ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року
м. Київ
справа № 640/18999/20
адміністративне провадження № К/990/616/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Смоковича М.І., Уханенка С.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу №640/18999/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року (головуючий суддя Мазур А.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року (колегія суддів у складі судді-доповідача Собківа Я.М., суддів - Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Київської обласної прокуратури, у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10 квітня 2020 року №262 щодо неуспішного проходження прокурором відділу організації представництва управління підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах прокуратури Київської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;
- зобов`язати уповноважену кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур, створену на підставі наказу Генерального прокурора, призначити прокурору відділу організації представництва управління підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах прокуратури Київської області ОСОБА_1 новий час (дату) повторного проходження (складання) етапу атестації - іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
2. Також позивачка звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора, у якому просила:
- визнати протиправним і скасувати наказ керівника Київської обласної прокуратури від 23 листопада 2020 року №930к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації представництва інтересів держави в судах прокуратури Київської області та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 23 листопада 2020 року;
- поновити ОСОБА_1 в Київській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу організації представництва інтересів держави в судах прокуратури Київської області та в органах прокуратури України з 23 листопада 2020 року;
- стягнути з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23 листопада 2020 року по день винесення судом рішення про поновлення, з урахуванням усіх надбавок та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.
3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 травня 2021 року року об`єднано в одне провадження для спільного розгляду і вирішення адміністративні справи №640/18999/20 та №640/31064/20, присвоївши об`єднаним справам спільний номер №640/18999/20.
4. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначала, що за наслідками проходження другого іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки вона отримала незадовільний результат, у зв`язку з чим рішенням Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10 квітня 2020 року №262 визнана такою, що неуспішно пройшла атестацію, та не допущена до заключного етапу атестації - проходження співбесіди.
5. Уважала, що Кадрова комісія безпідставно не взяла до уваги заяву позивачки про надання можливості повторно здати іспит, подану в день проходження указаного іспиту та вмотивовану тим, що під час здачі тесту у неї виникли проблеми з комп`ютерною мишкою, яка не реагувала на відповідні рухи, що призвело до неможливості надати відповіді на окремі питання та неможливості повернутися до вирішення цих питань в подальшому, і як наслідок негативно вплинуло на результат іспиту.
6. Того ж дня, як стверджувала позивачка, стосовно технічних збоїв в системі тестування, окрім неї, до комісії звернулися ще 81 прокурор, що брали участь у тестуванні, а можливість існування таких проблем при роботі комп`ютерної програми підтверджується представниками ТОВ «Сайметрікс Україна», оскільки аналогічні проблеми мали місце при проведенні іспиту 02 березня 2020 року, що зумовило його перенесення на іншу дату.
7. Окрім того, оскаржуване рішення Кадрової комісії не містило мотивів, з яких остання дійшла висновку про неуспішне проходження позивачкою атестації, та не відображало наслідків розгляду її заяви про надання можливості повторної здачі згаданого іспиту через наявність збоїв у роботі комп`ютерної мишки.
8. Переконувала, що призначення щодо неї двох іспитів в один день суперечило законодавству, чинному на момент подання нею заяви від 09 жовтня 2019 року Генеральному прокурору про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, яке передбачало, що інформація про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту і не передбачало можливості проведення двох іспитів в один день.
9. Уважала, що призначення для позивачки та інших прокурорів регіональних прокуратур та проведення двох іспитів в один день свідчило про дискримінаційне ставлення до неї та інших прокурорів регіональних прокуратур, оскільки щодо прокурорів Генеральної прокуратури України іспити призначалися і проводилися із перервою не менше як п`ять днів. Проходження позивачкою двох іспитів в один день негативно вплинуло на її результати другого іспиту, оскільки перед його проходження не було забезпечено можливості відпочинку.
10. З урахуванням наведеного переконувала, що виданий з урахуванням вищевказаного рішення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур керівником Київської обласної прокуратури наказ від 23 листопада 2020 року №930к про її звільнення також є протиправним.
11. Указувала на протиправність свого звільнення Київською обласною прокуратурою на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», оскільки відсутні події, а саме ліквідація чи реорганізація органу прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду та скорочення кількості прокурорів органів прокуратури, з якими пов`язане застосування цієї правової норми. Зокрема, станом на час видання оскаржуваного наказу про звільнення позивачки не відбулося ліквідації Київської обласної прокуратури, її реорганізації та скорочення кількості її прокурорів. У зазначеному наказі не зазначено конкретної підстави, передбаченої указаної правовою нормою, що унеможливлює визначення позивачкою конкретної підстави її звільнення та ставить її у стан правової невизначеності.
Короткий зміст судових рішень першої та апеляційної інстанцій
12. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року, у задоволенні позову відмовлено.
13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що не вбачає підстав для висновку, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» не підлягає до застосування як неконституційний, тому при вирішенні цього спору не надає оцінку відповідності положень цього Закону нормам Конституції України, незважаючи на те, що частково свої вимоги позивач обґрунтовує доводами про невідповідність Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» нормам Конституції України.
14. Суди констатували, що позивачка набрала 90 балів, ознайомлена із відомістю про результати тестування, що підтверджується її підписом та підписом уповноваженої особи, що фіксувала результати тестування. При цьому розділ «Примітки» не містить жодних її зауважень до проведення цього тестування не зазначено, натомість, результати скріплені підписом останньої та підписом члену робочої групи.
