ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
23 вересня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 738/1914/25
Головуючий у першій інстанції - Волошина Н. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1295/26
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.
секретар: Зеляк Ю.Г.
сторони:
позивач: Фермерське господарство "САМ"
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській
області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою Фермерського господарства "САМ" на рішення Менського районного суду Чернігівської області у складі судді Волошиної Н.В. від 20 березня 2026 року, місце ухвалення рішення - м. Мена, у справі за позовом Фермерського господарства "САМ" до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки,
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2025 року Фермерське господарство "САМ" (далі - ФГ "САМ") звернулося до суду з даним позовом до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки, в якому позивач просив скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0404, площею 2,0000 га, цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства, що розміщується: Чернігівська область, Менський район, Локнистенська сільська рада, проведену Відділом у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 26.04.2019 року, із закриттям запису у Поземельній книзі з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Позивач також ставив питання про стягнення на користь позивача з відповідачів солідарно судових витрат. В обґрунтування вимог заявленого позову ФГ "САМ" зазначало, що рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.07.2022 року по справі №927/135/22, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 30.05.2023 року, задоволено позов ФГ "САМ" до Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, визнано недійсним та скасовано рішення десятої сесії Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області восьмого скликання від 30.07.2021 року №386/10 VIII "Про припинення права постійного користування земельної ділянки для ведення фермерського господарства за межами с. Локнисте на території Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області". Отже, підтверджено, що ФГ "САМ" є постійним землекористувачем земельної ділянки площею 38,2 га, що розташована на території Локнистенської сільської ради Менського району, про що 15.05.1997 року видано Державний акт на право постійного користування землею серії ЧН №00111, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №111. У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебувала справа №927/959/22 за позовом ФГ "САМ" про оскарження затвердження проекту землеустрою земельної ділянки: сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 31,6808 га, у т.ч. пасовищ 31,6808 га (кадастровий номер [номер приховано]:11:000:0423) для громадських пасовищ, розташованої на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області. Господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги ФГ "САМ" про визнання незаконним та скасування Наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області №25-8511/14-19-сг від 05.11.2019 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0423, площею 31,6808 га, у комунальну власність Локнистенської сільської ради Менського району, код ЄДРПОУ: 04414193, правонаступником якої є Березнянська селищна рада Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04412366, та припинення права власності Локнистенської сільської ради Менського району, код ЄДРПОУ: 04414193, правонаступником якої є Березнянська селищна рада Чернігівської області, код ЄДРПОУ 04412366, на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0423 площею 31,6808 га - є неналежним способом захисту позивача. Оскільки в межах земельної ділянки площею 38,2 га, яка відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЧН №00111 від 15.05.1997 року, виданого Менською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження № 149 від 21.04.1997 року, передана у постійне користуванні позивачу, знаходиться частина земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0423, переданої в комунальну власність Локнистенській сільській раді Менського району Чернігівської області, згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області №25-8511/14-19-сг від 05.11.2019 року (що підтверджується висновком комісійної судової земельно-технічної експертизи від 19.11.2024 року №СЕ-19/125-24/6462-ЗТ), позивач не зможе зареєструвати свою земельну ділянку у Державному земельному кадастрі. Належному способу захисту права позивача відповідає вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки [номер приховано]:11:000:0423 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки. Відповідний спосіб захисту прав передбачений ч.10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", і у випадку наявності підстав для задоволення таких позовних вимог, позивач надалі зможе здійснити державну реєстрацію переданої йому у постійне користування земельної ділянки, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Враховуючи висновки Господарського суду Чернігівської області у справі №927/959/22, позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з вимогою про скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, на підставі ч.10 статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр". Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.06.2025 року у справі №927/243/25 позовні вимоги позивача були задоволені. Рішення набрало законної сили. Відповідно, з Державного земельного кадастру вилучено запис про земельну ділянку площею 31,6808 га з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0423, передану в комунальну власність Локнистенській сільській раді Менського району Чернігівської області, що була сформована та внесена у Державний земельний кадастр за рахунок земельної ділянки площею 38,2 га на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області, яка була надана позивачу для ведення селянського (фермерського) господарства, що посвідчується державним актом на право постійного користування землею серії ЧН №00111, про що в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею зроблено запис за №111, та припинено право власності Березнянської селищної ради. Крім земельної ділянки площею 31,6808 га з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0423, переданої в комунальну власність Локнистенській сільській раді Менського району Чернігівської області, що була сформована та внесена у Державний земельний кадастр за рахунок земельної ділянки площею 38,2 га на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області, яка була надана позивачу для ведення селянського (фермерського) господарства було сформовано ще 18 земельних ділянок, серед яких земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0404, площею 2,0000 га, цільовим призначенням 01.03 для ведення особистого селянського господарства, розташована за адресою: Чернігівська область, Менський район, Локнистенська сільська рада, яка внесена до Державного земельного кадастру Відділом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області у Менському районі 26.04.2019 року, право власності на яку було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 12.06.2019 року, номер запису про право власності 32029702, а 02.10.2019 року - за ОСОБА_2 , номер запису про право власності 33500073.
