28.09.2026 Справа № 363/1809/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Рудюка О.Д.,
за участю: секретаря судового засідання Воронюк А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
ТОВ «Юніт Капітал» звернулось до Вишгородського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 8863590 від 16.03.2025 року, в розмірі 58 080,00грн. Також позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 662,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Обгрунтовуючі позовні вимоги тим, що 16.03.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладено Договір про надання споживчого кредиту № 8863590.
Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Відповідач не виконав умов договору та не повернув кредитору позичені кошти, та не сплатив відсотки за користування кредитними коштами.
03.12.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 03122025, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги до відповідача за кредитним договором № № 8863590 від 16.03.2025 року.
Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 71 280,00грн. яка складається з: 26 400,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 31 680,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 13 200,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 58 080,00 грн.
Оскільки відповідач добровільно не погашає заборгованість, позивач звернувся до суду з даним позовом, за захистом порушених прав.
13.04.2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
24.06.2026 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому представник заперечує проти позовних вимог та зазначає, що заявлена позивачем заборгованість у розмірі 71 280,00 грн. є необґрунтованою. Відповідач звертає увагу на те, що до її складу включено 31 680,00 грн. відсотків та 13 200,00 грн. штрафних санкцій, які є неспівмірними із сумою отриманого кредиту. Також зазначає, що штрафи, пеня та інші санкції, нараховані під час дії воєнного стану, не підлягають стягненню. Вважає нараховані відсотки надмірними та просить суд врахувати принципи справедливості, добросовісності та розумності
24.06.2026 року від представника відповідача надійшла відповідь на відзив в якому він не погоджується із запереченнями відповідача та вважає їх необґрунтованими. Зазначав, що кредитний договір укладений відповідачем в електронній формі шляхом підписання одноразовим ідентифікатором, а розмір заборгованості підтверджується розрахунком, випискою з особового рахунку та реєстрами прав вимоги, переданими під час відступлення права вимоги. Позивач вказує, що загальна заборгованість становить 58 080,00 грн. При цьому штраф, пеня та інші неустойки до стягнення не заявляються, тому заперечення відповідача щодо їх нарахування під час воєнного стану вважає безпідставними.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлявся, в позовній заяві в просильній частині представник просить про розгляд даної справи за відсутністю представника позивача.
Відповідач та його представник у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановлений законом порядку, причини неявки суду невідомі. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Зі змісту ч.1 ст.627 ЦК України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
16.03.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 8863590 (далі кредитний договір). Відповідно до умов кредитного договору, сума кредиту 26 400,00грн., строк кредиту 360 днів, з переодичністью платечіжв зі сплатою процентів кожні 30 днів. Процентна ставка фіксована, стандартна процентна ставка 1.00% в день в та застосовується у межах строку визначеного в п. 1.4. Договору. Знижена процентна ставка 0,45% в день застосовується до споживача до 15.04.2025 року або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою (п. 1.3. п. 1.4. п. 1.5.1. п. 1.5.2. кредитного договору).
За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Із дослідженого судом договору про надання споживчого кредиту № 8863590 від 16.03.2025 року встановлено, що його укладено в електронній формі та підписано ОСОБА_2 за допомогою одноразового ідентифікатора А6181.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.
Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «; Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Як встановлено судом, договір № 8863590 від 16.03.2025 року укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме: з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов`язання, щодо надання відповідачу коштів на підставі договору про надання споживчого кредиту №8863590 від 16.03.2025 року, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» відповідно до якої здійснено успішний переказ грошових коштів 16.03.2025 року у сумі 26 400,00грн. на картковий рахунок № НОМЕР_1 .
Вказана обставина підтверджується інформацією, яка витребувана ухвалою суду від 13.04.2026 року за клопотанням представника позивача з ТОВ «НоваПей», згідно з якою карта за № 5175-4774-1837-5950, яка ОСОБА_1 зазначена при укладанні договороу, та на яку він просила перерахувати кредитні кошти, належить ОСОБА_1 , (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Крім того, як вбачається з виписки по рахунку 16.03.2025 року відбулось зарахування коштів на картковий рахунок № НОМЕР_3 в сумі 26 400,00грн.
