Справа № 309/516/26
2/301/792/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"06" жовтня 2026 р. м. Іршава
Іршавський районний суд Закарпатської області в особі головуючої Пітерських М.О., при секретарі Чийпеш А.П., з участю представника позивача ОСОБА_1 , представника третьої особи Костишина В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Іршава в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Лакатоштранс», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
в с т а н о в и в :
09 лютого 2026 року ОСОБА_2 звернулася в Хустський районний суд Закарпатської області з позовом до ТОВ «Лакатоштранс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_3 , ПрАТ «Страхова група «ТАС», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 08 жовтня 2025 року о 19 год. 36 хв. в с. Романків, на 29 км автодороги Н-1, в напрямку м. Обухів, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом марки «МАN», державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом марки SCHMITZ CARGOBULL, державний номер НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну та під час перестроювання не дав дорогу автомобілю, по тій смузі, на яку мав намір перестроїться, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки RENAULT MEGAN, державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №477569 від 08.10.2025 року.
Постановою Обухівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2025 року у справі № 372/5970/25 ОСОБА_3 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_4 , транспортний засіб марки «МАN», державний номер НОМЕР_5 , з напівпричепом марки SCHMITZ CARGOBULL, державний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лакатоштранс».
10 жовтня 2025 року ОСОБА_2 звернулась із заявою про страхове відшкодування до Страхової групи «ТАС», з якою у ТОВ «Лакатоштранс» був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №32/43.10.25 від 29 жовтня 2025 року, вартість матеріального збитку становить 450211,20 грн.
Згідно з повідомленням про страхове нарахування страхової групи «ТАС» №28188/9125/ТС від 21.11.2025 року вбачається, що відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 225577730 від 20.12.2024 року, загальна сума страхового відшкодування після відрахування франшизи у розмірі 1600 грн. - становить 158400 грн.
Відповідно до платіжного доручення, виданого АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №BJQCNA3LELBBIP3R від 28 листопада 2025 року, Страховою групою «ТАС» за страховим договором № ЕР225577730 від 20.12.2024 року ОСОБА_2 сплачені грошові кошти у розмірі 158400 грн.
Таким чином, несплачена різниця становить 293411,20 грн., що складається з несплаченої суми у розмірі 291811 грн. 20 коп. та відрахування 1600 грн. франшизи.
У зв`язку з тим, що Страховою групою «ТАС» виплачено страхове відшкодування лише в межах встановленого ліміту відповідальності, а фактичний розмір завданої позивачці матеріальної шкоди перевищує суму страхового відшкодування, різниця у розмірі 291811 грн. 20 коп. залишилась непокритою.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.
Відтак ТОВ «Лакатоштранс» є належним відповідачем, оскільки транспортний засіб, а саме: загальний напівпричіп «SCHMITZ CARGOBULL» був зареєстрований саме на юридичну особу, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_4 .
Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди Позивачу було завдано моральної шкоди, яка проявилася у сильному нервовому потрясінні, психоемоційному напруженні, почутті страху за власне життя та здоров`я, тривалому емоційному дискомфорті, а також у порушенні звичного способу життя.
Крім того, необхідність вирішення питань, пов`язаних з оформленням ДТП, ремонтом транспортного засобу, зверненням до правоохоронних органів та страхових компаній, додатково посилила моральні страждання Позивача та спричинила тривалий психологічний дискомфорт.
Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже само по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди.
Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - «...Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб».
Прецедентною практикою Європейського суду з прав людини і на законодавчому рівні в Україні, закріплено дію презумпцію моральної шкоди. Тобто, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди (Верховний Суд у постанові від 10.02.2021 у справі № 761/24143/19).
Крім того, тривалий час після ДТП Позивачу довелося пересісти на громадський транспорт, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, Позивачу довелося відкласти, а від деяких з них взагалі відмовитись.
Розмір душевних страждань Позивач оцінює в 20000 грн. Ціна враховує в себе усі страждання, які довелося перенести зокрема: порушення звичайного способу життя, негативного впливу на стан здоров`я, а також моральних страждань, пов`язаних з дорожньо-транспортною пригодою.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а згідно з п.1 ч.3 ст.133 цього Кодексу - до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до квитанції прибутково-касового ордеру № 1 від 05.01.2025 року гонорар адвоката за участь у справі про відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить у розмірі 30000 грн.
У разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен (ВС у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020 р.).
Позивачка ОСОБА_2 просила стягнути на свою користь з ТОВ «Лакатоштранс» 293 411 грн. 20 коп. матеріальної шкоди, 20 000 грн. - моральної шкоди, 30000 грн. - витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 2 934 грн. 11 коп. - судового збору.
Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 12.02.2026 року справу за вказаною позовною заявою передано за підсудністю на розгляд Іршавському районному суду Закарпатської області.
13 квітня 2026 року вказана позовна заява надійшла в Іршавський районний суд Закарпатської області та її розподілено для розгляду судді Пітерських М.О.
Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 22.04.2026 року відкрито провадження у справі, справу призначено на підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження.
05 травня 2026 року представник відповідача Костишин В.М. подав відзив на позов, в якому зазначив таке.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ТОВ «Лакатоштранс», як власника транспортного засобу марки MAN, державний номер НОМЕР_6 , була застрахована у ПАТ «Страхова група «ТАС», згідно Полісу №ЕР225577730 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до Полісу №ЕР225577730, страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 160000 грн., а розмір франшизи становить 1600 грн. Страховою компанією було проведено позивачу виплату страхового відшкодування в сумі 158400 грн.
При розрахунку суми матеріальної шкоди позивач посилається на Звіт №32/43.10.25 від 29.10.2025 р. про оцінку вартості матеріального збитку.
Згідно даного Звіту, ринкова вартість автомобіля Renault Megane, державний номер НОМЕР_3 , до пошкодження становить 450211,20 грн., вартість відновлюваного ремонту становить 477631,46 грн., ринкова вартість після пошкодження становить 111209,89 грн., вартість матеріального збитку становить 450211,20 грн.
Вважав, що даний документ не може бути доказом в даній справі, оскільки при проведені розрахунків оцінювачем не було взято до уваги первинні документи, які підтверджують пошкодження автомобіля Renault Megane, державний номер НОМЕР_3 : протокол про адміністративне правопорушення, схема місця ДТП, протокол огляду автомобіля за участю представника страхової компанії тощо.
Крім того, Акт огляду транспортного засобу №3243 (дефектна відомість), який міститься у Звіті №32/43.10.25 від 29.10.2025 р., не підписано власником транспортного засобу.
Авто-товарознавче дослідження проводиться на підставі «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої в Міністерстві юстиції України від 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (Надалі Методика).
Відповідно до п.5.2 Методики, у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.
Разом з цим, замовником дослідження не було повідомлено про його проведення винуватця ДТП, страхову компанію та ТОВ «ЛАКАТОШТРАНС».
Таким чином невідомо, чи відповідають пошкодження, які отримав автомобіль Renault Megane, державний номер НОМЕР_3 , внаслідок ДТП, пошкодженням, які зазначені у Звіті №32/43.10.25 від 29.10.2025 р. про оцінку вартості матеріального збитку.
Як зазначено у Звіті №32/43.10.25 від 29.10.2025 р. про оцінку вартості матеріального збитку, ринкова вартість автомобіля Renault Megane, державний номер НОМЕР_3 до пошкодження становить 450211,20 грн., вартість відновлюваного ремонту становить 477631,46 грн., ринкова вартість після пошкодження становить 111209,89 грн.
Оскільки вартість відновлюваного ремонту є більшим від вартості даного автомобіля, транспортний засіб позивача вважається фізично знищеним, тому відшкодування завданої позивачу шкоди має відбуватися в порядку, визначеному ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Даний порядок передбачає, що у випадку, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Разом з цим, позивач у позовній заяві не включає у розрахунок суми, що стягується, вартість автомобіля Renault Megane, державний номер НОМЕР_3 після пошкодження.
Вважав, що позовні вимоги позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди не підлягають до задоволення, оскільки не підтверджені належними доказами.
Щодо відшкодування моральної шкоди та судових витрат.
Постановою ОП КЦС ВС у справі №214/7462/20 від 05.12.2022 р. визначено, що зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Позивач в даній справі не надав суду жодного доказу наявності моральної шкоди.
Оскільки позивач не довела перед судом обставин зазначених у позові, зокрема, що їй довелось пересісти на громадський транспорт, відкласти безліч справ, вимоги щодо стягнення моральної шкоди не підлягають до задоволення.