Станом на час проведення державної реєстрації земельної ділянки [номер приховано]:11:000:0404 в Державному земельному кадастрі було чинне право постійного користування позивача на земельну ділянку, в межах якої формувалася дана земельна ділянка. Нотаріальної згоди позивача на формування оскаржуваної земельної ділянки проект землеустрою не містить, позивача не було позбавлено права користування на спірну земельну ділянку, земельна ділянка не вилучалась у нього у встановленому діючим законодавством порядку. Відповідно, проект землеустрою, відповідно до якого Державним кадастровим реєстратором було зареєстровано земельну ділянку, не відповідав вимогам законодавства, у межах земельної ділянки знаходилася земельна ділянка, що перебуває у користуванні позивача, у Державного кадастрового реєстратора не було підстав здійснювати державну реєстрацію земельної ділянки.
Факт накладання земельної ділянки [номер приховано]:11:000:0404 на земельну ділянку площею 38,2 га, яка була надана позивачу для ведення селянського (фермерського) господарства, що посвідчується Державним актом на право постійного користування землею серії ЧН №00111, підтверджується відомостями з Державного земельного кадастру, Технічного звіту по перенесенню в натуру меж земельної ділянки громадянина ОСОБА_3 для розширення селянського/фермерського господарства із земель запасу Локнистенської сільської ради Менського району, складеного Чернігівською філією Інституту землеустрою Української академії аграрних наук в 1997 році, розпорядженням Менської районної державної адміністрації від 21.04.1997 №149 "Про відведення земельних ділянок для розширення селянських/фермерських господарств із земель районного запасу", Висновком комісійної судової земельно-технічної експертизи від 19.11.2024 року №СЕ-19/125-24/6462-ЗТ, Висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23.06.2020 року №2614-2633/20-24, Технічним звітом щодо виконання топографо-геодезичних робіт та дослідження земельних ділянок, які розташовані в Березнянській селищній раді Чернігівського району Чернігівської області від 20.08.2025 року. Відповідно до відомостей ДЗК та меж ділянки позивача, що встановлювалися та досліджувалися у ході розгляду справ №927/959/22, №927/234/25, земельна ділянка [номер приховано]:11:000:0404 має перетин 1,8161 га площі земельної ділянки (що становить 90,805% площі такої ділянки) з земельною площею 38,2 га, що на праві постійного користування перебуває у ФГ "САМ".
За доводами позивача, заявлений позивачем спосіб захисту - вимога про скасування державної реєстрації земельної ділянки [номер приховано]:11:000:0404 з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, в повній мірі поновить порушені права позивача.
Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 20.03.2026 року у задоволенні позовних вимог Фермерського господарства "САМ" до Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації в Державному земельному кадастрі земельної ділянки - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову Фермерського господарства "САМ", суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений ФГ "САМ" позов про скасування державної реєстрації земельної ділянки не спрямований на ефективне відновлення права позивача, а належним (правомірним) способом захисту права позивача як постійного користувача земельної ділянки, який позбавлений можливості оформити своє право постійного користування на неї, тобто володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки.
