Дата документу 23.09.2026 Справа № 336/6040/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Єдиний унікальний № 336/6040/25 Головуючий у 1-й інстанції: Вайнраух Л.А.
Провадження № 22-ц/807/1829/26 Суддя-доповідач: Трофимова Д.А.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Трофимової Д.А.
суддів: Мінгазова Р.В.,
Онищенка Е.А.
при секретарі: Смокотіній В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Комишуваська територіальна громада в особі Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області, про встановлення факту родинних відносин,
У С Т А Н О В И В:
У червня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа - Комишуваська територіальна громада в особі Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області.
В обґрунтування заяви зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Комишуваха Запорізького району Запорізької області померла її рідна тітка ОСОБА_2 , уродженка с. Оленівка Оріхівського району Запорізької області.
Після її смерті відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .
З 29.04.1977 року ОСОБА_3 перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 , після реєстрації шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_5 ».
Спадкодавиця була рідною сестрою батька ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає.
23.06.2025 заявниця звернулася до приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу Дмитрієвої Н.П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Нотаріусом відкрито спадкову справу № 250/2024. Оскільки свідоцтво про народження батька ОСОБА_6 не збереглося, інформація в Державному реєстрі актів цивільного стану про його народження також відсутня, нотаріус повідомила, що неможливо встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 та спадкодавицею, що наразі унеможливлює реалізацію спадкових прав заявниці.
Враховуючи, що позасудове врегулювання задля захисту прав ОСОБА_1 не є можливим, адже потребує підтвердження факт родинних відносин між заявницею та рідною тіткою, крім того, встановлення вказаного факту безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявниці, ОСОБА_1 просила суд встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сестрою батька заявниці ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та її рідною тіткою.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Комишуваська територіальна громада в особі Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області, про встановлення факту родинних відносин відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити вимоги заяви.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її рідна тітка - ОСОБА_2 у віці 86 років, уродженка с. Оленівка, Оріхівського району, Запорізької області, місто смерті: селище Комишуваха, Запорізького району, Запорізької області, про що Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) було зроблено відповідний актовий запис про смерть № 1133 та видано свідоцтво про смерть Серія НОМЕР_1 .
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьком зареєстрований ОСОБА_8 , а матір`ю записана ОСОБА_9 , місце реєстрації вказана Оленівська сільська рада в Запорізькій м/раді.
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_9 , яка була рідною матір`ю її батька ОСОБА_6 та його сестри - ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Комишуваха, Оріхівського району, Запорізької області.
Відповідно до свідоцтва про одруження батьків ОСОБА_1 : ОСОБА_6 , 1926 року народження, уродженця с. Оленівка, Комишуваського району, Запорізької області та ОСОБА_10 , 1936 року народження, був зареєстрований шлюб 21.05.1958 року. В свідоцтві про шлюб вказано, що її батько є уродженцем с. Оленівка, Комишуваського району Запорізької області, прізвище його - ОСОБА_11 , по батькові - ОСОБА_12 , в свідоцтві про народження її тітки теж вказано, що вона є уродженкою с. Оленівка, Комишуваського району Запорізької області, прізвище - ОСОБА_11 , по батькові - ОСОБА_13 . Тобто, у її батька та його сестри різні лише імена, вони уродженці одного села Оленівка, прізвища та по батькові однакові.
В свідоцтві ОСОБА_1 про народження її батьком значиться ОСОБА_6 , а матір`ю - ОСОБА_14 .
Згідно свідоцтва про смерть її батько - ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 73 років у місті Вільнянськ Запорізької області.
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу 28.01.1977 року її тітка ОСОБА_15 розірвала шлюб зі ОСОБА_16 . Після розірвання шлюбу дружині присвоєне дошлюбне прізвище ОСОБА_11 .
Від шлюбу зі ОСОБА_16 у її тітки був єдиний син - ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець с. Комишуваха, Оріхівського району, Запорізької області, який згідно свідоцтва про смерть помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в м. Запоріжжі, місце державної реєстрації смерті - Виконавчий комітет Комишуваської селищної ради, Оріхівського району, Запорізької області. Від сина у ОСОБА_18 залишився онук ОСОБА_19 , який проживає зі своєю матір`ю з дитинства в РФ та є громадянином РФ. При житті ОСОБА_7 зробила на випадок своєї смерті заповіт на свого онука ОСОБА_19 .
