ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 140/2713/26 пров. № А/857/39617/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шевчук С. М.
суддів - Боршовського Т. І.
Носа С. П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року у справі № 140/2713/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
місце ухвалення судового рішення м. Луцьк
розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження
суддя у І інстанції Каленюк Ж.В.
дата складання повного тексту рішення не зазначено
ВСТАНОВИВ:
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі по тексту також - відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просив визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (надалі по тексту також - Реєстр) інформації про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби за висновком військово-лікарської комісії (надалі по тексту також - ВЛК) від 04.02.2026 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 виключити з Реєстру інформацію про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби за висновком ВЛК від 04.02.2026.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 30 березня 2026 року в задоволенні клопотання ІНФОРМАЦІЯ_3 про заміну відповідача відмовлено, до участі у справі як співвідповідача залучено ІНФОРМАЦІЯ_4 (надалі по тексту також - відповідач 2, ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року у справі № 140/2713/26 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач в особі представника - адвоката Шляхтур Надії Володимирівни звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та доводам позивача, що призвело до неправильного вирішення спору.
В доводах апеляційної скарги вказує, що позивача рішенням ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 від 07.04.2022 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 66а графи ІІ Розкладу хвороб, а станом на дату його затримання у застосунку «Резерв+» була наявна інформація про категорію обліку «не військовозобов`язаний», підставу зняття/виключення «непридатні», а електронний військово-обліковий документ містив відмітку «ВИКЛЮЧЕНО». Попри це 04.02.2026 на вул. Вокзальній у м. Ківерці працівники ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснили перевірку документів позивача, затримали та доставили його до ІНФОРМАЦІЯ_7 ( АДРЕСА_1 ) і зобов`язали пройти ВЛК, від проходження якої позивач відмовився. Про наявність постанови ВЛК від 04.02.2026 та про перебування на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 з категорією обліку «військовозобов`язаний» позивачу стало відомо 20.02.2026 після оновлення застосунку «Резерв+».
На переконання скаржника, особа, яку визнано непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку, набуває статусу невійськовозобов`язаного, не підлягає мобілізації, на неї не поширюються правила військового обліку, зокрема обов`язок проходити ВЛК, а отже, у цьому випадку мало місце протиправне поновлення на військовому обліку особи, яку в установленому порядку з нього виключено, що, за твердженням апелянта, і становить предмет спору.
Також скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки факту незаконного затримання позивача та доставлення його до ІНФОРМАЦІЯ_9 з метою проходження ВЛК, статусу позивача як невійськовозобов`язаного на момент затримання, а також бездіяльності керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ненадання належної відповіді на адвокатський запит № 41 від 26.02.2026.
Стосовно висновку суду першої інстанції про не оскарження постанови ВЛК апелянт вказує, що таке рішення не оскаржувалося з тих причин, що були наявні протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо поновлення позивача на військовому обліку та внесення таких відомостей до Реєстру, а сам позивач ВЛК не проходив. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини, скаржник наголошує, що право на ефективний засіб юридичного захисту, гарантоване статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має бути практичним та ефективним, а не теоретичним чи ілюзорним.
Відповідачі своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційної скарги позивач в особі представника та відповідачі повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України електронний документ з постановою ВЛК щодо придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби передається з інформаційно-комунікаційної системи до бази даних Реєстру, тобто наповнення Реєстру відомостями про результати медичних оглядів здійснюється шляхом їх передачі ВЛК, а придатність позивача до військової служби встановлено постановою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 - мобілізаційний пункт, оформленою довідкою від 04.02.2026 № 2026-0204-1402-3832-3, яка є чинною.
Суд першої інстанції зазначив, що дії ТЦК та СП щодо направлення на медичний огляд, проведення медичного огляду та сама постанова ВЛК у цьому спорі позивачем не оскаржуються, тоді як дії щодо внесення до Реєстру інформації про визнання позивача придатним до військової служби є похідними, мають технічний характер та лише відображають правовий статус, визначений іншим актом - постановою ВЛК, а тому поки висновок про придатність залишається чинним, вимога виключити з Реєстру відповідний запис не призведе до відновлення попереднього становища позивача. Відтак позовні вимоги, спрямовані виключно на оскарження реєстраційних дій ТЦК та СП за наявності чинного рішення ВЛК, суд першої інстанції визнав такими, що не відповідають критеріям ефективності та належності способу захисту в розумінні статті 5 КАС України, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 05.02.2026 № 2026/001889773.