Оскільки представником позивача не подано суду доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті, вважав, що витрати на професійну правничу допомогу не підлягають до відшкодування.
Представником ТОВ «Лакатоштранс» наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат - витрати на професійну правничу допомогу, на підставі Договору про надання правничої допомоги №30/04/26 від 30.04.2026 р. на загальну суму 30000 грн.:
- Консультація, узгодження правової позиції, визначення обсягу та характеру доказів, збір доказів, пошук судової практики - 10 000 грн.;
- Складання процесуальних та інших документів правового характеру - 10 000 грн.;
- Представництво в суді (участь в судових засіданнях) - 10 000 грн.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «Лакатоштранс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в повному обсязі, та стягнути з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Лакатоштранс» судові витрати в сумі 30 000 грн., які складаються з витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою Іршавського районного суду від 18.05.2026 року за клопотанням представника відповідача Костишина В.М. витребувано від ПрАТ «Страхова група «ТАС» належним чином засвідчені копії матеріалів страхової справи 29197/44/2025/53.
На виконання ухвали суду від 18.05.2026 року, від ПрАТ «Страхова група «ТАС» 26 травня 2026 року надійшли витребувані документи - копії матеріалів страхової справи 29197/44/2025/53 по полісу МгЕР225577730.
Також 26 травня 2026 року від ПрАТ «Страхова група «ТАС» надійшли пояснення на позовну заяву.
08.10.2025 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Renault Megane, державний номер НОМЕР_3 , та транспортного засобу MAN TGX 18.480, державний номер НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_3 .
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу MAN TGX 18.480 державний номер НОМЕР_5 ОСОБА_3 застрахована АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 225577730 від 20.12.2024 року.
Франшиза, згідно Поліса, становить 1600 грн.
Згідно Відповіді від НПУ № 3025282364390990, зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, що стало причиною пошкодження автомобіля Renault Megane державний номер НОМЕР_3 .
Згідно п. 22.1. ст. 22 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів": «При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи».
Відповідно до абз. 2 п. 36.2 ст. 36 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів": «Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна».
06.11.2025 року ОСОБА_2 подала до АТ «СГ «ТАС» (приватне) Заяву про страхове відшкодування.
Страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування. Про це свідчить подана ОСОБА_2 . Заява про страхове відшкодування від 06.11.2025 року, згідно якої вона погодилася з тим, що розмір страхового відшкодування складає 158400 грн. з вирахуванням франшизи.
На підставі вищевикладеного АТ «СГ «ТАС» здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_2 у повному обсязі, згідно поданої заяви на виплату страхового відшкодування у розмірі 158400 грн.
Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у Постанові від 27 березня 2019 року (справа № 295/12342/16-ц, провадження № 61-21223св18).
Виходячи з вищенаведеного, АТ «СГ «ТАС» (приватне) діяло виключно в межах норм спеціального ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме: відповідно до абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону, згідно якої ОСОБА_2 було подано до АТ «СГ «ТАС» (приватне) заяву на виплату страхового відшкодування, в якій погоджено суму страхового відшкодування у розмірі 158400 грн.
Відповідно до ст. 1166 ЦКУ «Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала».
Ухвалою Іршавського районного суду від 17.06.2026 року за клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 витребувано від ТОВ «Лакатоштранс»: інформацію щодо правових підстав передачі транспортного засобу марки «MAN», державний номерний знак « НОМЕР_6 », з напівпричепом «Schmitz Cargobull», державний номерний знак « НОМЕР_2 », який зареєстрований за ТОВ «Лакатоштранс», у користування ОСОБА_3 ; належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких ОСОБА_3 був допущений до керування транспортним засобом, станом на 08.10.2025 року.
На виконання ухвали суду від 17.06.2026 року, представник відповідача ОСОБА_5 01 липня 2026 року подав витребувані документи.
Ухвалою Іршавського районного суду від 02.07.2026 року за клопотанням представника позивачки ОСОБА_1 залучено до участі у даній справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 та змінено його процесуальний статус з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - на відповідача.
27.07.2026 року позивачем подано до суду заяву про зміну предмету позову, згідно якої уточнено позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3 .
