ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 500/544/26 пров. № А/857/33242/26
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача - Шевчук С. М.
суддів - Боршовського Т. І.
Носа С. П.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі № 500/544/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
місце ухвалення судового рішення м. Тернопіль
Розгляд справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження
суддя у І інстанції Юзьків М.І.
дата складання повного тексту рішення 12.05.2026
ВСТАНОВИВ:
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській, у якому просила ухвалити рішення, яким:
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно з довідок № 01-11Д176 від 27.03.2025, № Д-2504-15 від 16.04.2025, № Д-10704-15 від 06.08.2025, № Д-2804-15 від 16.04.2025;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 період її навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 від 24.07.1983;
зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.09.2025 про призначення пенсії за віком та прийняти рішення про призначення пенсії з 28.09.2025.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі № 500/544/26 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 191950031296 від 05.09.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.08.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у цій справі, зарахувавши до страхового стажу період навчання з 01.09.1982 по 24.07.1983 у Волочиському ПТУ № 11, періоди трудової діяльності з 01.08.1983 по 14.07.1985 швачкою - мотористкою по 4 розряду Волочиську швейну фабрику та з 16.09.1985 по 02.09.2003 на посаді швачки у Тернопільська психоневрологічна лікарня.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 532,48 грн (п`ятсот тридцять дві гривні , 48 копійок).
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 від 24.07.1983, оскільки в дипломі відсутній підпис голови екзаменаційної комісії. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період та форму навчання, видану на підставі первинних документів; періоди роботи згідно з довідками про заробітну плату № 01-11/Д176 від 27.03.2025, №Д-25/04-15 від 16.04.2025, № Д-107/04-15 від 06.08.2025, оскільки у довідках відсутні накази на прийняття та звільнення з роботи. Періоди роботи можливо буде зарахувати після надходження акту перевірки достовірності видачі довідок або підтвердження інформації первинними документами; не враховано довідку № Д-28/04-15 від 16.04.2025, оскільки відсутня інформація про прийняття на роботу та ПІБ заявника зазначено скорочено.
Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлена шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірні періоди трудової діяльності, які не враховані відповідачем до страхового стажу позивачки, підтвердженні трудовою книжкою та архівними довідками.
З огляду на викладене суд вважав, що відповідач неправомірно та з формальних підстав не зарахував до страхового стажу позивачки період навчання з 01.09.1982 по 24.07.1983 у Волочиському ПТУ № 11, періоди трудової діяльності з 01.08.1983 по 14.07.1985 швачкою - мотористкою по 4 розряду Волочиську швейну фабрику та з 16.09.1985 по 02.09.2003 на посаді швачки у Тернопільська психоневрологічна лікарня.
При цьому, оскільки в процесі розгляду справи судом не здійснювалась перевірка виконання позивачкою всіх умов, необхідних для прийняття рішення органами пенсійного фонду про призначення її пенсії за віком, суд вважав, що належним та ефективним способом захисту порушеного права буде зобов`язання повторно розглянути заяву позивачки про призначення їй пенсії за віком, із урахуванням висновків суду у цій справі зарахувавши до страхового стажу спірні у цій справі періоди.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком та надала всі необхідні документи, що підтверджують страховий стаж.
За принципом екстериторіальності структурним підрозділом для прийняття рішення за результатами поданої заяви визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області від 05.09.2025 № 191950031296 про відмову в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (арк. справи 10).
Причиною вказаної відмови у призначені пенсії стало те, що за результатами розгляду доданих документів, до страхового стажу не зараховано:
- період навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 від 24.07.1983, оскільки в диплом відсутній підпис голови екзаменаційної комісії, ля зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період та форму навчання, видану на підставі первинних документів;
- періоди роботи згідно з довідок про заробітну плату № 01-11/Д176 від 27.03.2025, № Д-25/04-15 від 16.04.2025, № Д-107/04-15 від 06.08.2025, оскільки у довідках відсутні накази на прийняття та звільнення з роботи, періоди роботи можливо буде зарахувати після надходження акту перевірки достовірності видачі довідок або підтвердження інформації первинними документами;
- не враховано довідку № Д-28/04-15 від 16.04.2025, оскільки відсутня інформація про прийняття на роботу та ПІБ заявника зазначено скорочено.
Стаж роботи з 01.01.1998 враховано по даних що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до вказаного рішення дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 29.08.2025. Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років. Вік позивачки 60 років 01 місяць 05 днів. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 32 роки. Страховий стаж позивачки становить 25 років 08 місяців 18 днів.
Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду із цим позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058 передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України від 04.11.1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналіз норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Постановою КМУ №637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до пункту 3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до підпункту 2.2 Інструкції до трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.
Підпунктом 2.3 Інструкції визначено, що записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
При цьому, згідно підпункту 2.4 Інструкції всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).
Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 року №162.2.10.
Таким чином, обов`язок по здійсненню записів у трудовій книжці покладено на керівників підприємств, власників або уповноважені ним органи, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису, відсутність чи нечіткість записів чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Так, дослідивши копію трудової книжки НОМЕР_2 від 08.08.1983 колегіє суддів встановлено, що у ній містяться записи про навчання та трудову діяльність позивачки за спірні періоди, а саме:
- 01.09.1982 по 24.07.1983 навчання у Волочиському ПТУ № 11;
- 01.08.1983 прийнята на роботу швачкою - мотористкою по 4 розряду (наказ № 100-В від 01.08.1983);
- 14.07.1985 звільнена з роботи за власним бажанням (наказ № 84-57к від 10.07.1985);
- 16.09.1985 прийнята на посаду швачки у Тернопільська психоневрологічна лікарня (наказ 77 від 09.09.1985);
- 02.09.2003 звільнена з роботи (наказ № 10п від 02.09.2003).
У трудовій книжці позивача зроблено записи про її прийняття та звільнення з роботи, за спірні періоди з покликанням на відповідні накази про прийняття на роботу, про звільнення з роботи, при цьому, записи точні, чіткі, виправлень та закреслень не містять; записи про звільнення засвідчені підписом уповноваженої особи та скріплені печаткою відповідної установи (підприємства).
При цьому, наведені у трудових книжках записи узгоджуються в хронологічному порядку із іншими записами, наведеними у трудовій книжці.
Крім того, на підтвердження записів трудової книжки НОМЕР_2 від 08.08.1983 позивачкою надано архівні довідки.
Так, відповідно до архівної довідки № 01-11/Д176 від 27.03.2025 в особових рахунках по заробітній платі Волочиської швейної фабрики (з 1998 року - ВАТ "Волочиська швейна фабрика") ОСОБА_2 за 1983 - 1985 роки нараховувалась заробітна плата.
Архівною довідкою № 01-11/Д175 від 27.03.2025 підтверджено, що ОСОБА_2 прийнята на роботу на Волочиську швейну фабрику (з 1998 року - ВАТ "Волочиська швейна фабрика") швачкою - мотористкою по четвертому розряду з 01.08.1983 (наказ від 01.08.1983 № 100-в/к) та звільнена з роботи 14.07.1985 (наказ від 10.07.1985 № 84-а/к).
Згідно з архівними довідками № Д-107/04-15 від 06.08.2025, № Д-27/04-15 від 17.04.2025 у документах архівного фонду Тернопільське обласне комунальне підприємство "Лікувально - виробничі майстерні" в особових рахунках з нарахування заробітної плати працівникам майстерень за 1997-2000 роки є відомості, щодо заробітної плата ОСОБА_1 (так у документах).
Відповідно до архівної довідки № Д-25/04-15 від 16.04.2025 у документах архівного фонду Тернопільське обласне комунальне підприємство "Лікувально - виробничі майстерні" в особових рахунках з нарахування заробітної плати працівникам майстерень за 1985 - 1991 роки є відомості, що ОСОБА_3 (так у документах) прийнята на посаду швачки з 16.09.1985 (наказ від 09.09.1985 № 77) та щодо її заробітної плати.
Архівною довідкою № Д-28/04-15 від 16.04.2025 підтверджено, що наказом від 02.09.2003 № 10п ОСОБА_1 (так у документах) звільнено з роботи.
Водночас, та обставина, що у вказаних довідках відсутні накази на прийняття та звільнення з роботи, відсутня інформація про прийняття на роботу та ПІБ заявника зазначено скорочено, не робить неправдивими записи, які у них наведені, оскільки такі підтверджені записами трудової книжки.
Отже, трудова книжка НОМЕР_2 від 08.08.1983, а також архівні довідки є основними та достатніми документами, що підтверджують стаж роботи позивача за спірний період роботи з 01.08.1983 по 14.07.1985 швачкою - мотористкою по 4 розряду Волочиську швейну фабрику та з 16.09.1985 по 02.09.2003 на посаді швачки у Тернопільська психоневрологічна лікарня.
Крім цього, відповідно до матеріалів справи зокрема диплому НОМЕР_3 від 24.07.1983 ОСОБА_2 з 01.09.1982 по 24.07.1983 навчалася у Волочиському технічному училищі № 11, вказане також підтверджується довідкою № 421 від 11.09.2025.
Водночас не зарахування спірного період навчання згідно з дипломом НОМЕР_1 від 24.07.1983, оскільки в диплом відсутній підпис голови екзаменаційної комісії, є формальною неточністю, оскільки такий також підтверджений записами трудової книжки.
Колегія суддів зазначає, формальні неточності в документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Так, у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1 відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно зі статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення» органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
При цьому, витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто, перекладання обов`язку доказування, надання відомостей, тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці та інших документах відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки чи іншої документації.
Неточність в записах в трудовій книжці чи іншій документації не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.
Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання всіх формальних вимог при заповненні трудової книжки/іншої документації.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про незаконність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 191950031296 від 05.09.2025 та зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу період навчання з 01.09.1982 по 24.07.1983 у Волочиському ПТУ № 11, періоди трудової діяльності з 01.08.1983 по 14.07.1985 швачкою - мотористкою по 4 розряду Волочиську швейну фабрику та з 16.09.1985 по 02.09.2003 на посаді швачки у Тернопільська психоневрологічна лікарня.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 травня 2026 року у справі № 500/544/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Т. І. Боршовський
С. П. Нос