Справа № 369/6852/26
Провадження №2-а/369/204/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.10.2026 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді Дубас Т.В.,
при секретарі Мосійчук А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу №1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (Києво-Святошинський) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинський районний суд Київської області з позовом до відділу №1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (Києво-Святошинський) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, згідно з якою просив суд: 1) визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку; 2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку; 4) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 направити до органів Національної поліції України повідомлення про відсутність підстав для вчинення адміністративного затримання та доставлення позивача як такого, що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; 5) стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 , витрати з оплатою судового збору.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.04.2026 року справу передано на розгляд судді Дубас Т.В.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 квітня 2026 року у адміністративній справі відкрито позовне провадження та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Встановлено сторонам строк на подання до суду відзиву та заперечень на нього, а також інших процесуальних заяв по суті спору.
При цьому, відповідач не скористався своїм процесуальним правом, відзиву до суду не надав. Будь-яких заяв по суті спору до суду не надходило.
У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі.
При цьому, від позивача до суду надійшла заява про проведення судового розгляду справи за його відсутності, згідно з якою він позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У зв`язку з тим, що позивач скористався наданим йому правом та подав до суду заяву про здійснення розгляду справи без його участі, відповідач будь-яких заяв чи клопотань не подав, суд вважає можливим провести розгляд справи без участі сторін та вирішити її за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у зв`язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи та здійсненням розгляду справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Вивчивши матеріали адміністративної справи суд дійшов до переконання про необхідність направлення справи за підсудністю до Київського окружного адміністративного суду, з наступних підстав.
Під час судового розгляду судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є військовозобов`язаним та перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер в реєстрі «Оберіг» 120520236289111200008, що підтверджується наявною у матеріалах справи копіє витягу військово-облікового документу з офіційного мобільного застосунку «Резерв +».
Згідно з доводами позивача викладеними у позовній заяві, у березні 2026 року з військово-облікового документу у офіційному мобільному застосунку «Резерв+» йому стало відомо про порушення ним правил військового обліку та розшук ТЦК та СП з 14 березня 2026 року, у зв`язку із неприбуттям до ТЦК та СП за повісткою. Дані обставини також підтверджуються наявною у матеріалах справи копіє витягу військово-облікового документу з мобільного застосунку «Резерв +».
У зв`язку з чим, позивачем було ініційовано звернення до адвоката за правничою допомогою, з метою встановлення підстав внесення до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних та резервістів інформації про порушення ОСОБА_2 правил військового обліку та як наслідок адвокатом ОСОБА_3 було скеровано до ІНФОРМАЦІЯ_2 адвокатський запит з наступним переліком питань та вимог: 1) яким нормативно правовим документом передбачено визначення «розшук ІНФОРМАЦІЯ_4 » з чітким посиланням на статтю та документ; 2) надати копію повістки яка надсилалась ОСОБА_1 ; 3) надати копію чек-листа з АТ «Укрпошта», що дійсно повістка була надіслана ОСОБА_1 ; 4) надати копію листа з вказаним штрих-кодом листа надсилання повістки ОСОБА_1 , що підтверджується наявною у матеріалах справи копією адвокатського запиту № 25/03 від 25.03.2026 року, з доказами його відправлення (опис, накладна) з АТ «Укрпошта». Однак, за твердженнями позивача жодної відповіді на вищезазначений адвокатський запит їм не надходило.
У зв`язку з чим, позивач вважає, що відповідач безпідставно вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку, чим порушив його законні права та інтереси, тому останній був вимушений звернутися до суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутня постанова про притягнення позивача ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення правил військового обліку, відповідальність за яке передбачене статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Стороною відповідача до суду такої також не надано.
Таким чином у розпорядженні Києво-Святошинського районного суду Київської області відсутня будь-яка інформація щодо складення відносно позивача ОСОБА_1 протоколу про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та відповідно постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за цими ж статтями, що є підставою для вирішення питання про скерування даної справи за підсудністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: 1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності суб`єктів у сфері медіа, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників суб`єктів у сфері медіа, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні, або особами без громадянства; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) адміністративні справи за позовними заявами територіального центру комплектування та соціальної підтримки з приводу тимчасового обмеження громадян України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частинами першою та третьою цієї статті.
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з усталеними у судовій практиці висновками, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Отже, публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який публічно-правовий спір, а лише той, який випливає із здійснення суб`єктом владних повноважень своїх владних управлінських функцій.
Предметом спору у цій справі є визнання протиправними дій відділу №1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також зобов`язання відповідача вчинити дії.
Спір у цій справі виник у зв`язку із діями відповідача, які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку та як наслідок перебування у розшуку ТЦК та СП щодо ОСОБА_2 , направлення звернення до органів Національної поліції України про порушення ОСОБА_2 правил військового обліку.
При цьому, позивачем за цим позовом не оскаржуються рішення відповідача про притягнення позивача до адміністративної відповідальності на підставах, передбачених ч. 1 ст. 20 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач до адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 210, 210-1 КУпАП не притягувався, протокол про адміністративне правопорушення не складався.
Отже, зважаючи на предмет заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, які не пов`язані з рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності, а також не стосуються інших вимог, юрисдикція якої поширюється на місцеві суди, суд дійшов до переконання, що заявлений позивачем адміністративний позов про визнання протиправною дій суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити дії, не підсудний місцевому загальному суду як адміністративному суду, тому він підсудний окружному адміністративному суду.
Аналогічних висновків неодноразово дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд при вирішенні питання щодо оскарження ухвал Київського окружного адміністративного суду про надіслання справ з аналогічними позовними вимогами за підсудністю до місцевих загальних судів як адміністративних судів, зокрема у справі №320/33496/25, постанова від 17.06.2026 року, у справі № 320/57680/25, постанова від 31.03.2026 року.
Згідно з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд» (встановлений законом), тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, ухвалення судом рішення з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 318 КАС України).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 жовтня 2019 року у справі № 168/809/17, від 21 грудня 2023 року у справі № 440/366/22.
Відповідно до ч. 5 ст. 171 КАС України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.
Відповідно до частин 6, 8 ст. 29 КАС України питання про передачу адміністративної справи, крім випадку, визначеного пунктами 4-6 частини першої цієї статті, суд вирішує ухвалою. Ухвалу про передачу адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого може бути оскаржено.
Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» суд припинив здійснення правосуддя з 15 грудня 2022 року.
Згідно з п.2 розділу II до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
Керуючись ст.ст. 20, 29, 287 КАС України, ст.ст. 186, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до відділу №1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (Києво-Святошинський) про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії надіслати до Київського окружного адміністративного суду.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручену у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.
Суддя Тетяна ДУБАС