Cправа № 127/12430/26
Провадження № 2/127/3542/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Березовської О. А.,
за участі секретаря судового засідання Схабовської І. М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Регана Д. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР «МЕДІЛАБС» про стягнення компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати,
ВСТАНОВИВ:
13.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» з вище зазначеною позовною заявою звернувся ОСОБА_1 . Позивач просить суд стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР «МЕДІЛАБС» (надалі - ТОВ «ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР «МЕДІЛАБС») компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у сумі 9 031,03 грн.
Позовна заява мотивована тим, що у період з 09.09.2021 по 30.04.2025 позивач знаходився у трудових відносинах з ТОВ «ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТТР «МЕДІЛАБС». Щомісячно до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України відповідач здійснював позивачу нарахування та виплату заробітної плати: у період з вересня по грудень 2021 року -15 000, 00 грн щомісячно, у період з січня по лютий 2022 року - 20 000, 00 грн щомісячно.
Під час повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, відповідно до мобілізаційної директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 24.02.2022, позивач був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП України (в редакції, чинній до змін Законом № 2352-IX від 01.07.2022), за працівниками, призваними на військову службу під час мобілізації, зберігаються місце роботи, посада та середній заробіток. Позивач був призваний на військову службу 26.03.2022. Отже, середня заробітна плата мала обчислюватися з виплат за січень та лютий 2022 року. Однак відповідач неправильно визначив розмір нарахованої заробітної плати зазначивши, що виплати за січень 2022 року були - 9 800, 00 грн та за лютий 2022 року також були - 9 800, 00 грн, що не відповідало фактичним надходженням, які були виплачені позивачу. Отже, посадові особи ТОВ «ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР «МЕДІЛАБС» неправильно визначили розмір нарахованої заробітної плати, що призвело до зменшення розміру середнього заробітку.
У зв`язку з цим позивачем було подано позов до суду. Постановою Вінницького апеляційного суду від 24.02.2026 у справі № 127/4825/25 апеляційну скаргу задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.11.2025 скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Зазначеним рішенням стягнуто з ТОВ «ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР «МЕДДІЛАБС» на користь позивача недоплачену заробітну плату у сумі 51 232, 48 грн, компенсацію втрати частини доходів у сумі 13 866,17 грн та моральну шкоду у сумі 5 000,00 грн. На виконання зазначеної постанови відповідач через орган державної виконавчої служби 08.04.2026 здійснив виплату заборгованості.
Раніше присуджена компенсація не охопила весь період затримки до фактичної виплати. Відповідач, виконуючи судове рішення, здійснив виплату лише за попередній період до листопада 2024 року, однак не здійснив виплату компенсації втрати частини доходів за весь період до фактичного виконання рішення суду, яке відбулося 08.04.2026, у зв`язку з чим належні позивачу суми підлягають нарахуванню та виплаті включно до березня 2026 року. За розрахунком позивача, наведеним в позовній заяві, загальна компенсація за період березень 2022-березень 2026 становить 22 897, 20 грн. З урахуванням уже стягнутих 13 866, 17 грн додатково підлягає стягненню 9 031, 03 грн.
Як правову підставу позову позивач зазначає Закон України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, стверджуючи, що право на компенсацію триває до дня фактичного погашення заборгованості, тобто до 08.04.2026.
Також позивач вважає, що звернувся до суду своєчасно, без пропуску строків, встановлених КЗпП України, оскільки остаточний розмір компенсації він зміг визначити лише після фактичної виплати 08.04.2026 належних йому коштів та просить звільнити його від сплати судового збору.
13.04.2026 автоматизованим розподілом судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Березовську О. А.
Ухвалою суду від 22.05.2026 позовну заяву залишено без руху. 25.05.2026 на адресу суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 18.06.2026 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження в цивільній справі, розгляд справи постановлено проводити в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін.
