УХВАЛА
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 240/19646/25
адміністративне провадження № К/990/43065/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2026 у справі №240/19646/25 за заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви,-
УСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 20.11.2024 № 782/06-30-24-09 про виключення ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з реєстру платників єдиного податку;
- зобов`язати Головне управління ДПС у Житомирській області поновити реєстрацію ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 як платника єдиного податку 3-ї групи 5% з 30.09.2024 та включити ФОП ОСОБА_1 до реєстру платників єдиного податку.
Також фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 20.11.2024 від №782/06-30-24-09 про виключення ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 з реєстру платників єдиного податку до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
В обґрунтування заяви зазначено, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення істотно ускладнює ефективний захист порушених прав та законних інтересів позивача, оскільки призводить до подальшого настання негативних наслідків, зокрема унеможливлює стабільне здійснення господарської діяльності, створює ризик припинення або погіршення договірних відносин із контрагентами, негативно впливає на ділову репутацію позивача та істотно ускладнює відновлення його прав у разі задоволення позову. За таких обставин для поновлення порушених прав позивачу доведеться докласти значних зусиль, понести додаткові матеріальні витрати та вживати інших заходів правового захисту. Стверджує, що наведені обставини свідчать про наявність реальної та безпосередньої загрози заподіяння істотної шкоди правам та законним інтересам позивача до вирішення спору по суті, а також про існування ризику істотного ускладнення ефективного захисту та поновлення його порушених прав у разі задоволення позовних вимог.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 задоволено заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову. Вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 20.11.2024 №782/06-30-24-09 про виключення ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з реєстру платників єдиного податку до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2026 ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 скасовано.
Ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову.
21.09.2026 до суду надійшла касаційна скарга фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2026 у справі №240/19646/25.
За наслідками перевірки поданої касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені належним чином передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Згідно частини другої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
При цьому, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відтак, скаржник повинен навести обґрунтування які норми процесуального права порушені та в чому полягало порушення даних норм
В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень у даній справі, скаржником формально зазначено, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, а саме ст.ст. 150, 151 КАС України. При цьому, в касаційній скарзі не встановлено, в чому саме полягає неправильність застосування вищевказаних норм, що не свідчить про належне викладення скаржником доводів про порушення судами норм процесуального права.
Скаржником вчинено посилання на постанову Верховного Суду від 21.05.2026 у справі №520/25465/25.
Верховний Суд зауважує, що як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, судом апеляційної інстанції враховано правові висновки Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 29.09.2022 у справі № 380/3826/21, від 25.06.2025 у справі № 260/976/25, від 05.08.2025 у справі № 160/31220/24, де суди зазначило, що /… що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати (зокрема, додаткові витрати, додаткові фінансові навантаження, тощо). Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є беззаперечними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі…/.
Скаржником не доведено помилковість врахування судами таких правових позицій Верховного Суду, або необхідності відступу від такої практики Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги зводяться до цитування норм КАС України, посилань на практику Верховного Суду без доведення подібності правовідносин у справах, висловлення незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями, що не є належним викладенням підстав касаційного оскарження.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2026 у справі №240/19646/25 - повернути скаржнику.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя В.П. Юрченко