Згідно з довідкою позаштатної постійно діючої ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_12 від 07.04.2022 № 4/42 та карткою обстеження та медичного огляду військовозобов`язаного, заповненою 07.04.2022, ОСОБА_1 на підставі статті 66а графи ІІ Розкладу хвороб визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.15-16).
До тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 внесено засвідчені печаткою ІНФОРМАЦІЯ_13 записи про те, що 07.04.2022 ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статті 66а графи ІІ Розкладу хвороб та що 07.04.2022 його виключено з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.14 на звороті).
З витягу з Реєстру (розділ «Облікові дані»), долученого до матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_5 , убачається, що 15.07.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснено дію «Додавання облікових даних» щодо позивача (картотека обліку - «картотека вільних залишків», підкартотека - «підлягають призову на військову службу під час мобілізації»); 04.02.2026 о 12:26 ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснено дію «Постановка на облік у військкоматі»; 09.02.2026 та 12.02.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснено редагування облікових даних. 13.02.2026 автоматично змінено картотеку у зв`язку із закінченням відстрочки. 19.02.2026 позивача переведено до підкартотеки «користуються правом на відстрочку». 24.02.2026 о 16:18 ІНФОРМАЦІЯ_5 здійснено дію «Постановка на облік у військкоматі без зняття». У розділі того ж витягу «Результати проходження ВЛК» відображено постанову ВЛК від 04.02.2026 № 2026-0204-1402-3832-3 («придатний до військової служби») та постанову ВЛК від 07.04.2022 № 12/42 («непридатний з виключенням з військового обліку»).
Відповідно до розширених даних з Реєстру, сформованих у застосунку «Резерв+» 04.02.2026 о 16:26, ОСОБА_1 має категорію обліку «військовозобов`язаний», підстава зняття/виключення відсутня, ІНФОРМАЦІЯ_14 , дата взяття на облік - 04.02.2026, дата ВЛК - 04.02.2026, номер протоколу ВЛК - 2026-0204-1402-3832-3, постанова ВЛК - «придатний»; дата уточнення даних - 20.06.2024 (а.с.18-20).
04.02.2026 начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 оформлено повістку без номера, якою позивача зобов`язано з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 24.02.2026 о 10:00 з метою оновлення даних.
Згідно з довідкою ВЛК № 2026-0204-1402-3832-3 від 04.02.2026 медичний огляд позивача проведено ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_15 - мобілізаційний пункт 04.02.2026. У довідці зазначено діагнози за кодами Н52.1 та J34.2, номер статті Розкладу хвороб у графі «На підставі статті графи ІІ розкладу хвороб» не зазначено, постанова ВЛК - «Придатний до військової служби»; графа «Відмітка про ознайомлення з постановою ВЛК» не заповнена (а.с.53).
З військово-облікового документа, сформованого у застосунку «Резерв+» 20.02.2026, убачається, що позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 , категорія обліку - «військовозобов`язаний», військове звання - солдат, постанова ВЛК - «придатний», дата ВЛК - 04.02.2026, позивачу надано відстрочку до завершення мобілізації на підставі пункту 5 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (а.с.21). Згідно з витягом з Реєстру (розділ «Відстрочка») відстрочку позивачу надано рішенням комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 (протокол від 19.02.2026 № 9).
Згідно з обліковою карткою ОСОБА_1 з 24.02.2026 перебуває на військовому обліку військовозобов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.38).
26.02.2026 представник позивача звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_3 з адвокатським запитом № 41, в якому просив повідомити, чи здійснювалися затримання та доставлення позивача працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , чи здійснювалася постановка позивача на військовий облік, правові підстави таких дій, чи проходив позивач ВЛК, та надати копію постанови ВЛК (а.с.22).