15. Того ж дня, 04 березня 2020 року, ОСОБА_1 звернулася до голови Першої кадрової комісії Чумака В.В. із заявою, у якій зазначила про незадовільну роботу комп`ютерної мишки під час здачі вербального тесту, у зв`язку з чим комп`ютер декілька разів упродовж 3-5 секунд не реагував на рухи мишки, що унеможливило вчасне надання нею відповідей на декілька тестових запитань та негативно вплинуло на результат тесту. Також указала, що у зв`язку з хвилюванням через незадовільну роботу комп`ютерної техніки та загальне хвилювання через здачу двох іспиті в один день їй не вистачило часу об`єктивно надати відповіді на всі питання, тому просила надати їй можливість повторно пройти тестування на загальні здібності. Про результати розгляду заяви просила повідомити її телефоном, вказаним у заяві.
16. Протоколом засідання Першої кадрової комісії 10 квітня 2020 року №8 позивачці відмовлено у задоволенні її заяви від 04 березня 2020 року. Зі змісту цього протоколу суди установили, що до Першої кадрової комісії надійшло 82 заяви прокурорів щодо оскарження результатів тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, яке відбулося 04 березня 2020 року, проте, відповідним актом це підтверджується лише в одному випадку.
17. За результатами розгляду цих заяв комісією прийнято рішення про неуспішне проходження прокурорами атестації за результатами згаданого тестування стосовно 81 особи, оскільки заяви не містили конкретних підстав для проходження повторного тестування. Згідно з даними системи тестування та відомостей про його результати тестування з боку заявників було завершено, під час проведення тестування відповідні акти не складалися. Указані прокурори жодних заяв щодо стану здоров`я з метою перенесення дати іспиту, як це передбачено пунктом 11 розділу І Порядку №221, завчасно до комісії не подавали та фактично використали своє право на проходження відповідного етапу атестації. Таким чином, підстави для повторного проходження указаними прокурорами етапу тестування, передбачені у пункті 7 розділу І Порядку №221, відсутні.
18. На переконання судів, у разі об`єктивної наявності технічних збоїв під час тестування, прокурор повинен був, не завершуючи тестування, передбачаючи, що результат буде негативний звернутися до членів комісії або робочої групи з проханням перенести тестування на інший день, або з огляду на такі збої висловити свою незгоду з отриманими результатами в примітках у відомості про результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, чого нею зроблено не було. Також позивачкою не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що вона зверталася до комісії з відповідними зауваженнями або скаргами на погане самопочуття чи надмірне хвилювання під час проходження нею тестування у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
19. З урахуванням наведеного суди попередніх інстанцій вважали обґрунтованим оскаржуване рішення Першої кадрової комісії від 10 квітня 2020 року №262 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки з огляду на відсутність наданих нею доказів, що підтверджують незадовільну роботу комп`ютерної техніки, зокрема, мишки до комп`ютера, якою вона користувалася в ході проходження вищевказаного тестування. Суди констатували, що будь-які акти щодо незадовільної роботи комп`ютерної техніки, з використанням якої проводилося тестування, відсутні. Свої зауваження щодо процедури та порядку складання вказаного іспиту в примітках до відомості про результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки позивачка не висловила. Указана відомість містить отримані позивачкою результати, з якими вона погодилася, поставивши власний підпис.
20. Окрім наведеного суди зауважили, що за умови дотримання вимог щодо своєчасного повідомлення прокурора (не менш як за п`ять календарних днів до дня складення іспиту) та оприлюднення зразка тестових питань та правил складання іспиту на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) (не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту), Кадрова комісія не позбавлена можливості призначити в один день два іспити: іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
21. Суди з`ясували, що жодних заперечень стосовно того, що позивачка в установлений строк не була повідомлена про складення 04 березня 2020 року іспитів або про те, що зразки тестових питань та правил складання іспиту на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) своєчасно не були оприлюднені, вона у позовних заявах не зазначила.
22. Також суди вважали, що призначення та проведення відповідною кадровою комісією двох іспитів в один день за умови своєчасного повідомлення позивачки про їх проведення та оприлюднення зразка тестових питань та правил складання іспитів на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора), не надали необґрунтованих переваг прокурорам Генеральної прокуратури України порівняно з прокурорами регіональних прокуратур, зокрема й позивачки, тому прояви дискримінації щодо неї відсутні.
23. Щодо наказу про звільнення з посади прокурора та органів прокуратури суди констатували, що звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» є нормативною підставою, а фактологічною - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації позивачем.
24. З урахуванням викладеного суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст касаційної скарги
25. Не погоджуючись із такими судовими рішеннями ОСОБА_1 звернулася до суду касаційної інстанції зі скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
26. Як на підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі указує на пункти 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
27. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03 червня 2021 року у справі №640/9398/20, щодо того, що Порядком№221 не передбачено складання відповідних актів технічних збоїв під час виконання іспиту, не визначено їх форму та не становлено порядку перевірки інформації, яка в них відображена.
