Справа № 344/15294/25
Провадження № 22-ц/4808/1930/26
Головуючий у 1 інстанції КУЗЬМЕНКО С. В.
Суддя-доповідач Девляшевський
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого (суддя-доповідач) Девляшевського В.А.,
суддів: Баркова В.М., Максюти І.О.,
секретаря Гудяк Х.М.,
з участю представників сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Тисменицького районного суду, постановлену головуючим суддею Кузьменко С.В. 17 липня 2026 року, у справі за скаргою представника ОСОБА_1 на постанови державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Стрепетової Олександри Сергіївни ухвалені в межах виконавчого провадження про примусове виконання рішення суду у справі про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 ,
встановив:
У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся в суд з скаргою на дії державного виконавця.
В обгрунтування скарги зазначив, що рішенням Тисменицького районного суду від 22 жовтня 2025 року із ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі половини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину, починаючи з 29 серпня 2025 року до досягнення дітьми повноліття.
24 грудня 2025 року державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного судового рішення.
6 травня 2026 року виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника, встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України та у праві керування транспортними засобами, а 21 травня 2026 року - постанову про розшук майна боржника.
Заявник вважає зазначені постанови передчасними та такими, що винесені без належного врахування обставин, які вплинули на виникнення заборгованості зі сплати аліментів.
ОСОБА_1 зазначає, що з 28 лютого 2022 року до 19 листопада 2025 року проходив військову службу у Збройних Силах України, після чого був звільнений у зв`язку з погіршенням стану здоров`я. Після звільнення він припинив отримувати грошове забезпечення, а пенсія, яка підлягала призначенню з 19 листопада 2025 року, фактично почала виплачуватися лише з 13 травня 2026 року, з урахуванням виплат за період з 20 листопада 2025 року. Розмір пенсії становить 14 309,98 грн.
При цьому у червні 2026 року заявником сплачено аліменти у розмірі 6 585,97 грн.
На думку заявника, виникнення заборгованості було зумовлено не умисним ухиленням від виконання судового рішення, а об`єктивною відсутністю доходу у період після звільнення з військової служби до початку фактичної виплати пенсії. Крім того, вважає, що застосовані до нього заходи обмежують його можливість спілкуватися з дітьми, які наразі перебувають у Федеративній Республіці Німеччина.
З огляду на наведене, просить визнати протиправними та скасувати оскаржувані постанови виконавця.
Ухвалою Тисменицького районного суду від 17 липня 2026 року в задоволенні скарги відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
На його думку, передчасним є висновок суду про те, що сама лише наявність у скаржника заборгованості зі сплати аліментів, яка формально перевищувала суму відповідних платежів за чотири місяці, автоматично свідчить про правомірність оскаржуваних постанов. Дійсно, частина дев`ята статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає обов`язок державного виконавця за наявності заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, винести вмотивовані постанови про встановлення передбачених законом тимчасових обмежень. Проте, на думку представника скаржника, визначальним у цій нормі є не лише сам факт існування заборгованості, а й те, що відповідна постанова має бути вмотивованою, тобто містити належне обґрунтування фактичних обставин, на підставі яких виконавець дійшов висновку про необхідність застосування такого заходу.
Вважає, що посилання лише на арифметичний розмір заборгованості без належного встановлення обставин її виникнення, фактичного матеріального становища боржника, джерел та періодів отримання ним доходу, а також без оцінки причин, з яких у відповідний період аліменти не сплачувалися, не може вважатися достатнім мотивуванням постанови державного виконавця. Вказує, що заборгованість скаржника, на яку послався суд, була предметом перерахунку у зв`язку з призначенням йому пенсії. Після проведення відповідних перерахунків розмір аліментів, який підлягав сплаті, змінився. Це, на його думку, має принципове значення, оскільки свідчить про те, що первісно визначений виконавцем розмір аліментних зобов`язань та, відповідно, розмір заборгованості не був остаточним і потребував коригування.
Також не погоджується з висновком суду про те, що отримання скаржником у 2025 році коштів у загальному розмірі 735 559,91 грн саме по собі свідчить про наявність у нього реальної можливості сплачувати аліменти. Посилається на те, що скаржник був звільнений з військової служби 19 листопада 2025 року, а пенсію йому було призначено лише 13 травня 2026 року. Таким чином, після припинення отримання грошового забезпечення за військовою службою та до моменту призначення пенсії існував тривалий період, протягом якого він фактично був позбавлений доходу.
Вказує, що виникнення заборгованості було зумовлене об`єктивними та незалежними від його волі обставинами, пов`язаними насамперед із проходженням військової служби, істотним погіршенням стану його здоров`я, встановленням інвалідності та подальшим необхідним лікуванням.
Більше того, унаслідок встановленого обмеження у праві виїзду за межі України скаржник фактично позбавлений можливості вільно виїхати до своїх дітей, які наразі перебувають на території Федеративної Республіки Німеччина. Таким чином, застосований захід впливає не лише на його право на свободу пересування, а й безпосередньо перешкоджає реалізації його права на особисте спілкування з дітьми та участь у їхньому житті.
За наведених обставин просив ухвалу скасувати та постановити нове рішення про задоволення скарги.
Відзиву на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не подано.
У засідання апеляційного суду державний виконавець не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Враховуючи це а також скорочені строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, колегія суддів відповідно до статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи в зв`язку з неявкою учасників не вбачає.
Представник скаржника в судовому засіданні в режимі відеоконференції доводи апеляційної скарги підтримав з викладених у ній мотивів. Просив врахувати те, що на даний час частково сплатив коши у погашення заборгованості, визначеної державним виконавцем.
Представник заявниці заперечив проти задоволення апеляційної скарги, пославшись на законність та обгрунтованість судового рішення.
Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Постановляючи ухвалу, суд виходив з того, що до червня 2026 року заявником не здійснювались платежі аліментів та на час винесення оскаржуваних постанов заборгованість зі сплати аліментів перевищувала 4 місяці. За таких обставин, у виконавця були наявні підстави для винесення оскаржуваних постанов. Суд звернув увагу, що навіть після перерахунків розміру аліментів, що підлягає сплаті, здійснених в зв`язку із призначенням заявникові пенсії, у останнього все одно наявна заборгованість в загальному розмірі 185470,36 гривень, яка розрахована за період часу з 29 серпня 2025 року по червень 2026 року. Окрім того, в 2025 році до моменту звільнення з військової служби 19 листопада 2025 року заявником отримано кошти в загальному розмірі 735 559,91 гривень, в зв`язку із чим суд вважав, він мав реальну можливість здійснювати платежі на утримання неповнолітніх дітей.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на примусовому виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження ВП №79874354 з виконання рішення Тисменицького районного суду від 22 жовтня 2025 року про стягнення із ОСОБА_1 на користть ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі половини заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину та не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину, починаючи з 29 серпня 2025 року до досягнення дітьми повноліття.
24 грудня 2025 року виконавцем відкрито виконавче провадження щодо виконання вказаного рішення.
З 28 лютого 2022 року до 19 листопада 2025 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується відповідними наказами командира військової частини від 28 лютого 2022 року та 19 листопада 2025 року.
03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності, у зв`язку з чим його звільнено з військової служби за станом здоров`я.
13 травня 2026 року ОСОБА_1 призначена з 20 листопада 2025 року пенсія в розмірі 14309,98 гривень, що підтверджується листом Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.06.2026.
Станом на 30 червня 2026 року у заявника була наявна заборгованість зі сплати аліментів в розмірі 185470,36 гривень, яка розрахована за період часу з 29 серпня 2025 року по червень 2026 року. В розрахунку зазначений платіж ОСОБА_1 в розмірі 6585,97 гривень, здійснений у червні 2026 року, що підтверджується розрахунком ( а.с. 177 - зворот).
Постановами державного виконавця від 06 травня 2026 року накладено арешт на грошові кошти на рахунках ОСОБА_1 , встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон, встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами. Постановою державного виконавця від 21 травня 2026 року оголошено в розшук автомобіль ОСОБА_1 марки Тойота д.н.з НОМЕР_2 .
Згідно з ч. 1 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімально гарантованого розміру, передбаченого СК України.
За змістом ч.ч. 3-4 цієї статті Закону визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:
-надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;
-подання заяви стягувачем або боржником;
-надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;
-надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;
-закінчення виконавчого провадження.
Пунктом 4 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця та у випадках, передбачених ч. 4 цієї статті Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника. Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
У частині дев`ятій статті 71 Закону встановлено особливий порядок дій, метою яких є створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання, який передбачає, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Водночас, стаття 71 Закону України «Про виконавче провадження» не зобов`язує державного виконавця перевіряти наявність таких прав у боржника, але вказані у цій статті обмеження будуть вважатись такими, що застосовані із дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження», зокрема частини дев`ятої статті 71, у разі, коли таке рішення буде вмотивоване державним виконавцем у відповідних постановах належним чином.
У частині десятій статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначений перелік обмежень у застосуванні тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, зокрема відповідне обмеження не може бути застосовано у таких випадках: 1) воно позбавляє боржника основного законного джерела засобів до існування; 2) використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; 3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях; 4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.
У частині четвертій статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що строк обчислення заборгованості зі сплати аліментів для застосування заходів, передбачених пунктами 1-4 частин дев`ятої, дванадцятої статті 71 цього Закону, обчислюється з наступного робочого дня після винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 644/11587/24 вказано, що тимчасові заходи, передбачені пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 Закону, припиняються у разі погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі на підставі постанов державного виконавця про скасування таких заходів або закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1, 2, 5, 7, 9, 10, 12, 14 частини першої статті 39 Закону.
Доводи скаржника щодо необхідності встановлення додаткових обставин виникнення заборгованості не спростовує її розміру, визначеного державним виконавцем відповідно до наявних у виконавчому провадженні даних. При цьому проведення перерахунку аліментів у зв`язку з призначенням пенсії не свідчить про неправомірність попереднього розрахунку заборгованості, оскільки відповідне коригування здійснюється з урахуванням змінених обставин та не спростовує заборгованість, яка виникла за попередні періоди.
Посилання скаржника на те, що після звільнення з військової служби протягом певного періоду він не отримував доходу, саме по собі не свідчить про відсутність можливості сплачувати аліменти, не звільняє його від обов`язку утримувати неповнолітніх дітей та має оцінюватися з урахуванням його майнового стану і коштів, отриманих у 2025 році.
Згідно з частиною третьою статті 12 та частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Встановивши, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України застосовано державним виконавцем відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з наявністю заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, суд дійшов висновку, що державним виконавцем правомірно застосовано передбачений законом захід впливу на боржника, а підстав для його скасування не встановлено.
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що, крім наявності заборгованості зі сплати аліментів, суд мав встановити умисне ухилення боржника від виконання судового рішення, причини виникнення заборгованості, оскільки тимчасові обмеження застосовується виконавцем лише за фактом утворення заборгованості зі сплати аліментів відповідного розміру і припиняються виключно у разі погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1, 2, 5, 7, 9, 10, 12, 14 частини першої статті 39 Закону, і це повноваження виконавця не є дискреційним.
Виходячи з того, що ухвала постановлена судом з додержанням норм процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне відповідно до статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Тисменицького районного суду від 17 липня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий В.А. Девляшевський
Судді: В.М. Барков
І.О. Максюта
Повний текст постанови виготовлено 05 жовтня 2026 року