Відповідно до ст.512 ЦК України, однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною 1 статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.
03.12.2025 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу № 03122025, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Юніт Капітал» права вимоги до відповідача щодо заборгованості за кредитним договором № 8863590 від 16.03.2025 року.
Відповідно до п. 1.2 права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників, що є невід`ємною частиною цього договору.
03.12.2025 року ТОВ «Юніт Капітал» сплатило на користь ТОВ «Авентус Україна» плату за відступлення прав вимог, що підтверджується платіжною інструкцією №747 від 10.12.2025 року на суму 3 338 015,00грн.
Отже, враховуючи норми статей 512, 513, 514 ЦК України, договір факторингу № 03122025 від 03.12.2025 року, до ТОВ «Юніт Капітал» перейшли права в обсязі і на умовах визначених договором про надання споживчого кредиту № 8863590 від 16.03.2025 року.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 8863590 від 16.03.2025 року, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором, становить 71 280,00грн. яка складається з: 26 400,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 31 680,00 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 13 200,00 грн. заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Крім того, позивачем вимога щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку з чим загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 58 080,00 грн.
Враховуючи викладене, а також досліджені судом докази, суд вважає, що між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 16.03.2025 року укладено в електронній формі кредитний договір, шляхом підписання його позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.
Крім того, матеріали справи містять належні докази щодо фактичного надання ТОВ «Авентус Україна» кредитних коштів ОСОБА_1 .
Водночас, наявні у справі докази вказують на те, що всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконав свого зобов`язання та не повернув позичені кошти та не сплатив проценти.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, на підставі частини другої статті 530 ЦК України кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Вказана позиція цілком узгоджується з позицією Великої палати Верховного Суду України, викладеної у постанові від 03.07.2019 р. (провадження 14-131цс19).
Таким чином, наявні обґрунтовані та доведені підстави для стягнення з відповідача заборгованості з тіла кредиту в розмірі 26 400,00 грн.
Крім того, вимоги про стягнення процентів, нарахованих за період в межах строку дії кредитного договору в розмірі 31 680,00 грн., є на думку суду, обґрунтованими, оскільки умови щодо сплати відсотків та їх розмір прямо передбачені кредитним договором, з якими ОСОБА_1 був обізнаний та погодився, підписавши договір.
Також відсоткова ставка 1% в день відповідає чинному законодавству, а саме ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якою максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Судова практика Верховного суду свідчить, що за період строку кредитування підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту), згідно з договором, відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після закінчення строку кредитування підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.
Розрахунок заборгованості з тіла кредиту та процентів (які нараховані позивачем в межах строку кредитування) сумніву у суду не викликає.
Відповідачем, в свою чергу, до суду не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.
Таким чином, наявні підстави для стягнення заборгованості з тіла кредиту та відсотків, а тому позов підлягає задоволенню.
Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача 7 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).
Із положень ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК Українислідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
В силу ч. ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу.
До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).
На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг).
Отже, у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат.
Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Постанова ВС від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 визначає, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Верховний суд в постанові №275/150/22 від 13.03.2025 року зробив висновок, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт.
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем суду надано Договір про надання правничої допомоги № 20/01/26-023 від 20.01.2026 року, укладеним між ТОВ «Юніт Капітал» та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ»; Додаткову угоду № 25771507627 до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року; Акт прийому-передачі наданих послуг від 15.02.2026 року.
Заперечень проти суми витрат на правову допомогу від відповідача не надходило.
Таким чином, враховуючи відсутність заперечень відповідача щодо суми витрат позивача на правову допомогу, крім того, беручи до уваги повне задоволення позову, а також враховуючи доведеність позивачем понесення таких витрат, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв`язку із задоволенням позовних вимог, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.
На підставі вищевикладеного,та керуючись ст. ст. 6, 207, 525, 530, 610, 612, 626-628, 634, 638, 639, 1048, 1054, 1055 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 77-78, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 279, 280, 354 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 8863590 від 16.03.2025 року у розмірі 58 080,00грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (ЄДРПОУ 43541163, 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 34 офіс 333).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ).
Суддя О.Д. Рудюк