ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 160/13265/26
адміністративне провадження № К/990/38630/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Бевзенка В. М.,
суддів: Кравчука В.М., Шарапи В. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 (суддя-доповідач - Юрков Е.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.08.2026 (у складі колегії суддів: Баранник Н.П., (суддя-доповідач), Кругового О.О., Малиш Н.І.) у справі № 160/13265/26 за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, третя особа: ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування розпорядження, -
УСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій
18 травня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради (далі - відповідач), третя особа: ОСОБА_1 , у якій просив:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради від 08.05.2026 № 67р, яким затверджено висновок органу опіки та піклування (далі - розпорядження від 08.05.2026 № 67р, оскаржуване рішення).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розпорядження від 08.05.2026 № 67р затверджено висновок органу опіки та піклування про встановлення графіку спілкування ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) з неповнолітнім ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ). З вказаним розпорядженням позивач не погоджується з огляду на те, що оскаржуване розпорядження і висновок, на його думку, прийняті формально, без вчинення до його прийняття відповідних заходів, з порушенням процедури яка встановлена відповідними порядком і законами, а також всупереч думці дитини і обставинам, які свідчать що таке рішення не може бути виконано і його виконання призведе до заподіяння шкоди нормальному фізичному, психічному розвитку дитини. Позивач вказував, що 23.11.2023 начальником Покровської міської військової адміністрації постановлено розпорядження № 2057рг про визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком. Позивач вважає, що орган опіки та піклування зобов`язаний був до постановлення висновку відреагувати на ці обставини із життя неповнолітнього та у відповідності до своїх повноважень, зобов`язаний був зробити висновок про відсутність в діях батька дитини ОСОБА_1 зловживання своїми правами, що він не вчиняє протиправного перешкоджання тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, так як таке спілкування суперечить волевиявленню самої дитини та скоріш за все буде перешкоджати нормальному розвитку дитини.
Фактичні обставини справи
Розпорядженням голови Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради від 08.05.2026 № 67 р матері - ОСОБА_1 визначено години для участі у вихованні та спілкуванні з її дитиною ОСОБА_2 , а саме: кожну першу суботу місяця з 10:00 до 19:00 за місцем постійного проживання дитини (м.Дніпро) або іншим узгодженим батьками дитини містом з можливістю відвідування з дитиною розважальних закладів.
Вказане розпорядження прийнято на підставі статей 157, 158 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та врегульовує питання спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї.
Короткий зміст рішень судів І та ІІ інстанцій
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2026, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.08.2026, позивачеві відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі, з підстави визначеної пунктом 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відмовляючи у відкритті провадження у цій справі суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що спірні правовідносини виникли із сімейних правовідносин, а саме участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї. На переконання судів попередніх інстанцій, оскільки спірні правовідносини урегульовані положеннями Сімейного кодексу України, тому вони підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Рух справи в суді касаційної інстанції
17.08.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.08.2026.
Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.08.2026 та витребувано матеріали адміністративної справи № 160/13265/26 з суду першої інстанції.
Підставою касаційного оскарження ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 03.08.2026 у цій справі є неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац 2 частини четвертої статті 328 КАС України).
07.09.2026 матеріали адміністративної справи № 160/13265/26 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 02.10.2026 справу № 160/13265/26 призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 05.10.2026.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до того, що спір у цій справі виник у межах адміністративної процедури за наслідками дій суб`єкта владних повноважень (Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради ), яка розглядала подану матір`ю ( ОСОБА_1 ) заяву та ухвалювала рішення в межах своєї дискреції. Предметом спору є саме адміністративний акт (розпорядження від 08.05.2026 №67р), а не реалізація сторонами права.
На переконання скаржника, рішення органу місцевого самоврядування (розпорядження від 08.05.2026 №67р), прийняте за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 в межах адміністративної процедури відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX), є адміністративним актом і породжує публічно-правовий спір. Такий спір належить до юрисдикції адміністративного суду, оскільки його предметом є перевірка дотримання суб`єктом владних повноважень вимог і принципів адміністративної процедури (дотримання процедури і вчинення владних функцій до прийняття висновку і затвердження цього висновку розпорядженням).
Позивач наголошує, що наявність попередніх цивільно-правових відносин між сторонами (наприклад, позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів) не впливає на кваліфікацію правовідносин як публічно-правових, якщо оскаржуване рішення має владний характер і прийняте в межах дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень.