Копія ухвали суду та судова повістка була направлена сторонам. Відповідачем ухвала суду одержана 19.06.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
03.07.2026 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на таке. Позивач уже звертався до суду з позовом до цього самого відповідача щодо нарахування та виплати середнього заробітку за період з 26.03.2022 по 19.07.2022. Постановою Вінницького апеляційного суду від 24.02.2026 у справі №127/4825/25 було частково задоволено позов та стягнуто з відповідача компенсацію втрати частини доходів у розмірі 13 866, 17 грн. Крім цього, позивач звертався до цього ж відповідача з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 186 666,48 грн. Неодноразове звернення до суду в одних правовідносинах представник відповідача розцінює як недотримання позивачем обов`язку добросовісного користування процесуальними правами та необґрунтований поділ взаємопов`язаних вимог.
Сума 51 232,48 грн не була попередньо нарахованою, але невиплаченою заробітною платою, яку відповідач нарахував позивачу, визнавав належною до виплати, але безпідставно утримував. Відповідач вважає, що він нарахував і виплатив середній заробіток за власним розрахунком, а зазначена сума виникла лише внаслідок іншої оцінки апеляційним судом розміру заробітної плати за січень-лютий 2022 року та середньоденного заробітку.
Компенсація є похідною від нарахованого, але невиплаченого доходу. Оскільки, на думку відповідача, 51 232,48 грн не були ним попередньо нараховані як належний до виплати дохід, відсутня необхідна умова для компенсації за Законом № 2050-III. Позивач уже отримав компенсацію 13 866,17 грн у справі № 127/4825/25 щодо тієї самої заборгованості. Відповідач вважає, що повторне звернення з вимогою про компенсацію за той самий дохід, але за довший період, є фактично поділом однієї компенсаційної вимоги на декілька позовів та суперечить принципам правової визначеності й остаточності судового рішення.
Розрахунок 9 031,03 грн відповідач вважає непідтвердженим. На його думку, позивач не навів окремого розрахунку саме за період, який не був охоплений попереднім рішенням- із грудня 2024 року по березень 2026 року, а повторно розрахував компенсацію за весь період і відняв уже стягнуті 13 866,17 грн. Такий розрахунок не дає можливості належним чином перевірити заявлену суму, оскільки не дозволяє встановити, чи не відбулося повторне врахування окремих місяців, використання різної бази у двох розрахунках, округлення з накопичувальною похибкою, врахування у новому розрахунку періоду, вже охопленого попереднім судовим рішенням, віднімання сум, обчислених за різними методиками.
Відповідач також заперечує розмір бази для розрахунку компенсації, оскільки позивач, на його думку, не підтвердив суми доходу після утримання ПДФО, військового збору, помісячний розрахунок бази компенсації після оподаткування, а також документи, які підтверджували б суму доходу, фактично отриману позивачем.
Отже, на думку представника відповідача, позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами наявність підстав для стягнення з відповідача компенсації втрати частини доходів у сумі 9 031,03 грн, а самі позовні вимоги ґрунтуються на односторонньому арифметичному розрахунку позивача та припущеннях, що відповідно до статті 81 ЦПК України не може бути достатньою підставою для їх задоволення.
21.07.2026 від представника відповідача до суду надійшло клопотання, в якому він просив суд долучити до матеріалів справи контррозрахунок, вказавши, що контррозрахунок складений виходячи із сум та показників компенсації, наведених самим позивачем, однак із урахуванням вимог ст. 3 Закону України №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 та п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, щодо обчислення компенсації із суми доходу після утримання податків і обов`язкових платежів. Подання контррозрахунку не є визнанням відповідачем права позивача на додаткову компенсацію або визнанням позовних вимог у будь-якій частині, здійснюється виключно як альтернативний розрахунок на випадок, якщо суд дійде висновку про наявність правових підстав для нарахування такої компенсації.
07.09.2026 від позивача на адресу суду надійшли заперечення на клопотання, в яких він не погодився з визначеним відповідачем розміром компенсації, просив суд не брати його до уваги при оцінці доказів та визначенні розміру належної позивачу компенсації, просив також долучити до матеріалів справи та врахувати при оцінці доказів копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, сформованого Державною податковою службою України 02.09.2026.
