Справа № 931/610/26
Провадження № 2/931/495/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року селище Локачі
Локачинський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Безп`ятко О.І.,
з участю секретаря судового засідання - Левчук О.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 (в режимі відеоконференції),
відповідача ОСОБА_3 ,
представника відповідача - Солтисюка А.П. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів,
в с т а н о в и в:
27 липня 2026 року адвокат - Лесик С.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , надіслав засобами поштового зв`язку до суду позовну заяву до відповідача про стягнення аліментів на малолітню доньку ОСОБА_5 .
Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 03 серпня 2026 року позовну заяву прийнято розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання, яке відкладено на 05 жовтня 2026 року.
14 вересня 2026 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання, у якому зазначає, що предметом даного позову є стягнення аліментів на утримання неповнолітньої ОСОБА_5 . Водночас, 12 вересня 2026 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання ОСОБА_5 разом з нею. В даному випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 щодо визначення місця проживання ОСОБА_5 унеможливить задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 , оскільки остання проживатиме з матір`ю. Тобто, від наслідків розгляду справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання ОСОБА_5 разом з нею, залежить прийняття рішення у справі № 931/610/26.
Просить зупинити провадження у справі №931/610/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_5 до розгляду по суті цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання ОСОБА_5 разом з нею (а.с. 24-25)
05 жовтня 2026 року представник позивача - ОСОБА_2 подав заперечення на клопотання, в якому зазначає, що єдиною фактичною підставою клопотання зазначено подання відповідачем 12.09.2026 іншого позову про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з матір`ю. Представник відповідача припускає, що задоволення цього позову унеможливить стягнення аліментів на користь батька. Однак можливий результат іншого спору сам по собі не доводить об`єктивної неможливості розглянути цю справу. Зазначає, що питання про те, з ким дитина фактично проживає, хто забезпечує її повсякденні потреби та якою є участь кожного з батьків в утриманні, можуть бути досліджені безпосередньо у справі про аліменти на підставі належних і допустимих доказів. Незгода сторін щодо цих обставин потребує оцінки доказів, а не очікування результату іншого провадження. Встановлюючи фактичні обставини проживання та утримання дитини для вирішення аліментного спору, суд не вирішує наперед вимогу про визначення її місця проживання. Це різні за предметом вимоги. Наявність між ними фактичного зв`язку не означає, що розгляд однієї з них обов`язково залежить від завершення іншої. Безпосередньо релевантний висновок викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 314/5990/24, провадження № 61-16072св25. Просить відмовити в задоволенні клопотання про зупинення провадження (а.с. 53-54)
Відповідач та її представник підтримали подане ними клопотання з підстав, зазначених у ньому. Крім того відповідач зазначила, що з лютого 2026 року тимчасово виїжджала до ОСОБА_6 на роботу. Спільна дитина залишилась з батьком в с. Старий Загорів, однак позивач ОСОБА_1 забрав її за місцем свого зареєстрованого місця проживання - у с. Бермешів, де вона і перебуває. Однак її чоловік ОСОБА_1 чинить перешкоди у спілкуванні з дочкою, не дає їм бачитись, або дозволяє їй, як матері, бачитись з дочкою у певні години та дні, хоча жодних рішень щодо встановлення днів побачень немає. Вважає, що донька вимушено проживає з батьком.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначив, що з лютого 2026 року донька ОСОБА_7 проживає з ним у с. Бермешів, хоча зареєстрована в с. Старий Загорів. Це зумовлено тим, що її матір поїхала на заробітки в Польщу та не цікавилась дитиною. Весь цей час дитина перебуває на його утриманні. Просив відмовити в задоволенні клопотання.
Представник позивача - ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував щодо зупинення провадження у справі.
Заслухавши сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи та клопотання про зупинення провадження, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 28.04.2021 (а.с. 9)
Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 10.07.2026 ОСОБА_5 зареєстрована в АДРЕСА_1 (а.с. 7)
Актом обстеження умов проживання від 22.07.2026, складеного на підставі звернення ОСОБА_1 , встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 проживають: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (а.с. 11)
Згідно довідки Дорогиничівського старостинського округу №199 від 21.07.2026 ОСОБА_5 зареєстрована в АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 з 27.02.2026 року по даний час (а.с. 10)
Ухвалою судді Локачинського районного суду Волинської області від 17 вересня 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та визначеня місця проживання дитини, призначено судове засідання на 07.10.2026. (а.с. 56)
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках встановлених пунктом 6 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Визначаючи наявність передбачених ЦПК України підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, врахувати, що зазначена у ЦПК України підстава - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог чи вимог, від яких залежить можливість її розгляду.
Підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення в ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
Сама по собі взаємопов`язаність двох справ не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі.
Суть спірних правовідносин у даній цивільній справі полягає у вирішенні питання про стягнення з відповідача аліментів на дитину.
Представник відповідача у клопотанні про зупинення розгляду справи вважає, що прийняття рішення у даній справі залежить від наслідків розгляду справи про розірвання шлюбу між сторонами та визначення місця проживання дитини разом із ОСОБА_3 .
Однак, відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення в Сімейному кодексі України.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Так, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).
Отже, відповідно до сталої практики Верховного Суду, право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на дитину має той з батьків, з ким фактично проживає дитина (див. постанову від 25 листопада 2022 року в справі № 521/5667/21), тобто суд не ставить це в залежність від попереднього вирішення спору про місце проживання дитини.
Суд також враховує позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2026 року у справі № 314/5990/24, згідно якої між сторонами може існувати спір про визначення місця проживання дитини, до моменту його вирішення дитина за жодних обставин не може бути позбавлена належних засобів для існування, оскільки її право на гідне життя, розвиток і забезпечення базових потреб є безумовним та підлягає першочерговому захисту. Обов`язок утримання дитини має пріоритетний характер і не може бути поставлений під сумнів або обмежений.
Крім цього, частиною 2 ст. 252 ЦПК України визначено, що не допускається зупинення провадження у справі про стягнення аліментів з підстави наявності спору про батьківство (материнство), визначення місця проживання дитини, про участь одного з батьків або родичів у вихованні дитини, спілкуванні з дитиною.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що перебування в провадженні суду справи про розірвання шлюбу між сторонами та визначення місця проживання дитини не може бути підставою для зупинення провадження у даній справі, у зв`язку з чим суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 251, 253, 260, 353 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про зупинення провадження у справі - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошеня та оскарженню не підлягає.
Суддя Локачинського районного суду О.І. Безп`ятко