Дата документу 23.09.2026 Справа № 317/1340/26
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний №317/1340/26 Головуючий у 1- інстанції Качан А.В.
Провадження № 22-ц/807/1680/26 Суддя-доповідач Онищенко Е.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:
головуючого Онищенка Е.А.
суддів: Мінгазова Р.В.,
Трофимової Д.А.
за участю секретаря судового засідання Книш С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 14 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживача,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2026 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про захист прав споживача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою щодо призначення їй дострокової пенсії за віком, як матері дитини з інвалідністю з дитинства, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Але, управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 15.08.2024 винесло рішення про відмову їй в призначенні пенсії, як матері, яка виховує дитину з інвалідністю, мотивувавши його тим, що до страхового сажу не зараховано навчання за трудовою книжкою ( НОМЕР_1 ) з 01.09.1989 по 25.06.1991, оскільки відсутній номер документу, що є підставою внесення запису та тим, що відсутній висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визначення її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності).
Рішенням було встановлено, що право на призначення пенсії відповідно до п. 3 ч.1 ст. 115 Закону, з урахуванням наявних документів, вона не має, бо не надано належних документів. У відмові зазначено, що рішення може бути переглянуто у разі надання додаткових документів.
Зазначає, що вона є людиною юридично не досвідченою, у зв`язку з чим звернулася до адвоката Молчана Михайла Олеговича.
24.09.2024 між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір № 11616 про надання правової допомоги/юридичних послуг.
Згідно з умовами договору, позивач сплатила відповідачу вартість послуг у розмірі 24000,00 грн.
Стверджує, що після отримання коштів відповідач належним чином свої обов`язки не виконав, проконсультував її не компетентно, не згідно з діючим законодавством, ввів її в оману, фактично адміністративний позов було складено без правових підстав, він жодного разу не приймав участь у судовому засіданні, не написав заперечення на апеляційну скаргу, після подачі апеляційної скарги.
Зазначає, що сплатила усього відповідачу 48000,00 грн. і судовий збір 1211,20 грн.
Крім того, зазначає, що відповідач представився адвокатом, хоча таким не є, а є фізичною особою-підприємцем.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 ухваленим за результатами розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, позов було задоволено частково. Суд визнав протиправним і скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області, яким їй було відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду Кіровоградської області повторно розглянути заяву.
Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 25.03.2025 скасував рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 та вказав, що рішення суду не може підміняти медичні документи, такі як МСЕК, довідки, висновки медичних закладів та зобов`язав Головне управління ПФУ в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 період з 01.09.1989 по 25.06.1991.
Вважає, що це питання можливо було вирішити без суду, шляхом надання Пенсійному фонду трудової книжки в якій є запис про її навчання та диплома про закінчення училища, який наявний у позивача.
Зазначає, що оскільки вже понесла великі витрати, пов`язані з даною справою, то була вимушена сплатити ще 24000,00 грн. відповідачу за підготовку відзиву на апеляційну скаргу.
Вважає, що відповідач повинен був проконсультувати її і роз`яснити їй те, що для зарахування в страховий стаж навчання в училищі необхідно надати ПФ України, трудову книжку в якій є запис про навчання та диплом, а для того щоб призначили пенсію потрібно надати необхідні медичні документи, а не рішення суду.
Стверджує, що після всіх судів, вона звернулася до Управляння ПФ України, надала всі необхідні медичні документи, трудову книжку та диплом про освіту і їй оформили пенсію без рішення суду.
Зазначає, що адміністративна справа розглядалась без її участі та без участі відповідача в Кіровоградському окружному адміністративному суді так і в Третьому апеляційному адміністративному суді.
Просила суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти, сплачені за неякісно надані юридичні послуги в сумі 48000,00 грн., судовий збір, сплачений при подачі позову до Кіровоградського окружного адміністративного суду у сумі 1211,20 грн. та моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн.
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 14 травня 2026 року позов задоволено частково.
Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 24000,00 (двадцять чотири тисячі гривень 00 копійок), сплачені за договором № 11616 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 24.09.2024.
В задоволенні позову в іншій частині - відмовлено.
Стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь держави Україна 322 грн. 03 коп. (триста двадцять дві гривні 03 копійки).