28. Обґрунтовуючи посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20 щодо застосування пункту 2 розділу V Порядку №221 в частині висловлення зауважень прокурорів на процедуру атестації саме у відомості про результати тестування у графі «Примітка», а не в окремому документі - заяви чи скарги. Зазначає, що на момент звернення із касаційною скаргою відсутня практика Верховного Суду щодо ототожнення такого документа як відомість про результати тестування, який не передбачений Порядком №221 чи Порядком №233, із документом, який згадується у пункті 2 розділу V Порядку №221 (можливість звернення зі зауваженнями чи скаргами до уповноваженої особи - голови чи секретаря Кадрової комісії.
29. Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування:
- підрунктів 9, 14 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», пункту 3 розділу І Порядку №221 щодо прозорості процедури атестації, що передбачає обов`язок перевірки справності комп`ютерної техніки, надання прокурору матеріалів пройденого ним тестування, можливість оскарження такого тестування;
- пункту 11 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», статті 88 Закону України «Про прокуратуру» щодо проведення атестації прокурорів кадровими комісіями, у той час коли іспит на загальні здібності та навички проводиться ТОВ «Сайметрікс-Україна», з якою відсутні будь-які договірні відносини із кадровими комісіями чи Офісом Генерального прокурора;
- статті 3 Закону України «Про прокуратуру», пункту 1 частини першої статті 9 Закону України «Про прокуратуру», статті 40 Закону України «Про прокуратуру» щодо повноважень Генерального прокурора на представлення прокуратури у відносинах з міжнародними організаціями в частині підписання Рябошапкою Г.Р. Меморандуму про взаєморозуміння від 20 лютого 2019 року, у той час, коли лише зі спливом 6 місяців його призначено Генеральним прокурором;
- статей 22, 58 Конституції України (з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 травня 2001 року №З-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, від 12 липня 2019 року №5-р(І)/2019) щодо дії закону у часі, а саме щодо умов атестації, які поширювалися на ОСОБА_1 з моменту подання заяви, визначеної у пункті 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», оскільки така заява не передбачала згоди на «поворот до гіршого» під час атестації, а навпаки атестація позивача чітко регулювалася пункті 1 розділу II Порядку №221, пунктах 1, 2 розділу III Порядку проходження прокурорами атестації №221 (в редакції від 03 жовтня 2019 року), та на той час не існувало наказу Генерального прокурора від 04 лютого 2020 року №65 і рішення кадрової комісії №1 від 20 лютого 2020 року про проведення двох іспитів для позивачки в один день;
- пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» в частині звільнення позивачки без настання події реорганізації, ліквідації чи скорочення численності прокурорів Київської обласної прокуратури.
30. Переконує, що Кадрова комісія перевіряючи аргументи заяви позивачки від 04 березня 2020 року, не вжила заходів щодо перевірки обставин, викладених у ній, обмежившись лише посиланням на відсутність медичних документів щодо поганого самопочуття та відсутність акту про технічні збої, складання якого не передбачено Порядком №221 та Правилами складання іспиту на загальні здібності та навички.
31. Указує, що посилання у наказі про звільнення з посади на положення пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» без зазначення конкретної підстави для звільнення, за відсутності ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, створює для позивачки негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
Позиція інших учасників справи
32. 27 січня 2023 року та 30 січня 2023 року до касаційного суду від Офісу Генерального прокурора та Київської обласної прокуратури відповідно, надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у яких відповідачі зазначили про її необґрунтованість та просили залишити оскаржувані судові рішення без змін.
Рух адміністративної справи в суді касаційної інстанції
33. 04 січня 2023 року до касаційного суду надійшла скарга ОСОБА_1 .
34. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 січня 2023 року для розгляду справи №640/18999/20 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Жука А.В., суддів - Мартинюк Н.М., Смоковича М.І.
35. Ухвалою Верховного Суду від 10 січня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі №640/18999/20 на підставі пунктів 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
36. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2026 року закінчено підготовчі дії; справу №640/18999/20 призначено до касаційного розгляду у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції за наявними у справі матеріалами.
37. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 липня 2026 року, у зв`язку із обранням судді Мартинюк Н.М. до Великої Палати Верховного Суду, для розгляду справи №640/18999/20 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Жука А.В., суддів - Смоковича М.І., Уханенка С.А.
38. Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви судді Смоковича М.І. про самовідвід.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
39. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 з 2011 року на різних посадах працювала в органах прокуратури. Зокрема, з 16 вересня 2019 року, відповідно до наказу прокуратури Київської області від 16 вересня 2019 року №558к, вона обіймала посаду прокурора відділу організації представництва управління підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах прокуратури Київської області.
40. 09 жовтня 2019 року позивачка в установленому порядку подала Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
41. Відповідно до протоколу засідання Комісії від 20 лютого 2020 року №1 ОСОБА_1 за №109 включено до групи 1 для проходження іспитів 04 березня 2020 року.
42. За наслідками складення першого іспиту 04 березня 2020 року на виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора позивачка отримала 83 бали та була допущена до здачі того ж дня другого іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
43. 21 лютого 2020 року Генеральним прокурором погоджено зразок тестових питань та правила складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки під час атестації прокурорів регіональних прокуратур.
44. Наказом Генерального прокурора від 21 лютого 2020 року №105 установлено прохідний бал для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки під час атестації прокурорів регіональних прокуратур - 93, а також оприлюднено зразки тестових питань та правил складання іспиту.
45. За результатами складання цього іспиту позивачка набрала 90 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту (93 бали).
