Справа № 133/3717/25
Провадження № 22-ц/801/2388/2026
Категорія: 60
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дем`янова Ж. М.
Доповідач:Голота Л. О.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року Справа № 133/3717/25 м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Голоти Л. О. (суддя - доповідач),
суддів Копаничук С.Г., Оніщука В.В.,
за участю секретаря судового засідання Канахівської М.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 133/3717/25 за позовом ОСОБА_1 до Козятинської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання в порядку спадкування права на земельну ділянку (пай) та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Козятинської міської ради Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання в порядку спадкування права на земельну ділянку (пай)
за апеляційними скаргами представника ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , та представника Ставшого Віктора Олеговича, який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16.07.2026, ухвалене у складі судді Дем`янової Ж.М. в приміщенні суду в м. Козятин, -
в с т а н о в и в :
1.10.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Козятинської міської ради Вінницької області, ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання в порядку спадкування права на земельну ділянку (пай), в якому, урахуванням заяви про збільшення позовних вимог /а. с. 163-164/, просила : встановити факт набуття ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на земельну частку (пай) у землях колективної власності КСТП «Трудівник» с. Махаринці розміром 3,68 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Сестринівської сільської ради (нині - Козятинської міської ради) Хмільницького району Вінницької області; визнати за ОСОБА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на 3/4 частки земельної частки (пай) в землях колективної власності КСТП «Трудівник» с. Махаринці розміром 3,68 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Сестринської сільської ради (нині Козятинської міської ради) Хмільницького району Вінницької області, яке належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ..
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після смерті бабусі позивача ОСОБА_4 спадщину прийняла мати позивача ОСОБА_5 шляхом подання заяви до Броварської районної державної нотаріальної контори, де була заведена спадкова справа № 623, однак оформити свої спадкові права мати позивача за життя не встигла. За твердженням позивача, ОСОБА_4 понад 30 років працювала в колгоспі ім. Леніна с. Махаринці Козятинського району Вінницької області, який у подальшому було реорганізовано у КСТП «Трудівник», із членів господарства не вибувала, у 1975 році отримала пенсію як член колгоспу, а у 1976 році була нагороджена медаллю «Ветеран праці». У 1981 році вона переїхала до дітей у Київську область, де проживала до дня смерті. Позивачка вказала, що під час проведення розпаювання земель КСТП «Трудівник» у 1996 році ОСОБА_4 вже проживала у Київській області, а ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Розпорядженням Козятинської районної державної адміністрації від 24.12.1996 № 502 було затверджено розрахунок вартості та розміру земельних часток (паїв), при цьому розмір земельної частки (паю) в межах Сестринівської сільської ради становив 3,68 умовних кадастрових гектари.
На думку позивача, її бабуся ОСОБА_4 була включена до списків осіб, які мали право на земельну частку (пай), однак у розпорядженні Козятинської районної державної адміністрації від 11.07.2006 № 344, яким затверджено список померлих громадян, яким не видавалися державні акти на право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів, була допущена технічна помилка: замість « ОСОБА_4 » зазначено « ОСОБА_6 ». Позивач зазначила, що інших осіб із прізвищем ОСОБА_7 у зазначеному списку немає, а тому вважає, що помилково зазначена особа фактично є її бабусею.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина, яку прийняла ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_2 ..
У зв`язку з допущеною помилкою в прізвищі бабусі у списку померлих громадян, яким не видавалися державні акти на право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів позивач не має можливості оформити спадкові права на земельну частку (пай), яка належала її бабусі та увійшла до складу спадщини після смерті матері.
25.03.2026 ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , Козятинської міської ради Вінницької області про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання в порядку спадкування права на земельну ділянку (пай), в якому просив : встановити факт набуття ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , права на земельну частку (пай) у землях колективної власності КСТП «Трудівник» с. Махаринці розміром 3,68 умовних кадастрових гектари без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Сестринівської сільської ради (нині - Козятинської міської ради) Хмільницького району Вінницької області; визнати за ним у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 право на 1/4 частку зазначеного права на земельну частку (пай).
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що після смерті бабусі, спадщину прийняла його мати ОСОБА_5 шляхом подання заяви про прийняття спадщини, однак за життя не оформила своїх спадкових прав, у тому числі щодо права на земельну частку (пай) у землях колективної власності КСТП «Трудівник» с. Махаринці розміром 3,68 умовних кадастрових гектари без визначення меж у натурі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина, яку прийняли діти: позивач, а також ОСОБА_1 , шляхом звернення до Першої Броварської державної нотаріальної контори, де була заведена спадкова справа № 359/2018.