Зазначив, що відповідно до відомостей Державного реєстру фізичних осіб-платників податків, сформованих ДПС України 02.09.2026, відповідач у квітні 2026 року відобразив щодо позивача суму 51 232,48 грн за ознакою доходу 101 «заробітна плата», що, на думку позивача, підтверджує як розмір доходу, так і факт його виплати відповідачем. При цьому відповідачем окремо відображено інші виплати, здійснені позивачу у квітні 2026 року за відповідними ознаками доходу: 5 000, 00 грн - за кодом 120 («Дохід у вигляді неустойки (штрафи, пеня)») та 13 866, 17 грн - за кодом 127 («Інші доходи»).
Позивач також вказав на неналежне оформлення поданого відповідачем контррозрахунку, оскільки його підписано особою, зазначеною як головний бухгалтер Тетяна Чорна, однак документів на підтвердження її перебування у відповідних правовідносинах із відповідачем та повноважень на підписання такого документа до суду не подано. У зв`язку з цим позивач просив не надавати контррозрахунку самостійного доказового значення.
Крім того, позивач вважав контррозрахунок неправильним по суті, посилаючись на те, що заборгованість у розмірі 51 232,48 грн виникла за різні періоди з 26.03.2022 по 19.07.2022 та була встановлена постановою Вінницького апеляційного суду від 21.02.2026 у справі № 127/4825/25. На думку позивача, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001, компенсація має обчислюватися щодо відповідних сум доходу за кожний період їх невиплати.
Натомість відповідач, як зазначив позивач, об`єднав заборгованість в одну суму та застосував до неї єдиний приріст індексу споживчих цін за період з грудня 2024 року по березень 2026 року, визначивши компенсацію у розмірі 5 220,07 грн, що, на думку позивача, не дає можливості перевірити правильність розрахунку щодо кожної складової заборгованості.
Позивач просив суд не враховувати поданий відповідачем контррозрахунок та при визначенні розміру компенсації виходити з розрахунку, наведеного у позовній заяві, з урахуванням установленого судовим рішенням розміру заборгованості 51 232,48 грн та дати її фактичної виплати - 08.04.2026.
Судом задоволені клопотання позивача та представника відповідача та долучено до матеріалів справи контррозрахунок відповідача та Відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору на ім`я ОСОБА_1 .
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити з підстав, вказаних в позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, вказаних у відзиві на позовну заяву, підтримав наданий суду контррозрахунок.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив нижче зазначені факти і відповідні їм трудові правовідносини, які регулюються нормами КЗпП України та Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 зв змінами.
З 09.09.2021 позивач знаходився у трудових відносинах з ТОВ «ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР «МЕДІЛАБС», що підтверджується копією трудової книжки (а. с. 13 зворот) та встановлено постановою Вінницького апеляційного суду від 24.02.2026 у справі № 127/4825/25 (а. с. 39-43). Цим судовим рішенням позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР «МЕДІЛАБС» про стягнення недоотриманої заробітної плати задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР «МЕДІЛАБС» на користь ОСОБА_1 недоплачену заробітну плату у період з 26.03.2022 по 19.07.2022 в сумі 51 232, 48 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у сумі 13 866, 17 грн, а також моральну шкоду у сумі 5 000, 00 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ТОВ «ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР «МЕДІЛАБС» на користь держави судовий збір у розмірі 1 752, 53 грн за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Крім того, судом встановлено, що додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 12.03.2026 у справі №127/4825/25 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ТОВ «ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР «МЕДІЛАБС» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 160, 55 грн.
01.04.2026 головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Стромило О. С. відкрито виконавче провадження №80644535 з виконання вище зазначеного рішення суду (а. с. 44).
З інформації по картці власника рахунку ОСОБА_1 за 08.04.2026, наданої АТ КБ «ПРИВАТБАНК», вбачається одержання 08.04.2026 коштів в сумі 160, 55 грн, 5 910, 12 грн, 64 188, 53 грн, стягнутих з відповідача на користь позивача державною виконавчою службою на виконання рішення суду №127/4825/25 (а. с. 33 зворот).
З контррозрахунку, наданого представником відповідача вбачається, що відповідач вказує нарахований дохід до утримань - 51 232,48 грн, ПДФО 18% - 9 221,85 грн, військовий збір 5% - 2 561,62 грн, дохід після утримань - 39 449,01 грн, індекс інфляції, розрахований за період з грудня 2024 по березень 2026 року - 13,23245 %; можлива компенсація - 5 220,07 грн. Розрахунок компенсації проведений на суму 51 232,48 грн (а. с. 60).