46. Зі змісту відомості про результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки суди установили, що за перший вербальний блок ОСОБА_1 набрала 87 балів, за другий абстрактно-логічний блок - 92 бала, що в сукупності склало середню кількість - 90 балів.
47. З`ясували, що позивачка ознайомлена із указаною відомістю, що підтверджується її підписом та підписом уповноваженої особи, що фіксувала результати тестування. При цьому розділ «Примітки» не містить жодних її зауважень до проведення цього тестування, натомість, результати скріплені підписом останньої та підписом члену робочої групи.
48. Того ж дня, 04 березня 2020 року, ОСОБА_1 звернулась до голови Першої кадрової комісії Чумака В.В. із заявою, у якій зазначила про незадовільну роботу комп`ютерної мишки під час здачі вербального тесту, у зв`язку з чим комп`ютер декілька разів упродовж 3-5 секунд не реагував на рухи мишки, що унеможливило вчасне надання нею відповідей на декілька тестових запитань та негативно вплинуло на результат тесту. Також указала, що у зв`язку з хвилюванням через незадовільну роботу комп`ютерної техніки та загальне хвилювання через здачу двох іспитів в один день їй не вистачило часу об`єктивно надати відповіді на всі питання, тому просила надати їй можливість повторно пройти тестування на загальні здібності. Про результати розгляду заяви просила повідомити її телефоном, указаним у заяві.
49. Згадана заява отримана членом вищевказаної кадрової комісії Каменєвим М.В. 04 березня 2020 року, що підтверджується його підписом на ній.
50. Рішенням Першої кадрової комісії від 10 квітня 2020 року №262 ОСОБА_1 визнана такою, що неуспішно пройшла атестацію, та не допущена до наступного етапу атестації - проходження співбесіди.
51. Наказом керівника Київської обласної прокуратури від 23 листопада 2020 року №930к ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу організації представництва управління підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах прокуратури Київської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» (у зв`язку з ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, або у разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури) з 23 листопада 2020 року.
52. Вважаючи, що звільнення з посади прокурора відбулося з порушенням чинного законодавства, позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
ІІІ. Позиція Верховного Суду
53. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 КАС України).
54. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
55. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
56. Надаючи оцінку оскаржуваному судовому рішенню у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.
Щодо рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження атестації
57. Згідно з підпунктом 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), прокурори та слідчі органів прокуратури, зазначені в підпунктах 1-4 пункту 7 цього розділу, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» за умови настання однієї з таких підстав, зокрема, рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
58. Так, відповідно до пункту 16 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, установлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
59. При цьому, згідно пункту 17 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів забороняється.
60. Суд зазначає, що рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації є законодавчо визначеною підставою для звільнення прокурора з посади, тобто спричиняє для особи негативні юридичні наслідки у вигляді її звільнення з публічної служби.
61. Відповідно до пунктів 2, 4 розділу І Порядку №221 (тут і далі - у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями.
Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
62. Згідно з пунктом 7 розділу І Порядку №221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
63. Відповідно до пункту 8 розділу І Порядку №221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
64. Згідно із пунктом 11 розділу І Порядку №221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.
У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора.
У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора.
Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документу, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви, прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.
65. Згідно з пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.
66. Відповідно до пунктів 2-5 розділу ІІІ Порядку №221 кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).
Кадрова комісія може прийняти рішення про складання прокурорами іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора та іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки в один день. У цьому випадку, кадрова комісія формує графік складання вказаних іспитів із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестувань, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за п`ять календарних днів до дня складання іспитів. До складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки допускаються прокурори, які за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрали кількість балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, встановлений у пункті 4 розділу ІІ цього Порядку.
Зразок тестових питань та правила складання іспиту оприлюднюється на веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за сім календарних днів до дня складання іспиту.
Тестування проходить автоматизовано з використанням комп`ютерної техніки у присутності членів відповідної кадрової комісії.
Прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту встановлює своїм наказом Генеральний прокурор після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
67. Так, відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про скасування рішення Кадрової комісії суди попередніх інстанцій констатували, що позивачка набрала 90 балів, ознайомлена із відомістю про результати тестування, що підтверджується її підписом та підписом уповноваженої особи, що фіксувала результати тестування. При цьому розділ «Примітки» не містить жодних її зауважень до проведення цього тестування не зазначено, натомість, результати скріплені підписом останньої та підписом члену робочої групи.
68. Того ж дня, 04 березня 2020 року, ОСОБА_1 звернулася до голови Першої кадрової комісії Чумака В.В. із заявою, у якій зазначила про незадовільну роботу комп`ютерної мишки під час здачі вербального тесту, у зв`язку з чим комп`ютер декілька разів упродовж 3-5 секунд не реагував на рухи мишки, що унеможливило вчасне надання нею відповідей на декілька тестових запитань та негативно вплинуло на результат тесту. Також указала, що у зв`язку з хвилюванням через незадовільну роботу комп`ютерної техніки та загальне хвилювання через здачу двох іспиті в один день їй не вистачило часу об`єктивно надати відповіді на всі питання, тому просила надати їй можливість повторно пройти тестування на загальні здібності. Про результати розгляду заяви просила повідомити її телефоном, указаним у заяві.
