УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №140/2589/26
адміністративне провадження № К/990/42640/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року у справі №140/2589/26 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області, Камінь-Каширського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправними бездіяльності та відмови, зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області, Камінь-Каширського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Управління Державної міграційної служби України у Волинській області, що призвела до порушення права у веденні обліку ОСОБА_2 без застосування засобів ЄДДР та № УНЗР, у зв`язку із досягненням нею 14-річного річного віку, відповідно до дії норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (ред. 2025 року);
- визнати протиправною відмову Камінь-Каширського відділу Управління ДМС України у Волинській області, яка виявилась у бездіяльності міграційного органу у видачі ОСОБА_2 , у зв`язку із досягненням нею 14-річного віку, паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року відповідно до діючих норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (ред. 2025 року);
- зобов`язати Камінь-Каширський відділ Управління ДМС України у Волинській області оформити та видати ОСОБА_2 , у зв`язку із досягненням нею 14-річного віку, паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки зразка 1994 року відповідно до діючих норм Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ (ред. 2025 року).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 17 березня 2026 року відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Камінь-Каширського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області щодо неоформлення ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення № 2503-ХІІ.
Зобов`язано Камінь-Каширський відділ Управління Державної міграційної служби України у Волинській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки, відповідно до Положення № 2503-ХІІ.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1331,20 грн.
16 вересня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Управління Державної міграційної служби України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року у справі №140/2589/26. Заявник просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України від 30 вересня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом 2 частини п`ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Так, частиною четвертою статті 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний відповідачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі №140/2589/26, розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Управління Державної міграційної служби України у Волинській області, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, не зазначає.
Тобто, заявником у касаційній скарзі не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судового рішення, прийнятого за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Щодо посилання Управління Державної міграційної служби України у Волинській області на підстави касаційного оскарження, визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, Суд зазначає, що передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, встановлених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі розглянутій в порядку спрощеного позовного провадження, є наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
З огляду на зазначене та враховуючи, що скаржник, оскаржуючи судове рішення у цій справі, не обґрунтував наявності випадків для відкриття касаційного провадження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, підстави перевірки інших доводів касаційної скарги відсутні.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Верховний Суду вважає за необхідне зауважити, що питання права особи по досягненню нею 14-річного віку на отримання паспорта України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженим постановою Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26 червня 1992 року, у зв`язку з ненаданням нею згоди на обробку персональних даних, було предметом дослідження Верховного Суду за наслідками якого сформовано висновок у постановах від 18 листопада 2021 року у справі № 420/4049/20, від 21 грудня 2022 року у справі № 420/5353/20 та у подальшому підтримано у постанові від 01 травня 2023 року у справі №420/12574/21 за подібних правовідносин із справою, що розглядається, та висновки якої були застосовані судом апеляційної інстанції.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 травня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2026 року у справі №140/2589/26 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області, Камінь-Каширського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправними бездіяльності та відмови, зобов`язання вчинити дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Судді М.В. Білак
А.В. Жук
С.А. Уханенко