Позивач вважає, що недотримання відповідачем гарантій, передбачених Законом № 2073-IX, у процесі ухвалення адміністративного акту є самостійною та достатньою підставою для його оскарження в адміністративному суді незалежно від наявності чи відсутності матеріально-правових підстав. Якщо порушення процедури вплинуло на реалізацію права особи (наприклад, недотримання визначеного законом порядку розгляду та вирішення справи), не враховано всі обставини, що мають значення для вирішення справи (стаття 8 Закону №2073-IX), адміністративний акт підлягає перевірці на предмет відповідності не лише змісту, а й формі та процесу його ухвалення. Такий підхід слугує реалізації принципу належного урядування, легітимних очікувань і забезпеченню ефективного захисту прав особи у публічно-правових відносинах.
У підсумку скаржник зазначає, що розпорядження відповідача від 08.05.2026 № 67 р, прийняте в межах адміністративної процедури на підставі Закону №2073-IX, є адміністративним актом, а спір щодо нього - публічно-правовим і підлягає розгляду адміністративним судом.
Позиція інших учасників справи
Відповідач не скористався процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає її розгляду по суті.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій статті 328 КАС України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої і третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону ухвала Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 03.08.2026 у справі № 160/13265/26 не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на таке.
Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини стосуються оскарження розпорядження від 08.05.2026 № 67 р.
З вказаним розпорядженням позивач не погоджується з огляду на те, що оскаржуване розпорядження, на його думку, прийняте формально, без вчинення до його прийняття відповідних заходів, з порушенням процедури, яка встановлена відповідними порядком і законами, а також всупереч думці дитини і обставинам, які свідчать, що таке рішення не може бути виконано і його виконання призведе до заподіяння шкоди нормальному фізичному, психічному розвитку дитини.
Позивач наполягає на тому, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не дотримався гарантій, передбачених Законом № 2073-IX у процесі ухвалення адміністративного акту, а саме не врахував визначеного Законом № 2073-IX порядку розгляду та вирішення справи, зокрема, статті 8 Закону № 2073-IX.
Позивач наголошує, що розпорядження від 08.05.2026 № 67р є адміністративним актом і такий акт підлягає перевірці саме судами адміністративної юрисдикції на предмет відповідності не лише змісту, а й формі та процесу його ухвалення відповідно до приписів Закону № 2073-IX.
Ухвалюючи оскаржувані судові рішення про відмову у відкритті провадження, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що спір, який виник у цій справі, не є публічно-правовим, оскільки розпорядження від 08.05.2026 № 67 прийняте на підставі статей 157, 158 СК України, а позовна заява стосується сімейних правовідносин, а саме щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї. У підсумку суди попередніх інстанцій констатували, що цей спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
Разом з тим, суд касаційної інстанції не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо приватноправового характеру цього спору з огляду на таке.
За змістом статті 125 Основного Закону судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.
Таким чином, конституційне право на звернення до суду кореспондується з обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур). При цьому, суд, який розглядає справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція).
Положенням частини першої статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
За правилами пунктів 1-2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади або орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Отже, за змістом вказаних статей процесуального закону на розгляд адміністративного суду може бути передано спір, який виник між двома або більше визначеними суб`єктами стосовно їхніх прав та обов`язків у конкретних правовідносинах, у яких хоча б одним суб`єктом виступає законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, водночас на цих суб`єктів покладено обов`язок виконувати вимоги та приписи. При цьому необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Водночас публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Таким чином Суд зазначає, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
15 грудня 2023 року набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру».
