ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/1219/26 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 жовтня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: cудді-доповідача: Терези Ю.О., cуддів: Безименної Н.В., Грибан І.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - Відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови Позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди на підставі п. 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі - Постанова КМУ № 153);
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити Позивачу на підставі п. 4 Постанови КМУ № 153 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), з урахуванням безпосередньої участі Позивача у бойових діях з 26.02.2022 до 30.04.2022.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції зазначив, що обов`язковою умовою для виплати Позивачу одноразової грошової винагороди є, зокрема, факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», однак Позивач прийнятий на військову службу у 2020 році, тобто на дату укладення контракту воєнний стан в України не був запроваджений, тому у цьому випадку відсутні підстави для виплати Позивачу одноразової грошової винагороди.
Також суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність доказів виконання Позивачем бойових завдань на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора. При цьому, суд визнав, що довідка про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, про перебування у с. Велика Солтанівка, селищі Глеваха Фастівського району, селищі Козин Обухівського району Київської області, не є достатнім доказом таких обставин і фактів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
В апеляційній скарзі Позивач зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив, що Позивач 22.10.2020 уклав з Відповідачем (Військова частина НОМЕР_2 Національної гвардії України) контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України, а у листопаді 2022 року звільнився з військової служби, оскільки у період з 22.10.2020 (до введення воєнного стану) по 21.11.2022 Позивач проходив строкову військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 Національній гвардії України, а не у Військовій частині НОМЕР_2 Національній гвардії України (Відповідач). На думку, Позивача, неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи впливає на правильність застосування до спірних правовідносин положень Постанови КМУ № 153.
Також Позивач вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що довідка від 14.11.2025 про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України не є достатнім доказом таких обставин і фактів, адже довідка від 14.11.2025 містить відомості про те, що за час проходження військової служби ОСОБА_1 брав безпосередню участь в заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у період з 26.02.2022 по 30.04.2022, перебуваючи в АДРЕСА_1 . Вказана довідка скріплена підписом начальника відділення кадрової роботи Військової частини НОМЕР_3 , а також гербовою печаткою. Тому, сумнівів у її достовірності не виникає.
Крім того, Позивач зазначає, що 02.01.2024 під час дії воєнного стану (до 25 років, у віці повних 22 роки) підписав контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу з командиром Військовій частині НОМЕР_2 НГУ (Відповідач). Позивач вважає, що положення п. 4 Постанови № 153 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поширюються на військовослужбовців, які прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, які проходили строкову військову службу.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Зокрема, у відзиві Відповідач наголошує, що ОСОБА_1 22.10.2020 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 , тобто до початку дії правового режиму воєнного стану, тому дія Постанови № 153 не поширюється на проходження військової служби ОСОБА_1 .
Також Відповідач вказує, що беручи до уваги положення абзаців 6, 7 п. 4 Постанови № 153 слід дійти висновку, що виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці 2 п. 4 Постанови № 153, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці 2 п. 4 Постанови № 153, та, зокрема, були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу. У свою чергу, ОСОБА_1 на момент набрання чинності Постанови №153 приймав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора строком, що за сукупністю становить менше шести місяців. Тому, у Військової частини НОМЕР_2 відсутні правові підстави для виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153, зокрема, й, з урахуванням змін до зазначеної Постанови, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 та витребувано з Черкаського окружного адміністративного суду матеріали справи.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.20216 справу призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
У цій справі жоден з учасників не заявляв клопотання про розгляд справи за їх участі, наявні у справі докази є достатніми для вирішення справи, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_4 (а.с. 10), і, відповідно до посвідчення від 13.04.2023 серії УБД (а.с. 19), має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
У період з 22.10.2020 по 21.11.2022 Позивач проходив строкову військову службу, що підтверджується записами військового квитка НОМЕР_5 (а.с. 12), наказом командира Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України від 22.10.2020 № 247 (по стройовій частині) (а.с. 13), наказом командира в/ч НОМЕР_3 НГУ від 21.11.2022 № 341 (по стройовій частині) (а.с. 14).
Згідно з довідкою від 14.11.2025 № 6567 (а.с. 15) Позивач у період з 26.02.2022 до 30.04.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи у с. Велика Солтанівка, селищі Глеваха Фастівського району, селищі Козин Обухівського району Київської області.