69. Протоколом засідання Першої кадрової комісії 10 квітня 2020 року №8 позивачці відмовлено у задоволенні її заяви від 04 березня 2020 року. Зі змісту цього протоколу суди установили, що до Першої кадрової комісії надійшло 82 заяви прокурорів щодо оскарження результатів тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, яке відбулося 04 березня 2020 року, проте, відповідним актом це підтверджується лише в одному випадку.
70. За результатами розгляду цих заяв комісією прийнято рішення про неуспішне проходження прокурорами атестації за результатами згаданого тестування стосовно 81 особи, оскільки заяви не містили конкретних підстав для проходження повторного тестування. Згідно з даними системи тестування та відомостей про його результати тестування з боку заявників було завершено, під час проведення тестування відповідні акти не складалися. Указані прокурори жодних заяв щодо стану здоров`я з метою перенесення дати іспиту, як це передбачено пунктом 11 розділу І Порядку №221, завчасно до комісії не подавали та фактично використали своє право на проходження відповідного етапу атестації. Таким чином, підстави для повторного проходження указаними прокурорами етапу тестування, передбачені у пункті 7 розділу І Порядку №221, відсутні.
71. Верховний Суд повторно наголошує на тому, що пунктом 17 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» та пунктом 7 розділу І Порядку №221 заборонено повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів.
72. Водночас пунктом 7 розділу І Порядку №221 конкретизовано випадки призначення нового часу (дати) складання прокурором відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди у разі, коли складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора.
73. Зі змісту указаної правової норми можна дійти висновку про те, що призначення повторного проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів можливе виключно у разі переривання відповідного іспиту або у випадку, якщо він не відбувся. Тобто у цьому випадку буде відсутній кінцевий результат складання іспиту відповідним прокурором, оскільки тестування ним не завершене.
74. Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо необхідності урахування судом апеляційної інстанції під час вирішення спірних правовідносин висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 03 червня 2021 року у справі №640/9398/20 щодо застосування пункту 7 розділу І Порядку №221, колегія суддів ураховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі №233/2021/19 (провадження №14-166цс20, пункт 39), відповідно до якої на предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність варто також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
75. У справі №640/9398/20, на яку посилається позивачка, Верховний Суд дійшов висновку про те, що, виходячи зі змісту пункту 7 розділу І Порядку №221, якщо у процесі проходження прокурорами атестації на етапі складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки мали місце технічні проблеми, то такий іспит є таким, що не відбувся з причин незалежних від членів комісії та особи, яка його складала. За таких обставин, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора, якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора.
76. При цьому, Верховний Суд під час перегляду у касаційному порядку справи №640/9398/20 ураховував, що у них судами попередніх інстанцій установлено, що Кадрова комісія, приймаючи рішення про визнання прокурора таким, що неуспішно пройшов атестацію, та перевіряючи аргументи заяв позивачів у цих справах про перенесення дати іспиту, не вживала жодних заходів щодо перевірки обставин, викладених у них, обмежившись лише посиланням на відсутність існування акту, складання якого не передбачено ані Порядком №221, ані Правилами складання іспиту.
77. Ураховуючи установлені обставини у справі №640/9398/20, Верховний Суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано того, що під час проходження іспиту мали місце технічні проблеми, які вплинули на результат тестування, а відтак, такий іспит щодо позивача не відбувся з причин, які не залежали ані від членів комісії, ані від прокурора, який брав у ньому участь.
78. Колегія суддів зауважує, що висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених у кожній конкретній справі обставин. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.
79. Зокрема, у справах за подібних правовідносин, у яких прокурорами оскаржувалося рішення кадрової комісії щодо неуспішного проходження атестації з підстав технічних збоїв в роботі комп`ютера та програмного забезпечення, Верховний Суд у постановах від 08 листопада 2024 року у справі №400/3538/22, від 13 червня 2024 року у справі №640/25705//19, від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20, від 15 грудня 2021 року у справі №420/4663/20, від 26 січня 2022 року у справі №640/15408/20, від 14 липня 2022 року у справі №580/2021/20 тощо, неодноразово наголошував, що у разі наявності технічних збоїв із комп`ютерною технікою під час проведення тестування єдиною логічною, послідовною і такою, що сприймається, є поведінка, коли прокурор звертається до членів комісії або робочої групи і не завершує тестування, передбачаючи, що результат буде негативний, і просить, з огляду на технічні збоїв, перенести тестування на інший день, чого в цьому випадку, як свідчать обставини справи, не відбулося.
80. Верховний Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17 зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.
81. Отже, з огляду на усталену практику Верховного Суду у цій категорії спорів та ураховуючи правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі №755/10947/17, Касаційний адміністративний суду у складі Верховного Суду у цій справі ураховує правову позицію, яка є останньою у цій категорії спорів.
82. Судами у цій справі установлено, що позивачка з`явилася для складення іспиту, пройшла другий етап атестації набравши меншу кількість балів від прохідного балу для успішного складання іспиту, та результат цього тестування зафіксовано у відповідній відомості. Позивачкою не заперечується той факт, що тестування нею було завершено, а із заявою до Першої кадрової комісії із проханням призначити повторний іспит вона звернулася лише після складення іспиту.
83. Як слушно зауважили суди попередніх інстанцій, у примітках до відомості про результати тестування будь-які зауваження з боку ОСОБА_1 щодо процедури та порядку складання тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки відсутні.