ОСОБА_2 постійно проживав разом із матір`ю ОСОБА_5 на час відкриття спадщини, у зв`язку з чим відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, заяви про відмову від її прийняття не подавав. ОСОБА_2 , як і позивачка за первісним позовом, не має можливості оформити спадкові права на належну йому частку спадкового майна, зокрема на право на земельну частку (пай), яка належала його бабусі ОСОБА_4 , оскільки у розпорядженні Козятинської районної державної адміністрації від 11.07.2006 № 344, яким затверджено список померлих громадян, яким не видавалися державні акти на право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів, була допущена технічна помилка: замість « ОСОБА_4 » зазначено « ОСОБА_6 ».
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 19.05.2026 прийнято заяву представника позивача за первісним позовом про збільшення позовних вимог. Прийнято зустрічний позов /а. с. 167/.
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16.07.2026 у задоволенні первісного позову відмовлено. Судові витрати, понесені позивачем за первісним позовом залишено за ним. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Судові витрати, понесені позивачем за зустрічним позовом залишено за ним.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представником ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу (вх № 10797/26-вх від 17.08.2026), в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення первісних позовних вимог.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції :
(1) не надано оцінки тій обставині, що ОСОБА_1 та її брат ОСОБА_2 являються спадкоємцями за законом першої черги після смерті матері ОСОБА_5 , яка, на думку позивача за первісним позовом, успадкувала земельну частку (пай) розміром 3,68 умовних кадастрових гектари, яка належала бабці позивача ОСОБА_4 , прийнявши після її смерті спадщину, однак не оформила свої спадкові права за життя.
ОСОБА_1 не має можливості оформити свої спадкові права на (інші спадкоємці ОСОБА_8 та ОСОБА_9 відмовились від належної їм частки після смерті ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 ) частки земельної ділянки (паю) через розбіжність у написанні імені її бабки ОСОБА_4 в списку померлих громадян, яким не видаються державні акти на право власності на земельну ділянку взамін сертифікатів на території Сестринівської сільської ради, затвердженому розпорядженням Козятинської РДА від 11.07.2006 № 344, де помилково зазначено ОСОБА_6 замість ОСОБА_4 ;
(2) не надав належної оцінки показам свідків серед яких були особи, які працювали разом з ОСОБА_4 в колгоспі і знають її по сумісній роботі вівчарниця ОСОБА_10 , різноробоча ОСОБА_11 та ветеринарний лікар колгоспу ОСОБА_12 .. Всі троє свідків підтвердили, що ОСОБА_4 знають особисто по сумісній роботі і те, що ОСОБА_4 дійсно була членом КСТП «Трудівник» і на час його розпаювання з членства не виходила;
(3) не взято до уваги, що відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 первісний позов визнано, а іншим відповідачем Козятинською міською радою Вінницької області первісний позов не заперечувався, чим міська рада підтвердила наявність обставин, якими обґрунтовувано первісні позовні вимоги.
(4) ОСОБА_4 на момент розпаювання земель КСТП «Трудівник» була його членом і мала право на земельну частку (пай).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представником ОСОБА_13 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , подано апеляційну скаргу (вх № 10831/26-вх від 17.08.2026), в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення зустрічним позовних вимог.
Основними доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції :
(1) не надано оцінки тій обставині, що ОСОБА_2 та його рідна сестра ОСОБА_1 являються спадкоємцями за законом першої черги після смерті матері ОСОБА_5 , яка, на думку позивача за зустрічним позовом, успадкувала земельну частку (пай) розміром 3,68 умовних кадастрових гектари, яка належала бабці позивача ОСОБА_4 , прийнявши після її смерті спадщину, однак не оформила свої спадкові права за життя.
ОСОБА_2 не має можливості оформити свої спадкові права на частки земельної ділянки (паю) через розбіжність у написанні імені його бабки ОСОБА_4 в списку померлих громадян, яким не видаються державні акти на право власності на земельну ділянку взамін сертифікатів на території Сестринівської сільської ради, затвердженому розпорядженням Козятинської РДА від 11.07.2006 № 344, де помилково зазначено ОСОБА_6 замість ОСОБА_4 ;
(2) не надав належної оцінки свідченням свідків серед яких були особи, які працювали разом з ОСОБА_4 в колгоспі і знають її по сумісній роботі вівчарниця ОСОБА_10 , різноробоча ОСОБА_11 та ветеринарний лікар колгоспу ОСОБА_12 .. Всі троє свідків підтвердили, що ОСОБА_4 знають особисто по сумісній роботі і те, що ОСОБА_4 дійсно була членом КСТП «Трудівник» і на час його розпаювання з членства не виходила;
(3) відповідачем за зустрічним позовом ОСОБА_1 зустрічний позов визнано, а іншим відповідачем Козятинською міською радою Вінницької області зустрічний позов не заперечувався, чим міська рада підтвердила наявність обставин, якими обґрунтовувано зустрічні позовні вимоги.