02.01.2024 солдат ОСОБА_1 підписав Контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу (далі - Контракт, а.с. 16-17) з Міністерством внутрішніх справ України в особі командира військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України.
Позивач проходить військову службу на посаді кулеметника 1-го відділення 2-го стрілецького взводу стрілецької роти (з КЕОМ) батальйону КЕОП та ОГП, у військовому званні - старший солдат, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_6 .
20.11.2025 Позивач звернувся з рапортом (а.с. 20) до командира стрілецької роти (з КЕОП та ОГП), у якому просив нарахувати і здійснити виплату на особистий картковий рахунок винагороди, передбаченої постановою № 153.
11.12.2025 Позивач звернувся до командира стрілецької роти (з КЕОП та ОГП) з рапортом (а.с. 21), у якому просив повідомити про стан розгляду рапорту на виплату грошової допомоги у розмірі 1 млн. грн за тривалість проходження служби в бойових умовах на підставі Постанови КМУ № 153.
За результатами розгляду рапорту від 11.12.2025, Відповідач листом від 24.12.2025 (а.с. 22) повідомив Позивача, що з урахуванням вимог листа Головного управління Національної гвардії України 04.09.2025 № 27/13/3/02-30454-2025 відсутні підстави для виплати одноразової грошової допомоги Позивачу у розмірі 1 млн гривень, оскільки за поданими документами строк його безпосередньої участі у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій за сукупністю становить менше шести місяців.
Позивач, вважаючи дії Відповідача протиправними і такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, звернувся до суду з відповідним позовом.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, при вирішенні справи колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі статтею 67 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64/2022, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який триває й до теперішнього часу.
На підставі статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232), у редакції, чинній на час спірних правовідносин, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов`язок включає, зокрема, підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232 проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом.
Згідно з частиною шостою статті 2 Закону № 2232 передбачені види військової служби, зокрема, базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу.
Як визначено частиною сьомою статті 2 Закону № 2232 базову військову службу громадяни України проходять відповідно до законів України у Збройних Силах України та інших військових формуваннях з метою здобуття військово-облікової спеціальності, набуття практичних навичок і умінь для збройного захисту Вітчизни.
На підставі частини першої статті 4 Закону № 2232 Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
На підставі частини першої статті 20 Закону № 2232 на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби:
особи рядового складу з числа військовослужбовців базової військової служби, які пройшли базову загальновійськову підготовку, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну (професійно-технічну), повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу.
11.02.2025 Кабінет Міністрів України постановою № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі - Постанова № 153), яка набрала чинності 13.02.2025, затвердив Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 1 Постанови № 153 (у первинній редакції) експериментальний проект реалізується протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності Постановою.
Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Постанови № 153 в редакції станом на 13.02.2025 встановлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.
Постановою від 01.04.2025 № 153 до Постанови № 153 і Порядку внесено зміни: зокрема, розширено перелік учасників експериментального проекту.
Підпунктом 3 пункту 3 Постанови № 153 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 № 387, що діє з 08.04.2025, установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.
Відтак, з набранням чинності новою редакцією Постанови № 153 - з 08.04.2025 Позивач є особою, на яку поширюються положення цього нормативно-правового акту - учасником експериментального проекту.
Відповідно до абз. 2 п. 4 Постанови № 153 (в редакції станом на 08.04.2025) «особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень».
Отже, вказана норма встановлює критерії, у разі відповідності яким учаснику експериментального проекту виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах, а саме:
- належність до осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;
- прийняття або призов на військову службу під час воєнного стану до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років;
- проходження військової служби;
- безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.
Абзац 3 п. 4 Постанови № 153 у всіх редакціях встановлює, що військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.07.2025 № 942 до Постанови № 153 і Порядку внесено зміни, що набрали чинності 07.08.2025.
Зокрема, коло осіб, які мають право на винагороду, обмежено громадянами України, а також доповнено п. 4 Постанови № 153 абзацами такого змісту:
«виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:
були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;
проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант»;
проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.».
За результатами аналізу змін, що вносились до п. 4 Постанови № 153, колегія суддів вважає за необхідне вказати на поступове розширення кола осіб з числа громадян України, яким під час реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану, здійснюється виплата винагороди.
