ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 р. Справа № 440/2502/26
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,
за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2026, головуючий суддя І інстанції: В.І. Бевза, повний текст складено 21.08.26 року по справі № 440/2502/26
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області) у непроведенні індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який врахований для обчислення пенсії у розмірі 12 236,71 грн, з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121.
Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області провести з 01.03.2026 індексацію пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який врахований для обчислення пенсії у розмірі 12 236,71 грн., на коефіцієнт збільшення 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796, 1,115), та у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2026, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.05.2026 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю задоволено.
Встановлено судовий контроль за виконанням рішення від 09.04.2026 у справі № 440/2502/26.
Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області у тримісячний строк з дня отримання копії цієї ухвали подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 у справі № 440/2502/26 з підтверджуючими доказами про його виконання.
11.08.2026 до суду від ГУ ПФУ в Полтавській області надійшов звіт про повне виконання рішення суду, в якому ГУ ПФУ в Полтавській області просило прийняти звіт про виконання рішення суду.
В обґрунтування заяви зазначено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 по справі № 440/2502/26, яке набрало законної сили 12.05.2026, управлінням проведена з 01.03.2026 індексація пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який врахований для обчислення пенсії у розмірі 12236,71 грн., на коефіцієнт збільшення 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796, 1,115). Розмір пенсії з 01.03.2026 - 6 563.85 грн. Здійснено нарахування пенсійних коштів в сумі 4 670.14 грн за період з 01.03.2026 по 31.07.2026, відповідно до Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, частину облікованих коштів проведена в межах бюджетних асигнувань в червні 2026 в розмірі 1 621.87 грн. Нараховані пенсійні виплати ОСОБА_1 за період з 01.03.2026 по 31.07.2026 в сумі 4 670.14 грн. обліковувались в Головному управлінні для здійснення виплати на підставі Порядку, який на час виникнення спірних правовідносин був чинним.
ГУ ПФУ в Полтавській області просило прийняти звіт про виконання рішення суду по справі № 440/2502/26 та у разі не прийняття звіту звільнити керівника ГУ ПФУ в Полтавській області від накладення штрафу.
11.08.2026 від позивача надійшли заперечення на звіт, в яких позивач просила відмовити у прийнятті звіту і накласти на керівника відповідача штраф також по факту не виконання ГУ ПФУ в Полтавській області рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 по адміністративній справі № 440/2502/26 винести окрему ухвалу та проінформувати в рамках судового контролю Полтавську обласну прокуратуру для проведення дослідчої перевірки стосовно причетних посадових осіб ГУ ПФУ в Полтавській області в діях яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбачені статтею 382 Кримінального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2026 відмовлено у прийнятті звіту ГУ ПФУ в Полтавській області на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 суду у цій справі.
Звільнено керівника ГУ ПФУ в Полтавській області від сплати штрафу у зв`язку з відмовою суду у прийнятті звіту.