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просили рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у сумі 24 000,00 грн та стягнення судового збору на користь держави у сумі 322,03 грн - скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів у розмірі 24 000,00 грн відмовити в повному обсязі, в іншій частині рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 14 травня 2026 року у справі № 317/1340/26 - залишити без змін.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції грубо порушив принцип свободи договору та втрутився у дискреційні повноваження Виконавця, прямо передбачені Договором, проігнорував факт повного припинення фінансового зобов`язання виконанням та відсутність претензій з боку Позивача під час виконання договору, дійшов хибного висновку про «неякісність» послуг через відсутність «гарантованого результату». Зазначає про вормування оскаржуваним рішенням небезпечної прецедентної тенденції, що підриває стабільність договірних відносин та принципи незалежності судової влади.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.
За вимогами п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону судове рішення в оскаржуваній частині відповідає.
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей.
Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що відповідач належним чином умови договору про надання правової допомоги/юридичних послуг від 24.09.2024 не виконав, не надав у повному обсязі, якісних та належних юридичних послуг.
Рішення оскаржується в частині задоволених позовних вимог, відтак колегія суддів здійснює перегляд справи тільки в частині стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 24000,00 грн, сплачені за договором № 11616 про надання правової допомоги/юридичних послуг від 24.09.2024 року.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що за результатом розгляду звернення позивача ОСОБА_2 , про призначення дострокової пенсії, рішенням Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області 15.08.2024 № 084450009295 позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії (а.с. 15-16).
Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що ГУ ПФУ в Кіровоградській області відмовив позивачу в призначенні дострокової пенсії з наступних підстав: «До страхового стажу не зараховано навчання за трудовою книжкою ( НОМЕР_2 ) з 01.09.1989 по 25.06.1991, оскільки відсутній номер документу, що є підставою внесення запису. Диплом до документів ЕПС не долучено. Для зарахування до страхового стажу періоду навчання необхідно надати належним чином оформлену довідку про період та форму навчання, видану навчальним закладом (правонаступником/архівним відділом) з посиланням на первинні документи та довідку про реорганізацію (за необхідності) або долучити скан-копію оригіналу диплому про навчання. За результатом розгляду документів, доданих до заяви встановлено, що відсутній висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності до досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності), у зв`язку з чим ГУ ПФУ у Кіровоградській області дійшов висновку, що позивач права на призначення пенсії відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням наявних документів не має.
У своєму рішенні ГУ ПФУ у Кіровоградській області зазначив, що рішення про відмову може бути переглянуте у разі надання додаткових документів.
Позивач у зв`язку з отриманням відмови у призначенні їй дострокової пенсії звернулася до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .
Відповідно до відповіді № 2432835 від 09.03.2026 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (а.с. 40-41) та ідентифікаційних даних (а.с. 63-65) ОСОБА_1 зареєстрований, як фізична особа - підприємець з видом діяльності КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права.
Відповідно до копії диплому магістра ОСОБА_1 має повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста (а.с. 62).
24.09.2024 між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ФОП ОСОБА_1 укладено договір № 11616 про надання правової допомоги/юридичних послуг (а.с.17-20).
Факт укладення зазначеного договору підтверджується, як позивачем так і відповідачем (у відзиві на позовну заяву). Також факт укладення зазначеного договору підтвердила представник позивача в судовому засіданні.
Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов`язується за дорученням Замовника надати юридичні послуги/правову допомогу, поіменно в переліку послуг, зазначених в п.1.2 цього Договору, а Замовник зобов`язується сплатити грошові кошти за надані послуги.
В п. 1.2. договору встановлено перелік юридичних послуг, види та обсяг правової допомоги, що надається: Консультація, правова допомога в призначенні пенсії.
Згідно з п.п. 2.1.1. договору, Виконавець зобов`язаний, після внесення Замовником передплати в розмірі погодженому з Виконавцем відповідно до п.п.3.1 та 3.2 цього Договору: 2.1.2. Приступити до надання юридичних послуг/правової допомоги, зазначених в п. 1.2 цього Договору у повному обсязі, своєчасно і якісно, керуючись чинним законодавством України, а також іншими нормативно-правовими актами.
За змістом підпунктів 2.2.1. - 2.2.4. пункту 2.2. договору, замовник зобов`язаний: своєчасно надати Виконавцю наявні достовірні відомості і документи, необхідні для надання юридичних послуг/правової допомоги, зазначених в розділі 1 цього Договору. Виконавець не несе відповідальності за наслідки, пов`язані з наданням Замовником відомостей і документів, які не відповідають дійсності, сприяти Виконавцю у виконанні зобов`язань за цим Договором, з моменту укладення цього Договору без письмової згоди Виконавця, не вчиняти будь-яких самостійних дій, пов`язаних з предметом цього Договору, в тому числі не вступати в переговори з третіми особами, не повідомляти останнім про стратегію, обрану Виконавцем для надання юридичних послуг, оплатити юридичні послуги/правову допомогу, зазначені в п. 1.2 цього Договору, в порядку та строки, встановлені розділом 3 цього Договору.
