ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/16994/22 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФАРМ" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФАРМ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФАРМ" (надалі по тексту також - позивач, ТОВ "ГРІН ФАРМ") звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві, контролюючий орган), у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.06.2019 за №[номер приховано].
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2022 відмовлено у відкритті провадження у справі.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.01.2023 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2022 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 адміністративну справу №640/16994/22 прийнято до свого провадження (судді Шевченко А.В.); відкрито провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФАРМ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 прийнято адміністративну справу до провадження (судді Жук Р.В.) та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
За наслідком розгляду наявного в матеріалах справи клопотання ГУ ДПС у м. Києві (від 18.10.2023) про залишення позовної заяви без розгляду на підставі пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс), у зв`язку з пропуском строку звернення до суду із даним позовом, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2024 позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження у справі, позивачу надано можливість усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності пропуску цього строку та відповідних доказів.
ТОВ "ГРІН ФАРМ" звернулося до суду із заявою про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 27.04.2024, у якому, зазначаючи про обставини отримання спірного рішення контролюючого органу 18.07.2019, вказало про наявність права на звернення до суду у межах 1095-денного строку давності, визначеного пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (надалі по тексту також - ПК України), тобто до 19.07.2022. Окрім того, такий надалі був зупинений внаслідок дії карантинних обмежень та воєнного строку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 визнано неповажними причини пропуску Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФАРМ" строку звернення до суду з даною позовною заявою та відмовлено у його поновленні; задоволено клопотання Головного управління ДПС у місті Києві про залишення позовної заяви без розгляду; адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФАРМ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 18.06.2019 за №[номер приховано] - залишено без розгляду.
Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив із того, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною 2 статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки позивачем спірне податкове повідомлення-рішення отримане 18.07.2019 та реалізоване звернення до суду лишень 05.10.2022, такий, навіть з урахуванням актуальних на той час (до 2020 року) висновків Верховного Суду про застосування строку звернення до суду щодо оскарження податкового повідомлення-рішення в 1095 днів, теж пропущений (закінчився 19.07.2022).
Щодо застосування карантинних обмеження зазначено про відсутність обґрунтувань того, яким чином введення в Україні останніх позбавило ТОВ "ГРІН ФАРМ" реальної можливості своєчасного звернення до суду із цим позовом, оскільки за відкритими публічними відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень у період 2020-2021 років позивач ініціював судовий розгляд інших спорів; наведена процесуальна поведінка одержала негативну оцінку суду першої інстанції. Поруч із цим також зауважено щодо відсутності мотивування впливу воєнного стану на неможливість реалізації права на подання цієї позовної заяви.
Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФАРМ" оскаржило її в апеляційному порядку, та, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить її скасувати та прийняти нове судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування власний доводів вказує, що з урахуванням строку давності, передбаченого пунктом 102.1 статті 102 ПК України, котрий становить 1095 днів, у позивача було право на звернення до суду про оскарження податкового повідомлення-рішення до 19.07.2022. Разом із цим, строк із 18.03.2020 по 23.02.2022 зупинений на підставі введених карантинних обмежень, а з 24.02.2022 по 05.10.2022 - внаслідок дії воєнного стану.
Головне управління ДПС у м. Києві скористалося правом подання відзиву на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу суду 23.03.2026, у якому просили оскаржувану ухвалу залишити без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною четвертою статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Предметом судового оскарження у цій справі слугує податкове повідомлення-рішення від 18.06.2019 за №[номер приховано], котре отримане ТОВ "ГРІН ФАРМ" 18.07.2019 (початок перебігу строку на звернення до суду); вказана обставина сторонами не заперечується. При цьому, позов до суду подано лише 05.10.2022.
Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.
При цьому в кожному випадку темпоральні проміжки, як і момент початку відліку строку, є різними.
Зокрема, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів у постанові від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 03.04.2020 у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення.
У вказаній постанові Верховний Суд визначив помилковим твердження про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 Податкового кодексу України.
Поруч із цим, за висновками такого, задля додержання принципу правової визначеності та забезпечення права на справедливий суд, які є елементами принципу верховенства права, зміна сталої судової практики, яка відбулася в бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, може розглядатися судами як поважна причина при вирішенні питання поновлення строків звернення до суду в податкових правовідносинах, які виникли та набули характеру спірних до зміни такої судової практики.
В продовження зазначених висновків Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.01.2022 у справі №160/11673/20 сформулював наступний правовий висновок: "Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності".