В пунктах 1-11 статті 2 Закону №2073-IX наведено терміни, які вживаються в такому значенні:
1) адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;
2) адміністративна справа (далі - справа) - справа, що стосується публічно-правових відносин щодо забезпечення реалізації права, свободи чи законного інтересу особи та/або виконання нею визначених законом обов`язків, захисту її права, свободи чи законного інтересу, розгляд якої здійснюється адміністративним органом;
3) адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб);
4) адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта;
5) адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи;
6) публічний інтерес - інтерес держави, суспільства, територіальної громади, а також важливі для великої кількості осіб інтереси та потреби;
7) дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано;
8) особа - фізична особа (громадянин України, іноземець чи особа без громадянства, яка перебуває в Україні на законних підставах), у тому числі фізична особа - підприємець, громадське об`єднання, що не має статусу юридичної особи, юридична особа, створена згідно із законом, законодавством іноземної держави або на підставі міжнародних договорів України;
9) процедурна дія - дія адміністративного органу, що вчиняється під час розгляду справи, але якою справа не вирішується по суті;
10) процедурне рішення - рішення адміністративного органу, що приймається під час розгляду справи, але яким справа не вирішується по суті;
11) функції публічної адміністрації - надання адміністративних послуг, здійснення інспекційної (контрольної, наглядової) діяльності, вирішення інших справ за заявою особи або за власною ініціативою адміністративного органу.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2073-IX принципами адміністративної процедури є: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні;13) гарантування ефективних засобів правового захисту.
Статтею 8 Закону №2073-IX визначено, що адміністративний орган забезпечує належність та повноту з`ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи (частина перша).
Приписами частин другої та третьої статті 8 Закону №2073-IX встановлено, що адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.
Глава 2 Закону № 2073-IX визначає коло учасників адміністративного провадження та осіб, які сприяють розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 2073-IX учасником адміністративного провадження є:
1) особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), у тому числі:
а) особа, яка з метою забезпечення реалізації свого права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку звертається до адміністративного органу із заявою про прийняття адміністративного акта (заявник);
б) особа, стосовно якої адміністративний орган ініціював адміністративне провадження;
в) особа, яка з метою захисту свого права, свободи чи законного інтересу звертається до адміністративного органу із скаргою (скаржник);
2) інша особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути адміністративний акт (заінтересована особа).
Згідно із статтею 36 Закону №2073-IX адміністративне провадження розпочинається, зокрема, за заявою особи щодо забезпечення реалізації її права, свободи чи законного інтересу або виконання нею визначеного законом обов`язку, у тому числі щодо отримання адміністративної послуги.
Статтею 38 Закону №2073-IX встановлено, що особа має право в порядку, встановленому цим Законом, подати до адміністративного органу заяву з вимогою прийняти адміністративний акт з метою забезпечення реалізації її права, свободи або законного інтересу, виконання нею визначеного законом обов`язку, якщо вважає, що розгляд і виконання такої вимоги належить до компетенції адміністративного органу.
Статтями 39, 40, 41 Закону №2073-IX визначено форму заяви, вимоги до її змісту та порядок її подання.
Згідно з частиною першою статті 69 Закону №2073-IX за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.
Відповідно до частини першої статті 71 Закону № 2073-ІХ письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.
Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім`я відповідальної посадової особи адміністративного органу.
У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.
Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.
У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.
У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов`язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.
Приписи статті 72 Закону № 2073-IX встановлюють, зокрема, що адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті).
Частиною третьою статті 8 Закону № 2073-IX визначено, що адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам Закону № 2073-IX.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради в порядку адміністративного провадження із заявою про встановлення їй графіка участі у вихованні її неповнолітнього сина ОСОБА_2 , який проживає з батьком - ОСОБА_1 .
Враховуючи зазначене, в межах ініційованої ОСОБА_1 адміністративної процедури, Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради у межах реалізації владних повноважень розпорядженням від 08.05.2026 № 67р визначила години для участі у вихованні та спілкуванні з дитиною - ОСОБА_2 . При цьому у пункті 3 зазначеного розпорядження відповідач вказав на можливість його оскарження до Дніпропетровського окружного адміністративного суду протягом шести місяців з дня його оприлюднення.
Суд зазначає, що відповідно до частини тринадцятої статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) адміністративні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування приймаються, набирають чинності, виконуються, припиняють дію та оскаржуються відповідно до вимог, встановлених Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням передбачених законом особливостей адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ (у разі визначення законом таких особливостей).
Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 7 СК України сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
Поряд з цим абзацом першим частини першої статті 7 СК України встановлено, що відносини щодо прийняття, набрання чинності, оскарження в адміністративному порядку, виконання, припинення дії адміністративних актів у сфері сімейних відносин регулюються Законом України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом.