84. У тексті касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає про необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20 щодо застосування пункту 2 розділу V Порядку №221 в частині висловлення зауважень прокурорів на процедуру атестації саме у відомості про результати тестування у графі «Примітка», а не в окремому документі - заяві чи скарзі.
85. Колегія суддів зауважує, що причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
86. З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
87. Так, відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
88. Як уже зазначалося, за правилами пункту 2 розділу V Порядку №221 у разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії.
89. Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20 урахував встановлені судами попередніх інстанцій обставини стосовно того, що тестування позивачем було завершено, під час проведення тестування акти про дострокове завершення тестування з незалежних від члена комісії та прокурора причин не складалися. Позивач під час проведення тестування жодних заяв до комісії не подавав і фактично використав своє право на проходження відповідного етапу атестації та завершив тестування.
90. При цьому Верховний Суд критично оцінив твердження позивача про те, що під час проходження ним тестування виникали проблеми з комп`ютерною технікою та програмним забезпеченням, на що він звертав увагу представників робочої групи, оскільки ці твердження не підтверджені належними доказами та фактично є намаганням позивача спростувати отриманий негативний результат. Суд зауважив, що у разі об`єктивної наявності технічних проблем під час тестування єдиною логічною, послідовною і такою, що сприймається, є поведінка, коли прокурор звертається до членів комісії або робочої групи і не завершує тестування, передбачаючи, що результат буде негативний, і просить з огляду на ситуацію, що склалася, перенести тестування на інший день, чого в цьому разі, як свідчать обставини справи, не було.
91. Надалі, у контексті цих обставин та висновків Суд додав, що про такі обставини позивач міг зазначити також у відомості, у якій розписувався одразу після завершення тестування, засвідчуючи отриманий результат, однак цього не зробив.
92. На думку колегії суддів, висновок Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2021 року у справі №440/2682/20 про те, що одним із варіантів, яким міг скористатися позивач для фіксації власних аргументів стосовно існування обставин, що могли вплинути на процедуру та результат іспиту, - зазначити про це у відповідній відомості, де фіксується результат цього іспиту, жодним чином не обмежує і не порушує прав прокурора, тому підстав для відступлення від цих висновків колегія суддів не вбачає.
93. У світлі аргументів позивачки, Верховний Суд вважає за потрібне акцентувати увагу на тому, що у розглядуваному випадку Суд не робив висновків про те, у якій формі мають фіксуватися зауваження прокурора стосовно існування обставин, що могли вплинути на процедуру та/або результат іспиту, натомість врахував момент їх надання (після завершення іспиту) та оцінив це в сукупності з реальними наслідками таких обставин (повідомлені прокурором обставини не завадили з`явитися для складання іспиту та не призвели до його переривання), а також наданими доказами на підтвердження дійсного існування таких обставин (суд установив, що докази відсутні). Саме виходячи із цих ключових моментів, Суд сформулював свою позицію, водночас висновків про превалювання якоїсь із форм фіксації зауважень прокурора Суд не робив.
94. Такий підхід зумовлений тим, що відповідні обставини мали існувати до іспиту або виникнути під час його складання, натомість заявлено про них було лише після отримання особою результату, який її не влаштував. У випадку, якщо така особа є недобросовісною, вона здатна посилатися на будь-які, навіть вигадані обставини, з метою оскарження такого результату, тому задля уникнення подібних сумнівів Судом було ураховано, серед іншого, незазначення у примітках до відомості зауважень, на які позивач указав пізніше.
95. Також, колегія суддів ураховує висновок Верховного Суду, який міститься у постановах від 23 червня 2022 року у справі №500/1293/20 та від 28 липня 2022 року у справі №620/4551/20, про те, що відомість є документом, у якому фіксується результат складання іспиту, вона посвідчується підписами прокурора та члена робочої групи, є достатнім та належним доказом отриманого прокурором результату тестування.
96. Повертаючись до обставин цієї справи Суд констатує, що ОСОБА_1 розпочала та завершила тестування, тим самим оцінивши роботу комп`ютерної техніки як таку, що давала їй можливість скласти іспит, і фактично використала своє право на проходження відповідного етапу атестації.
97. За наведених обставин, твердження позивачки про те, що під час проходження нею тестування виникали проблеми з комп`ютерною технікою та програмним забезпеченням є безпідставними, оскільки не підтверджені належними доказами. Указане, фактично, свідчить про намагання позивачки спростувати отриманий негативний результат.
98. Верховний Суд повторно наголошує на тому, що у разі неможливості повноцінного проходження тестування, логічною, послідовною і такою, що сприймається, є поведінка, коли прокурор звертається до членів комісії або робочої групи і не завершує тестування, передбачаючи, що результат буде негативний, і просить, з огляду на ситуацію, що склалася, перенести тестування на інший день, чого у цьому разі, як свідчать обставини справи, не було.
99. Отже, у цій справі не було виключних обставин для повторного проходження одного з етапів атестації, визначених пунктом 7 розділу І Порядку №221 (переривання тестування/непроведення його з технічних або інших причин), оскільки позивачкою проходження тестування завершено, а відтак указане дає підстави вважати іспит, складений нею, таким, що відбувся.