Згідно довідки відділу ЗАГС 29.04.1977 року ОСОБА_7 зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 та прийняла його прізвище.
Після смерті ОСОБА_20 відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_19 , який є онуком померлої ОСОБА_2 , спадщину не прийняв і не бажає її приймати, бо між ними була домовленість, що ОСОБА_1 буде допомагати ОСОБА_2 при житті і поховає свою тітку. ОСОБА_1 допомагала тітці, щотижня їздила до неї, привозила харчі, а коли вона вже не могла самостійно себе обходити, заявниця найняла жінку, яка їй допомагала.
ОСОБА_19 вислав їй фотографію свого паспорту і не заперечує щоб вона оформила спадщину на себе. Але надати свої пояснення суду він не має можливості у зв`язку з воєнним станом та відсутністю дипломатичних відносин між Україною та РФ.
Вона має двох рідних сестер, які проживають за межами України тривалий час. Вони не претендують на спадщину, бо знають, що саме заявниця допомагала тітці, спілкувалася з нею при житті, витрачала свій час, кошти та поховала її.
23 червня 2025 року заявниця звернулася до приватного нотаріуса Дмитрієвої Н.П. з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 . Нотаріусом була відкрита спадкова справа № 250 за 2024 рік.
Але на консультації у нотаріуса їй запропонували представити документи, що підтверджують родинні відносини з померлою, бо свідоцтво про народження її батька ОСОБА_6 не збереглося, інформація в Державному реєстрі актів цивільного стану про його народження також відсутня. Довідкою з Державного архіву Запорізької області надана відповідь, що актовий запис про народження гр. ОСОБА_6 за 1926 рік відсутній. Отримати дублікат свідоцтва про його народження неможливо, оскільки актовий запис відсутній.
Нотаріус повідомила, що у зв`язку з цим неможливо встановити факт родинних відносин між нею та спадкодавцем. У постанові про відмову у вчинені нотаріальних дій нотаріус вказала, що інші спадкоємці з заявою про прийняття спадщини не зверталися.
Інші учасники справи судове рішення не оскаржили.
Учасники справи наданим процесуальним законом правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористались.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з таких підстав.
За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За приписами ч.ч. 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що аналізуючи наявні в справі докази у їх сукупності, не вважає доведеним факт родинних відносин ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , як рідної тітки та племінниці, адже досліджені судом докази викликають у суду розумні сумніви щодо кровного споріднення вказаних осіб, як і споріднення ОСОБА_6 та ОСОБА_21 за відсутності актового запису про народження батька заявниці, інших доказів походження, відповідно, судом встановлено підстави для відмови у задоволенні заяви.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, батьками ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_14 (мовою оригіналу ОСОБА_23 та ОСОБА_24 ), що видно за даними засвідченої копії свідоцтва про смерть НОМЕР_2 , виданого Сталінським бюро ЗАГС 25.05.1959 та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження №0[телефон приховано] від 23.06.2025 (по батькові батька заявниці у витягу зазначено як « ОСОБА_25 »).
Вказані особи перебували у шлюбі з 21.05.1958, що видно з засвідченої копії свідоцтва про одруження НОМЕР_3 від 21.05.1958, копії запису акта про шлюбу № 9 від 21.05.1958.
ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Вільнянськ Запорізької області, на підтвердження чого заявницею надано засвідчену копію свідоцтва про смерть НОМЕР_4 від 16.08.1999, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану ЗМР.
ОСОБА_26 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , а також ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , є доньками ОСОБА_6 та ОСОБА_14 , тобто, сестрами заявниці, що видно з витребуваних судом актових записів про їх народження.
ОСОБА_28 та ОСОБА_29 30.05.1986 уклали шлюб, про що свідчать дані засвідченої копії свідоцтва про укладення шлюбу НОМЕР_5 від 30.05.1986. ОСОБА_30 у зв?язку із укладенням шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_31 (« ОСОБА_32 »). Шлюб розірваний 23.01.1996 (витяг №0[телефон приховано] від 23.06.2025).
Заявницею додано до заяви копію паспорту громадянина України НОМЕР_6 від 18.11.1997, виданого Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області, за даними якого її ім?я записано як « ОСОБА_33 » (« ОСОБА_34 »).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що видно з даних засвідченої копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого 30.09.2024 Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) (актовий запис №1133 від 30.09.2024), а також повного витягу з відповідного Державного реєстру №0[телефон приховано] від 03.12.2024, за даними якого заявницею є ОСОБА_1 .
За життя ОСОБА_2 двічі перебувала у шлюбі: зі ОСОБА_16 з 15.01.1962 до 28.01.1977 (повний витяг з відповідного Державного реєстру №0[телефон приховано] від 23.06.2025 (у витягу по батькові « ОСОБА_35 » та копія свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_8 від 28.01.1977), після розірвання якого повернула дівоче прізвище « ОСОБА_11 » (« ОСОБА_36 »), а також з 29.04.1977 з ОСОБА_37 (актовий запис №264 від 29.04.1977), відповідно, змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (« ОСОБА_38 », за даними довідки Шевченківського відділу РАЦС у засвідченій копії та повного витягу з відповідного Державного реєстру №0[телефон приховано] від 23.06.2025).
У зв?язку з відкриттям спадщини після смерті ОСОБА_2 25.09.2024 та на підставі заяви ОСОБА_1 від 03.12.2024 приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Дмитрієвою Н.П. заведено спадкову справу № 250/2024 (витяг №79395894 від 03.12.2024).
Згідно з даними спадкової справи від імені ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , 17.06.2020 посвідчений заповіт на ім?я онука ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_12 . Заява про прийняття спадщини у визначений законом 6-місячний строк даною особою не подавалась, як видно зі спадкової справи, відповідно, до участі під час розгляду цивільної справи він не залучався.
Постановою приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу Дмитрієвої Н.П. від 23.06.2025 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки з поданих документів неможливо встановити факт родинних відносин між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , яка мешкала по АДРЕСА_2 , та ОСОБА_1 .
Інші спадкоємці за законом або заповітом до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у строки, визначені ст. 1270 ЦК України, не звертались.
Згідно з відповіддю державного архіву Запорізької області від 02.06.2025 на запит нотаріуса, що наявні у спадковій справі, витребуваній судом, актовий запис про народження ОСОБА_6 в книгах запису актів цивільного стану відділу ЗАЦС при Новоселівській сільській раді, Копанівській сільраді за 1926 рік відсутній.
За даними відповіді в.о. начальника відділу ДРАЦС у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління МЮ (м. Одеса) на ухвалу суду першої інстанції від 09.12.2025, за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян відносно ОСОБА_39 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , актових записів про народження не виявлено.
З актового запису про шлюб, інших наявних письмових доказів, даних про дату народження ОСОБА_6 встановити не видається за можливе. Дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_13 - вказана у запиті нотаріуса, що міститься в спадковій справі, джерело відомостей не відомо.
Згідно з отриманими відомостями від селищного голови Комишуваської селищної ради Запорізького району Запорізької області Ю. Карапетяна від 04.05.2026, станом на 25.09.2024 року за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрована лише ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .
Мотиви, якими керується апеляційний суд, та застосовані норми права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).
Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанови Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року № 335/4669/23).
Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1265 ЦК України визначено, що у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.
За змістом ч. 3 ст. 1266 ЦК України племінники спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (сестрі, братові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Відповідно до роз`яснень, наведених у п.п. 2, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» певні юридичні факти можуть підтверджуватися рішенням суду. Так, відповідно до п. 1 ст. 273 ЦПК суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що у даній справі предметом розгляду є встановлення факту родинних відносин заявниці та ОСОБА_2 , оскільки приватним нотаріусом з наданих заявницею документів неможливо підтвердження родинного зв?язку вказаних осіб, тобто, унеможливлено реалізацію спадкових прав заявниці.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявні дані про батьків ОСОБА_7 (посвідка про народження № НОМЕР_9 ) - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не дозволяють дійти висновку про родинний зв?язок спадкодавиці з ОСОБА_6 за відсутності даних про народження останнього, відповідно, суд не може вважати підтвердженим й факт родинних відносин між ОСОБА_21 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 як тіткою та племінницею.
Доводи апеляційної скарги зводяться до повторень доводів заяви, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи учасників справи перевірені та їм дана належна оцінка. Колегія суддів вважає, що в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судом першої інстанції всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Докази та обставини, на які посилається скаржниця, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 25 травня 2026 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 02 жовтня 2026 року.
Головуючий Д.А. Трофимова
Судді: Р.В. Мінгазова
Е.А. Онищенка