З Відомостей з державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору на ім`я ОСОБА_1 за період квітень 2026 року вбачається, що ТОВ «ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР «МЕДІЛАБС» нараховано та виплачено 51 232,48 грн як заробітну плату, нараховано та сплачено з цієї суми: податку - 9 221, 85 грн, військового збору - 2 561, 62 грн (а. с. 69).
Отже, судом встановлено, що постановою Вінницького апеляційного суду від 24.02.2026 у справі № 127/4825/25 з ТОВ «ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР «МЕДІЛАБС» на користь позивача стягнуто недоплачену заробітну плату в сумі 51 232,48 грн, компенсацію втрати частини доходів у сумі 13 866,17 грн та моральну шкоду в сумі 5 000,00 грн.
Вказаним судовим рішенням встановлено право позивача на отримання від відповідача належної йому заробітної плати за період проходження військової служби та факт порушення відповідачем строків її виплати.
Як убачається з матеріалів справи, фактична виплата стягнутої заборгованості із заробітної плати була здійснена державною виконавчою службою 08.04.2026.
Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення компенсації втрати частини доходів, посилаючись на те, що відповідачем не було виплачено компенсацію за весь період затримки виплати заробітної плати до моменту фактичного виконання судового рішення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно зі статтею 2 цього Закону компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. До доходів, зокрема, належить заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до статті 3 Закону України № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Отже, право на компенсацію виникає у зв`язку з порушенням встановленого строку виплати відповідного доходу та пов`язане з фактичним отриманням цього доходу.
Такий висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду, відповідно до яких право на компенсацію втрати частини доходів особа набуває незалежно від того, чи були відповідні суми попередньо нараховані, оскільки дохід може бути визначений також на підставі судового рішення. Верховний Суд також виходить із того, що виплата компенсації проводиться незалежно від порядку і підстав нарахування доходу, у тому числі коли його виплата здійснюється на виконання судового рішення (постанови Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 18.07.2023 у справі № 200/10663/21, від 04.12.2024 у справі № 380/24300/23).
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 25.02.2026 у справі № 755/15005/23, в якій суд виходив із того, що компенсація за порушення строків виплати заробітної плати пов`язана з фактичною тривалістю затримки її виплати та має розраховуватися з урахуванням фактичного періоду такої затримки.
Отже, обставина, що право позивача на отримання заборгованості із заробітної плати було встановлено судовим рішенням, сама по собі не припиняє періоду затримки виплати.
Визначальним є момент фактичного отримання позивачем належного йому доходу.
У цій справі таким моментом є 08.04.2026. Отже, компенсація втрати частини доходів підлягає обчисленню за весь період затримки виплати належної позивачу заробітної плати до місяця, що передує місяцю її фактичної виплати, тобто включно з березнем 2026 року.
При цьому сума компенсації, яка вже була стягнута постановою Вінницького апеляційного суду від 24.02.2026 у справі № 127/4825/25, повторному стягненню не підлягає.
За розрахунком позивача, загальна сума компенсації втрати частини доходів за період затримки виплати заробітної плати з березня 2022 року по березень 2026 року становить 22 897,20 грн.
Враховуючи, що у справі № 127/4825/25 на користь позивача вже стягнуто 13 866,17 грн компенсації, різниця між загальним розміром компенсації та вже стягнутою сумою становить 9 031,03 грн.
Наведений розрахунок судом перевірений та відповідає встановленим обставинам справи, періоду затримки виплати та положенням статті 3 Закону України № 2050-III.
Суд також враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.05.2026 у справі № 280/8933/24 зазначила, що право на компенсацію втрати частини доходів пов`язується, зокрема, з порушенням строків виплати доходу, систематичним характером доходу та фактом його фактичного отримання. Заробітна плата прямо віднесена законом до доходів, щодо яких може здійснюватися така компенсація.
У даному випадку предметом компенсації є саме заробітна плата, яка має систематичний характер, була фактично отримана позивачем із порушенням встановлених строків її виплати, а тому на спірні правовідносини поширюються положення Закону України № 2050-III.