В апеляційній скарзі ФГ "САМ" просить скасувати рішення Менського районного суду Чернігівської області від 20.03.2026 року у справі №738/1914/25 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Фермерського господарства "САМ" задовольнити в повному обсязі: скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0404, площею 2,0000 га, цільовим призначенням 01.03 Для ведення особистого селянського господарства, що розміщується: Чернігівська область, Менський район, Локнистенська сільська рада, проведену Відділом у Менському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області 26.04.2019 року, із закриттям запису у Поземельній книзі з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; стягнути на користь апелянта (позивача) з відповідачів солідарно судові витрати. Доводи апеляційної скарги вказують, що рішення суду першої інстанції від 20.03.2026 року є незаконним, прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального права та із порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту - скасування державної реєстрації земельної ділянки, є неналежним, помилково ототожнивши спірні правовідносини з тими, де обов`язковим є віндикаційний позов. Даний висновок суперечить природі порушеного права позивача та сталій практиці вищих судових інстанцій у подібних справах. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції повністю проігнорував принцип правової визначеності. Позивач діяв у чіткій відповідності до висновків Господарського суду Чернігівської області у справі №927/959/22, де було прямо вказано, що саме скасування державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК є належним та ефективним способом захисту для ФГ "САМ". Більше того, цей спосіб вже був успішно реалізований та підтверджений судами у справах №927/243/25 та №927/854/26 щодо ідентичних правовідносин на тому самому земельному масиві. Ситуація, за якої господарські суди визнають цей спосіб ефективним, а цивільний суд у аналогічній справі називає його "неналежним", є неприпустимою та порушує право позивача на справедливий суд. Крім того, висновок суду про необхідність віндикації (витребування) є юридично безпідставним. Відповідно до правової позиції Верховного Суду (справи №904/6886/23, №916/1750/22), скасування реєстрації об`єкта в ДЗК є самостійним та дієвим способом захисту, особливо у випадках "паперового накладання" меж. Оскільки ФГ "САМ" фізично не втрачало володіння землею, віндикація (яка передбачає повернення речі з чужого володіння), є неможливою. Заявлений позов вважається самостійним способом захисту, який за своєю суттю є негаторним (а якщо і не буде ідентифікований судом у конкретній справі таким, не втрачає статусу способу захисту, так як є самостійним способом захисту, що підлягає застосуванню в загальному порядку). Даний спосіб захисту спрямований на ліквідацію незаконно створеного в ДЗК об`єкта-двійника, який блокує позивачу можливість внести відомості про власні межі до Кадастру. За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції проігнорував обов`язковий до виконання висновок Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі №910/2389/23. Навіть якби суд мав сумніви щодо термінологічної точності позовних вимог, він не мав права відмовляти у позові з формальних підстав, оскільки "прагнення позивача" захистити своє право постійного користування є очевидним. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції був зобов`язаний надати належну інтерпретацію вимогам та застосувати відповідні норми права самостійно, а не залишати порушене право без захисту.
Від представника позивача ФГ "САМ" - адвоката Чернілевського В.А. на адресу апеляційного суду надійшло клопотання, в якому він просить:
1. Зупинити провадження у розгляді справи №738/1914/25 до вирішення Верховним Судом питання щодо перегляду судових рішень у подібних правовідносинах та вирішення клопотання про передачу справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду у справах №738/1929/25, №738/1932/25, №738/1927/25.
2. Оголосити перерву у судовому засіданні у справі №738/1914/25, призначеній на 23.09.2026 року, до вирішення Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду клопотань касатора про передачу справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
3. Розгляд даного клопотання та судовому засіданні у справі №738/1914/25 провести без участі апелянта та представника апелянта.
Клопотання обґрунтовано тим, що апелянтом подано касаційні скарги на рішення та постанови судів у аналогічних справах з даної категорії спорів (зокрема, справи №738/1929/25, №738/1932/25, №738/1927/25 тощо), які містять клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, на підставі ч.5 статті 403 ЦПК України. На сьогоднішній день Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду ще не вирішив питання про відкриття касаційних проваджень за вказаними касаційними скаргами та про передачу справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду чи відмову в такій передачі (витяги з касаційних скарг, в частині обґрунтування клопотання про передачу справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду додаються). Апелянт вказує, що правові правовідносини у справі №738/1914/25 є повністю тотожними та подібними за предметом, підставами та суб`єктним складом до справ, у яких касатор звернувся до Верховного Суду з вимогами про формування єдиної правозастосовчої практики. Апелянт зазначає, що оскільки питання щодо передачі вищевказаних справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду перебуває на стадії вирішення касаційним судом, з метою забезпечення принципу правової визначеності, єдності судової практики та уникнення ухвалення суперечливих судових рішень, виникає необхідність зупинення провадження у справі №738/1914/25.