(4) ОСОБА_4 на момент розпаювання земель КСТП «Трудівник» була його членом і мала право на земельну частку (пай).
24.09.2026 до Вінницького апеляційного суду надійшло клопотання (вх № 12582/26-вх) представника ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про прийняття та дослідження додаткових доказів, в якому представник просить : визнати поважними причинами неподання в суді першої інстанції доказів та приєднати до матеріалів справи (копію державного акту на право колективної власності на землю виданого КСТП «Трудівник» с. Махаринці серії ВН б/н; копію списку громадян - членів КСТП «Трудівник» с. Махаринці Козятинського району, які мають право на земельну частку (пай) з земель колективної власності в межах Сестринської сільської ради, в якому під пунктом 300 значиться прізвище ОСОБА_4 з виправленням ручкою ОСОБА_6 ).
30.09.2026 до суду надійшла заява (вх № 12811/26-вх) представника ОСОБА_13 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , про розгляд справи без участі ОСОБА_2 та його представника, вимоги апеляційної скарги підтримуються в повному обсязі.
У строк встановлений судом відзиви на апеляційні скарги не надходили.
Ознайомившись із клопотанням представника ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про прийняття та дослідження додаткових доказів, колегія суддів дійшла висновку про приєднання зазначених доказів з таких підстав.
У постановах Верховного Суду від 25.11.2020 по справі № 752/1839/19 та від 11.11.2020 по справі № 760/16979/15-ц зазначено, що:
«відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції».
Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні».
Вінницький апеляційний суд зазначає, шо надані представником ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , додаткові докази мають виняткове значення для справи, на них посилаються позивач, як на обставини, що мають суттєве значення для справи, а тому з метою всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, зазначені докази слід приєднати до матеріалів справи.
У судовому засіданні представник ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити.
Інші учасники прави в судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином про дату, час і місце розгляду справи.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, Вінницький апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).
Згідно з статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
У справі встановлено наступні обставини.
Щодо ОСОБА_4 , її членство у колгоспі, відкриття спадщини після її смерті та коло спадкоємців.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 працювала в колгоспі ім. Леніна с. Махаринці Козятинського району Вінницької області. У 1975 році їй була призначена пенсія як члену колгоспу, а у 1976 році вона нагороджена медаллю «Ветеран праці». Вказані обставини підтверджуються матеріалами пенсійної справи, посвідченням про нагородження медаллю «Ветеран праці» та іншими письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи (копія протоколу № 2 від 11.03.1975, довідкою про вступ до колгоспу від 10.04.1967, виданою головою правління колгоспу, копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , копією посвідчення «Ветерана праці» від 30.11.1976, копією трудової книжки № НОМЕР_2 від 11.03.1975, де зазначено рік вступу в колгосп 1944, копією довідки члену колгоспу від 10.04.1975 № 67) /а. с. 20-21, 27 - 35/.
Відповідно до довідки від 25.07.2024 № 185, виданої Сестринівським старостинським округом, згідно запису в погосподарській книзі за 1980-1982 роки № 2 за особовим рахунком 175 ОСОБА_4 дійсно проживала по 1982 рік в с. Сестринівка Хмільницького (Козятинського) району Вінницької області /а.с. 19/.
Згідно з розпорядженнями Козятинської районної державної адміністрації від 24.12.1996 № 502 (додаток 2.13, 2.14) «Про видачу сертифікатів» затверджено розрахунок вартості та розмірів земельних часток (паїв) громадян-співвласників земель колективної власності КСТП «Трудівник», при цьому розмір земельної частки (паю) на території Сестринівської сільської ради визначено у 3,68 умовних кадастрових гектара та в розмірі 2,87 га /а. с. 22-24/.
Відповідно до розпорядження Козятинської районної державної адміністрації від 11.07.2006 № 344 затверджено список померлих громадян, яким не видавалися державні акти на право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів на території Сестринівської сільської ради. У зазначеному списку під № 16 зазначена ОСОБА_6 із площею земельної ділянки 3,5407 га. Інших осіб із прізвищем ОСОБА_7 у зазначеному списку не міститься /а. с. 25-26/.