Посилання на те, що відповідна заборгованість була стягнута судовим рішенням, не є підставою для відмови у позові, оскільки компенсація має компенсаторний характер та залежить від тривалості фактичної затримки виплати доходу.
Як встановлено судом апеляційної інстанції у справі, якою вирішувалося питання про стягнення на користь позивача невиплаченої заробітної плати, позивачу не було виплачено заробітну плату за відповідні місяці у конкретно визначених сумах, а саме: за березень 2022 року-2 479,56 грн, за квітень 2022 року-13 016,44 грн, за травень 2022 року-13 386,08 грн, за червень 2022 року-13 636,08 грн та за липень 2022 року-8 464,32 грн.
Вказані обставини встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, та стосуються тих самих сторін, а тому відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України повторному доказуванню у цій справі не підлягають.
Предметом розгляду у цій справі є визначення розміру компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, а не повторне визначення розміру заробітної плати, належної позивачу за відповідні місяці. Відтак при здійсненні розрахунку компенсації суд виходить із сум невиплаченого доходу за відповідні місяці, встановлених судовим рішенням, що набрало законної сили.
Суд не бере до уваги контррозрахунок відповідача, відповідно до якого базою для визначення компенсації визначено загальну суму нарахованого доходу 51 232,48 грн, з якої відповідачем відраховано податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, після чого компенсацію розраховано за період з грудня 2024 року по березень 2026 року.
Такий розрахунок ґрунтується на іншому визначенні бази для нарахування компенсації, ніж та, що випливає з установлених судовим рішенням, яке набрало законної сили, обставин щодо розміру доходу, невиплаченого позивачу за відповідні місяці.
Позивачем в позовній заяві здійснено розрахунок компенсації, виходячи із встановлених судом сум невиплаченого доходу, за кожний відповідний місяць та за період до березня 2026 року. За результатами такого розрахунку загальна сума компенсації втрати частини доходів становить 22 897,20 грн.
При цьому позивачем враховано, що раніше йому вже була виплачена компенсація втрати частини доходів у розмірі 13 866,17 грн. Вказана сума віднята позивачем із загального розміру компенсації, нарахованої за весь період, у зв`язку з чим до стягнення заявлено різницю у розмірі 9 031,03 грн.
Отже, заявлена до стягнення сума 9 031,03 грн не включає вже виплачену позивачу компенсацію у розмірі 13 866,17 грн та не призводить до її повторного стягнення.
З огляду на встановлені апеляційним судом обставини щодо розміру невиплаченого доходу за відповідні місяці, які відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають повторному доказуванню, суд вважає обґрунтованим здійснення розрахунку компенсації саме виходячи з таких сум доходу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд доходить висновку, що загальний розмір компенсації за визначений позивачем період становить 22 897,20 грн, а з урахуванням раніше виплаченої компенсації у розмірі 13 866,17 грн сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 9 031,03 грн.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати підлягають задоволенню у розмірі 9 031,03 грн.
Щодо строку звернення до суду суд зазначає, що фактична виплата заборгованості відбулася 08.04.2026, після чого стало можливим остаточно визначити розмір компенсації за весь період затримки. Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 ч. 1 ст. 233 КЗпП України визнано неконституційною в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат. З огляду на характер заявленої вимоги підстав для застосування тримісячного строку звернення до суду немає.
Отже, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення 9 031,03 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про стягнення заробітної плати та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин, звільняються від сплати судового збору, тому судовий збір підлягає відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 263-265 ЦПК України, статтями 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», постановою Кабінету Міністрів України №159 від 21.02.2001 зі змінами, суд
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР «МЕДІЛАБС» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати- задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР «МЕДІЛАБС» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 9 031 (дев`ять тисяч тридцять одна) гривня 03 копійки.
Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР «МЕДІЛАБС» на користь держави судовий збір в сумі 1 331, 20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення суду складене 05.10.2026.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДІАГНОСТИЧНИЙ ЦЕНТР «МЕДІЛАБС», ЄДРПОУ 38444806, місцезнаходження за адресою: м. Вінниця, вул. Кішки матроса, буд. 10-Г.
Суддя Олена БЕРЕЗОВСЬКА