З приводу заявленого ФГ "САМ" клопотання, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до приписів пункту 10 частини 1 статті 252 ЦПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Оскільки питання щодо передачі вказаних апелянтом справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду касаційним судом ще не вирішено, тобто, наразі вони не переглядаються у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду і дата вирішення даного питання Верховним Судом, невідома, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта про зупинення провадження у справі №738/1914/25 до вирішення Верховним Судом питання щодо перегляду судових рішень у подібних правовідносинах та вирішення клопотання про передачу справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду у справах №738/1929/25, №738/1932/25, №738/1927/25, а також для оголошення перерви у даному судовому засіданні до вирішення Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду клопотань касатора про передачу справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що згідно із Свідоцтвом про реєстрацію юридичної особи серії НОМЕР_1 , 26.04.1996 року зареєстроване Селянське (фермерське) господарство САМ, код ЄДРПОУ 22825267, номер запису: 1060120[телефон приховано] (а.с.10, том 1).
Відповідно до розпорядження районної державної адміністрації Ради народних депутатів Менського району Чернігівської області від 21.04.1997 року №149, ОСОБА_3 , як засновнику ФГ ''САМ'', надано на праві постійного користування для розширення селянського/фермерського господарства земельну ділянку площею 38,2 га в межах згідно з планом, розташовану на території Локнистенської сільської ради Менського району, про що 15.05.1997 року виданий Державний акт на право постійного користування землею серії ЧН №00111, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №111. Державний акт включає план зовнішніх меж землекористування (а.с.11; 14,зворот; 21-22, том 1).
На замовлення Чернігівського обласного відділення Українського державного фонду підтримки селянських/фермерських господарств, у 1997 році Чернігівським філіалом Інституту землеустрою Української академії аграрних наук, виготовлений технічний звіт по перенесенню в натурі меж земельної ділянки громадянина ОСОБА_3 для розширення селянського (фермерського) господарства із земель запасу Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області (а.с.12-22, том 1).
Постановою Верховного Суду від 30.05.2023 року у справі №927/135/22 задоволено касаційну скаргу Фермерського господарства "САМ'', скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 року та залишено у силі рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.07.2022 року у справі за позовом ФГ ''САМ'' до Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, яким визнано недійсним та скасовано рішення Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області (десята сесія восьмого скликання) від 30.07.2021 року №386/10-VIII "Про припинення права постійного користування земельної ділянки для фермерського господарства за межами с. Локнисте на території Березнянської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області" (а.с.23-31, том 1). Отже, матеріалами справи підтверджено, що належним користувачем земельної ділянки, загальною площею 38,2 га, що надана громадянину ОСОБА_3 і постійне користування для розширення селянського (фермерського) господарства за державним актом серії ЧН №00111, виданим 15.05.1997 року, є ФГ "САМ" (позивач).
28.12.2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою (датована 27.12.2018 року) до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про надання дозволу на виготовлення документації із землеустрою по відведенню у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області (а.с.154, том 1).
Наказом Головного управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області від 18.01.2019 року №25-433/14-19-сг "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою", надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с.155, том 1).
На підставі наданого дозволу землевпорядною організацією було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства - 2,000 га, який в подальшому був поданий для проведення державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі (а.с.192-206, том 1).
Згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0354, площею 2,0000 га, земельна ділянка сільськогосподарського призначення, вид цільового призначення - 01.03 для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області, зареєстрована в Державному земельному кадастрі 26.04.2019 року (а.с.116-121, том 1).
Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області № 25-3647/14-19-сг від 29.05.2019 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність", затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області; надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер [номер приховано]:11:000:0404) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області (а.с.207, том 1).
Згідно із договором купівлі-продажу земельної ділянки від 02.10.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Менського районного нотаріального округу Ніколаєнком С.В., ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га, що розташована на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області, кадастровий номер [номер приховано]:11:000:0404, цільове призначення земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства (а.с.213-214, том 1).
Згідно із Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 15.08.2025 року, приватним нотаріусом Корюківського районного нотаріального округу Ніколаєнком С.В. 02.10.2019 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2.0000 га, з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0404, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1853640874230. Підстава вчинення реєстраційних дій: договір купівлі-продажу від 02.10.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Менського районного нотаріального округу Ніколаєнком С.В. (а.с.122-123, том 1).
