УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №460/18904/25
адміністративне провадження № К/990/42621/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року у справі №460/18904/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_5 ), НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_5 ), НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ), у якому просив:
- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року - 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексації - січня 2008 року;
- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 липня 2015 року - 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексації - січня 2008 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з березня 2018 року - 30 липня 2020 року;
- зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року - 30 липня 2020 року із врахування вимог абзаців 4, 5, 6 п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року - 07 листопада 2022 року;
- зобов`язати НОМЕР_6 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату індексацію грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року - 07 листопада 2022 року із врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням раніше виплачених сум;
- визнати протиправними дії НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 08 листопада 2022 року - 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року - 24 червня 2025 року;
- зобов`язати НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 08 листопада 2022 року - 31 грудня 2022 року та 01 січня 2024 року - 24 червня 2025 року із врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язати НОМЕР_4 прикордонний загін Державної прикордонної служби виплатити грошову компенсацію за належне, але не отримане протягом проходження військової служби речове майно відповідно до довідок №161/25 та 162/25.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року позовну заяву в частині вимог за період з 19 липня 2022 року - 24 червня 2025 року повернуто позивачу.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2025 року про повернення в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року - 24 червня 2025 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року, позов задоволено повністю.
Справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного позовного провадження.
16 вересня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга військової частини НОМЕР_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року у справі №460/18904/25. Заявник, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, у якому в позовних вимогах до військової частини НОМЕР_1 відмовити.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Спір у зазначеній справі виник щодо проведення індексації грошового забезпечення позивача.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Військова частина НОМЕР_1 , оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не зазначає.
Тобто, заявником у касаційній скарзі не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Крім того, заявником не наведено підстав касаційного оскарження судових рішень, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2026 року у справі №460/18904/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ), НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_5 ), НОМЕР_6 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
А.В. Жук
С.А. Уханенко