Встановлено ГУ ПФУ в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 у цій справі та зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 у цій справі у строк до трьох місяців, з відповідними відомостями та підтверджуючими доказами щодо його виконання - виплати пенсії позивачу, у розмірі, визначеному на виконання рішення суду у даній справі без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2026 та винести нову ухвалу, якою зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 по адміністративній справі №440/2502/26 провести з 01.03.2026 індексацію пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який врахований для обчислення пенсії у розмірі 12 236.71 грн, на коефіцієнт збільшення 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796, 1,115), та у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2026, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії. Накласти на начальника ГУ ПФУ в Полтавській області ОСОБА_2 штраф у розмірі 66 560.00 грн за невиконання у повному обсязі рішення суду у даній справі. Штраф стягнути у такому порядку: 33 280.00 грн на користь Державного бюджету України. Стягувачем є Державна судова адміністрація України; 33 280.00 грн на користь позивача - ОСОБА_1 . По факту не виконання ГУ ПФУ в Полтавській області рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 по адміністративній справі № 440/2502/26 винести окрему ухвалу та проінформувати в рамках судового контролю Полтавську обласну прокуратуру для проведення дослідчої перевірки стосовно причетних посадових осіб ГУ ПФУ в Полтавській області в діях яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбачені статтею 382 Кримінального кодексу України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що з моменту набрання законної сили рішенням суду по справі № 440/2502/26 відповідачем не проводяться доплати до пенсії ОСОБА_1 , а фактичне виконання рішення суду зведено до формального відображення в бухгалтерському обліку пенсійного органу потенційного, формалізованого боргу з посиланням на визнану судом протиправною Постанову Кабінету міністрів № 821 , та на пункт 14 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», що підтверджую випискою з особистого кабінету ПФУ ОСОБА_1 станом на 21.08.2026. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25 визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень». Отже, з 08.06.2026 Постанова № 821 втратила чинність та більше не може бути застосована, у тому числі, при виконанні судового рішення Полтавського окружного від 09.04.2026 у справі № 440/2502/26 Посилання відповідача на те, що ПФУ може не виконувати рішення суду через наявність «старого» порядку або відсутність фінансування, є неправомірним. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання на всій території України, а відомчі інструкції чи постанови Кабміну не можуть скасовувати чи зупиняти цей обов`язок. Вказує, що Постанова № 821 безпосередньо порушує права позивача як особи, щодо якої цей нормативно-правовий акт підлягає застосуванню, оскільки змінює правовий режим реалізації права на пенсійну виплату, підтвердженого судовим рішенням, яке набрало законної сили. Запровадивши окрему категорію «перераховані пенсії за рішенням суду» та поставивши фактичне отримання таких сум у залежність від бюджетних асигнувань і спеціального порядку фінансування, Кабінет Міністрів України фактично звузив зміст права позивача на повне і своєчасне виконання судового рішення, позбавив його правової визначеності щодо строку та обсягу отримання належних сум і поставив його у гірше становище саме через реалізацію ним права на судовий захист. Таке нормативне втручання є безпосереднім порушенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Позиція Пенсійного фонду України про те, що скасування Постанови № 821 не скасовує норм закону, є маніпулятивною. Постанова № 821 була визнана протиправною та нечинною апеляційним судом, а законність судових рішень вищої юридичної сили зобов`язує ПФУ виконувати рішення в повному обсязі, не прикриваючись скасованими підзаконними актами. Вказує, що пункт 14 Прикінцевих положень Закону про Державний бюджет України на 2026 рік , на який посилається відповідач у звіті не є і не може бути законною підставою для повного невиконання судових рішень, що набрали законної сили. Згідно з Конституцією України, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території держави, а закони про держбюджет не можуть скасовувати чи зупиняти виконання рішень судів загальної юрисдикції. Бюджетні обмеження або відсутність видатків у кошторисі не звільняють боржника від обов`язку виконувати судовий вердикт. Будь-які спроби використати підзаконні акти чи норми закону про бюджет як дозвіл на не виконання рішення визнаються судами протиправними. Невиконання рішень суду тягне за собою юридичну відповідальність (зокрема, дисциплінарну, адміністративну чи кримінальну для посадових осіб). Також зазначає, що в заяві до Полтавського окружного адміністративного суду від 11.08.2026 щодо відмови приймати звіт відповідача та накласти штраф на керівника пенсійного органу позивач просив суд по факту не виконання ГУ ПФУ в Полтавській області рішення Полтавського окружного адміністративного суду по справі № 440/2502/26 від 09.04.2026 винести окрему ухвалу та проінформувати в рамках судового контролю Полтавську обласну прокуратуру для проведення дослідчої перевірки стосовно причетних посадових осіб ГУПФУ в Полтавській області в діях яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбачені статтею 382 Кримінального кодексу України. Але суд першої інстанції проігнорував це питання та не надав йому оцінки в ухвалі суду по справі № 440/2502/26 від 21.08.2026.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУПФУ в Полтавській області, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду без змін. Зазначає, що пенсійним органом, вчинено всі дії, спрямовані на виконання рішення суду, в межах та в спосіб, передбачений чинним законодавством, при цьому в діях відсутня протиправність, про яку вказує позивач.