Відповідно до п.п. 2.3.1. договору виконавець має право самостійно визначати стратегію і тактику надання юридичних послуг правової допомоги, зазначених в п. 1.2. цього Договору, а також встановлювати на свій розсуд час виконання взятих на себе зобов`язань.
Розмір оплати за виконання юридичних послуг правової допомоги, зазначених в п. 1.2 цього договору становить 24000 грн. (двадцять чотири тисячі гривень) і виплачується до 24.09.2024 (п. 3.1 договору).
У вартість юридичних послуг/правової допомоги, зазначених в п.1.2 цього Договору, не входять державні мита, судовий збір та інші витрати, які можуть виникнути при виконанні цього Договору. Зобов`язання Замовника по оплаті послуг вважається виконаним в момент надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця або отримання готівкових грошових коштів Виконавцем (п. 3.7. - 3.8. договору).
На виконання умов договору позивач платіжною інструкцією № ІВ75757486 сплатила відповідачу 24000,00 грн. Факт такої оплати підтверджується відповідачем.
Як вбачається з відзиву та не заперечується позивачем, відповідач ФОП ОСОБА_1 на виконання договору про надання правової допомоги/юридичних послуг підготував позовну заяву до Кіровоградського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення від 15.08.2024 ГУ ПФУ в Кіровоградській області, яким позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у справі № 340/6716/24 позов задоволено частково, визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області від 15 серпня 2024 року, яким ОСОБА_2 відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком на підставі заяви від 07 серпня 2024 року, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про призначення дострокової пенсії за віком від 07 серпня 2024 року, врахувавши правові висновки суду (а.с. 21-23).
У зазначеному рішення суд дійшов висновку про те, що право на дострокову пенсію за віком мають жінки після досягнення 50 років за наявності 15 років страхового стажу, які виховували до 6 років дитину, котра хворіє тяжкою недугою, навіть, у разі не встановлення відносно неї стану інвалідності, а також про те, що в Управління не існувало підстав не включати період навчання до страхового стажу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025 по справі № 340/6716/24 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - задоволено частково. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 р. в адміністративній справі №340/6716/24 - скасовано та ухвалено нове рішення, яким, адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області № 084450009295 від 15 серпня 2024 р. в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_2 періоду з 01.09.1989 по 25.06.1991 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 період з 01.09.1989 по 25.06.1991 (а.с. 26-29).
У вказаній постанові апеляційний адміністративний суд вказав на те, що у позовній заяві позивачка зазначила, що вона виховує дитину-інваліда з дитинства, проте доказів на підтвердження обставини наявності у її дитини статусу інваліда з дитинства або інвалідності позивачкою суду не надано. До позовної заяви позивачкою надана копія засідання МГС № 204 групи спеціалістів НДСЛ "ОХМАТДИТ" від 18.07.2024, консультативний висновок спеціаліста КНП "Запорізька обласна клінічна лікарня" від 10.07.2024, виписка з медичної карти КНП "Запорізька обласна клінічна лікарня" за період госпіталізації з 14.06.2024 по 24.07.2024, засідання групи спеціалістів КНП "Запорізька обласна клінічна лікарня" від 07.08.2024 з розбору клінічного випадку.
Апеляційним адміністративним судом констатовано, що усі наведені документи підтверджують те, що дитина має тяжке захворювання, проте вони не включені до переліку документів, на підставі яких територіальний орган Пенсійного фонду України має право призначити дострокову пенсію.
Також апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції ухвалою від 25 жовтня 2024 року запропонував позивачці надати інформацію про те, коли вперше встановлене лікарями захворювання сина, з наявністю якого вона обґрунтовує його статус як особи з інвалідністю з дитинства, а також повідомити про наявність медичного висновку, яким встановлено більш ранній час початку захворювання, аніж дата огляду, за наслідками якого встановили захворювання, тобто до 2024 року, на що позивачка надала суду письмові пояснення про те, що вона не має можливості отримати додаткові документи та медичні висновки внаслідок того, що вона проживає на території, на якій ведуться (велися) бойові дії.
