ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 602/223/24 Головуючий у 1-й інстанції Холява Л.І.
Провадження № 22-ц/817/765/26 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 вересня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючої - Храпак Н.М.
Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
за участі секретаря - Ліщак І.С.
та представника позивача - адвоката Ярмолюка В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу №602/223/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кушка Олексадр Михайлович, на рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 березня 2026 року, ухваленого суддею Холявою Л.І., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-
В С Т А Н О В И В:
у березні 2024 року представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 звернувся в суд із позовною заявою до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом.
Заявлені вимоги представник позивача мотивує тим, що ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_1 та йому належить 1/5 частина квартири. Іншими співвласниками квартири, по 1/5 частині кожен, є: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої входить 1/5 частина вищевказаної квартири. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла матір ОСОБА_5 .
Однак, у шестимісячний термін заяву про прийняття спадщини після смерті батька до нотаріуса він не подав, оскільки, 24 лютого 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення рф в Україну. Із травня 2022 року проходив курси з військової підготовки з метою захисту України. З 07 червня 2022 року по теперішній час був призваний по мобілізації та проходить військову службу в ЗСУ. Іншим спадкоємцем після смерті батька є його брат ОСОБА_1 , з яким вони домовились про спільне спадкування після його повернення із ЗСУ.
Крім цього, відповідно до п.3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці.
Позивач розраховував, що протягом вказаного строку повернеться з метою звернення із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, про що було відомо брату, однак, в зв`язку з перебуванням в ЗСУ не міг вчинити вказаних дій, а після смерті матері, йому стало відомо, що брат оформив спадщину сам.
В зв`язку з наведеним, просить визнати причину пропуску строку прийняття спадщини поважною та продовжити термін для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом, а також стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 березня 2026 року позов представника позивача ОСОБА_7 - ОСОБА_8 до ОСОБА_9 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задоволено частково.
Визначено ОСОБА_10 , додатковий строк три місяці після вступу рішення в законну силу для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн 20 коп сплаченого судового збору.
У задоволенні вимог ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_9 витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кушка Олексадр Михайлович, просить рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 березня 2026 року у справі №602/223/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Вважають, що дане рішення суду є незаконне та необґрунтоване, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а також судом порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначив, про відсутність об`єктивних перешкод у позивача подати заяву про прийняття спадщини у передбачений законом 6-ти місячний строк.
Так, як спадщина після смерті батька відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно зі ст. 1270 ЦК України, шестимісячний строк для її прийняття тривав з січня 2022 року до 06 липня 2022 року.
Позивач же був призваний на військову службу лише в травні-червні 2022 року (згідно з різними довідками: 11 травня 2022 року або 05/07 червня 2022 року). Таким чином, з моменту смерті батька до моменту мобілізації позивача минуло понад 4 місяці. Позивач знав про смерть свого батька, він був присутній на похороні, проте не надав жодних належних доказів наявності об`єктивних, непереборних перешкод, які заважали б йому подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу в період з січня по травень 2022 року.
Невикористання наданого законом права за відсутності об`єктивних перешкод, свідчить про суб`єктивне ставлення спадкоємця до своїх прав, а не про наявність поважних причин для поновлення строку.
Суд першої інстанції вказав, що перебування на військовій службі є поважною причиною пропуску 6-ти місячного строку на подачу заяви про прийняття спадщини. Проте, відповідно до практики Верховного Суду, оцінка поважності має стосуватися всього періоду від моменту відкриття спадщини до спливу шестимісячного строку. Позивач мав достатньо часу до початку проходження військової служби для вчинення відповідних нотаріальних дій, але не зробив цього з невідомих причин
Також, вказують, що позивач стверджував про наявність домовленості з апелянтом щодо спільного спадкування після повернення із ЗСУ, однак це твердження не підкріплено жодними доказами та заперечується апелянтом. Суб`єктивне переконання позивача про можливість подання заяви пізніше не є об`єктивною перешкодою, підтвердженою належними доказами.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року, суд може визначити додатковий строк лише за умови наявності поважних причин. Проте матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач у період з 06 січня 2022 по травень 2022 мав «складні умови праці», «тривалу хворобу» або інші перешкоди, які б унеможливили подання заяви. Сам по собі факт введення воєнного стану в країні, без доведення неможливості звернення до нотаріуса конкретною особою, не є безумовною підставою для визначення додаткового строку.
