ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 640/34785/21 Суддя (судді) першої інстанції: Микитин Н.М.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 вересня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Компанієць І.Д., Файдюка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участі представника позивача Бухеника І.Б. в режимі відеоконференції, представників відповідача Шахової В.С., Аландаренко А.В., апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 р. у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування пункту 44 вимоги від 24.06.2021 №000500-14/7930-2021,
В С Т А Н О В И В :
Рух справи.
07.12.2021 Окружним адміністративним судом м. Києва було відкрите провадження у справі за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (надалі - АТ "Укрзалізниця") до Департаменту моніторингу закупівель Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування пункту 44 Вимоги Державної аудиторської служби України «Про усунення виявлених порушень» від 24.06.2021 №000500-14/7930-2021 (надалі - Вимога), яким зобов`язано АТ «Українська залізниця» забезпечити відшкодування на свою користь втрат фінансових(матеріальних) ресурсів, заподіяних через понаднормове списання окремих товарно-матеріальних цінностей при здійсненні деповського ремонту вантажних вагонів на загальну суму 20 408 933,41 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна Вимога, а саме те, що в наслідок понаднормативного списання ВП «Експлуатаційне вагонне депо Клепарів» окремих товарно-матеріальних цінностей при здійсненні деповського ремонту вантажних вагонів призвело до завищення його вартості на загальну суму 20 408 933,41 грн, є необгрунтованою, оскільки складена на підставі висновків про порушення позивачем фінансової дисципліни, що спростовується наданими матеріалами.
Позивач у позовні заяві пояснив, що п. 44 Вимоги, а також висновки контролюючого органу, на підставі яких він сформований, є необґрунтованими, та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, а також діючим локальним нормативним актам АТ «Укрзалізниця», які регулюють порядок здійснення ремонту рухомого складу, зокрема деповського ремонту вантажних вагонів. Так, згідно із змістом Акта ревізії, висновок про наявність втрат в розмірі 20 408 933,41 грн. Держаудитслужбою здійснено у зв`язку із порівнянням кількості фактично використаних матеріалів під час деповського ремонту вагонів з нормами витрат, які зазначені в «Нормах витрат матеріалів та запасних частин на ремонт вагонів у вагонних депо залізниць України» ЦВ-0065, затверджених наказом Укрзалізниці від 22.12.2010 № 201-ЦЗ (далі - Норми витрат № 201-ЦЗ). Втім, позивач зауважує, що положення цих Норм не застосовуються для контролю за фактичним використанням матеріалів під час ремонту, а використовуються для прогнозування витрат та формування розрахункової потреби закупівлі нових матеріалів на запланований обсяг деповського ремонту вагонів. Тобто, Норми витрат № 201-ЦЗ використовуються виключно з метою формування сумарних потреб Залізниці в матеріалах та запасних частинах. А відтак, вони не можуть встановлювати обмеження для витрат, які будуть фактично понесені під час ремонту окремого вагона.
Позивач звертає увагу на те, що фактичні витрати матеріалів та запасних частин на кожен окремий вагон потрібно встановлювати відповідно до його технічного стану, зносу вузлів та деталей з урахуванням вимог нормативних документів, що регламентують правила ремонту.
Внаслідок ліквідації Окружного адміністративного суду м.Києва вказана справа 06.03.2025 надійшла на розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 у задоволені позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Приймаючі вказане рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено обґрунтованість позовних вимог належними та достатніми доказами.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам позовної заяви.
Зокрема, апелянт не згоден з висновками суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог відповідними доказами, і наполягає, що спірне рішення відповідача не підтверджено належними доказами, є необґрунтованим.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2026 відкрито апеляційне провадження та витребувано справу зі суду першої інстанції, та після її надходження, ухвалою від 12.05.2026 призначено до слухання у відкрите судове засідання на 10.06.2026.
Відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про правильні висновки суду першої інстанції.
З поважних причин слухання справи продовжувалось.
У судовому засідання представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, представники відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про необґрунтованість апеляційної скарги з огляду на таке.
Обставини встановлені судом.
Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 09.03.2021 року по 12.05.2021 року посадовими особами Держаудитслужби було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства «Українська залізниця» за період з 01.01.2017 по 30.06.2020, і за результатами цієї перевірки було складено акт ревізії № 05-21/2 від 19.05.2021 року (далі - Акт) (т. 1 а.с. 29-60).
Згідно висновків Акту відповідачем було зафіксовано ряд порушень фінансової дисципліни з боку позивача, зокрема, регіональною філією «Львівська залізниця» було вчинено понаднормативне списання окремих товарно-матеріальних цінностей, а саме ВП «Експлуатаційне вагонне депо Клепарів» при здійсненні деповського ремонту вантажних вагонів, що призвело до завищення вартості ремонту на загальну суму 20 408 933,41 грн.
Позивач подав заперечення та зауваження до акту № 05-21/2 від 19.05.2021 року, які були залишені відповідачем без задоволення (том 14 а.с. 211-214, том 14 а.с. 215- 250, том 15 а.с. 1-36).
24.06.2021 відповідачем було винесено на адресу позивача Вимогу про усунення виявлених порушень №000500-14/7930-2021, зокрема, пунктом 44 якої було визначено «забезпечити відшкодування на користь АТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, заподіяних через понаднормове списання окремих товарно-матеріальних цінностей при здійсненні деповського ремонту вантажних вагонів на загальну суму 20 408 933,41 грн.» (том 1 а.с. 61-66).
Вищевказані обставини підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, і не є спірними.
Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявності у ній і додатково поданими доказами, і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1, 2, 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №2939-XII здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).
Орган державного фінансового контролю у своїй діяльності керується Конституцією України, Бюджетним кодексом України, цим Законом, іншими законодавчими актами, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (надалі - Положення), центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, є Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба).
Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).
Наказом Держаудитслужби України від 02.06.2016 № 23 затверджено Положення про Північний офіс Держаудитслужби (далі Положення).
Відповідно до пункту 1 Положення Північний офіс Держаудитслужби (далі - Офіс) підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом.
Статтею 2 Закону №2939-XII передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі (частина 2 статті 2 Закону №2939-XII).
Згідно частини 1 статті 4 Закону №2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
Відповідно до п. 7 ст. 10 Закону №2939-XII органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
Зі вказаної норми вбачається, що органу державного фінансового контролю надані повноваження здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів, а у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
Пункт 13 ст. 10 Закону №2939-XII встановлює, що органу державного фінансового контролю надається право при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
Згідно статті 11 Закону №2939-XII плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.
Планова виїзна ревізія проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного фінансового контролю не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (далі - Порядок № 550).
Згідно п. 2 Порядку №550 інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
Відповідно до п. 3 Порядку №550 акт ревізії - документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта; планова виїзна ревізія - ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані проведення заходів державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої підконтрольної установи чи за місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться ревізія, не частіше ніж один раз на календарний рік.
Пунктами 30 та 42 Порядку №550 передбачено, що результати ревізії оформляються актом, який складається на паперовому носії державною мовою і повинен мати наскрізну нумерацію сторінок. На першому аркуші акта ревізії, який оформляється на бланку органу державного фінансового контролю, зазначається назва документа (акт), дата і номер, місце складення (назва міста, села чи селища).
Виявлені допущені об`єктом контролю порушення законодавства, контроль за дотриманням якого віднесено до компетенції органу державного фінансового контролю, фіксуються в констатуючій частині акта ревізії з обов`язковим посиланням на норми законів чи інших нормативно-правових актів, які порушено, та зазначенням винних у їх допущенні осіб.
У разі підписання акта ревізії із запереченнями (зауваженнями) керівник об`єкта контролю у строк не пізніше ніж 5 робочих днів після повернення органу державного фінансового контролю акта ревізії повинен подати йому письмові заперечення (зауваження). Якщо протягом цього строку заперечення (зауваження) щодо акта не надійдуть, то орган державного фінансового контролю має право вжити відповідних заходів для реалізації результатів ревізії. Рішення про розгляд заперечень (зауважень), що надійшли з порушенням встановленого строку, приймає керівник органу державного фінансового контролю.
Орган державного фінансового контролю аналізує правильність обґрунтувань, викладених у запереченнях (зауваженнях), і в строк не пізніше ніж 15 робочих днів після отримання заперечень (зауважень) дає на них письмовий висновок, який затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником.
За приписами пунктів 46, 47, 50 Порядку №550 якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень.
Про результати ревізії, якою виявлено порушення законів та інших нормативно-правових актів, у визначені в пункті 46 цього Порядку строки інформуються органи управління об`єкта контролю та за необхідності відповідні органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Про розгляд результатів ревізії та вжиті у зв`язку з цим заходи органи управління об`єкта контролю та органи виконавчої влади не пізніше ніж у місячний строк інформують відповідний орган державного фінансового контролю.
За результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
Висновки суду.
Отже, зі системного аналізу вищенаведених норм слід зробити висновок, що відповідач при здійсненні заходів державного фінансового контролю у разі виявлення суб`єктом господарювання порушення фінансової дисципліни вживає передбачених законодавством заходів для усунення порушень, в тому числі оформлення Вимоги про забезпечити відшкодування необґрунтованих витрат.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач вимагає забезпечити відшкодування на користь АТ «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, заподіяних через понаднормове списання окремих товарно-матеріальних цінностей при здійсненні деповського ремонту вантажних вагонів на загальну суму 20 408 933,41 грн.
При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку та звернутись до суду в інтересах держави, якщо підконтрольним об`єктом не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольного об`єкта та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання.
Суд першої інстанції зауважує, і колегія суддів з цим погоджується, що про відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом прийняття такої вимоги. Такі збитки відшкодовуються в добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.
Тобто, в органу державного фінансового контролю є право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних об`єктів, яка є обов`язковою до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і на підставі якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Отже, пункти вимоги, які не вказують на стягнення збитків, можуть бути перевірені судом у справі за відповідним позовом підконтрольної установи з їх оскарження.
Проте, пункти вимоги, які вказують на стягнення збитків мають перевірятись у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною. Збитки, щодо наявності яких зроблено висновок Держаудитслужбою, стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. Наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
Такі висновки суду першої інстанції зроблені з урахування правових позицій Верховного Суду викладені у справах № 820/3534/16, №803/634/17, №825/3661/15-а, тощо, які судом першої інстанції були прийняті до уваги.
Позивачем заявлено позовну вимогу про визнання протиправними та скасування пункту 44 Вимоги про усунення виявлених порушень від 24.06.2021 № 000500-14/7930-2021 Державної аудиторської служби України, якими було зобов`язано Акціонерне товариство «Українська залізниця»: забезпечити відшкодування на користь АТ «Укрзалізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» втрат фінансових (матеріальних) ресурсів, заподіяних через понаднормове списання окремих товарно-матеріальних цінностей при здійсненні деповського ремонту вантажних вагонів на загальну суму 20 408 933,41 грн.
Отже, у спірній вимозі факт заподіяння збитків зазначено як доведений і не підлягає спростуванню, а розмір шкоди і відшкодування не підлягає оспорюванню, тому зобов`язано вчинити дії, спрямовані на усунення відповідного порушення згідно з вимогами законодавства, і вжити заходи до відшкодування.
Таким чином, відповідно до сталої судової практики застосування законодавства у спірних правовідносинах суд вважає, що в органу державного фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених під час перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
Колегія суддів з цим погоджується, і зазначає, що позивач не надав належних та допустимих доказів на спростування таких висновків суду першої інстанції в частині заподіяння шкоди через понаднормове списання окремих товарно-матеріальних цінностей при здійсненні деповського ремонту вантажних вагонів на загальну суму 20 408 933,41 грн.
Таким чином, збитки у випадку відсутності факту їх добровільного відшкодування стягуються примусово в судовому порядку з особи, яка їх заподіяла, питання щодо наявності збитків та їх розміру, в тому числі щодо визначення не вірної кількості вагонів, які підлягали деповському ремонту та необхідності такого ремонту, має перевірятись судом, який розглядає позов про їх стягнення.
У зв`язку з цим звернення акціонерного товариства «Українська залізниця» з позовом про визнання протиправними та скасувати пункту 44 Вимоги про усунення виявлених порушень від 24.06.2021 № 000500-14/7930-2021 Державної аудиторської служби України є неналежним способом захисту порушеного права, а відтак такий позов не підлягає задоволенню.
Щодо порушення відповідачем процедури здійснення перевірки, то суд першої інстанції правильно зазначив, що такі доводи не підтверджені належними доказами і не грунтуються на нормі закону.
Так, під час ревізії ВП «Експлуатаційне вагонне депо Клепарів» РФ «Львівська залізниця» повідомлення на ремонт або технічне обслуговування вагонів форми ВУ-23М не надавалися, як і інші первинні документи.
Втім, позивач не заперечив, що ним самостійно вносились дані до карток аналітичного обліку витрат з деповського ремонту вантажних вагонів на підставі первинних документів.
Відповідно до п.п. 1, 11 ч. 1 ст. 10 Закону №2939-XII органу державного фінансового контролю надається право: перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про дотримання відповідачем порядку проведення ревізії є правильними і зроблені з урахування наданих сторонами доказів.
Щодо доводів апелянта про помилковість застосування відповідачем норми витрат, затверджених наказом від 22.12.2010 № 201-Ц3, то слід зазначити, що суд першої інстанції ретельно проналізував наказ АТ «Укрзалізниця» від 22.12.2010 № 201-ЦЗ про затвердження та введення в дію норми витрат матеріалів та запасних частин на ремонт вагонів у вагонних депо залізниць України на заміну «Норми витрат матеріалів та запасних частин на ремонт вантажних вагонів у вагонних депо залізниць України», затверджених Наказом Укрзалізниці від 25.06.2005 № 185-Ц(том 1 а.с. 67-179), і констатував, правомірність прийнятої Вимоги, а колегія суддів зазначає, що позивач не надав на спростування таких висновків суду першої інстанції відповідних доказів, яким би могло бути висновок судового експерта.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість позовних вимог та правомірність спірної Вимоги, оскільки відповідачем доведено вказане належними доказами, і спірна Вимога відповідає положенням ч.1 ст.2 КАС України.
Крім того, такі висновки суд першої інстанції зробив з урахуванням судової практики Верховного Суду, і правильно прийняті до уваги, як то передбачено положенням ч.5 ст.242 КАС України.
Згідно ч.1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Доводи апелянта не спростовують правильних висновків суду, через що колегією суддів вони не приймаються до уваги.
Щодо решти доводів апелянта судова колегія зазначає, що враховуючи рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Повний текст виготовлено відповідно до ст. 243 КАС України - 02.10.2026.
Керуючись ст.ст. 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 р. - залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 р. у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» до Державної аудиторської служби України про визнання протиправним та скасування пункту 44 вимоги від 24.06.2021 №000500-14/7930-2021- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Колегія суддів: О.В. Карпушова
І.Д. Компанієць
В.В. Файдюк