Відповідно до відповіді ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 3.10.2025 повідомлено, що відповідно до запису у Книзі реєстрації сертифікатів на прав на земельну частку (пай), що видавалися Козятинською районною державною адміністрацією Вінницької області по КСП Сестринівської сільської ради, наявної в місцевому фонді документації відділу на гр. ОСОБА_6 зареєстровано сертифікат ВН №0303819 за № 298 від 4.02.1997, розміром 3.68 в умовних кадастрових гектарах. Сертифікат виданий на підставі розпорядження Козятинської райдержадміністрації від 24.12.1996 за № 502. Відомості щодо видачі сертифікату на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_4 в місцевому фонді документації із землеустрою відділу відсутні /а. с. 45/.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 (в смт. Велика Димерка, Броварський район, Київської області), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 12.01.2004 /а. с. 16/.
На аркушах справи 107 - 116 міститься копія спадкової справи № 623 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 ..
Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла її дочка ОСОБА_5 шляхом подання заяви про прийняття спадщини до Броварської районної державної нотаріальної контори, відповідно до якої, що крім ОСОБА_5 іншим спадкоємцем до майна є син померлої ОСОБА_14 /а. с. 107 зворотна сторона/.
На аркуші справи 113 міститься заява ОСОБА_14 , відповідно до якої він на спадщину після смерті ОСОБА_4 не претендує, не проти видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_5 ..
Факт родинних відносин між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_15 серії НОМЕР_4 та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_5 /а. с. 14-15/.
Щодо ОСОБА_5 та її спадкоємців.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 не оформила своїх спадкових прав після смерті матері ОСОБА_4 , у тому числі щодо права на земельну частку (пай), 2.04.2018 померла (в м. Бровари), що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 /а. с. 13, 18/.
На аркушах справи 69-106 міститься копія спадкової справи № 359/2018 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 ..
Відповідно до довідки від 23.08.2018 Броварської міської ради ОСОБА_5 станом на 2.04.2018 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 (син), ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 (син), ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 /а. с. 73/.
Судом встановлено, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 звернулися ОСОБА_1 (дочка) та ОСОБА_9 (чоловік), ОСОБА_8 (син) /а. с. 69- 106/.
Відповідно до копії витягу від 26.02.2026 № 2026/003077809 з Реєстру територіальної громади ОСОБА_2 з 24.10.1995 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 /а. с. 147/.
ОСОБА_9 (чоловік) та ОСОБА_8 (син) відмовилися від належних їм часток спадкового майна після смерті ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 /а. с. 71-72/.
Родинні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_7 та свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_8 /а. с. 11-12/.
Родинні відносини між ОСОБА_2 (сином) та ОСОБА_5 (матір`ю) підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_9 /а. с. 10/.
11.01.2025 постановою Першої броварської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку після смерті ОСОБА_4 , спадщину після якої прийняла її дочка ОСОБА_5 , але не оформила своїх юридичних прав /а. с. 18/.
Судом першої інстанції допитано свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 /а.с. 184-185/.
На аркуші справи 159 міститься заява представника ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про визнання зустрічних позовних вимог.
Відмовляючи в задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог про визнання в порядку спадкування права на земельну ділянку (пай), суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, тому відсутні правові підстави для їх задоволення.
Суд також дійшов висновку, що вимоги первісного та зустрічного позовів про встановлення факту набуття ОСОБА_4 права на земельну частку (пай) є неналежним способом захисту цивільного права, оскільки задоволення таких вимог фактично означало б встановлення судом виникнення майнового права у померлої особи після припинення її цивільної правоздатності, що суперечить вимогам частини четвертої статті 25 ЦК України та не відповідає критерію ефективності способу захисту, визначеному статтею 16 ЦК України.
Висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні первісних та зустрічних позовних вимог зроблено за повного з`ясування обставин справи, правильного застосування норм матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, і норми застосованого права.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України та частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів у порядку, встановленому законом.
Захист цивільних прав здійснюється способами, визначеними законом, які мають бути належними та ефективними, тобто такими, що відповідають змісту порушеного права, характеру його порушення та забезпечують його реальне поновлення.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).