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23.06.2020 року №2614-2633/20-24, досліджені та визначені межі земельної ділянки, що перебуває у користуванні ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії ЧН №00111 від 15.05.1997 року, виданого Менською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження №149 від 21.04.1997 року, за знайденими межовими знаками у вигляді гумових шлангів; земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0404 накладається на земельну ділянку площею 38,2 га, за межами населеного пункту на території Локнистенської сільської ради , що перебуває у користуванні ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ЧН №00111 від 15.05.1997 року, виданого Менською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження №149 від 21.04.1997 року (а.с.67-75, том 1).
У висновку комісійної судової земельно-технічної експертизи від 19.11.2024 року №СЕ-19/125-24/6462-ЗТ, зазначено, що надати відповідь на запитання: "Чи є порушення меж (або накладення) земельної ділянки площею 31,6808 га з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0423, переданої в комунальну власність Локнистенській сільській раді Менського району Чернігівської області згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області №25-8511/14-19-сг від 05.11.2019 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у комунальну власність", на земельну ділянку площею 38,2 га, яка згідно Державного акту на право постійного користування землею серії ЧН №00111 від 15.05.1997 року, виданого Менською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження №149 від 21.04.1997 року передана у постійне користування ОСОБА_3 , який є засновником Фермерського господарства "САМ", відповідно до документації із землеустрою на ці земельні ділянки? Якщо так, то яка площа та координати площини накладання?" - не представляється за можливе, у зв`язку з тим, що у складі документації із землеустрою на земельну ділянку площею 38,2 га відсутній каталог координат всіх поворотних точок меж земельної ділянки.
Водночас, користуючись правом, визначеним статтями: 69 та 98 Господарського процесуального кодексу України, експертами надано відповідь про те, що наявне порушення меж та накладання земельної ділянки площею 31,6808 га з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0423, переданої в комунальну власність Локнистенській сільській раді Менського району Чернігівської області згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області №25-8511/14-19-сг від 05.11.2019 року "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у комунальну власність", на земельну ділянку площею 38,2 га, яка згідно державного акту на право постійного користування землею серії ЧН №00111 від 15.05.1997 року, виданого Менською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження №149 від 21.04.1997 року, передана у постійне користування ОСОБА_3 , який є засновником Фермерського господарства "САМ". Площа накладання становить - 7,5611 га, координати площини накладання наведені у додатку 1 до висновку експерта.
Згідно із висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 16.12.2025 року №981/25-24, земельна ділянка [номер приховано]:11:000:0404 накладається на земельну ділянку площею 38,2 га, яка згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ЧН №00111 від 15.05.1997 року, виданого Менською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження №149 від 21.04.1997 року передана в постійне користування ОСОБА_3 для ведення селянського (фермерського) господарства, межі якої були встановлені в ході проведення комісійної судової земельно-технічної експертизи, за результатами якою складено висновок від 19.11.2024 року №СЕ-19/125-24/6462-ЗТ у справі №927/959/22, про що наведено в додатку 1 до висновку, де межі земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні у ОСОБА_3 позначені чорним кольором, межі земельних ділянок, що накладаються червоним, площі накладання заштриховані блакитним кольором.
Висновком комісійної судової земельно-технічної експертизи від 19.11.2024 року №СЕ-19/125-24/6462-ЗТ, висновком експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 23.06.2020 року №2614-2633/20-24, Технічним звітом щодо виконання топографо-геодезичних робіт та дослідження земельних ділянок, які розташовані в Березнянській селищній раді Чернігівського району Чернігівської області від 20.08.2025 року встановлено, що земельна ділянка [номер приховано]:11:000:0404 має перетин 1,8161 га площі земельної ділянки (що становить 90,805% площі такої ділянки) з земельною площею 38,2 га, що на праві постійного користування перебуває у ФГ "САМ".
