ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 320/19539/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чуприни О.В., суддів Попової О.Г., Говоруна О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В:
У червні 2023 року ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі по тексту також - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві, орган пенсійного забезпечення, Управління), у якому просив:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови йому у проведенні перерахунку основного розміру пенсії станом на 01.12.2019 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 19.10.2021 №22/6-6168;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок основного розміру його пенсії, згідно довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2021 №22/6-6168 і виплатити перераховану основну пенсію з 01.12.2019 з урахування виплачених сум.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 адміністративний позов задоволено:
визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови у перерахунку гр. ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України про розмір грошового забезпечення від 19.10.2021 №22/6-6168.
зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії гр. ОСОБА_1 згідно з довідкою Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України про розмір грошового забезпечення від 19.10.2021 №22/6-6168, з урахуванням раніше виплачених сум.
стягнуто на користь гр. ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Позивач подав до суду заяву від 29.09.2025 про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №320/19539/23, у відповідності до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс), шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат в розмірі 241 683,31 гривень.
Необхідність звернення до суду із вказаною заявою мотивує тим, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 у цій справі відповідачем проведено перерахунок пенсії, втім виплату нарахованої доплати різниці пенсії за період з 01.12.2019 по 31.03.2024 в сумі 241 683,31 гривень не здійснено.
Оскільки орган пенсійного забезпечення, як суб`єкт владних повноважень не виконав рішення суду у цій справі в частині виплати пенсії протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили (28.01.2024), то необхідно змінити спосіб і порядок виконання судового рішення, шляхом стягнення з ГУ ПФУ в м. Києві пенсію в сумі в сумі 241 683,31 гривень.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про зміну способу та порядку виконання судового рішення.
Суд першої інстанції виходив з того, що встановлення чи зміна способу або порядку виконання рішення суду підлягає вирішенню судом за заявою стягувача чи виконавця; оскільки виконавчий лист у даній справі не видавався, відомостей про виконавче провадження позивачем не повідомлено, то заявник не набув статусу стягувача.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 та змінити спосіб і порядок виконання судового рішення в адміністративній справі №320/19539/23 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат в розмірі 241 683,31 гривень.
Вказану позицію обґрунтовує відсутністю обов`язку з отримання виконавчого листа як передумови для зміни способу і порядку виконання рішення суду, а також не дослідження судом розрахунку суми боргу, наданого відповідачем.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не скористалося правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відтак у силу частини 4 статті 304 КАС України відсутність останнього не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
За статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення, суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України).
Порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення встановлений статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду (частина 2 статті 378 КАС України).
За змістом частини 3 статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Приписами частини 4 статті 378 КАС України унормовано, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Під встановленням способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Таким чином, суд, за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.
Разом з тим, суд при розгляді питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках.
Водночас слід зауважити, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.
Необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення.
Висновки аналогічного змісту викладені у постанові Верховного Суду від 11.08.2022 у справі №П/811/269/17.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 за №1404-VIII (надалі по тексту також - Закон №1404-VIII) за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
Статтею 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 за №4901-VI встановлено, що виконання рішень суду про зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за якими є державний орган, державне підприємство, юридична особа, здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.
У разі якщо рішення суду, зазначені в частині 1 цієї статті, не виконано протягом двох місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, державний виконавець зобов`язаний звернутися до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення.
Законом України від 21.11.2024 за №4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень", який набрав чинності 19.12.2024, внесено зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Так, відповідно до змісту частини 1, частини 3 статті 378 КАС України (у редакції Закону України від 21.11.2024 за №4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень", що діє з 19.12.2024) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при тому зміна способу і порядку виконання судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідної виплати.
Так, рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі №320/19539/23, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 згідно з довідкою Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України про розмір грошового забезпечення від 19.10.2021 №22/6-6168, з урахуванням раніше виплачених сум, набрало законної сили 28.01.2024.
Сторонами визнається та не заперечується обставина проведення Управлінням перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі №320/19539/23.
Як слідує зі змісту розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою №[номер приховано] за Дорученням №Д 2603005636/1 позивачу нараховано доплату за період з 01.12.2019 по 31.03.2024 в сумі 241 683,31 гривень, що утворилась під час виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі №320/19539/23.
Однак, виплату вказаної суми Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві на користь позивача не здійснило, що свідчить про неповне виконання рішення суду боржником, а саме у частині виплати суми нарахованої пенсії за період з 01.12.2019 по 31.03.2024 в сумі 241 683,31 гривень на користь стягувача.
В спірному випадку має місце факт невиконання Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві, як суб`єктом владних повноважень в повному обсязі судового рішення у справі №320/19539/23, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсійної виплати протягом двох місяців з дня набрання законної сили цим судовим рішенням.
За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.10.2025 у справі №380/7706/22, з 19.12.2024 положення частини 3 статті 378 КАС України на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21.11.2024 за №4094-IX були доповнені абзацом другим такого змісту: "Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.".
Ця норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати.
Згідно із пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.
З цього приводу Верховний Суд зазначив, що прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення, а також усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.
Водночас позиція Верховного Суду, відображена, зокрема, в ухвалі від 03.03.2025 у справі №160/5259/20, послідовно підкреслює, що формальне виконання зобов`язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав.
Вищенаведений правовий підхід Верховного Суду полягає в тому, що метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов`язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, суд зобов`язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів.
Натомість обґрунтування суду першої інстанції, як підстава для відмови у розглядуваній заяві, колегія суддів вважає помилковими, оскільки такі не враховують змін, внесених Законом України від 21.11.2024 за №4094-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень", який набрав чинності 19.12.2024 до статті 378 КАС України.
Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.
Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
Поруч із цим, в силу вимог частини 3 статті 308 Кодексу, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України).
У розглядуваній ситуації суд першої інстанції, вирішуючи питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення не врахував наступного: оскільки орган пенсійного забезпечення (боржник), який у спірних правовідносинах є суб`єктом владних повноважень, протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням суду у цій справі не виконав таке рішення в частині виплати нарахованої суми доплати пенсії за період з 01.12.2019 по 31.03.2024 в сумі 241 683,31 гривень, спосіб і порядок виконання судового рішення у цій справі належало змінити на підставі абзацу 2 частини 3 статті 378 КАС України шляхом стягнення з відповідача (боржника) зазначеної суми доплати до пенсії на користь позивача (стягувача).
З огляду на таке колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та допущено порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
За пунктом 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина 4 статті 317 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, а ухвала Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі №320/19539/23 - скасуванню з одночасною заміною невиконаного зобов`язання з виплати грошових коштів на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві цих коштів для забезпечення належної реалізації права позивача.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 6 статті 139 КАС України).
Перерозподіляючи між сторонами судові витрати суд відзначає, що відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір за подання до суду заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення в розмірі 908,40 гривень та апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції в розмірі 2 662,40 гривень, підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи квитанції від 29.09.2025 за №9435-9911-2880-2012 (а.с.34) та від 23.02.2026 за №7195-6328-1525-3533 (а.с.49).
Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли з вини Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, то з останнього підлягають стягненню за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в суді першої інстанції в сумі 908,40 гривень та в суді апеляційної інстанції в сумі 2 662,40 гривень.
Матеріали справи позбавлені будь-яких доказів про понесення сторонами інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх перерозподілу.
Керуючись статтями 294, 308, 312, 315, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2026 у справі №320/19539/23, - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 від 29.09.2025 про зміну способу і порядку виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі №320/19539/23, подану в порядку статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Змінити спосіб виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.12.2023 у справі №320/19539/23 з "зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.12.2019 перерахунок та виплату пенсії гр. ОСОБА_1 згідно з довідкою Департаменту персоналу Міністерства внутрішніх справ України про розмір грошового забезпечення від 19.10.2021 №22/6-6168, з урахуванням раніше виплачених сум", в частині "здійснити з 01.12.2019 виплату пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум ", на "стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 нараховану суму доплати пенсії за період з 01.12.2019 по 31.03.2024 в сумі 241 683,31 гривень (двісті сорок одна тисяча шістсот вісімдесят три гривні тридцять одна копійка)".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код юридичної особи 42098368) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання заяви про зміну способу та порядку виконання судового рішення в сумі 908,40 гривень (дев`ятсот вісім гривень сорок копійок).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код юридичної особи 42098368) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2 662,40 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок).
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Чуприна О.В.
Суддя Попова О.Г.
Суддя Говорун О.В.