За змістом статей 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом, а до складу спадщини входять лише ті права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 8.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, у тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються його членами, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у постанові від 22.06.2026 по справі № 530/656/24 зробила, зокрема, такі висновки. Залежно від обставин у процесі паювання можуть бути виокремлені дві категорії осіб, які мають право на земельну частку (пай), але: 1) включені до списку членів КСП, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, проте не отримали сертифіката на право на земельну частку (пай); 2) безпідставно не включені до списку членів КСП, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Касаційний суд зауважив, що:
право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи у членах КСП на час передання державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю. Член КСП, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває право на земельну частку (пай) з дня видання цього акта, і в разі його смерті спадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Вказане право може бути реалізовано, зокрема, у судовому порядку шляхом визнання права на земельну частку (пай);
неотримання сертифіката не спростовує і не припиняє право особи на земельну частку (пай), а лише утруднює реалізацію такого права, фактично залишаючи лише один спосіб, передбачений частиною другою статті 2 Закону № 899-ІV, - звернення до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай);
сертифікат на право на земельну частку (пай) є документом, який засвідчує наявне право;
слід розмежовувати позови про визнання права для захисту прав та інтересів у разі їх порушення, невизнання чи оспорення та позови про визнання права для підтвердження права у разі невидачі документа на земельну частку (пай), який засвідчує наявне право;
право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, у якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), тому до позовів про визнання права на земельну частку (пай) тих осіб, які включені до списку, проте не отримали сертифікат, позовна давність не застосовується. Це зумовлено тим, що позовна давність належить до строків захисту цивільного права. Оскільки основним засобом захисту порушеного права є позов, цей строк називається позовною давністю. Натомість позов про визнання права на земельну частку (пай) для підтвердження права у разі невидачі документа, який засвідчує наявне право на земельну частку (пай), спрямований на підтвердження наявного права, а не для його захисту.
Отже, для вирішення спору суд повинен встановити сукупність юридичних фактів, а саме: перебування ОСОБА_4 у членах КСП «Трудівник» на момент видачі державного акта на право колективної власності на землю та включення її до списку осіб, який був невід`ємним додатком до цього акта.
За приписами частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).
Згідно із положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частинами першою та четвертою статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Отже, після смерті фізичної особи суд не вправі встановлювати виникнення чи набуття нею цивільних прав, оскільки це означало б вирішення питання щодо прав особи, цивільна правоздатність якої припинилася.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги первісного та зустрічного позовів про встановлення факту набуття ОСОБА_4 права на земельну частку (пай) є неналежним способом захисту цивільного права, оскільки задоволення таких вимог фактично означало б встановлення судом виникнення майнового права у померлої особи після припинення її цивільної правоздатності, що суперечить вимогам частини четвертої статті 25 ЦК України та не відповідає критерію ефективності способу захисту, визначеному статтею 16 ЦК України (постанови ВС від 27.05.2020 по справі № 361/7518/16-ц та від 16.09.2020 по справі № 464/1663/18).
Суд першої інстанції дійшов також правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісних та зустрічних позовних вимог в частині визнання в порядку спадкування права на земельну ділянку (пай), оскільки чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство пов`язувало виникнення права на земельну частку (пай) саме з включенням особи до списку, що додавався до державного акта на право колективної власності на землю. Доказів того, що ОСОБА_4 була включена до списку осіб, який додавався до державного акта на право колективної власності на землю КСТП «Трудівник» суду не надано.
Представником Голуб Н.Є., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано до апеляційного суду додаткові докази, а саме копію державного акту на право колективної власності на землю виданого КСТП «Трудівник» с. Махаринці серії ВН б/н 11.04.1996; копію списку громадян - членів КСТП «Трудівник» с. Махаринці Козятинського району, які мають право на земельну частку (пай) з земель колективної власності в межах Сестринської сільської ради, в якому під пунктом 300 значиться прізвище ОСОБА_4 з виправленням ручкою ОСОБА_6 .
Однак, колегія суддів вважає, що зазначені додаткові докази не підтверджуються заявлені позовні вимоги, оскільки позивачами не доведено, що ОСОБА_4 , ОСОБА_4 (зазначена у списку додано до державного акта) та ОСОБА_6 (вписана ручкою у список до державного акта) є однією і тією ж особою та , що у списку громадян - членів КСТП «Трудівник» с. Махаринці Козятинського району, які мають право на земельну частку (пай) з земель колективної власності в межах Сестринської сільської ради (додаток державного акту на право колективної власності на землю виданого КСТП «Трудівник» с. Махаринці серії ВН б/н від 11.04.1996) та у списку померлих громадян, яким не видавалися державні акти на право власності на земельні ділянки взамін сертифікатів на території Сестринівської сільської ради, затвердженого розпорядженням Козятинської районної державної адміністрації від 11.07.2006 № 344, допущено помилку в імені ОСОБА_4 .