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги ФГ "САМ" відносно того, що рішення суду першої інстанції від 20.03.2026 року є незаконним, ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права та із порушенням норм процесуального права, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 20.03.2026 року, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту - скасування державної реєстрації земельної ділянки, є неналежним, помилково ототожнивши спірні правовідносини з тими, де обов`язковим є віндикаційний позов. Даний висновок суперечить природі порушеного права позивача та сталій практиці вищих судових інстанцій у подібних справах. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції повністю проігнорував принцип правової визначеності. Позивач діяв у чіткій відповідності до висновків Господарського суду Чернігівської області у справі №927/959/22, де було прямо вказано, що саме скасування державної реєстрації земельної ділянки в ДЗК є належним та ефективним способом захисту для ФГ "САМ". Більше того, цей спосіб вже був успішно реалізований та підтверджений судами у справах №927/243/25 та №927/854/26 щодо ідентичних правовідносин на тому самому земельному масиві. Ситуація, за якої господарські суди визнають цей спосіб ефективним, а цивільний суд у аналогічній справі називає його "неналежним", є неприпустимою та порушує право позивача на справедливий суд. Крім того, висновок суду про необхідність віндикації (витребування) є юридично безпідставним. Відповідно до правової позиції Верховного Суду (справи №904/6886/23, №916/1750/22), скасування реєстрації об`єкта в ДЗК є самостійним та дієвим способом захисту, особливо у випадках "паперового накладання" меж. Оскільки ФГ "САМ" фізично не втрачало володіння землею, віндикація (яка передбачає повернення речі з чужого володіння), є неможливою. Заявлений позов вважається самостійним способом захисту, який за своєю суттю є негаторним (а якщо і не буде ідентифікований судом у конкретній справі таким, не втрачає статусу способу захисту, так як є самостійним способом захисту, що підлягає застосуванню в загальному порядку). Даний спосіб захисту спрямований на ліквідацію незаконно створеного в ДЗК об`єкта-двійника, який блокує позивачу можливість внести відомості про власні межі до Кадастру. За доводами апеляційної скарги, суд першої інстанції проігнорував обов`язковий до виконання висновок Великої Палати Верховного Суду від 16 липня 2025 року у справі №910/2389/23. Навіть якби суд мав сумніви щодо термінологічної точності позовних вимог, він не мав права відмовляти у позові з формальних підстав, оскільки "прагнення позивача" захистити своє право постійного користування є очевидним. Апелянт зазначає, що суд першої інстанції був зобов`язаний надати належну інтерпретацію вимогам та застосувати відповідні норми права самостійно, а не залишати порушене право без захисту.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 статті 15, ч.1 статті 16 Цивільного кодексу України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (п.57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (п.40), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14 (п.89), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (п.7.23), від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (п.55)).
Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.
У справі, яка переглядається, ФГ "САМ" звернулося з позовом про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0404, із закриттям запису у Поземельній книзі з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень, пославшись на те, що ФГ "САМ" позбавлено можливості здійснити державну реєстрацію права постійного користування масивом земель через наявність у ДЗК відомостей про сформовану в межах цього масиву земельну ділянку, яка на праві власності належить ОСОБА_2 .
У своїх висновках Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що позивач, із дотриманням правил статей: 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.
Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, у тому числі документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право.
Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними або що позивач їх не оскаржив (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (п.99,100), від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (п.86,94,147), від 05 грудня 2018 року у справі №522/2202/15-ц (п.73-76), від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (п.38,39), від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18 (п.34), від 11 лютого 2020 року у справі №922/614/19 (п.50), від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13 (п.10,29), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (п.148-151,153,154,167,168).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 січня 2025 року у справі №446/478/19 також зазначила, що у тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (п.85,86), від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (п.38), від 22 січня 2020 року у справі №910/1809/18 (п.34), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (п.74), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (п.148).
У даній справі позивач стверджує про часткове накладення земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , на масив земель, який знаходиться у його постійному користуванні, що посвідчено відповідним державним актом.
У пункті 145 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі №446/478/19 зазначено, що "… у спорах з подібними обставинами належним способом захисту є віндикаційний позов про витребування частини земельної ділянки, що накладається".
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що "витребування як належний спосіб захисту у цій справі не може бути застосовано щодо всієї земельної ділянки площею 0,1259 га, така вимога може розглядатися тільки щодо тієї частини земельної ділянки, що накладається на смугу відведення залізниці. Для вирішення подібних спорів земельна ділянка (підстави для витребування якої наявні тобто така земельна ділянка накладається на смугу відведення залізниці) має бути ідентифікована, зокрема шляхом визначення координат поворотних точок меж і даних про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі (стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр"). Тому в контексті обставин цієї справи та заявлених позовних вимог належним (правомірним) способом захисту може бути позов речово-правового характеру, зокрема віндикаційний позов про витребування тієї частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування АТ "Укрзалізниця" та накладається на земельну ділянку, що знаходиться у власності особи". Отже, належним способом захисту права особи, яка позбавлена володіння земельною ділянкою, є віндикаційний позов.