Від позивача до суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
Сторони належним чином повідомленні про час та дату судового засідання.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач підтримав апеляційну скаргу, просив задовольнити її, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційній скарзі.
Представник ГУПФУ в Полтавській області, посилаючись на законність ухвали суду першої інстанції, просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції без змін, обґрунтовуючи таке прохання доводами викладеними у відзиві на апеляційну скаргу.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи ухвалу про відмову у прийняття звіту ГУ ПФУ в Полтавській області на виконання рішення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026, звільнення керівника ГУ ПФУ в Полтавській області від сплати штрафу у зв`язку з відмовою суду у прийнятті звіту та встановлення ГУ ПФУ в Полтавській області нового строку для подання звіту про виконання рішення виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 у цій справі, зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області подати звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 у цій справі у строк до трьох місяців, з відповідними відомостями та підтверджуючими доказами щодо його виконання - виплати пенсії позивачу, у розмірі, визначеному на виконання рішення суду у даній справі без застосування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, суд першої інстанції виходив з того, що незважаючи на перерахунок пенсії, здійснений відповідачем з метою виконання рішення суду у цій справі та обчислення пенсії у новому розмірі, незважаючи на втрату чинності з 08.06.2026 Постанови № 821, у порушення вимог статей 14, 370 КАС України та усупереч вимогам частини 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачу здійснено виплату пенсії в розмірі меншому ніж визначене у рішенні відповідача на виконання рішення суду, різниця невиплаченої пенсії включена у заборгованість внаслідок відсутності бюджетних коштів та порядку їх використання. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. З урахуванням абзацу 2 ч. 5 ст. 382-3 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення керівника відповідача - ОСОБА_2 від штрафу за невиконання рішення суду та встановлює новий строк для подання звіту. Також, суд дійшов висновку про можливість надання відповідачу нового строку для подання звіту про виконання судового рішення у цій справі протягом трьох місяців з дня отримання даної ухвали.
Частково погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що частиною першою статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частин другої та третьої статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом.
Згідно з частиною другою та третьою статті 14 КАС України постанови і ухвали суду в адміністративній справі, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У рішенні від 30.06.2009 №16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002, «Ромашов проти України» від 27.07.2004, «Шаренок проти України» від 22.02.2004 зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine) № 29439/02 від 26.04.2005 та у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine) № 1811/06, від 19.02.2009).
Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Відповідно до частини першої, четвертої, п`ятої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.
За письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання.
Колегія суддів зауважує, що інститут судового контрою за виконанням рішення є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню судового рішення та відновленню порушених прав особи-позивача.
Відповідно до частини першої-третьої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 13.05.2021 у справі № 9901/598/19, які були підтримані в ухвалі від 03.03.2025 по справі 160/5259/20.
Колегія суддів встановила, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі - ГУ ПФУ в Полтавській області) у непроведенні індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який врахований для обчислення пенсії у розмірі 12 236,71 грн, з 01.03.2026 на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,121. Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області провести з 01.03.2026 індексацію пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який врахований для обчислення пенсії у розмірі 12 236,71 грн., на коефіцієнт збільшення 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796, 1,115), та у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2026, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що відповідачем на виконання рішення суду у даній справі проведений перерахунок пенсії і визначено у розмірі 6 563.85 грн відповідно до рішення про перерахунок пенсії 163750024313 від 21.05.2026. При цьому, відповідно до довідки про розрахунок боргу за період з 01.03.2026 по 31.07.2026 згідно рішення суду у справі № 440/2502/26 (набрало законної сили 12.05.2026) позивачу у червні та липні пенсія фактично була виплачена у розмірі 5 283.43 грн щомісячно, отже, у сумі меншій, ніж визначено на виконання рішення суду у даній справі.