100. У касаційній скарзі позивачка послалася на те, що після подання нею заяви від 09 жовтня 2019 року про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію, було внесено зміни до умов проведення атестації на підставі наказу Генерального прокурора від 04 лютого 2020 року №65 та рішення кадрової комісії №1 від 20 лютого 2020 року, згоду на які позивачка не надавала. Ці зміни стосувалися закріплення за кадровою комісією повноваження приймати рішення про проведення першого та другого етапу атестації в один день.
101. Із цього приводу Верховний Суд зауважує, що у разі виникнення у прокурора зауважень чи скарг на процедуру проведення атестації він може звернутися до голови або секретаря комісії (пункт 2 розділу Порядку №221).
102. Разом із цим, як видно з матеріалів справи, до отримання негативного результату за наслідками тестування та до їх судового оскарження, позивачка не висловлювала незгоди з такими змінами, не подавала на них зауважень до комісії перед початком тестування відповідно до пункту 2 розділу Порядку №221, не оскаржувала їх в адміністративному порядку до Офісу Генерального прокурора чи в судовому порядку, не наводила жодних мотивів з приводу того, що це ставить її в нерівні умови з іншими учасниками або є проявом дискримінації, не відмовилася від проходження атестації, натомість з`явилася для складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки та завершила його, отримавши свій результат.
103. Наведене свідчить про те, що факт ненадання позивачкою згоди на указані зміни на час проходження атестації не був для неї вагомими настільки, як вона намагається продемонстурвати у касаційній скарзі та не міг мати визначального значення у процедурі атестації. Отже, судова колегія сприймає ці доводи як намагання оскаржити результат іспиту із суто формальних міркувань та відхиляє їх.
104. Верховний Суд додатково звертає увагу на те, що на цьому етапі (іспит у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки) рішення про успішне чи неуспішне проходження атестації залежить тільки від кількості набраних балів.
105. Інше мотивування та обґрунтування рішення кадрової комісії, ніж зазначення кількості набраних прокурором балів Порядком №221 не передбачено. У пункті 6 розділу ІІІ цього Порядку чітко визначено, що відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації у разі набрання ним за результатами складення іспиту меншої кількості балів, ніж прохідний бал.
106. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для скасування рішення Першої кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації, оскільки таке є обґрунтованим, мотивованим, містить посилання на нормативно-правові акти, обґрунтування щодо набрання позивачкою за результатами складання тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, лише 90 балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, а тому таке рішення скасуванню не підлягає.
107. Оскільки вимога про зобов`язання Кадрової комісії вчинити певні дії, а саме, призначити позивачці нову дату складання іспиту, є похідною від вимоги про скасування рішення Кадрової комісії про неуспішне проходження позивачкою атестації, то така вимога задоволенню не підлягає.
Щодо наказу про звільнення з посади прокурора
108. Надаючи оцінку оскаржуваному наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора та органів прокуратури суди попередніх інстанцій виходили з того, що такий прийнятий у зв`язку із неуспішним проходженням позивачкою атестації. Оскільки позовні вимоги про поновлення позивачки на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог щодо визнання протиправними та скасування рішення кадрової комісії та наказу про звільнення, які не підлягають задоволенню, відповідно ці вимоги також не можуть бути задоволені.
109. Звертаючись до суду касаційної інстанції позивачка наголосила на тому, що відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, у якому прокурор обіймав посаду, разом з посиланням у наказі про звільнення на пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивачки негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
110. Верховний Суд зауважує, що після відкриття касаційного провадження у цій справі Конституційний Суд України ухвалив Рішення від 18 грудня 2024 року №11-р(ІІ)/2024 у справі №3-157/2023(290/23) за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 9 частини першої статті 51, підпункту 1 пункту 5-1 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про прокуратуру» (щодо конституційних гарантій незалежності прокурора), яким, зокрема, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами.
111. У резолютивній частині цього Рішення зазначено, що пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами, визнаний неконституційним, утрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
112. Конституційний Суд України у Рішенні від 18 грудня 2024 року №11-р(ІІ)/2024, оцінюючи конституційність пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», виходив із того, що приписи Конституції України та Закону України «Про прокуратуру» надають Генеральному прокурору як особі, що очолює прокуратуру, дискреційні повноваження, зокрема щодо організації діяльності органів прокуратури України. Водночас згідно з вимогами принципу правовладдя для захисту учасників суспільних відносин від свавільних рішень та дій органів публічної влади приписами права має бути чітко та зрозуміло визначено обсяг будь-якого з дискреційних повноважень, наданого цим органам.
113. Конституційний Суд України зазначив, що за пунктом 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» підставою для звільнення прокурора з посади, яку він обіймає в органі прокуратури, є не індивідуальний акт права - відповідне персоналізоване кадрове рішення Генерального прокурора стосовно прокурора Офісу Генерального прокурора (пункт 1 частини другої статті 51 Закону України «Про прокуратуру») або керівника обласної прокуратури щодо прокурора обласної чи окружної прокуратури (пункт 2 частини другої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»), а організаційне рішення Генерального прокурора щодо ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, у якому прокурор обіймає посаду, або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури. Отже, реалізація Генеральним прокурором повноваження з ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури має не лише такий юридичний наслідок, як ліквідація чи реорганізація органу прокуратури або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури, а також прихований юридичний наслідок - звільнення прокурора з посади, яку він обіймає у відповідному органі прокуратури.
114. Аналізуючи пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», Конституційний Суд України урахував також і те, що внаслідок його застосування уможливлена ситуація, за якої прокурор «виключається зі штатного розпису» органу прокуратури, однак зберігає статус прокурора без можливості реалізації відповідних функцій, що створює юридичну невизначеність у правовідносинах та їх юридичних наслідках, зокрема в аспекті його функціональних обов`язків та професійного майбутнього. Значущим у цьому аспекті конституційного контролю є й те, що звільнення прокурора з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» уможливлює вплив чи тиск на незалежність прокурора у зв`язку з тим, що прокурора може бути звільнено з посади не лише внаслідок його рішень, дій або бездіяльності, а також і через ухвалення рішення щодо ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості посад прокурорів органу прокуратури. Отже, пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» надає Генеральному прокурору дискреційні повноваження без чіткого визначення їх обсягу.
115. З огляду на викладене Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» суперечить частині першій статті 8, пункту 14 частини першої статті 92, частині другій статті 131-1 Конституції України.
116. Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
117. Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Верховної Ради України «Про чинність Закону України «Про Рахункову палату», офіційного тлумачення положень частини другої статті 150 Конституції України, а також частини другої статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно порядку виконання рішень Конституційного Суду України (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) від 14 грудня 2000 року (справа № 1-31/2000) визначено, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію.
118. Абзацом 1 частини четвертої статті 7 КАС України визначено, що якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
119. У постанові від 10 грудня 2024 року у справі № 240/19209/21 Верховий Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду відступив від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 21 березня 2023 року у справі №240/7411/21 про неможливість застосування частини четвертої статті 7 КАС України до правових актів, які визнані неконституційними за рішенням Конституційного Суду України.
120. Зокрема, в указаній постанові Судова палата дійшла таких висновків:
1) на будь-якій стадії судового процесу у випадку, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, він не застосовує такий закон чи інший правовий акт, зокрема й до правовідносин, які виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, яким положення закону визнані неконституційними, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії, оскільки принцип прямого (безпосереднього) застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає повноваження судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають таким, що суперечить Конституції України;
2) суди застосовують процесуальний механізм, передбачений частиною четвертою статті 7 КАС України, зокрема й у випадку, коли Конституційним Судом України сформульовано юридичну позицію щодо положення закону, яке підлягало застосуванню на час виникнення відповідних правовідносин.
121. Окрім того, у постановах Верховного Суду від 14 липня 2026 року у справах №640/12351/20 та №640/18933/20, від 03 липня 2026 року у справі №320/830/21, від 30 червня 2026 року у справі №380/6090/21, від 26 червня 2026 року у справі №640/22579/19 до правовідносин, які стосувалися звільнення прокурорів з посад у зв`язку із непроходженням процедури атестації, застосовано підхід, викладений у постанові Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року у справі №240/19209/21 та ураховано, у тому числі, Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2024 року №11-р(ІІ)/2024 у справі №3-157/2023(290/23) при вирішенні спору.
122. У справі, що переглядається, звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 , зокрема, указувала на відсутність правових підстав для звільнення із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», оскільки прокуратура Київської області не ліквідована, не перебувала в процесі припинення чи реорганізації, а скорочення посади, яку обіймала позивачка, не відбулося.
123. Суди попередніх інстанцій з цього приводу зазначили, що у даному випадку юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивачки на підставі зазначеної норми, є не закінчення процесу ліквідації чи реорганізації або завершення процедури скорочення чисельності прокурорів, а виключно наявність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
124. За таких обставин суди попередніх інстанцій при вирішенні справи у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Київської обласної прокуратури від 23 листопада 2020 року №930к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації представництва управління підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах прокуратури Київської області та органів прокуратури в цілому не надали належної правової оцінки змісту позовних вимог, характеру спірних правовідносин, підставам та формулюванню причин звільнення позивачки.
125. Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості установлювати або вважати доведеними обставини, що не були установлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 341 КАС України.
126. Щодо відмови у задоволенні позовних вимог про поновлення позивачки на посаді, рівнозначній посаді, яку вона займала станом на 23 листопада 2020 року, та стягнення з Київської обласної прокуратури середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Верховний Суд зазначає, що наразі не надається правова оцінка правомірності відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині, з огляду на те, що такі вимоги є похідними від вимоги щодо визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивачки, для правильного вирішення якої необхідно установити вищевказані обставини.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
127. Відповідно до частини третьої статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
128. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
129. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).
130. Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, а також необхідності урахування висновків щодо застосування норм права, викладених у зазначених постановах Верховного Суду, дають підстави для висновку, що оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення позивачки з посади, поновлення її на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним Верховний Суд уважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, судові рішення у цій частині вимог - скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. У іншій частині судові рішення слід залишити без змін.
131. Водночас, Суд зауважує, що згідно статей 1-2 Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва та утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
132. Згідно абзацу 3 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
133. Відтак, ураховуючи приписи Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду», справа №640/18999/20 підлягає направленню на новий розгляд [в частині] до Київського окружного адміністративного суду.
Висновки щодо розподілу судових витрат
134. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі №640/18999/20 скасувати в частині відмови у задоволенні вимог про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
3. Справу №640/18999/20 у цій частині вимог направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції - Київського окружного адміністративного суду.
4. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 листопада 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2022 року у справі №640/18999/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
М.І. Смокович
С.А. Уханенко
Судді Верховного Суду