Зокрема, згідно з пунктом 4 Постанови № 153 (зі змінами від 30.07.2025) право на одноразову грошову винагороду мають військовослужбовці, які відповідають встановленим вимогам щодо віку, участі у бойових діях та були прийняті на військову службу за контрактом під час дії воєнного стану з числа осіб, які проходили строкову військову службу.
Спірним питанням у цій справі є право Позивача на одержання винагороди, передбаченої Постановою № 153.
Відповідно до обставин цієї справи, Позивач у період з 22.10.2020 по 21.11.2022 проходив строкову військову службу у Військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України.
Згідно з довідкою від 14.11.2025 № 6567 Позивач у період з 26.02.2022 до 30.04.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи у с. Велика Солтанівка, селищі Глеваха Фастівського району, селищі Козин Обухівського району Київської області.
Згідно із записами у військовому квитку НОМЕР_5 Позивач 23.11.2022 зарахований до Військової частини НОМЕР_7 на посаду - стрілець.
02.01.2024 Позивач підписав контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу з командиром Військової частини НОМЕР_2 НГУ.
У подальшому, Позивач звернувся до Відповідача із рапортом про виплату грошової допомоги на підставі Постанови КМУ №153.
У свою чергу, листом від 24.12.2015 (а.с. 22) Відповідач Позивача повідомив про відсутність підстав для виплати одноразової грошової допомоги, оскільки за поданими документами строк його безпосередньої участі у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій за сукупністю становить менше шести місяців.
Відмовляючи Позивачу у призначенні виплати винагороди, Відповідач посилався на лист Головного управління Національної гвардії України від 04.09.2025 № 27/13/3/02-30454-2025 (а.с. 25), відповідно до якого «до наказів про виплату винагороди потрібно включати тільки військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант», а також військовослужбовців, які проходили військову службу та мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання, виключно за умови, що вони до 13.02.2025 у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану <….>, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, не території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025».
Отже, відмовляючи Позивачу у призначенні і виплаті винагороди, передбаченої Постановою № 153, Відповідач керувався не вказаним нормативно-правовим актом, а листом Головного управління Національної гвардії України від 04.09.2025 № 27/13/3/02-30454-2025 (а.с. 25), що свідчить про порушення Відповідачем ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Причиною відмови Відповідач зазначив те, що за поданими документами строк безпосередньої участі Позивача у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій за сукупністю становить менше шести місяців. Інші причини відмови у листі від 24.12.2015 (а.с. 22) не вказані.
Водночас в суді першої інстанції Відповідач додатково обґрунтував свою позицію тим, що оскільки Позивач, «у відповідності із наданим ним витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_3 Національної гвардії України, був зарахований до списків особового складу 22.10.2020 року, тобто до початку дії правового режиму воєнного стану, дія постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» не поширюється на проходження військової служби ОСОБА_1 ».
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, погодився з доводами Відповідача про те, що за обставинами справи для виплати Позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 153, відсутня обов`язкова сукупність відповідних умов, зокрема, факт прийняття або призову на військову службу Позивач під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року №64.
Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що оскільки Позивач 22.10.2020 зарахований до списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 до початку дії правового режиму воєнного стану, такі обставини свідчать про відсутність підстав для виплати Позивачу одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 153.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.
Колегія суддів апеляційного суду наголошує, що, беручи на себе зобов`язання щодо виплати винагороди відповідно до Постанови № 153, держава прагнула підтримати тих, хто обрав контрактну службу у віці до 25 років та виконував бойові завдання за підвищеного ризику та навантаження в умовах воєнного стану.
На переконання колегії суддів, відмова суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог про зобов`язання Відповідача виплатити Позивачу одноразову грошову винагороду з тих підстав, що Позивач станом на 24.02.2022 вже перебував на військовій службі в Збройних Силах України, тобто був призваний на службу на військову службу у віці до 25 років до введення воєнного стану, є формальною та не відповідає усім фактичним обставинам справи та меті установлення одноразової грошової допомоги згідно з Постановою №153, оскільки обмеження громадян, які за віком належать до учасників експериментального проекту та призвані/прийняті на військову службу незадовго до повномасштабного вторгнення, брали безпосередню участь у бойових діях з перших днів, суперечить самій меті державної допомоги.
При цьому, п. 4 Постанови № 153 не містить положення про те, що прийняття на військову службу під час воєнного стану для виплати винагороди має бути первинним.