Колегія суддів звернула увагу на те, що надані позивачкою до позовної заяви медичні документи були складені у 2024 році за результатом обстеження її сина в медичних закладах м. Києва та м. Запоріжжя. Наявність цих документів є підставою для звернення за отриманням довідки за формою № 407 (якщо інвалідність дитині не встановлена), висновку МСЕК (якщо дитині встановлена інвалідність), медичного висновку із зазначенням, у тому числі, що її дитина мала тяжку хворобу до досягнення нею шестирічного віку.
Колегія суддів акцентувала увагу на тому, що рішення суду не може підміняти медичні документи, такі як акти МСЕК, довідки, висновки медичних закладів. Суд здійснює перевірку рішень/дій/бездіяльності суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, перш - за все, чи діє останній на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
У справі "Беллет проти Франції" ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії").
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на доступ до суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.
ЄСПЛ розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до ст. 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про захист прав споживачів» законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
Таким чином, укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг, тому між сторонами виникли правовідносини, правове регулювання яких здійснюється Законом України «Про захист прав споживачів» відповідно до глави 63 ЦК України.
Відповідно до п. 13 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах, та умовам договору із споживачем.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Згідно зі ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
Відповідно до наведених положень ст.903 ЦК України плата за договором про надання послуг здійснюється замовником у розмірі, встановленому договором.
Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як зазначено судом першої інстанції, обґрунтування позивача у позовній заяві зводяться до того, що відповідач належним чином свої обов`язки за договором про надання правової допомоги/юридичних послуг не виконав, оскільки проконсультував позивача не компетентно, не згідно з діючим законодавством, ввів її в оману, фактично адміністративний позов було складено без правових підстав, він жодного разу не приймав участь у судовому засіданні, не написав заперечення на апеляційну скаргу, після подачі апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, матері, осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. Згідно з пунктом 2.18 розділ ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 визначено, що визнання особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, засвідчується випискою з акта огляду В МСЕК, медичним висновком закладів охорони здоров`я. У разі, якщо дитина визнана дитиною з інвалідністю після досягнення шестирічного віку або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку надається відповідно висновок лікарсько-консультаційної комісії про те, що вона мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності.
Отже у разі повторного звернення до пенсійного фонду з заявою про призначення дострокової пенсії з наданням зазначених документів, ПФУ зобов`язаний був би розглянути таку заяву з урахуванням наданих документів.
В свою чергу відповідач, надав позивачу відповідної консультації.
Відповідно до умов договору про надання правової допомоги/юридичних послуг від 24.09.2024 відповідач зобов`язався надати консультацію та правову допомогу в призначенні пенсії (п. 1.2 договору).
Зазначеним договором сторони не визначили детальний перелік послуг. Доказів детального переліку послуг, сторонами не надано.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження скаржника про те, що відповідно до 2.3.1 договору виконавець самостійно визначив стратегію та тактику надання юридичних послуг/правової допомоги не виключає, його обов`язку якісно та належним чином надати юридичні послуги.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що відповідач, будучи ознайомленим з рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 15.08.2024 № 08445009295 та підставами відмови позивачу у призначенні дострокової пенсії за віком, а саме: неподання висновку лікарсько-консультаційної комісії про те, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, та/або висновок МСЕК про можливість настання інвалідності досягнення особою 18-ти років (висновок про час настання інвалідності), самостійно визначив стратегію та тактику надання правової допомоги позивачу - звернення до суду з позовом про скасування зазначеного рішення, зобов`язання урахувати стаж, призначити пенсію та виплатити заборгованість.
Проте така послуга, як правова допомога в призначенні пенсії, не носить формальний характер надання правової допомоги, а має на меті досягнення результату - саме призначення пенсії.
Суд першої інстанції також врахував те, що договір не містить умови оплати за «гарантований результат» та враховує положення п. 5.7 договору, відповідно до якого виконавець не несе відповідальності за невідповідність будь-яких послуг, що є предметом цього договору невиправданим очікуванням.
Разом з тим, суд правильно зауважив, що послуги мають надаватися виконавцем належним чином та якісно, про що зазначено у п.п. 2.1.2. Договору.
