УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа №320/23363/26
адміністративне провадження №К/990/42922/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Білак М.В., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року у справі №320/23363/26
за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Кабінету Міністрів України, Національної поліції України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви до Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Кабінету Міністрів України, Національної поліції України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
1) здійснити забезпечення доказів до подання позовної заяви;
2) розглянути заяву без повідомлення осіб, у яких знаходяться докази, оскільки повідомлення таких осіб може істотно ускладнити отримання доказів або призвести до втрати електронних доказів, відеозаписів, метаданих та службових документів;
3) витребувати у Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Командування Сухопутних військ ЗСУ такі докази, незалежно від їх формальної назви:
- накази, доручення, листи, роз`яснення, алгоритми, інструкції, методичні рекомендації, протоколи нарад та інші документи щодо застосування постанов КМУ №560, №1456, №1455 у частині оповіщення, перевірки документів, взаємодії ТЦК та СП з поліцією, адміністративного доставлення та направлення осіб до ТЦК та СП;
- документи, які визначають порядок дій посадових осіб у випадку відсутності військово-облікового документа, відмови від отримання повістки, наявності відомостей про порушення правил військового обліку або перебування особи в розшуку;
- документи, які визначають правовий статус особи після доставлення до ТЦК та СП, строк її перебування, порядок залишення приміщення ТЦК та СП, допуск адвоката, повідомлення родичів та центру безоплатної правничої допомоги;
- документи, які визначають, чи може доставлена особа бути направлена на ВЛК, оформлена на призов або направлена до військової частини після адміністративного доставлення;
- статистичні дані з 18.05.2024 по дату виконання ухвали суду щодо кількості осіб, доставлених до ТЦК та СП за участю Національної поліції, кількості складених протоколів за статтями 210, 210-1 КУпАП після такого доставлення, кількості осіб, направлених після доставлення на ВЛК, та кількості осіб, направлених після доставлення до військових частин.
4) витребувати у Національної поліції України та головних управлінь Національної поліції в областях і місті Києві:
- журнали, реєстри, рапорти та інші документи щодо доставлення осіб до ТЦК та СП за участю поліції за останні 30 діб до дня постановлення ухвали суду;
- відомості про відеофіксацію таких дій, зокрема записи бодікамер, службових автомобілів і стаціонарних камер, якщо вони стосуються доставлення осіб до ТЦК та СП;
- журнали видачі та повернення портативних відеореєстраторів, журнали копіювання та видачі відеозаписів за відповідний період;
- метадані відеозаписів: дата, час, пристрій, відповідальний працівник, час копіювання, час видалення або перезапису, якщо такий мав місце.
5) витребувати в обласних ТЦК та СП і обласних військових адміністрацій:
- документи щодо створення та роботи груп оповіщення;
- документи щодо взаємодії ТЦК та СП з Національною поліцією;
- документи щодо доставлення осіб до ТЦК та СП;
- журнали або реєстри обліку осіб, доставлених до ТЦК та СП;
- документи щодо подальшого направлення доставлених осіб на ВЛК або до військових частин.
6) зобов`язати зазначених володільців доказів негайно з моменту отримання ухвали суду забезпечити збереження таких доказів та заборонити їх видалення, зміну, перезапис, знищення, перереєстрацію, заміну редакцій або інше втручання у зміст і метадані;
7) встановити строк подання доказів підвищеного ризику втрати - відеозаписів, метаданих, логів, журналів видачі бодікамер, журналів копіювання відео та електронних реєстрів - 24 години з моменту отримання ухвали суду;
8) встановити строк подання інших письмових та електронних доказів - 48 годин з моменту отримання ухвали суду.
9) якщо конкретний орган або підрозділ не володіє витребуваним доказом, зобов`язати його протягом 24 годин повідомити суд, у володінні якого органу, структурного підрозділу або посадової особи може знаходитися такий доказ.
10) у разі якщо суд вважатиме заявлений обсяг доказів надмірним, прошу забезпечити докази у мінімально необхідному обсязі: накази, інструкції, алгоритми та доручення щодо застосування постанов №560, №1456, №1455; документи щодо ІНФОРМАЦІЯ_2 з поліцією; документи щодо адміністративного доставлення до ТЦК та СП; відеозаписи, журнали та метадані за останні 30 діб; статистичні дані щодо доставлення осіб до ТЦК та СП з 18.05.2024.
11) попередити володільців доказів про можливість застосування заходів процесуального примусу, зокрема штрафу та тимчасового вилучення доказів для дослідження судом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.06.2026, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2026, заяву ОСОБА_1 про забезпечення доказів, яка подана до подання позовної заяви - повернуто заявнику без розгляду на підставі частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Не погодившись із наведеними судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, перевіривши яку, Суд зазначає наступне.
Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатом перегляду ухвали суду першої інстанції про повернення без розгляду заяви про забезпечення доказів.
Згідно з частиною другою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові)), 4, 5, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Отже, приписами частини другої статті 328 КАС України передбачено, що ухвала суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові), після її перегляду в апеляційному порядку, та постанова суду апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, можуть бути оскаржені в касаційному порядку.
Разом з тим, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження судового рішення в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Касаційна скарга не містить обґрунтувань, що за фактичних обставин справи, рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ.
Перевіряючи матеріали касаційної скарги, Верховним Судом також не установлено підстав уважати, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у застосуванні норм процесуального права у такій категорії адміністративних справ.
Враховуючи наведене, у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 333, 359 КАС України
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 червня 2026 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2026 року у справі №320/23363/26.
2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
М.В. Білак
С.А. Уханенко
Судді Верховного Суду