Доказів того, що ОСОБА_4 за життя зверталась до відповідних органів з метою виправлення помилок в її імені та отримання документів на земельну частку (пай) суду не надано.
Позивачами не доведено ані факту включення ОСОБА_4 до списку осіб, який додавався до державного акта на право колективної власності на землю КСТП «Трудівник», ані того, що зазначена у розпорядженні Козятинської районної державної адміністрації від 11.07.2006 № 344 ОСОБА_6 є саме ОСОБА_4 .
Крім того, як вбачається з державного акту на право колективної власності на землю, землю передано у колективну власність відповідно до рішення Сестринівської сільської ради народних депутатів 11.04.1996 року.
Посвідчення серії НОМЕР_10 (Ветеран праці) ОСОБА_4 отримала у березні 1996 року, яке їй було видано Управлінням Броварського району /а.с. 20 зворот/
Відповідно до п.4 Постанови КМУ «Про порядок видачі посвідчення і нагрудного знака «Ветеран праці» від 29.07.1994 року № 521, в редакції, що діяла станом на дату видачі ОСОБА_4 посвідчення, передбачалось, що посвідчення видається ветерану праці за місцем проживання органами, що призначають пенсію.
Отже, за наявності у справі двох доказів зміст яких, у частині місця проживання особи, суперечить один одному (у довідці № 185 від 25.07.2024 ОСОБА_4 до 1982 року проживала в с. Сестринівка, а копія посвідчення «ветеран праці», видавалось за місцем проживання особи у м. Бровари), суд приходить висновку про недоведеність позивачами факту перебування ОСОБА_4 у членах КСП на час передання державного акту.
Позивачами не доведено також, що ОСОБА_4 на момент отримання КСТП «Трудівник» с. Махаринці державного акта на право колективної власності на землю була включена до списку осіб, доданого до державного акта та що їй був видний сертифікат на земельну частку (пай).
Належними та допустимими доказами не підтверджено набуття ОСОБА_4 за життя права на земельну частку (пай) у землях колективної власності КСТП «Трудівник» с. Махаринці розміром 3,68 умовних кадастрових гектари, а відтак відсутні правові підстави вважати, що таке право увійшло до складу спадщини після її смерті та перейшло до ОСОБА_5 , а після її смерті до її спадкоємців.
Аргументи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки показам свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_10 , які підтвердили, що ОСОБА_4 знали особисто по сумісній роботі і те, що ОСОБА_4 дійсно була членом КСТП «Трудівник» і на час його розпаювання з членства не виходила, апеляційний суд не вважає достатніми підставами для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доводи апеляційних скарг про те, що ОСОБА_1 визнала зустрічні позовні вимоги, а ОСОБА_2 визнав первісні позовні вимоги, а інший відповідач за первісним та зустрічним позовом Козятинська міська рада Вінницької області не заперечувала проти їх задоволення, чим міська рада підтвердила наявність обставин, якими обґрунтовувано вимоги позивачів, колегія суддів не вважає такими, що спростовують правильні висновки суду першої інстанції з огляду на таке.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина четверта статті 206 ЦПК України).
Отже, визнання позову відповідачем може бути підставою для задоволення позову за сукупності умов: визнання усіма учасниками справи обставин, що мають значення для вирішення спору та не підлягають доказуванню відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України; відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин; якщо таке визнання відповідачем позову не суперечить закону та/або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Визнання ОСОБА_2 первісних позовних вимог /а. с. 190 зворотна сторона/, а представником ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , зустрічних позовних вимог /а. с. 159/ в суді першої інстанції не може бути підставою для задоволення первісних та зустрічних позовних вимог, оскільки суд не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши водночас обставини справи. Визнання ОСОБА_2 первісних позовних вимог, а представником ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , зустрічних позовних вимог суперечить вимогам закону, з огляду на встановлені у справі обставини, а тому відступні підстави для її прийняття.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).
Ураховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що зазначені в апеляційних скаргах аргументи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Оскільки у задоволенні апеляційних скарг відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись частиною четвертою статті 258, частиною першою статті 259, статтями 367, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , та представника ОСОБА_13 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16.07.2026 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 5.10.2026.
Головуючий суддя Л. О. Голота
Судді: С. Г. Копаничук
В. В. Оніщук