Водночас, у вказаній постанові наголошено, що новий підхід Верховного Суду у питанні визначення строку звернення до суду з позовами може застосовуватися для нових позовів, поданих після ухвалення постанови від 26.11.2020 у справі №500/2486/19, однак, при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом істотне значення мають такі обставини: строк, який сплинув після зміни судової практики і до моменту звернення до суду з позовом; причини, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики; чи є підставі вважати, що позивачем було допущено необґрунтовані зволікання.
Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (аналогічний висновок сформовано у пункті 17 постанови Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 у справі №500/2276/24).
Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, строк звернення до суду із вимогами про оскарження податкового повідомлення-рішення за попередньої сталої судової практики (до постанови Верховного Суду від 26.11.2020 у справі №500/2486/19), котрий визначався строком у 1095 днів, почав свій перебіг з 19.07.2019 та сплив 19.07.2022.
Отже, звернення до суду, реалізоване 05.10.2022, навіть за застосування коментованого строку, пропущене ТОВ "ГРІН ФАРМ" на 79 днів (з 19.07.2022 по 05.10.2022).
У контексті сформованого підходу при вирішенні питання поновлення строку звернення з позовом для нових позовів опісля зміни судової практики з його обчислення, колегія суддів відзначає, що пропущений строк у спірному випадку становив 678 днів (з 27.11.2020 (наступний день після зміни) по 05.10.2022)) - більш ніж утричі перевищував застосовний опісля шестимісячний строк звернення до суду (180 днів).
Як заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду від 27.04.2024, як і апеляційна скарга, ґрунтуються виключно на твердженні про необхідність застосування до спірного випадку 1095-денного строку навіть після зміни судової практики щодо застосування строків звернення до суду у цій категорії спорів.
На переконання суду, таке обґрунтування щонайменше не узгоджується з висновками, викладеними в постановах від 26.11.2020 у справі №500/2486/19 та від 27.01.2022 у справі №160/11673/20, у котрих наголошено на необхідності врахування зазначених обставин під час оцінки поважності причин пропуску строку звернення до суду, проте не сформовано висновку щодо продовження застосування строку в 1095 днів до податкових правовідносин, які виникли та набули характеру спірних до або після зміни такої судової практики (до вичерпання такого строку).
Водночас позивач не наводить жодної правової чи фактичної підстави, з якою пов`язує незастосовність до нього шестимісячного строку звернення до суду опісля 26.11.2020, як і не зазначає причин, які заважали звернутися до суду з позовом у максимально короткий термін після зміни судової практики.
За доводами апеляційної скарги, судом першої інстанції не взято до уваги ту обставину, що позовна заява готувалася та подавалася в період, коли діяли карантинні обмеження та введено воєнний стан, що мало наслідком зупинення строків звернення до суду з 18.03.2020 аж до її фактичної подачі 05.10.2022.
Колегія суддів не може погодитися із вказаними доводами у тій мірі, що такі обґрунтовані виключно внесеними до Податкового кодексу змінами, котрі зумовили зупинення перебігу строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Законом України від 17 березня 2020 року №533-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" (набрав чинності 18 березня 2020 року) підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнено, зокрема, пунктом 52-2, яким, серед іншого, встановлено, що на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.
В подальшому процитована норма пункту 52-2 Підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України змінена Законом України від 13 травня 2020 року №591-IX, а саме слова та цифри "по 31 травня 2020 року" замінено цифрами та словами "по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)".
Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжувався та станом на час розгляду справи триває.
З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України від 03 березня 2022 року №2118-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану", який набрав чинності 7 березня 2022 року (надалі по тексту також - Закон №2118-IX).
Законом №2118-IX підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України доповнений пунктом 69, зокрема підпунктом 69.9 установлено, що для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
12 травня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2260-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" (надалі по тексту також - Закон №2260-IX, набрав чинності 27 травня 2022 року), який зупинив дію пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України на період дії воєнного, надзвичайного стану, а також доповнив статтю 102 пунктом 102.9 такого змісту: "102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".
Законом України від 3 листопада 2022 року №2719-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу" (набрав чинності 25 листопада 2022 року) пункт 69.9 доповнено абзацом п`ятим, за змістом якого для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім,
дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 та 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків;
строків проведення камеральних перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, прийняття рішення за результатом її розгляду, нарахування пені;
строків проведення фактичних та документальних позапланових перевірок, оформлення їх результатів у порядку, визначеному статтею 86 цього Кодексу, подання скарги на податкове повідомлення-рішення, рішення про застосування фінансових санкцій за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки та прийняття рішення за результатами їх розгляду, адміністративного арешту майна за результатами документальної позапланової перевірки або фактичної перевірки;
строків здійснення заходів з погашення податкового боргу платників податків - суб`єктів господарювання, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки, передбачені статтями 59-60, 87-101 цього Кодексу, та/або визначення грошових зобов`язань згідно із статтею 116 цього Кодексу;
строків подання та розгляду скарг на рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених підпунктом 56.23.3 пункту 56.23 статті 56 цього Кодексу.
В подальшому Законом України від 30 червня 2023 року №3219-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" (набрав чинності 01 серпня 2023 року, тобто вже навіть після ухвалення спірних у справі ППР) пункт 102.9 статті 102 виключено.
Так, у постанові від 18.12.2024 у справі №320/15639/23 Верховний Суд виснував, що перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи зупинявся:
- з 18 березня 2020 року по 17 березня 2022 року - відповідно до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України для всіх платників податків;
- з 07 березня 2022 року по 24 листопада 2022 року - відповідно до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України для всіх платників податків;
- з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року - відповідно до пункту 102.9 статті 102 Кодексу, при цьому в період з 17 березня 2022 року по 27 травня 2022 року норма діяла без виключень, а з 27 травня 2022 року по 01 серпня 2023 року - з виключеннями щодо випадків, передбачених Податкового кодексу України.
З огляду на викладене колегія суддів повторно наголошує на неможливості застосування зазначеного правового регулювання до спірних правовідносин. Адже навіть якщо 1095-денний строк звернення до суду (перебіг якого розпочався 18.07.2019) надалі зупинився 18.03.2020 і залишався зупиненим на момент зміни судової практики 26.11.2020 (постанова у справі №500/2486/19), після вказаної дати підстави для застосування до позивача обставин зупинення строків давності, передбачених статтею 102 ПК України, відпали.
Натомість постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за №211 (зі змінами та доповненнями) "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" від 06.04.2000 за №1645-III, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій на усій території України запроваджено карантин з 12 березня 2020 року.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, внесеного Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічний гарантій з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 за №540-ІХ (надалі по тексту також - Закон №540-ІХ) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтею 122 КАС України продовжуються на строк дії такого карантину.
17 липня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 18.06.2020 за №731-ХІ, яким, серед іншого, внесені зміни до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, та яким, зокрема, встановлено наступне: під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону №540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.
Таким чином, відповідно до процесуальних змін, строк, який було продовжено на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), сплинув 06 серпня 2020 року.
Щодо посилання скаржника на обставину запровадження на території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, суд зазначає таке.
Так, після затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 за №64/2022 будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків на апеляційне оскарження судових рішень та їх обчислення до КАС України не вносилось.
Зазначеним Указом в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який був неодноразово продовжений і триває дотепер.
У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стан" в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Суд наголошує, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Відповідно до висновків, які викладено в постанові Верховного Суду від 10.01.2023 у справі №640/3489/21, при оцінці поважності причин пропуску процесуального строку з причини введення воєнного стану в Україні слід брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду, порядок його функціонування; місце проживання (місцезнаходження) заявника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території, посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об`єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та час, який минув із дати завершення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об`єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідним клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску), та інші доречні обставини.
Аналогічно, процесуальні заяви позивача позбавлені згадок про конкретні події та обставини, котрі у взаємозв`язку з введенням воєнного стану (24.02.2022) аж по час звернення до суду з позовом (05.10.2022) об`єктивно перешкоджали ТОВ "ГРІН ФАРМ" реалізувати таке у межах встановленого строку.
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до частини 2 статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, заявник зобов`язаний демонструвати свою готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи та утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у її розгляді, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури судового розгляду.
Сторона, яка звертається до суду, з метою реалізації наданого їй права, повинна діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх процесуальних обов`язків.
Таким чином, апеляційний суд не знаходить помилкового висновку суду першої інстанції про залишення позову без розгляду, з огляду на те, що позивач не довів, що не зловживав своїм процесуальним правом та вчасно звернувся до суду першої інстанції із позовною заявою, або надав обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку.
Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Поруч із цим, в силу вимог частини 3 статті 308 Кодексу, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України).
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України).
Згідно пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За приписами частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФАРМ", ухвала суду першої інстанції постановлена з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення її без змін.
Керуючись статтями 294, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФАРМ" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФАРМ" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення, - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 у справі №640/16994/22 про залишення позовної заяви без розгляду, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя Чуприна О.В.
Суддя Попова О.Г.
Суддя Говорун О.В.