Колегія суддів також наголошує на тому, що тлумачення пункту 4 Постанови № 153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, які вперше були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, буде дискримінаційним відносно осіб, котрі станом на 24.02.2022 вже перебували на військовій службі та у подальшому продовжили проходження військової служби за контрактом в умовах воєнного стану.
Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт перебування Позивача на військовій службі з 2020 року, тобто до початку дії правового режиму воєнного стану, позбавляє його права на виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою № 153, оскільки продовження Позивачем несення військової служби під час дії воєнного стану та укладення у подальшому ним Контракту є прийняттям його на військову службу, незалежно від попереднього проходження служби (строкова служба).
Водночас, колегія суддів зауважує, що факт проходження Позивачем строкової військової служби не був підставою для відмови у виплаті згаданої винагороди.
Як зазначалось, Відповідач відмовив Позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди, з тих підстав, що строк його безпосередньої участі у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій за сукупністю становив менше шести місяців.
У цьому контексті колегія суддів зазначає, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди можлива виключно за умови дотримання встановлених Постановою № 153 вимог:
- особа рядового, сержантського і старшинського складу, зокрема, Національної гвардії України;
- до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років була прийнята або призвана на військову службу під час воєнного стану;
- проходить військову службу, тобто є діючим військовослужбовцем на дату набрання чинності Постанови № 153 (13 лютого 2025 року);
- брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);
- брала безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).
Колегія суддів зазначає, що положення п. 4 Постанови № 153 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поширюються на військовослужбовців, які прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, які проходили строкову військову службу, тобто на осіб, які були призвані на строкову службу до введення воєнного стану (24.02.2022).
З матеріалів справи вбачається, що Позивач:
- є особою сержантського складу Національної гвардії України;
- до набрання чинності Постановою № 153 під час воєнного стану уклав контракт про проходження військової служби в ДПС України у віці до 22 років;
- на час набрання чинності Постановою № 153 (13 лютого 2025 року) проходив військову службу, тобто був діючим військовослужбовцем;
- у період з 26.02.2022 до 30.04.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебуваючи у с. Велика Солтанівка, селищі Глеваха Фастівського району, селищі Козин Обухівського району Київської області, що підтверджується довідкою від 14.11.2025 № 6567;
- строк участі Позивача в бойових діях в сукупності становить менше шести місяців (64 дні);
- не притягався до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, та дисциплінарної відповідальності.
З огляду на обставини та зміст нормативно-правового регулювання, Позивач, будучи діючим військовослужбовцем, у військовому званні старший солдат, був прийнятий на військову службу за контрактом 02.01.2024, під час воєнного стану, у віці до 25 років, з 2020 року проходив строкову військову службу, брав безпосередню участь у бойових діях з 26.02.2022 по 30.04.2022 строком понад два місці на дату набрання чинності Постановою № 153 (13.02.2025), відповідає вимогам абз. 2, абз. 3 та абз. 6 п. 4 Постанови № 153 і має право на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).
Отже, дії Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови Позивачу у виплаті одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153, з тих підстав, що строк його безпосередньої участі у бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій, за сукупністю становить менше шести місяців, суперечать абз. 3 п. 4 Постанови № 153, яким передбачена виплата винагороди військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025) пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).
За таких обставин, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, неправильно застосував положення п. 4 Постанови № 153, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції має бути скасоване з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Колегія суддів враховує, що згідно з п. 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 1, 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.
Розподіл судових витрат
За подання позову Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн., що підтверджується квитанцією про сплату № 2558-7102-8124-5084 від 05.02.2026.
За подання апеляційної скарги Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1597,44 грн., що підтверджується квитанцією № 1303-8013-9425-5356 від 01.05.2026.
Отже, на користь Позивача має бути стягнуто судові витрати на оплату судового збору у сумі 2928,64 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Керуючись статтями 139, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди на підставі пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ: НОМЕР_8 , АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_9 , АДРЕСА_3 ) на підставі пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених), з урахуванням безпосередньої участі ОСОБА_1 в бойових діях з 26.02.2022 по 30.04.2022.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_9 , АДРЕСА_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ: НОМЕР_8 , АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2928 (дві тисячі дев`ятсот двадцять вісім) гривень 64 коп.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач: Ю.О. Тереза
Судді: Н.В. Безименна
І.О. Грибан