Ухвалою Іршавського районного суду від 05.08.2026 року задоволено клопотання представника позивачки ОСОБА_1 та змінено процесуальний статус ТзОВ «Лакатоштранс» з «відповідача» на «третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача».
07.08.2026 року представником ТзОВ «Лакатоштранс» Костишиним В.М. подано додаткові пояснення у справі третьої особи, в якій зазначено таке.
1. Щодо відшкодування матеріальної шкоди.
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність ТОВ «Лакатоштранс», як власника транспортного засобу MAN, д.н.з. НОМЕР_6 була застрахована у ПАТ «Старахова група «ТАС», згідно Полісу №ЕР225577730 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до Полісу №ЕР225577730, страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 160000 грн., а розмір франшизи становить 1600 грн.
Страховою компанією було проведено позивачу виплату страхового відшкодування в сумі 158400 грн.
При розрахунку суми матеріальної шкоди позивач посилається на Звіт №32/43.10.25 від 29.10.2025 р. про оцінку вартості матеріального збитку, згідно якого ринкова вартість автомобіля Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_3 до пошкодження становить 450211,20 грн., вартість відновлюваного ремонту - 477631,46 грн., ринкова вартість після пошкодження - 111209,89 грн., вартість матеріального збитку - 450211,20 грн.
Вважав, що даний документ не може бути доказом в даній справі, оскільки при проведені розрахунків оцінювачем не було взято до уваги первинні документи, які підтверджують пошкодження автомобіля Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_3 (протокол про адміністративне правопорушення, схема місця ДТП, протокол огляду автомобіля за участю представника страхової компанії тощо).
Акт огляду транспортного засобу №3243 (дефектна відомість), який міститься у Звіті №32/43.10.25 від 29.10.2025р., не підписано власником транспортного засобу.
Вважав, що авто-товарознавче дослідження проведено з порушенням п. 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки замовником дослідження не було повідомлено про його проведення винуватця ДТП, страхову компанію та ТОВ «ЛАКАТОШТРАНС».
Таким чином невідомо, чи відповідають пошкодження, які отримав автомобіль Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_3 внаслідок ДТП, пошкодженням, які зазначені у Звіті №32/43.10.25 від 29.10.2025 р. про оцінку вартості матеріального збитку.
Як зазначено у Звіті №32/43.10.25 від 29.10.2025 р. про оцінку вартості матеріального збитку, ринкова вартість автомобіля Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_3 до пошкодження становить 450211,20 грн., вартість відновлюваного ремонту становить 477631,46 грн., ринкова вартість після пошкодження становить 111209,89 грн.
Отже, транспортний засіб позивача вважається фізично знищеним, тому відшкодування завданої позивачу шкоди має відбуватися в порядку, визначеному ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який передбачає, що у випадку якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Разом з цим, позивач у позовній заяві не включає у розрахунок суми, що стягується, вартість автомобіля Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_3 після пошкодження.
Вважав, що позовні вимоги позивача в частині відшкодування матеріальної шкоди не підлягають до задоволення, оскільки не підтверджені належними доказами.
2. Щодо відшкодування моральної шкоди та судових витрат.
Вважав, що позивач в даній справі не надав суду жодного доказу зазнання нею моральної шкоди.
В свою чергу страхова компанія в короткі строки провела виплату страхового відшкодування. В даному випадку потрібно говорити про моральну шкоду, яку своєю суперечливою поведінкою позивач завдала відповідачу, подавши позовну заяву, попередньо погодившись із виплаченою йому сумою страхового відшкодування і подавши на підтвердження позову докази, які не відповідають дійсності.
Оскільки позивач не довела перед судом обставин зазначених у позові, зокрема, що їй довелось пересісти на громадський транспорт, відкласти безліч справ, вимоги щодо стягнення моральної шкоди не підлягають до задоволення.
Оскільки представником позивача не подано суду доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті, витрати на професійну правничу допомогу не підлягають до відшкодування.
3. Щодо належного відповідача у справі.
Позивач посилається на той факт, що водій керував транспортним засобом на підставі цивільно-правового договору, а тому саме він повинен нести відповідальність за шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою. Вважав такий висновок помилковим.
Відповідно до статей 1172, 1187, 1188 Цивільного кодексу України визначальним для покладення цивільно-правової відповідальності є не назва договору, укладеного між особою та підприємством, а встановлення особи, яка є фактичним володільцем джерела підвищеної небезпеки та в інтересах якої використовувався транспортний засіб.