Позиція Великої Палати Верховного суду щодо належного способу захисту залишається незмінною і підтверджена також у постанові від 03.09.2025 року у справі №911/906/23.
Враховуючи наведене, у контексті обставин справи, що є предметом апеляційного перегляду, та заявлених позовних вимог, належним (правомірним) способом захисту є позов речово-правового характеру, зокрема, віндикаційний позов про витребування частини земельної ділянки, що належить на праві постійного користування ФГ "САМ" та накладається на земельну ділянку, яка перебуває у власності ОСОБА_2 , про що обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, вирішуючи даний спір по суті.
Аналогічні висновки щодо належного способу захисту порушеного права викладено Верховним Судом у постанові від 04 лютого 2026 року у справі №525/1057/19 за підсумком касаційного перегляду справи із подібними правовідносинами.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що особа може заявити вимогу про скасування державної реєстрації прав без пред`явлення інших вимог лише тоді, коли оскарження рішення про державну реєстрацію стосується реєстрації її власних прав власності, а не зареєстрованих прав іншої особи. Такий позов у цій справі не заявлено.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неправильно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, вказавши, що ФГ "САМ" належить звернутися із віндикаційним позовом про витребування земельної ділянки/її частини.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо належності обраного способу захисту та порушення судом першої інстанції принципу правової визначеності, зважаючи на наступне.
У справі №927/959/22, висновки якої, за твердженням апелянта, мають застосовуватись при вирішенні цього спору, ФГ "САМ" зверталось із позовом до ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, Березнянської селищної ради Чернігівського району про визнання незаконним і скасування наказу, припинення права власності. Позивач вважав незаконним позбавлення його права користування земельною ділянкою площею 38,2 га на території Локнистенської сільської ради Менського району Чернігівської області шляхом формування за її рахунок земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0423 площею 31,6808 га та передачі її у комунальну власність Локнистенській сільській раді Менського району, правонаступником якої є Березнянська селищна рада Чернігівського району. Суди дійшли висновку, що визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0423 площею 31,6808 га у комунальну власність не забезпечить поновлення порушених прав позивача, а отже, є неефективним способом захисту.
У справі №927/243/25 за позовом ФГ "САМ" до ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, Березнянської селищної ради Чернігівського району про скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням усіх речових прав, їх обтяжень щодо цієї земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка площею 31,6808 га, із кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0423, зареєстрована 27.11.2019 року за Березнянською селищною радою, сформована з-поміж іншого за рахунок земельної ділянки, наданої ФГ "САМ" в постійне користування, відтак скасування державної реєстрації цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав Березнянської селищної ради, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки, є ефективним способом захисту прав позивача, що забезпечить відновлення становища, яке існувало до його порушення.
Натомість у справі, яка переглядається, ФГ "САМ" звернулося з позовом до відповідачів про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:11:000:0404 площею 2,0000 га, яка належить відповідачу ОСОБА_2 на праві власності. Тобто, і суб`єктний склад, і предмет позову у справах №927/959/22 та №927/243/25, відмінні від цієї справи.
Позивач помилково ототожнює поняття правового висновку, зробленого судом за підсумком вирішення спору, із встановленими у справі обставинами. Фермерське господарство безпідставно вважає встановленою і такою, що не підлягає доведенню, обставину незаконного формування належної відповідачу земельної ділянки, оскільки саме питання законності отримання землі ОСОБА_1 , за викладених у позові обставин користування ФГ "САМ" масивом земель, є предметом цього спору. Фактично апелянт наполягає на необхідності застосування зроблених судами при ухваленні рішень за підсумком розгляду інших справ висновків, з-поміж іншого, і щодо способу захисту, у цій справі. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про відсутність преюдиційного значення рішень, ухвалених судами господарської юрисдикції, на які посилається апелянт, для цього спору.
Також не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 20.03.2026 року доводи апеляційної скарги про застосування судом першої інстанції норм права без врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі №916/1750/22 та від 21 січня 2025 року у справі №904/6886/23, стосовно того, що скасування реєстрації об`єкта в ДЗК є самостійним та дієвим способом захисту, особливо у випадку "паперового накладення" меж.
