.
Вирішуючи вищенаведене клопотання суд виходить з такого.
Відповідно до статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 КАС України чітко визначено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом.
Такими процесуальними обов`язками учасників справи визначено, крім іншого, дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.
За пунктом 3 частини першої статті 7 КАС України, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 10 цього Кодексу, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Таким чином, відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційний перегляд справи, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону і суду, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд зауважує, що за усталеною практикою Верховного Суду, з метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
Відтак, органи влади, що діють як суб`єкти владних повноважень від імені Держави та є учасниками процесу, мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не повинні допускати затримки та невиправданого зволікання при виконанні своїх процесуальних обов`язків.
Суд зауважує, що право на апеляційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Ведення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку для суб`єкта владних повноважень без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу такого суб`єкта, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його поновлення/продовження.
Жодних причин, які б були у причинно-наслідковому зв`язку між обставиною введення воєнного стану в Україні і пропуском строку на апеляційне оскарження судового рішення, які мали місце у період з 14.10.2025 (дата доставки оскаржуваного рішення суду до особистого кабінету апелянта в підсистемі "Електронний суд") і до 29.09.2026 (дата подання апеляційної скарги) апелянтом не зазначено. Доказів того, що обставина введення воєнного стану мала прямий вплив на пропуск строку не надано.
Щодо посилання заявника на залучення працівників юридичної служби до виконання завдань в умовах воєнного стану, суд зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 є суб`єктом владних повноважень (юридичною особою публічного права), до якого процесуальним законом ставляться підвищені вимоги щодо дотримання процесуальної дисципліни. Наявність у штаті установи інших уповноважених представників свідчить про те, що внутрішні організаційні питання, кадровий дефіцит або специфіка розподілу навантаження між працівниками підпадають під поняття суб`єктивних чинників організації роботи державного органу і не можуть нівелювати встановлені законом процесуальні обмеження. Тривалий пропуск строку апеляційного оскарження за відсутності належних доказів безперервного існування об`єктивно непереборних перешкод протягом усього цього періоду, свідчить про невиправдане зволікання з реалізацією процесуальних прав.
За таких обставин, безпідставне поновлення строку через більше ніж через десять місяців після його закінчення призведе до порушення принципу правової визначеності (res judicata) як ключового елементу верховенства права та права іншої сторони на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд погоджується, що введення воєнного стану, ворожі обстріли, повітряні тривоги, аварійні відключення електроенергії та відсутність інтернет-зв`язку мали можливість ускладнити апелянту дотримання строку на апеляційне оскарження, проте за умови надання суду належних доказів такого ускладнення.
Суд заважує, що вказані апелянтом обставини не носять постійного, безперервного характеру.
Доводи апелянта пов`язані виключно з організацією роботи суб`єкта владних повноважень, не можуть вказувати на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішень судів, оскільки стосуються виключно внутрішньої організації роботи Військової частини НОМЕР_1 та не можуть впливати на виконання ним процесуального обов`язку щодо вчасного звернення з апеляційною скаргою до суду.
Отже, доводи апелянта не виправдовують безпідставність порушення ним як суб`єктом владних повноважень процесуальних строків, встановлених законом, для реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення (процесуальна поведінка), та не свідчать про поважність причин пропуску цього строку.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05).
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Відповідно до статей 169, 298 КАС України зазначені обставини тягнуть за собою залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення її недоліків, шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у визначеному розмірі та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення (якщо такі є) та наданням доказів на їх підтвердження.
Керуючись статтями 169, 295, 298, 321, 328 КАС України суд
У Х В А Л И В :
Визнати неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, наведені в апеляційній скарзі Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі № 200/5701/23.
В задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі № 200/5701/23 - відмовити.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі № 200/5701/23 - залишити без руху.
Встановити апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Апелянту усунути недоліки у визначений судом строк, шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення та наданням доказів на їх підтвердження.
Роз`яснити апелянту, що у разі невиконання вимог цієї ухвали щодо надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою буде відмовлено, у випадку невиконання вимог цієї ухвали, щодо сплати судового збору апеляційна скарга повертається апелянту.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання 05 жовтня 2026 року та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І.В. Пивовар