Як зазначено в поясненнях відповідача, на умовах Порядку № 821, в червні 2026 проведена виплата частини нарахованих пенсійних коштів в розмірі 1 621.87 грн, на підтвердження чого в матеріалах справи міститься витяг з виплатної відомості. Щодо іншої суми заборгованості зазначено, що така здійснюватиметься у межах наявних бюджетних асигнувань.
Отже, фактично в частині виконання судового рішення щодо поточних пенсійних виплат, відповідач здійснив технічне нарахування пенсії, тоді як фактичну виплату у належному розмірі обмежив, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.
Твердження відповідача щодо того, що виплата суми нарахування заборгованості з виплати пенсії буде здійснюватися за наявності відповідного фінансування, не підтверджує виконання всіх дій відповідачем на виконання рішення суду.
Колегія суддів зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява № 18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті 6.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі «Піалопулос та інші проти Греції», пункт 68).
У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.
Колегія суддів зазначає, що незважаючи на перерахунок пенсії, здійснений відповідачем з метою виконання рішення суду у цій справі та обчислення пенсії у новому розмірі, незважаючи на втрату чинності з 08.06.2026 Постанови № 821, у порушення вимог статей 14, 370 КАС України та усупереч вимогам частини 1 статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивачу здійснено виплату пенсії в розмірі меншому ніж визначене у рішенні відповідача на виконання рішення суду, різниця невиплаченої пенсії включена у заборгованість внаслідок відсутності бюджетних коштів та порядку їх використання.
Зважаючи на те, що поданий ГУ ПФУ в Полтавській області звіт від 11.08.2026 про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 щодо проведення з 01.03.2026 індексації пенсії ОСОБА_1 шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який врахований для обчислення пенсії у розмірі 12 236,71 грн., на коефіцієнт збільшення 1,121 (з урахуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796, 1,115), та у зв`язку з чим провести перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2026, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії, не підтверджує його виконання в повному обсязі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про встановлення нового строку для подання відповідачем звіту про виконання судового рішення в цій справі у строк до трьох місяців, з відповідними відомостями та підтверджуючими доказами щодо його виконання - виплати пенсії позивачу, у розмірі, визначеному на виконання рішення суду у даній справі без застосування Постанови № 821.
Досліджуючи доводи апелянта щодо безпідставного звільнення судом першої інстанції керівника ГУ ПФУ в Полтавській області від сплати штрафу, колегія суддів враховує наступне.
Згідно з частинами першою-п`ятою статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
З урахуванням наведеного правового регулювання, після відмови у прийнятті звіту суд першої інстанції мав застосувати передбачені законом наслідки, а саме накласти штраф на керівника суб`єкта владних повноважень та, у разі необхідності, встановити новий строк для подання звіту про виконання судового рішення або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
При цьому, вирішуючи питання щодо зменшення розміру штрафу або звільнення від його сплати, суд має перевірити, чи доведено суб`єктом владних повноважень існування виняткових обставин, визначених частиною п`ятою статті 382-3 КАС України, оскільки лише їх наявність є підставою для відступу від загального правила про накладення штрафу у разі відмови у прийнятті звіту.
Суд першої інстанції виснував, що оскільки рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 виконано не в повному обсязі, не здійснено виплати позивачу перерахованої пенсії, суд уважав за необхідне встановити новий строк для подання звіту про виконання судового рішення.
При цьому, зауважив, що специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. З урахуванням абзацу 2 ч. 5 ст. 382-3 КАС України, дійшов висновку про наявність підстав для звільнення керівника відповідача ОСОБА_2 від штрафу за невиконання рішення суду та встановлює новий строк для подання звіту.