Таким чином, Суд доходить висновку, що правовідносини, які виникають у сфері сімейних правовідносин, а саме щодо встановлення графіка для участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, регулюються не лише спеціальними законами, такими як Сімейний кодекс, Цивільний кодекс України, які визначають зміст правовідносин, суб`єктний склад, права та обов`язки їх учасників, але й Законом № 2073-IX, який запроваджує єдиний підхід до прийняття рішень і здійснення дій у цій сфері шляхом застосування адміністративної процедури, зокрема, шляхом встановлення чітких вимог до строків розгляду заяв, порядку повідомлення сторін та обґрунтування прийнятих рішень.
Колегія суддів зауважує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема, у постановах від 20.05.2022 у справі №340/370/21, від 21.03.2023 у справі №640/17821/21, від 27.03.2025 у справі №480/5652/24 наголосив, що правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких дій особою, чиї інтереси вони зачіпають. Встановлена правова процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати, в першу чергу, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань.
Суд звертає увагу, що Закон № 2073-IX прийнятий, зокрема, для упорядкування відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів (частина перша статті 1 Закону № 2073-IX).
Зважаючи на доводи позовної заяви, касаційної скарги, а також враховуючи обставини цієї справи та положення Закону № 2073-IX, колегія суддів констатує, що у цій справі спірні правовідносини стосуються оскарження адміністративного акта (розпорядження від 08.05.2026 №67р), прийнятого адміністративним органом (органом місцевого самоврядування - Адміністрацією Шевченківського району Дніпровської міської ради) в межах адміністративної процедури, визначеної Законом № 2073-IX.
Враховуючи викладене, оскільки предметом спору, що виник у цій справі, є ухвалений відповідачем в процесі виконання функцій піблічної адміністрації адміністративний акт (розпорядження від 08.05.2026 № 67р) «Про право на участь у вихованні дитини ОСОБА_2 », Суд, враховуючи публічно-правову природу спірних правовідносин, що виникли в межах адміністративної процедури прийняття рішень; наявність у спірних правовідносинах категорій адміністративної процедури (адміністративний орган; адміністративний акт; адміністративне провадження; адміністративна процедура; дискреційне повноваження; учасники адміністративного провадження (особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), та беручи до уваги те, що оскаржуване розпорядження Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради відповідає формі адміністративного акта, вважає, що спірні публічно-правові (адміністративно-правові) відносини щодо ухвалення органом місцевого самоврядування рішення - це відносини адміністративної процедури, які регулюються Законом № 2073-IX з урахуванням, зокрема, положень СК України, Цивільного кодексу України та Закону № 280/97-ВР.
Окрім того, у зазначених правовідносинах адміністративний акт (розпорядження від 08.05.2026 №67р) «Про право на участь у вихованні дитини ОСОБА_2 » є рішенням прийнятим для вирішення справи в межах спеціального повноваження, яке підлягає контролю в порядку адміністративного судочинства.
Згідно приписів статті 125 Конституції України, статті 19 КАС України, рішення, дії, бездіяльність суб`єкта владних повноважень у межах адміністративної процедури оскаржуються до адміністративних судів.
На підставі вищевикладеного, враховуючи положення статті 125 Конституції України, Закону №2073-IX, Закону № 280/97-ВР, статті 7 СК України колегія суддів доходить висновку, що, за загальним правилом, спори щодо рішень адміністративних органів, прийнятих за результатами розгляду заяв, ухвалених у межах адміністративної процедури, підлягають розгляду адміністративними судами.
Розгляд і вирішення відповідних спорів - компетенція адміністративного суду, натомість розгляд і вирішення такої категорії справ судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України, - є порушенням приписів статті 125 Конституції України, та невиконання приписів Закону №2073-IX.
За такого правового регулювання та обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, не застосував норми Закону № 2073-ІХ, в порушення вимог статті 19 КАС України та статті 125 Конституції України протиправно відмовив у відкритті провадження у цій справі, а суд апеляційної інстанції таку помилку суду першої інстанції не виправив.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги скасовує судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передає справу повністю або частково для продовження розгляду.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За правилами частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід задовольнити, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.08.2026 - скасувати, а справу № 160/13265/26 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки колегія суддів не ухвалює нового рішення та повертає справу на новий розгляд, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.05.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.08.2026 у справі № 160/13265/26 скасувати.
Справу № 160/13265/26 направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя - доповідач В. М. Бевзенко
Судді В. М. Кравчук
В. М. Шарапа