Так, відповідач як фізична особа - підприємець з зареєстрованим видом діяльності - діяльність у сфері права, будучи особою з вищою юридичною освітою (магістром), для надання юридичних послуг повинен був ознайомитися з рішенням ГУ ПФУ в Кіровоградській області від 15.08.2024 № 08445009295, у якому зазначено підстави відмови у призначенні позивачу дострокової, а також повинен бути обізнаний з положеннями п. 3 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пунктом 2.18 розділ ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та надати консультацію позивачу про необхідність подання до ПФУ довідки за формою № 407 (якщо інвалідність дитині не встановлена), висновку МСЕК (якщо дитині встановлена інвалідність), медичного висновку із зазначенням, у тому числі, що її дитина мала тяжку хворобу до досягнення нею шестирічного віку та проконсультувати як, отримати такі медичні документи у разі їх відсутності у позивача.
Натомість відповідач вибрав іншу стратегію правової допомоги та оскаржив таке рішення ПФУ до суду.
В подальшому, отримавши остаточне рішення апеляційного адміністративного суду 25.03.2025, яким суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасував та ухвалено нове рішення, скасував рішення ГУ ПФУ в Кіровоградській області в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_2 періоду з 01.09.1989 по 25.06.1991 та зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_2 період з 01.09.1989 по 25.06.1991.
Суд першої інстанції вірно констатував, що зарахування страхового стажу за період з 01.09.1989 по 25.06.1991 жодним чином не вплинуло на призначення позивачу дострокової пенсії, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на призначення дострокової пенсії за віком мають, зокрема, матері, осіб з інвалідністю з дитинства, які виховували їх до шестирічного віку, після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. В свою чергу страхового стажу у позивача було достатньо - 30 років 11 місяців 12 днів, і зарахування зазначеного стажу для призначення дострокової пенсії ніяким чином не могли вплинути.
Отже відповідач оскарженням рішення ПФУ у судовому порядку результату надання правової допомоги в призначенні пенсії не досяг, проте припинив надавати послуги та не змінив свою стратегію та тактику і не надав позивачу консультацію, яка полягала в роз`ясненні того, що додані до позовної заяви медичні документи є підставою для звернення за отриманням довідки за формою № 407 (якщо інвалідність дитині не встановлена), висновку МСЕК (якщо дитині встановлена інвалідність), медичного висновку із зазначенням, у тому числі, що її дитина мала тяжку хворобу до досягнення нею шестирічного віку.
Доказів того, що позивачу були надана консультація (відповідний правовий висновок тощо), чи того, що позивач надавав правову допомогу спрямовану на отримання відповідних медичних документів, оскільки наявність таких документів є підставою для призначення дострокової пенсії, відповідачем не надано.
За вказаних обставини суд першої інстанції, з яким повною мірою погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, дійшов до висновку про те, що відповідач порушив вимоги п.п. 2.1.2. та не надав у повному обсязі і якісно, керуючись чинним законодавством України, а також іншими нормативно-правовими актами юридичних послуг позивачу.
З огляду на наведене, в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем договору про надання правової допомоги/юридичних послуг від 24.09.2024, суд першої інстнції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми грошових коштів підлягають частковому задоволенню, а сааме в частині доведених належними доказами сплачених за договором про надання правової допомоги/юридичних послуг від 24.09.2024 сума грошових коштів у розмірі 24000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо хибного висновку суду першої інстанції про «неякісність» послуг через відсутність «гарантованого результату», спростовуються вище викладеним.
Твердження апеляційної скарги щодо безпідставності висновків суду першої інстанції щодо «непотрібності» зарахування стажу навчання порушують процесуальні норми щодо оцінки доказів колегія суддів не приймає до уваги, оскільки зазначене твердження зводиться до суб`єктивної оцінки мотивів прийняття, відхилення та трактування судом першої інстанції певних доказів, що передбачено положеннями ст. 89 ЦПК України, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. А не зазначення в мотивувальній частині рішення мотивів, з яких суд бере до уваги або відхиляє докази, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду, якщо справа вирішена по суті правильно.
Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги щодо формування оскаржуваним рішенням небезпечної прецедентної тенденції, що підриває стабільність договірних відносин та принципи незалежності судової влади, оскільки доведення факту неналежного виконання умов договору про надання послуг породжує наслідки передбачені вимогами чинного законодавства, механізм компенсації та сталу судову практику їх застосування.
Доводи апеляційної скарги щодо ігнорування судом першої інстанції факту повного припинення фінансового зобов`язання виконанням та відсутність претензій з боку Позивача під час виконання договору не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи колегіє суддів та повною мірою спростовуються матеріалами справи, у тому числі, але не виключно, Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.03.2025 по справі № 340/6716/24.
Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, вже були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 14 травня 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 05 жовтня 2026 року.
Головуючий
Судді: