П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 120/101/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
05 жовтня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 14.10.2022 звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи, що його заява не була розглянута, позивач звернувся до суду.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 24.03.2023 у справі №120/9632/22 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ГУ ПФУ у Вінницькій області щодо неприйняття відповідного рішення при розгляді заяви ОСОБА_1 від 14.10.2022 про призначення йому пенсії за віком та зобов`язано останнього повторно розглянути подану заяву.
Надалі, позивач 21.06.2023 звернувся до відповідача з заявою, в якій просив повідомити про результат повторного розгляду заяви від 14.10.2022, на виконання рішення суду у справі № 120/9632/22.
Листом відповідач проінформував заявника про повторний розгляд заяви останнього від 14.10.2022 та про прийняте рішення № 025450009681 від 01.05.2023, яким відмовлено у призначенні пенсії.
Позивач оскаржив відмову пенсійного органу до суду.
Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/13932/23 від 21.11.2023 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025450009681 від 01 травня 2023 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з урахуванням висновків суду наведених у цьому рішенні, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.10.2022 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". В решті позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі №120/13932/23, Головним управлінням повторно розглянуто заяву від 14.10.2022 та призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 14.10.2022.
За матеріалами пенсійної справи страховий стаж ОСОБА_1 після виконання рішення суду врахований по 30.09.2012 та становить 35 років 00 місяців 03 дні. Індивідуальний коефіцієнт страхового стажу становить - 0,35000.
До страхового стажу не зараховані періоди військової служби з 31.10.1975 по 21.07.1978, оскільки виправлення прізвища в військовому квитку НОМЕР_1 та періоди роботи в Російській Федерації з 01.01.1992 по 05.05.1998 та з 06.05.1998 по 08.07.1999, оскільки з 01.01.2023 Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року.
У зв`язку із цим, позивач 23.10.2023 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії з врахуванням стажу роботи в російській федерації.
Враховуючи, що відповідач відмовив у проведенні перерахунку, позивач звернувся до суду.
Згідно з рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі №120/18606/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 26.10.2023 №025450009681 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 13.08.1973 по 01.10.1975 р., з 01.01.1992 по 05.05.1998 р., з 06.05.1998 по 08.07.1999 р., а також періоду проходження ним військової служби з 31.10.1975 по 21.07.1978. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 13.08.1973 по 01.10.1975 р., з 01.01.1992 по 05.05.1998 р., з 06.05.1998 по 08.07.1999 р., а також період проходження ним військової служби з 31.10.1975 по 21.07.1978 р. та здійснити з 23.10.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням зазначених періодів страхового стажу, з урахуванням вже виплачених сум пенсії.
На виконання цього рішення, відповідач здійснив перерахунок пенсії з 23.10.2023, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди його роботи з 13.08.1973 по 01.10.1975, з 01.01.1992 по 05.05.1998, з 06.05.1998 по 08.07.1999, а також період проходження ним військової служби з 31.10.1975 по 21.07.1978.
Страховий стаж після виконання рішення суду склав 45 років 02 місяці 12 днів.
Наразі, позивач оскаржує дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу при нарахуванні та виплаті пенсії з 14.10.2022 по 22.10.2023 періодів роботи з 13.08.1973 по 01.10.1975, з 31.10.1975 по 21.07.1978, з 01.01.1992 по 05.05.1998 та з 06.05.1998 по 08.07.1999.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі також Закон від 09.07.2003 № 1058-IV).
Відповідно до ст. 8 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону від 09.07.2003 № 1058-IV).
Згідно статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637 (далі - Порядок № 637) також визначено, що основним документом який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З аналізу наведеного вище слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, при цьому потреба у наданні додаткових відомостей або ж уточненні інших відомостей виникає лише тоді, коли у заявника відсутня трудова книжка або відповідні записи у ній, або ж містяться неточні записи про період його роботи.
Так, за обставин цієї справи позивачу пенсія призначена відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі №120/13932/23 від 21.11.2023, яким визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 025450009681 від 01 травня 2023 року та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з урахуванням висновків суду наведених у цьому рішенні, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.10.2022 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". В решті позовних вимог відмовлено.
На виконання цього рішення у справі №120/13932/23, Головним управлінням повторно розглянуто заяву від 14.10.2022 та призначено пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 14.10.2022.
Водночас, до страхового стажу не зараховані періоди військової служби з 31.10.1975 по 21.07.1978 та періоди роботи в Російській Федерації з 01.01.1992 по 05.05.1998 та з 06.05.1998 по 08.07.1999.
Згідно з рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі №120/18606/23 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 26.10.2023 №025450009681 щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів його роботи з 13.08.1973 по 01.10.1975, з 01.01.1992 по 05.05.1998, з 06.05.1998 по 08.07.1999, а також періоду проходження ним військової служби з 31.10.1975 по 21.07.1978. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 13.08.1973 по 01.10.1975, з 01.01.1992 по 05.05.1998, з 06.05.1998 по 08.07.1999, а також період проходження ним військової служби з 31.10.1975 по 21.07.1978, та здійснити з 23.10.2023 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з урахуванням зазначених періодів страхового стажу та вже виплачених сум пенсії.
На виконання цього рішення, відповідач здійснив перерахунок пенсії з 23.10.2023, зарахувавши до страхового стажу позивача періоди його роботи з 13.08.1973 по 01.10.1975, з 01.01.1992 по 05.05.1998, з 06.05.1998 по 08.07.1999, а також період проходження ним військової служби з 31.10.1975 по 21.07.1978.
Страховий стаж після виконання рішення суду склав 45 років 02 місяці 12 днів.
Отже, із наведеного слідує, що позивачу з 14.10.2022 (дати призначення пенсії відповідно до рішення суду від 21.11.2023 у справі №120/13932/23) до 22.10.2023 пенсія позивачу обрахована без урахування страхового стажу за період роботи з 13.08.1973 по 01.10.1975, з 31.10.1975 по 21.07.1978, з 01.01.1992 по 05.05.1998 та з 06.05.1998 по 08.07.1999.
Право на зарахування цього періоду не є спірним з огляду на те, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 27.05.2024 у справі №120/18606/23, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 13.08.1973 по 01.10.1975, з 01.01.1992 по 05.05.1998, з 06.05.1998 по 08.07.1999, а також період проходження ним військової служби з 31.10.1975 по 21.07.1978.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, судовими рішеннями та матеріалами у цій справі, суд встановив, що відповідач при призначенні позивачу з 14.10.2022 пенсії не врахував періоди його роботи з 13.08.1973 по 01.10.1975, з 01.01.1992 по 05.05.1998, з 06.05.1998 по 08.07.1999, а також період проходження військової служби з 31.10.1975 по 21.07.1978.
При подальшому обрахунку пенсії Головне управління на виконання рішення суду перерахував з 23.10.2023 розмір пенсії з урахуванням страхового стажу 45 років 02 місяці 12 днів.
На підставі вищевикладеного суд доходить висновку про протиправність дій відповідача щодо не врахування при обрахунку та виплаті пенсії позивачу у період з 14.10.2022 по 22.10.2023 страхового стажу за період роботи з 13.08.1973 по 01.10.1975, з 01.01.1992 по 05.05.1998, з 06.05.1998 по 08.07.1999, а також період проходження ним військової служби з 31.10.1975 по 21.07.1978.
Вимоги зобов`язального характеру є похідними від основних, тому підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 14.10.2022 по 22.10.2023 із зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 13.08.1973 по 01.10.1975, з 01.01.1992 по 05.05.1998, з 06.05.1998 по 08.07.1999, а також період проходження ним військової служби з 31.10.1975 по 21.07.1978, з урахуванням виплачених сум пенсії.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Щодо інших доводі, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В :
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2026 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.