У справі №904/6886/23 Верховний Суд, вирішуючи спір про повернення державі земельної ділянки лісогосподарського призначення, виснував, що її вибуття із державної власності супроводжувалося незаконною зміною цільового призначення, що зумовлює необхідність заявлення позовної вимоги, спрямованої на скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки в ДЗК, оскільки це усуває стан юридичної невизначеності щодо дійсного власника та цільового призначення земельних ділянок. Таких обставин у цій справі не встановлено.
У справі №916/1750/22 вирішувався спір щодо правомірності розпорядження ГУ Держгеокадастру у Херсонській області земельною ділянкою, яка частково накладається на землі лісогосподарського призначення, розпорядником яких є Херсонська обласна військова адміністрація, та які перебувають у постійному користуванні ДП "Великокопанівське лісомисливське господарство". Суд дійшов висновку, що таке розпорядження землею відбулось без наявності відповідних повноважень та із порушенням вимог земельного законодавства, а відтак, має місце незаконне формування, вилучення, реєстрація речових прав на спірну земельну ділянку, передача в оренду іноземному підприємству "Драйфхолм Фармінг" спірної земельної ділянки. Верховний Суд встановив, що державну реєстрацію речових прав Новоолександрівської сільської ради та іноземного підприємства "Драйфхолм Фармінг" на спірну земельну ділянку вже скасовано судами у межах цієї справи, що має наслідком припинення відповідних речових прав на неї, відтак, одночасне скасування і державної реєстрації спірної земельної ділянки поновить права законного розпорядника спірної землі. Такі або схожі обставини у цій справі також відсутні.
Отже, правовідносини у справах: №916/1750/22, №904/6886/23, не є релевантними до правовідносин, які виникли між сторонами у цьому спорі.
Апеляційний суд вважає також необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції висновку Великої Палати Верховного суду від 16 липня 2025 року у справі №910/2389/23, щодо обов`язку суду надати належну інтерпретацію вимогам та застосувати відповідні норми права самостійно, а не залишати порушене право без захисту.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до принципу диспозитивності, закріпленого у п.5 ч.3 статті 2 та статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Спосіб захисту визначає позивач при поданні позову (п.4 ч.3 статті 175 ЦПК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.1, ч.2 статті 5 ЦПК України).
Водночас, у цій справі відсутні підстави для висновку про неможливість захисту прав позивача у визначений законом спосіб. Є безпідставними доводи ФГ "САМ" про те, що у разі наявності сумнівів щодо термінологічної точності позовних вимог, суд першої інстанції мав не відмовляти у позові з формальних підстав, а захистити порушене право в інший спосіб, оскільки "прагнення позивача" захистити право постійного користування, є очевидним. Заявлений позивачем спосіб захисту є чітким та зрозумілим і не потребує термінологічного або лексичного уточнення. Фермерське господарство не лише звернулось до суду із конкретними позовними вимогами, а і неодноразово обґрунтовувало необхідність застосування саме такого способу захисту порушеного права. Вирішення судом першої інстанції позовних вимог, які не були предметом судового розгляду, нівелює суть принципу рівності усіх учасників процесу перед законом та судом, оскільки позбавить сторону відповідача можливості ефективно здійснити правовий захист від пред`явленого позову.
Судовий захист повинен бути повним, відповідати принципу процесуальної економії, тобто, забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, п.50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19.
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав, є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (п.6.21), від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 (п.54), від 06 квітня 2021 року у справі №910/10011/19 (п.99), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (п.76), від 02 листопада 2021 року у справі №925/1351/19 (п.6.56), від 25 січня 2022 року у справі №143/591/20 (п.8.46), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16 (п.155)).
Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції відносно того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову і не потребує аналізу правовідносин між сторонами.
Доводи апеляційної скарги Фермерського господарства "САМ" не спростовують обґрунтованості вказаних вище висновків оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 20.03.2026 року, оскільки дані висновки суду першої інстанції узгоджуються із фактичними обставинами справи, які є документально підтвердженими, та із нормами права, які регламентують спірні правовідносини.
За даних обставин, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу Фермерського господарства "САМ" - залишити без задоволення, а рішення Менського районного суду Чернігівської області від 20.03.2026 року, залишити без змін.
Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Фермерського господарства "САМ" - залишити без задоволення.
Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 20 березня 2026 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Головуючий: Судді: