ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 р. Справа № 200/10293/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , П`янової Я.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №200/10293/25
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 подала до Харківського окружного адміністративного суду заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просила суд зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 протягом десяти днів з дня отримання відповідної ухвали подати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2026, постанови Першого апеляційного адміністративного суду у справі № 200/10293/25.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 задоволено заяву.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 протягом 90 днів із дня отримання копії цієї ухвали подати до Харківського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2026 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 по справі №520/10293/25.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 протягом 10 днів із дня отримання копії цієї ухвали подати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2026 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 по справі №520/10293/25.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, заявник зазначаив, що представником позивача направлено до суду клопотання про встановлення відповідачу строк для подання звіту про виконання судового рішення 10 календарних днів з дня отримання відповідної ухвали. Відповідач не надав будь-яких заперечень щодо клопотання про встановлення судового контролю, тим самим не заперечував проти про встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання судового рішення 10 календарних днів з дня отримання відповідної ухвали.
Крім того, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 та ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2026 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 по справі №520/10293/25.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначаив, що рішення суду виконано військовою частиною НОМЕР_1 в повному обсязі, що підтверджується належними та допустимими доказами та що вказує на відсутність предмету спору в загальному в межах здійснення судового контролю. Незгода з боку позивача зі здійсненими розрахунками відповідача щодо виконання рішення суду є новим предметом позову та не може вирішуватись в межах здійснення судового контролю в даній справі.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 19.04.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 19.04.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно у фіксованій величині 4456,83 грн. в місяць у загальній сумі 258 496,14 грн., відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 4456,83 грн. в місяць у загальній сумі 258 496,14 гривень (двісті п`ятдесят вісім тисяч чотириста дев`яносто шість гривень 14 копійок) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно, відповідно до приписів абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 08.03.2023 включно з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 08.03.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, та 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки та допомоги по вагітності та пологам за 2023 рік, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум.
В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 р. у справі № 200/10293/25 - задоволено частково.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року у справі № 200/10293/25 - змінено.
Абзац четвертий та п`ятий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 р. у справі № 200/10293/25 викласти в наступній редакції:
«Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно у фіксованій величині 1 735,62 грн. в місяць, відповідно до абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення".
Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення у фіксованій величині 1 735,62 грн. в місяць за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 включно, відповідно до приписів абзаців 4-6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.»
Абзац сьомий резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 р. у справі № 200/10293/25 викладено в наступній редакції:
«Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 08.03.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022, та 2023 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 та 2023 роки та допомоги по вагітності та пологам за 2023 рік, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки, додаткової відпустки учасника бойових дій, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704, з урахуванням виплачених сум.»
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2026року у справі № 200/10293/25 - скасовано в частині відмови в задоволені позовних вимог щодо нарахування і виплати ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2018-2022 роки з урахуванням сум винагороди АТО/ООС, включення до складу грошового забезпечення сум індексації-різниці при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки, додаткової відпустки учасника бойових дій, розміру допомоги по вагітності та пологам.
Ухвалено нове рішення у цій частині.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 при обчисленні розміру допомоги на оздоровлення за 2018-2022 роки сум додаткової винагороди АТО/ООС, передбаченої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 №188 № Про затвердження Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду».
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплати ОСОБА_1 допомогу на оздоровлення за 2018-2022 роки з урахуванням сум винагороди АТО/ООС, з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум індексації грошового забезпечення, установленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки учасника бойових дій.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати і виплати ОСОБА_1 компенсацію за невикористані нею дні оплачуваної основної щорічної відпустки та додаткової відпустки учасника бойових дій з урахуванням сум індексації грошового забезпечення, установленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум індексації грошового забезпечення, установленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», при обчисленні розміру допомоги по вагітності та пологам.
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати і виплати ОСОБА_1 допомогу по вагітності та пологам з урахуванням сум індексації грошового забезпечення, установленої Законом України «Про індексацію грошових доходів населення»,, з урахуванням раніше виплачених сум.
Від представника позивача 11.06.2026 надійшла до суду першої інстанції заява в порядку ст. 382 КАС, в якій заявник просив суд зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 протягом десяти днів з дня отримання відповідної ухвали подати звіт про виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2026, постанови Першого апеляційного адміністративного суду у справі № 200/10293/25.
В обґрунтування заяви представником позивача зазначено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2026 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі № 200/10293/25 відповідачем здійснено нарахування та виплату окремих сум грошового забезпечення та інших належних позивачу виплат. Разом із тим представник позивача зазначає, що відповідно до відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2026 № 09/12290-26 та доданих до неї довідок-розрахунків неможливо встановити правильність та повноту виконання рішення суду в частині нарахування і виплати грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки учасника бойових дій, а також допомоги по вагітності та пологах. Представник позивача зазначив, що позивачу були виплачені на виконання рішення суду відповідні виплати, присуджені судовим рішенням, однак такі виплати були здійснені в меншому розмірі. За доводами заявника, надані відповідачем розрахунки не містять достатнього обґрунтування проведених нарахувань, не розкривають порядок визначення сум до виплати та не дають можливості перевірити їх відповідність резолютивній частині судових рішень. У зв`язку з цим позивач вважає, що рішення суду виконано не в повному обсязі та просить встановити судовий контроль за його виконанням.
Відповідач 19.06.2026 подав до суду додаткові пояснення, згідно яких просив відмовити у задоволенні заяви про встановлення судового контролю, посилаючись на повне виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2026 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі № 200/10293/25. Відповідач зазначив, що на виконання судового рішення після надходження відповідного фінансування та після утримання відповідних податків та зборів позивачу виплачено 139 085,08 грн індексації грошового забезпечення, 221 094,15 грн перерахованого грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, допомоги по вагітності та пологах та грошової компенсації за невикористані дні відпусток, а також 25 044,16 грн допомоги на оздоровлення за 2018-2022 роки з урахуванням винагороди АТО/ООС та компенсації за невикористані дні відпусток з урахуванням сум індексації. На підтвердження виконання рішення суду відповідач послався на довідки-розрахунки та платіжні інструкції, додані до пояснень. Крім того, відповідач зазначив, що перерахунок допомоги по вагітності та пологах здійснено без врахування індексації грошового забезпечення, оскільки пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» було зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік. У зв`язку з цим при проведенні відповідного розрахунку показник індексації становив 0,00 грн. За доводами відповідача, ним належним чином виконане судове рішення в даній справі.
Задовольняючи заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2026, постанови Першого апеляційного адміністративного суду у справі № 200/10293/25, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б беззаперечно підтверджували повне виконання відповідачем судового рішення, що є підставою для застосування судового контролю в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та ргани місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Частинами 2, 3 ст. 382-1 КАС України визначено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Отже, ч. 1 ст. 382 КАС України передбачено право суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення та розгляду поданого звіту на виконання ухвали суду, а в разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч. 3 ст. 382-3 КАС України). Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.
Так, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови.
У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимим доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишається невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічні висновки містять постанови Верховного Суду від 27.02.2020 по справі №640/3719/18, від 04.03.2020 по справі №539/3406/17.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 по справі №640/13988/19 висловлено позицію, відповідно до якої адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому, встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.
Колегія суддів зазначає, що метою застосування до суб`єкта владних повноважень судового контролю за виконанням рішення суду є дисциплінування боржників з метою своєчасного, якісного та належного виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Водночас, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy)". Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovakia)", № 2132/02, пп. 24-27 від 13.06.2006, пп. 18 рішення у справі "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12.05.2011).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Ромашов проти України" від 27.07.2004, "Шаренок проти України" від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26.04.2005, та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19.02.2009).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно- правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Колегія суддів звертає увагу, що зі змісту заяви про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду вбачається, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2026 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі № 200/10293/25 відповідачем здійснено нарахування та виплату окремих сум грошового забезпечення та інших належних позивачу виплат. Разом із тим представник позивача зазначає, що відповідно до відповіді Військової частини НОМЕР_1 від 02.06.2026 № 09/12290-26 та доданих до неї довідок-розрахунків неможливо встановити правильність та повноту виконання рішення суду в частині нарахування і виплати грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки учасника бойових дій, а також допомоги по вагітності та пологах. Представник позивача зазначив, що позивачу були виплачені на виконання рішення суду відповідні виплати, присуджені судовим рішенням, однак такі виплати були здійснені в меншому розмірі. За доводами заявника, надані відповідачем розрахунки не містять достатнього обґрунтування проведених нарахувань, не розкривають порядок визначення сум до виплати та не дають можливості перевірити їх відповідність резолютивній частині судових рішень. У зв`язку з цим позивач вважає, що рішення суду виконано не в повному обсязі та просить встановити судовий контроль за його виконанням.
Крім того, з наданих відповідачем довідок-розрахунків вбачається неповне виконання рішення суду в частині нарахування та виплати грошового забезпечення, індексації грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки учасника бойових дій, а також допомоги по вагітності та пологах.
Судовим розглядом встановлено, що відповідачем надано довідки-розрахунки, які підтверджують проведення перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 08.03.2023, індексації грошового забезпечення за період з 17.04.2017 по 31.12.2022, допомоги на оздоровлення за 2018-2022 роки, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за 2022 та 2023 роки, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2017-2023 роки, допомоги по вагітності та пологам на виконання рішення суду. Також, відповідачем надано платіжні документи щодо виплати позивачу сум на виконання судового рішення.
Разом із тим, сума перерахованого на виконання рішення грошового забезпечення, виплачена позивачу згідно наявних у матеріалах справи платіжних інструкцій, співпадає з сумою перерахованого позивачу грошового забезпечення, визначеною у відповідних довідках-розрахунках (з урахуванням утриманого військового збору).
Однак, інші виплати, здійснені позивачу на виконання зазначеного судового рішення, не співпадають з сумами, зазначеними у відповідних довідках-розрахунках (з урахуванням утримання військового збору).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що пояснення та документи, надані відповідачем, не містять достатніх відомостей для перевірки повноти виконання рішення суду в частині інших присуджених виплат. Зокрема, з поданих відповідачем розрахунків неможливо встановити порядок визначення сум індексації грошового забезпечення, грошової компенсації за невикористані дні основної щорічної відпустки та додаткової відпустки учасника бойових дій, а також допомоги по вагітності та пологах, перевірити складові проведених нарахувань, розмір утриманих податків та зборів та відповідність таких виплат резолютивній частині рішення суду і постанови суду апеляційної інстанції.
Суд першої інстанцїі обґрунтовано вказав, що позбавлений можливості дійти висновку про повне виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2026 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі № 200/10293/25.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем рішення Донецького окружного адміністративного суду від 05.03.2026 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2026 у справі №200/10293/25 не виконано, а відповідач обмежився посиланням на здійснені виплати та власні висновки про повне виконання судового рішення, однак не надав належного обґрунтування проведених розрахунків, яке б дозволило суду перевірити правильність і повноту виконання усіх покладених на нього судовим рішенням зобов`язань.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача про відчутність правових підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в даній справі, є необґрунтованими.
Колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги позивача про те, що судом першої інстанції не надано жодного обґрунтування часткового задоволення заяви про встановлення судового контролю і надання відповідачу саме 90 днів на подання звіту, оскільки частинами 2, 3 ст. 382-1 КАС України визначено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Водночас, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.
Отже, ч. 1 ст. 382 КАС України передбачено право суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення та розгляду поданого звіту на виконання ухвали суду, а в разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення (ч. 3 ст. 382-3 КАС України). Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.
Посилання позивача на висновки у постанові Першого апеляційного адміністративного суду 01.04.2026 у справі №200/6736/25 за аналогічних правовідносин сторін не можуть бути враховані колегією суддів, оскільки в силу приписів частини п`ятої статті 242 КАС України враховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не у рішеннях (постановах) судів першої (апеляційної) інстанції.
Доводи апеляційних скарг з наведених вище підстав висновків суду не спростовують.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.
Стосовно стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Питання, які вирішує суд при ухваленні рішення визначені статтею 244 КАС України. Так, під час ухвалення рішення суд вирішує: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави допустити негайне виконання рішення; 7) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Отже, питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.
При цьому, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.
Відповідно до ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, єдиною підставою для відшкодування судових витрат стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, є задоволення судом її позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що дана постанова Другого апеляційного адміністративного суду про перегляд ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 29.09.2026 по справі № 200/10293/25 з питань встановлення судового контролю за виконанням рішення суду не є рішенням, прийнятим на користь однієї із сторін у справі, оскільки не вирішує спору по суті позовних вимог.
Як вже зазначалось, позивач у заяві просив стягнути витрати на професійну правничу допомогу, які позивач поніс у зв`язку із апеляційним переглядом ухвали суду першої інстанції.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції не приймав у справі, що розглядається, рішення по суті заявлених вимог, у колегії суддів відсутні правові підстави для здійснення розподілу судових витрат на правничу допомогу та стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2026 по справі №200/10293/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П`янова