Листом від 27.02.2026 № 973 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що згідно з даними АІКС « ІНФОРМАЦІЯ_16 » ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.23).
Вважаючи дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Реєстру інформації про визнання його придатним до військової служби протиправними, позивач 04.03.2026 звернувся до суду з даним позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів встановила таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (надалі по тексту також - Закон № 2232-XII), який застосовується судом у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин (04.02.2026).
Згідно з частиною третьою статті 1 Закону № 2232-XII військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Частинами першою, третьою статті 33 Закону № 2232-XII визначено, що військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 2232-XII персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Пунктом 3 частини шостої статті 37 Закону № 2232-XII передбачено, що виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби. У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.
Правові та організаційні засади функціонування Реєстру визначено Законом України від 16.03.2017 № 1951-VIII «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» (надалі по тексту також - Закон № 1951-VIII), у редакції, чинній з 07.01.2026.
За змістом статті 1 Закону № 1951-VIII Реєстр - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону № 1951-VIII встановлено, що основними засадами ведення Реєстру є обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Відповідно до частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, центри рекрутингу Збройних Сил України, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.
Пунктом 17-1 частини першої статті 7 Закону № 1951-VIII до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста віднесено відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку, а пунктом 2 частини першої статті 8 цього Закону до службових даних віднесено відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 9 Закону № 1951-VIII призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 14 Закону № 1951-VIII ведення Реєстру включає: внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів (надалі по тексту також - Порядок № 1487), пунктом 79 якого (у редакції, чинній станом на 04.02.2026) визначено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема, організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які, зокрема, визнані непридатними до військової служби.
Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (надалі по тексту також - Положення № 402), яке застосовується в редакції, чинній станом на 04.02.2026.
Пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії, штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі), які приймають постанови. Постанови ВЛК оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання. Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК. Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Відповідно до абзацу четвертого пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення № 402 дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_17 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку. Згідно з пунктом 3.4 глави 3 розділу І Положення № 402 у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, штатна ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК, яке є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.
Пунктом 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, зокрема, що постанови ВЛК при ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. Постанови ВЛК районних, міських ТЦК та СП про придатність до військової служби військовозобов`язаних оформлюються довідками ВЛК (додаток 4 до цього Положення). Електронний документ з постановою ВЛК щодо придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби передається з ІКС до бази даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Паперова копія документа з постановою ВЛК, що не потребує затвердження штатною ВЛК, видається особі, що пройшла медичний огляд, за її запитом в день звернення після закінчення медичного огляду у закладі охорони здоров`я, де проводився медичний огляд ВЛК, або у ТЦК та СП за місцем перебування на обліку, з її підписом про ознайомлення та датою.
Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Частиною другою цієї статті передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною п`ятою статті 308 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а застосування судом обраного позивачем способу захисту має реально відновлювати його наявне суб`єктивне право (зокрема, постанова від 25.01.2022 у справі № 143/591/20). Звідси обрання позивачем способу захисту, який не здатен призвести до реального відновлення порушеного права, є самостійною підставою для відмови в позові.
У межах розгляду цієї справи встановлено, що предмет спору, визначений позивачем у позовній заяві, становлять дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо внесення до Реєстру інформації про визнання позивача придатним до військової служби за постановою ВЛК від 04.02.2026 та вимога зобов`язати цього відповідача виключити таку інформацію з Реєстру.
Натомість направлення позивача на медичний огляд, постанова ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 - мобілізаційний пункт від 04.02.2026 № 2026-0204-1402-3832-3, дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо постановки позивача на військовий облік 04.02.2026, а також дії ІНФОРМАЦІЯ_13 щодо взяття позивача на військовий облік 24.02.2026 предметом оскарження у цій справі не є.
Матеріалами справи підтверджується, що відомості про придатність позивача до військової служби, внесені до Реєстру, повністю відповідають змісту постанови ВЛК від 04.02.2026, оформленої довідкою № 2026-0204-1402-3832-3: дата медичного огляду, номер документа та зміст постанови («придатний до військової служби») у розширених даних з Реєстру, у військово-обліковому документі та у довідці ВЛК є тотожними.
Відомості про результати медичного огляду з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку за приписами пункту 17-1 частини першої статті 7 та пункту 2 частини першої статті 8 Закону № 1951-VIII є даними, які в обов`язковому порядку вносяться до Реєстру, а засадами ведення Реєстру є обов`язковість та своєчасність внесення таких відомостей, їх повнота та актуалізація (стаття 3 Закону № 1951-VIII).
Відповідно до пункту 3.8 глави 3 розділу ІІ Положення № 402 електронний документ з постановою ВЛК щодо придатності військовозобов`язаного до проходження військової служби передається з ІКС до бази даних Реєстру.
Отже, запис у Реєстрі про придатність позивача до військової служби не є самостійним рішенням суб`єкта владних повноважень, яким визначається ступінь придатності особи до військової служби, а лише відображає зміст постанови ВЛК, яка в силу пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 є обов`язковою до виконання до її відміни або скасування штатною ВЛК чи в судовому порядку.
З урахуванням обумовленого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога про виключення з Реєстру відомостей про придатність позивача до військової служби за умови збереження чинності постанови ВЛК від 04.02.2026 не може призвести до реального відновлення того правового становища, на захист якого спрямовано позов. У разі задоволення такої вимоги Реєстр містив би неповні та неактуальні відомості щодо наявної чинної постанови ВЛК, що суперечило б засадам його ведення, визначеним статтею 3 Закону № 1951-VIII, при цьому сама постанова ВЛК, як і взяття позивача на військовий облік, залишалися б чинними та продовжували б породжувати правові наслідки для позивача.
Окрім зазначеного колегія суддів звертає увагу на те, що, як підтверджується обліковою карткою (а.с.38), витягом з Реєстру та листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 27.02.2026 № 973 (а.с.23), з 24.02.2026, тобто ще до звернення позивача до суду (04.03.2026), позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 , який відповідно до частини першої статті 34 Закону № 2232-XII та частини дев`ятої статті 5 Закону № 1951-VIII здійснює ведення його персонально-якісного обліку та актуалізацію його облікових даних.
За таких обставин покладення саме на ІНФОРМАЦІЯ_2 обов`язку виключити з Реєстру відомості про результати медичного огляду позивача також не могло б забезпечити ефективного поновлення прав позивача, про порушення яких він стверджує.
Досліджуючи доводи апеляційної скарги позивача, які стосуються того, що особа, яку визнано непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку, має статус невійськовозобов`язаного, не підлягає повторному взяттю на облік та не зобов`язана проходити ВЛК, колегія суддів зазначає таке.
Ці доводи за своєю суттю стосуються правомірності направлення позивача на медичний огляд, проведення медичного огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 та прийнятої нею постанови, а також правомірності взяття позивача на військовий облік, тобто рішень та дій, які позивач у цій справі не оскаржував.
Відповідно до частини п`ятої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції, а тому надання оцінки зазначеним рішенням і діям, у тому числі щодо наявності правових підстав для повторного медичного огляду особи, яку раніше було виключено з військового обліку як непридатну до військової служби, виходить за межі предмета судового розгляду у цій справі.
Колегія суддів також не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог у порядку частини другої статті 9 КАС України, оскільки постанову від 04.02.2026 прийнято ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_10 - мобілізаційний пункт, яка не є учасником цієї справи, а надання судом оцінки законності такої постанови без залучення суб`єкта, що її прийняв, та без дослідження відповідних медичних документів означало б вирішення питання про права та обов`язки особи, яка не брала участі у справі.
При цьому колегія суддів звертає увагу позивача, що твердження про те, що на момент затримання 04.02.2026 у Реєстрі щодо нього містилися відомості про категорію обліку «невійськовозобов`язаний» та про виключення з військового обліку, належними та допустимими доказами не підтверджені, оскільки долучені позивачем розширені дані з Реєстру сформовані 04.02.2026 о 16:26, тобто вже після постановки його на облік ІНФОРМАЦІЯ_2 . Разом з цим з витягу з Реєстру (розділ «Облікові дані») убачається, що облікові дані позивача внесено до Реєстру ІНФОРМАЦІЯ_5 15.07.2024 з віднесенням до підкартотеки «підлягають призову на військову службу під час мобілізації», а в розділі «Результати проходження ВЛК» поряд з постановою ВЛК від 04.02.2026 відображено також постанову ВЛК від 07.04.2022 про непридатність позивача до військової служби з виключенням з військового обліку. Надання ж оцінки правомірності перебування позивача на військовому обліку в період до 04.02.2026 та після цієї дати, як зазначено вище, виходить за межі предмета спору.
Окрім того, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 09.04.2026 у справі № 280/6524/24, хоча і стосовно іншої підстави виключення з військового обліку (досягнення граничного віку перебування в запасі), дійшов висновку, що попереднє виключення особи з військового обліку саме по собі не унеможливлює її подальшого взяття на військовий облік за наявності передбачених законом підстав. Відтак доводи апелянта про «остаточність» виключення з військового обліку як таку, що безумовно виключає будь-які подальші дії щодо особи у сфері військового обліку, не можуть бути прийняті судом без оцінки конкретних підстав таких дій, яка в межах цієї справи здійснюватися не може.
Стосовно ж доводів, які стосуються того, що позивач від проходження ВЛК відмовився, постанову ВЛК прийнято за його фактичної відсутності («дистанційно»), йому не повідомлено про визнання придатним і не видано копію довідки ВЛК, а сама довідка не містить його підпису про ознайомлення, то суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Зазначені обставини можуть мати значення для перевірки законності та обґрунтованості постанови ВЛК від 04.02.2026, однак не впливають на правомірність внесення до Реєстру відомостей про існуючу постанову ВЛК та на висновок про неефективність обраного позивачем способу захисту.
Пунктом 3.3 глави 3 розділу І Положення № 402 прямо передбачено, що постанови, прийняті ВЛК обласних ТЦК та СП, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку, а відповідно до пункту 2.1 глави 2 розділу І цього Положення постанова ВЛК скасовується у випадках, коли вона на дату її прийняття не відповідала законодавству. Як наслідок, законодавство передбачає доступні позивачу засоби захисту, здатні призвести до перегляду або скасування постанови ВЛК, а отже і до зміни відповідних відомостей у Реєстрі.
З цих же підстав колегія суддів відхиляє доводи апелянта про порушення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відмова у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту не позбавляє його права на звернення за захистом своїх прав у спосіб, який відповідає змісту порушеного, на його думку, права та характеру спірних правовідносин, зокрема шляхом оскарження постанови ВЛК від 04.02.2026 до штатної ВЛК або в судовому порядку. Вимога ж щодо ефективності засобу юридичного захисту не означає обов`язку суду задовольнити будь-яку заявлену вимогу незалежно від її здатності відновити порушене право.
Щодо доводів апеляційної скарги про ненадання судом першої інстанції оцінки факту затримання та доставлення позивача до ТЦК та СП, а також бездіяльності керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо розгляду адвокатського запиту № 41 від 26.02.2026, то колегія суддів зазначає, що вимоги щодо визнання протиправними таких дій чи бездіяльності позивачем у суді першої інстанції не заявлялися, а тому з огляду на приписи частини другої статті 9 та частини п`ятої статті 308 КАС України вони не можуть бути предметом розгляду суду апеляційної інстанції. Відповідь на адвокатський запит досліджена судом першої інстанції як доказ у справі.
Разом з цим колегія суддів зауважує, що у рішенні суду першої інстанції помилково зазначено, що позивача визнано непридатним до військової служби на підставі статті 64а графи ІІ Розкладу хвороб, тоді як з довідки ВЛК від 07.04.2022 № 4/42, картки обстеження та медичного огляду та записів у тимчасовому посвідченні № НОМЕР_1 убачається, що такою підставою була стаття 66а графи ІІ Розкладу хвороб. Однак зазначена неточність має характер описки, яка може бути виправлена в порядку статті 253 КАС України, не вплинула на правильність вирішення спору по суті і не є підставою для скасування чи зміни судового рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 червня 2026 року у справі № 140/2713/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Т. І. Боршовський
С. П. Нос