Колегією суддів встановлено, що для виконання рішення суду по справі № 440/2502/26 ГУ ПФУ в Полтавській області 15.06.2026, 29.06.2026, 30.06.2026 були направлені запити № 1600-0501-5/54016, № 1600-0501-5/59525, № 1600-0601-5/60219 до Пенсійного фонду України про виконання рішень суду/виплату перерахованої пенсії на виконання рішення суду по справі ОСОБА_1 та про виділення коштів для погашення заборгованості на виконання рішень суду.
Разом з тим, суд першої інстанції не дослідив зміст вказаних запитів та листів, не перевірив, чи свідчать викладені у них обставини про існування об`єктивних і документально підтверджених причин, які унеможливлювали виконання рішення суду в частині виплати поточної пенсії.
Саме по собі посилання суб`єкта владних повноважень на вжиття заходів щодо виконання судового рішення, без належного підтвердження їх реального вчинення, змісту, достатності та ефективності, не може свідчити про наявність поважних причин невиконання судового рішення.
Колегія суддів враховує, що розглядаючи звіт суб`єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права позивача.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень.
З огляду на викладене колегія суддів вважає необґрунтованим та передчасним висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для звільнення керівника суб`єкта владних повноважень від сплати штрафу, оскільки такий зроблений без оцінки доказів, що підтверджують здійснення керівником дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Колегія суддів не вбачає підстав, передбачених статтею 382-3 КАС України для накладення штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, оскільки встановлення факту невиконання судового рішення без поважних причин потребує належної оцінки всіх доказів та обставин, яка судом першої інстанції не була здійснена. З огляду на це, питання про застосування до керівника суб`єкта владних повноважень відповідних заходів має бути вирішено судом першої інстанції під час нового розгляду звіту.
Щодо заявленого клопотання позивача про винесення окремої ухвали по факту не виконання ГУ ПФУ в Полтавській області рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 по адміністративній справі № 440/2502/26 та проінформування в рамках судового контролю Полтавської обласної прокуратури для проведення дослідчої перевірки стосовно причетних посадових осіб ГУ ПФУ в Полтавській області в діях яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбачені статтею 382 Кримінального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень ч. ч. 1 - 6 ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання.
Окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме в запереченнях на звіт від 11.08.2026 позивач, окрім іншого заявляла клопотання про винесення окремої ухвали по факту не виконання ГУ ПФУ в Полтавській області рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 по адміністративній справі № 440/2502/26, однак судом першої інстанції дане клопотання не розглянуто, не прийнято жодного процесуального рішення згідно вимог КАС України.
Колегія суддів не вбачає підстав, передбачених статтею 249 КАС України для постановлення окремої ухвали, оскільки встановлення факту невиконання судового рішення без поважних причин, наявність в діях посадових осіб ГУ ПФУ в Полтавській області ознак кримінального правопорушення передбачені статтею 382 Кримінального кодексу України, потребує належної оцінки всіх доказів та обставин, яка судом першої інстанції не була здійснена. З огляду на це, питання про постановлення окремої ухвали має бути вирішено судом першої інстанції під час нового розгляду звіту.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи № 440/2502/26 для продовження розгляду звіту ГУ ПФУ в Полтавській області про виконання рішення суду.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Водночас суд ураховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також ураховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 320 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи те, що суд першої інстанції дійшов передчасного та необґрунтованого висновку про звільнення керівника суб`єкта владних повноважень від сплати штрафу, беручи до уваги, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо розгляду клопотання про винесення окремої ухвали по факту не виконання ГУ ПФУ в Полтавській області рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 по адміністративній справі № 440/2502/26, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Полтавського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 по справі № 440/2502/26 підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду заяви про встановлення судового контролю до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.08.2026 по справі № 440/2502/26 скасувати.
Справу № 440/2502/26 направити до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду звіту ГУ ПФУ в Полтавській області про виконання рішення суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис) З.Г. Подобайло
Судді (підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий
Повний текст постанови складено 05.10.2026 року