Від представника позивача - адвоката Ярмолюка В.С. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 березня 2026 року без змін.
У відзиві вказує, що спадщина після смерті батька сторони, ОСОБА_4 , відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . 24 лютого 2022 року - тобто у межах визначеного ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку - розпочалося повномасштабне військове вторгнення російської Федерації на територію України.
З травня 2022 року позивач проходив курси з військової підготовки з метою захисту Батьківщини, а вже з травня-червня 2022 року був призваний за мобілізацією та направлений для проходження військової служби до лав Збройних Сил України (що підтверджується довідками ІНФОРМАЦІЯ_4 № 3/1933 від 28.08.2023 та військової частини НОМЕР_2 № 732/а від 13.02.2024).
Зазначає, що доводи апелянта про те, що позивач «мав понад 4 місяці» до мобілізації і міг звернутися до нотаріуса, є безпідставними та надто формалізованими. Захист Вітчизни, проходження військової підготовки у травні 2022 року та безпосередня служба в ЗСУ в умовах воєнного стану безпосередньо припадають на перебіг 6-місячного строку на прийняття спадщини (з 06.01.2022 по 06.07.2022).
Відповідно до сталого правового висновку Верховного Суду, проходження військової служби у складі Збройних Сил України прямо визнається поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Позивач виконував свій конституційний обов`язок із захисту Суверенітету України та перебував у військовій частині, а тому він був позбавлений об`єктивної можливості вільно пересуватися та звернутися до нотаріуса для оформлення спадкових прав.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Яромолюк В.С. в судовому засіданні заперечив щодо апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Кушка О.М. у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету. Разом з тим, на адресу суду надіслав заяву, в якій просить розгляд справи проводити без участі апелянта та його представника та вказує, що апеляційну скаргу підтримує, просить задовольнити.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Яромолюка В.С., перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржене судове рішення відповідає, з огляду на таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не заперечується стороною відповідача у поданому представником відповідача відзиві на позов.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 74 років в м.Ланівці Кременецького району Тернопільської області померла ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 03 січня 2024 року Лановецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №02.
Згідно копії Свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 , виданого 19 лютого 1975 року, місце реєстрації: Лановецький рай відділ ЗАГС Тернопільська область, ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Відповідно до копії Запису акта про смерть №93, виданого 18 вересня 1996 року зареєстрованого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Лановецького районного управління юстиції Тернопільської області, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_7 у віці 82 років, в м.Ланівці Ланівецького району Тернопільської області.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна номер 365319759 від 10 лютого 2024 року видно, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 2/5 частки квартири загальною площею 106.1 кв.м., житлова площа 62.7 кв.м, за адресою АДРЕСА_3 , дата державної реєстрації - 31 грудня 2022 року.
Як вбачається з листа №66, виданого 23 лютого 2024 року КП «Лановецьке міське бюро технічної інвентаризації», в період з 1995 року по теперішній час власниками квартири АДРЕСА_1 (до зміни адміністративно-територіального устрою України - Лановецького району) являються: ОСОБА_4 - 1/5 частка, ОСОБА_5 - 1/5 частка, ОСОБА_6 - 1/5 частка, ОСОБА_2 - 1/5 частка, ОСОБА_1 - 1/5 частка, на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 10 квітня 1995 року Лановецьким районним БТІ згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду» та згідно з розпорядженням (наказом) №367 від 10 квітня 1995 року та зареєстрованого Лановецьким районним БТІ 10 квітня 1995 року в реєстрову книгу №1П за р. №367.
Згідно Довідки про осіб, місце проживання яких зареєстровано в період з 01 травня 1994 року по 13 березня 2025 року за адресою АДРЕСА_3 , були зареєстровані: ОСОБА_4 , період реєстрації 11 жовтня 1996 року - ІНФОРМАЦІЯ_1 (помер), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , період реєстрації 11 жовтня 1996 року - ІНФОРМАЦІЯ_2 (померла), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , період реєстрації 12 квітня 2002 року - 23 липня 2018 року (знятий), 10 липня 2024 року - по т.ч., ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , період реєстрації 07 жовтня 2000 року - 23 липня 2018 року (знята), ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , період реєстрації - 02 березня 2011 року 23 липня 2018 року (знята), 10 липня 2024 року - по т.ч.
З копії посвідчення офіцера ОСОБА_2 серія НОМЕР_5 видно, що позивач призваний на військову службу наказом ГК ЗСУ №703 від 05 червня 2022 року.
Відповідно до Довідки №3/1933, виданої 28 серпня 2023 року Т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_13 , ОСОБА_2 11 травня 2022 року призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини «ВІТІ».
Згідно Довідки №732/а, виданої 13 лютого 2024 року начальником штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_14 , ОСОБА_2 , відповідно до указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію», проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 з 07 червня 2022 року по теперішній час.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спадкоємець ОСОБА_1 з поважних причин пропустив строк для подання заяви про прийняття спадщини, оскільки існували об`єктивні, непереборні, істотні труднощі, які перешкодили йому протягом шести місяців з дня відкриття спадщини подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини, які не залежали від його волі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.
Згідно зі статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Водночас відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.
Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
При цьому, необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій, зокрема такі: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які пов`язані з тривалим відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування на службі в Збройних Силах України тощо.
Суд не може визнати поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764 св20), від 26 жовтня 2022 року в справі № 522/17925/16 (провадження № 61-1122св22), від 29 червня 2023 року у справі № 733/1500/21 (провадження № 61-10982св22).
Враховуючи викладене, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) виснувала, що за конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як розумність, добросовісність та справедливість.
Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
У справі, що переглядається судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отже шестимісячний строк для подання заяви ОСОБА_2 про прийняття спадщини сплив 06 липня 2022 року.
Позивач ОСОБА_1 , який є спадкоємцем першої черги по закону (син спадкодавця) у встановлений законом строк для прийняття спадщини, до нотаріуса із заявою про її прийняття після смерті батька ОСОБА_4 не звернувся.
Такий пропуск строку позивач пояснив службою у Збройних Силах України, зокрема, згідно з довідкою №3/1933, виданої 28 серпня 2023 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_13 , що міститься в матеріалах справи, старший лейтенант ОСОБА_2 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_12 від 11 травня 2022 року №102, призваний на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлений для проходження військової служби до військової частини «ВІТІ» (а.с.6 зворіт)
Згідно Довідки №732/а, виданої 13 лютого 2024 року начальником штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_14 , старший лейтенант ОСОБА_2 , відповідно до указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію», проходить військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_2 з 07 червня 2022 року по теперішній час (а.с.7).
Перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
Таким чином, ураховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність і розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, колегія суддів виходить з того, що суд першої інстанції, дав належну правову оцінку наявним у справі доказам та взаємовідносинам сторін, за сукупності яких дійшов обґрунтованого і справедливого висновку про наявність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_4 .
На думку колегії суддів, подання Нечипоренком В.І. позову про визначення додаткового строку на прийняття спадщини після смерті його батька є єдиним ефективним способом захисту права позивача на спадщину на національному рівні у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, який національні суди зобов`язані практично забезпечувати відповідно до ст. 1 цієї Конвенції та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Крім того, з огляду на положення ч. 1 ст. 1220, ч. 3 ст.1223 ЦК України про виникнення у спадкоємців права на спадщину з моменту смерті спадкодавця, у позивача, виникло «законне сподівання» в успадкуванні прав на нерухоме майно від його померлого батька через визначення в судовому порядку додаткового строку на прийняття спадщини. Таке «законне сподівання» входить до поняття «майно», вільне володіння яким захищається ст. 1 Першого протоколу Конвенції (про ознаки «законного сподівання» зазначено у п. 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року, які застосовуються у даній справі).
Доводи апеляційної скарги про те, що причини пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини не можуть бути визнані поважними, не заслуговують на увагу, оскільки факт тривалого перебування ОСОБА_1 на військовій службі по мобілізації у зв`язку із впровадженням на території України воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації, а саме протягом всього періоду з часу відкриття спадщини до часу подання позову, у розумінні закону є поважною причиною пропуску спадкоємцем строку для подання відповідної заяви про прийняття спадщини.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якої представляє адвокат Кушка Олексадр Михайлович, залишити без задоволення.
Рішення Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлено 01 жовтня 2026 року.
Головуюча Н.М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома