УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 120/5350/25
адміністративне провадження № К/990/43170/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі № 120/5350/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види) ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 30 квітня 2021 року включно (які фактично були виплачені в цей період) без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основні, додаткові та одноразові види) з 29 січня 2020 року по 30 квітня 2021 року (які фактично були виплачені в цей період), виходячи при цьому з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року та Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, а також врахувавши раніше виплачені суми таких виплат.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 18 листопада 2025 року позов задовольнив.
Не погодившись із зазначеним рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 грудня 2025 року залишив подану апеляційну скаргу без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам щодо її форми, встановленим статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки до апеляційної скарги не було додано документа про сплату судового збору. У зв`язку з цим Сьомий апеляційний адміністративний суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 30 грудня 2025 року заяву військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задовольнив та продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 січня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 січня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу апелянту на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Військова частина НОМЕР_1 повторно подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 лютого 2026 року залишив повторно подану апеляційну скаргу без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам щодо її форми, встановленим статтею 296 КАС України, оскільки до апеляційної скарги не було додано документа про сплату судового збору. У зв`язку з цим Сьомий апеляційний адміністративний суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 лютого 2026 року заяву військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задовольнив та продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 березня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 16 березня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу апелянту на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Військова частина НОМЕР_1 втретє подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 березня 2026 року залишив втретє подану апеляційну скаргу без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам щодо її форми, встановленим статтею 296 КАС України, оскільки до апеляційної скарги не було додано документа про сплату судового збору. У зв`язку з цим Сьомий апеляційний адміністративний суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 квітня 2026 року заяву військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги задовольнив та продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15 квітня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04 травня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору та повернув апеляційну скаргу апелянту на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Військова частина НОМЕР_1 вчетверте подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14 травня 2026 року залишив учетверте подану апеляційну скаргу без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам щодо її форми, встановленим статтею 296 КАС України, оскільки до апеляційної скарги не було додано документа про сплату судового збору. У зв`язку з цим Сьомий апеляційний адміністративний суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 червня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги та повернув апеляційну скаргу апелянту на підставі частини другої статті 298 та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Військова частина НОМЕР_1 вп`яте подала до Сьомого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 червня 2026 року залишив уп`яте подану апеляційну скаргу без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам щодо її форми, встановленим статтею 296 КАС України, оскільки до апеляційної скарги не було додано документа про сплату судового збору. У зв`язку з цим Сьомий апеляційний адміністративний суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання документа про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.
У встановлений судом строк на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржником надано докази сплати судового збору в необхідному розмірі.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 червня 2026 року залишив апеляційну скаргу без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 296 КАС України, оскільки апеляційну скаргу подано після закінчення строку на апеляційне оскарження без порушення питання про його поновлення. У зв`язку з цим Сьомий апеляційний адміністративний суд надав скаржникові десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень, у якій вказати поважні причини пропуску такого строку та надати відповідні докази на підтвердження вказаних обставин.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 липня 2026 року визнав неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року, наведені апелянтом та продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги на десять днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 серпня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року та відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Не погоджуючись з ухвалою апеляційної інстанції, військова частина НОМЕР_1 вже зверталася до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2026 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
21 вересня 2026 року до Верховного Суду надійшла вдруге подана касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі № 120/5350/25.
Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що вона повністю повторює зміст попередньої касаційної скарги, яку було повернуто ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2026 року (провадження № К/990/40504/26).
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Положеннями частини четвертої статті 328 КАС України визначено перелік підстав касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті.
Перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним.
Так, за приписами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положеннями статті 330 КАС України визначено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
За приписами частини другої цієї статті у касаційній скарзі зазначаються:
- підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав);
- у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій та третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування.
Водночас порушення норм права може виявлятися у:
- застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;
- незастосуванні норми, яку належало застосувати;
- наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції встановив, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду ухвалено 18 листопада 2025 року, тоді як апеляційну скаргу військова частина НОМЕР_1 подала 05 червня 2026 року, тобто після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що апеляційну скаргу подано після закінчення строку на апеляційне оскарження, при цьому апелянт у наданий судом строк не звернувся із заявою про поновлення цього строку, а тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху військова частина НОМЕР_1 подала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору, а також на виконання завдань у складі Збройних Сил України в умовах воєнного стану.
Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 липня 2026 року визнав наведені апелянтом причини пропуску строку неповажними та запропонував військовій частині НОМЕР_1 протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали подати заяву із зазначенням інших підстав для поновлення строку, підтверджених належними доказами.
У встановлений судом строк військова частина НОМЕР_1 повторно звернулася з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якому послалася на відсутність можливості своєчасно сплатити судовий збір, запровадження воєнного стану, неодноразове звернення до суду апеляційної інстанції та сплату судового збору після надходження відповідних коштів на рахунок військової частини.
Суд апеляційної інстанції встановив, що військова частина НОМЕР_1 вперше подала апеляційну скаргу 15 грудня 2025 року в межах установленого строку, однак її було повернуто у зв`язку з неусуненням недоліків, зокрема несплатою судового збору. Надалі відповідач неодноразово повторно звертався з апеляційними скаргами, які також подавалися без доказів сплати судового збору та в подальшому поверталися судом. Уп`яте апеляційну скаргу подано 05 червня 2026 року.
У зв`язку з тим, що наведені військовою частиною НОМЕР_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження суд визнав неповажними, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 24 серпня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку та відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що відсутність бюджетного фінансування для сплати судового збору не є об`єктивно непереборною обставиною, яка перешкоджала своєчасному зверненню з належно оформленою апеляційною скаргою, а повторне подання апеляційної скарги після її повернення не надає особі права на оскарження судового рішення поза межами встановленого процесуального строку. Також апеляційний суд урахував, що військова частина НОМЕР_1 не довела наявності істотних та об`єктивних перешкод для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.
Як убачається зі змісту вдруге поданої касаційної скарги, військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, фактично повторює доводи, викладені у попередній касаційній скарзі, яку ухвалою Верховного Суду від 14 вересня 2026 року було повернуто саме у зв`язку з невикладенням передбачених КАС України підстав касаційного оскарження.
Водночас наведені у вдруге поданій касаційній скарзі доводи не містять обґрунтування конкретного порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали від 24 серпня 2026 року та не спростовують висновків апеляційного суду щодо відсутності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Зокрема, посилання скаржника на первинне своєчасне подання апеляційної скарги, відсутність бюджетних асигнувань для сплати судового збору, неодноразове звернення до суду апеляційної інстанції та виконання військовою частиною завдань в умовах воєнного стану саме по собі не свідчить про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не спростовує наведених в оскаржуваній ухвалі висновків.
При цьому скаржник не зазначає, яку саме норму процесуального права суд апеляційної інстанції застосував неправильно, у чому саме полягала помилка при її застосуванні та як, на його думку, відповідна норма повинна була бути застосована у спірних правовідносинах. Також касаційна скарга не містить належного обґрунтування того, які саме процесуальні порушення, допущені судом апеляційної інстанції, призвели до постановлення незаконної ухвали.
Таким чином, вдруге подана касаційна скарга не містить належного обґрунтування передбаченої частиною четвертою статті 328 КАС України підстави касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції, а її зміст є повністю ідентичним змісту касаційної скарги, недоліки якої вже були встановлені Верховним Судом та яка була повернута ухвалою від 14 вересня 2026 року.
Доводи касаційної скарги мають загальний характер та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, покладених в основу ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Право на доступ до суду кореспондується обов`язок учасника справи добросовісно користуватися наданими процесуальними правами, дотримуватись установлених законом строків, форми та змісту процесуальних документів, а також виконувати інші вимоги процесуального законодавства, зокрема щодо своєчасної сплати судового збору.
Отже, скаржник належним чином не обґрунтовує, у чому саме полягає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Наведені у касаційній скарзі доводи не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та не містять визначених КАС України підстав касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України,
постановив:
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 серпня 2026 року у справі № 120/5350/25 - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Дашутін