Як убачається з матеріалів справи, водій не здійснював самостійної господарської діяльності з перевезення, не надавав транспортних послуг від власного імені, не використовував власний транспортний засіб та не організовував процес перевезення на власний розсуд. Його функція зводилася виключно до керування транспортним засобом, що належав ТОВ «Лакатоштранс».
Саме підприємство визначало маршрут руху, час виконання роботи, характер перевезення, порядок виконання завдання, забезпечувало транспортним засобом та здійснювало організацію перевезення. Отже, водій діяв виключно в інтересах підприємства та під його організаційним контролем, не набуваючи статусу самостійного володільця джерела підвищеної небезпеки.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц зазначено, що вирішальним для визначення особи, яка повинна відшкодовувати шкоду, є встановлення законного володільця джерела підвищеної небезпеки, а не особи, яка безпосередньо перебувала за кермом транспортного засобу.
Отже, сам по собі цивільно-правовий договір із водієм не змінює статусу підприємства як законного володільця транспортного засобу та не може автоматично покладати на водія обов`язок із відшкодування шкоди третім особам.
За таких обставин представник ТОВ «Лакатоштранс» вважав, що належним відповідачем у даному спорі є підприємство як законний володілець транспортного засобу, а не водій, який лише виконував функції з керування автомобілем.
4. Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат:
Витрати на професійну правничу допомогу на підставі Договору про надання правничої допомоги №30/04/26 від 30.04.2026 р. складають всього 30000 грн.:
- Консультація, узгодження правової позиції, визначення обсягу та характеру доказів, збір доказів, пошук судової практики - 10 000 грн.;
- Складання процесуальних та інших документів правового характеру - 10 000 грн.;
- Представництво в суді (участь в судових засіданнях) - 10 000 грн.
Третя особа ТОВ «Лакатоштранс» просило відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ПАТ «Страхова група «ТАС», ТОВ «Лакатоштранс», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ТОВ «Лакатоштранс» судові витрати в сумі 30 000 грн., які складаються із витрат на професійну правничу допомогу.
18.08.2026 року представником позивачки ОСОБА_1 подано заперечення на письмові пояснення третьої особи без самостійних вимог.
1. Щодо визначення належного відповідача у справі, вважав, що ст. 1172 ЦК України до спірних правовідносин незастосовна.
ТОВ «Лакатоштранс» у своїх поясненнях обстоює позицію про те, що незалежно від правової природи договору, укладеного із ОСОБА_3 , відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, повинна нести особа, яка зберігає організаційний контроль за перевезенням. Даний довід не ґрунтується на вимогах закону та суперечить усталеній судовій практиці.
Матеріалами справи підтверджується (і не заперечується ТОВ «Лакатоштранс»), що між товариством та ОСОБА_3 був укладений цивільно-правовий договір №102 про надання послуг від 04.10.2025 р., за умовами якого виконавець діяв самостійно та на власний ризик, не підлягав дії правил внутрішнього трудового розпорядку та не користувався соціальними гарантіями, передбаченими для працівників.
Правовий тест розмежування трудового й цивільно-правового договору для цілей застосування ст. 1172 ЦК України сформульовано у Постанові ВСУ від 21.09.2016 р. у справі №6-933цс16, відповідно до якої відповідальність юридичної особи за шкоду, завдану водієм, настає лише за сукупності двох умов: (1) доведеності перебування водія з такою особою у трудових відносинах, та (2) доведеності того, що шкоду заподіяно саме під час виконання водієм трудових (службових) обов`язків. Відсутність доведеності хоча б однієї з цих умов виключає застосування ст. 1172 ЦК України.
У даній справі №309/516/26 не доведено (і не могло бути доведено) навіть першої умови - наявності трудових відносин, оскільки між ТОВ «Лакатоштранс» та ОСОБА_3 укладено цивільно-правовий договір №102 про надання послуг.
Аналогічний підхід до розмежування трудових і цивільно-правових відносин послідовно застосовується Верховним Судом (постанови від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 14.05.2020 у справі №640/1099/19, від 30.03.2021 у справі №380/1563/20), відповідно до яких визначальними ознаками цивільно-правового договору є самостійна організація виконавцем власної роботи, виконання її на власний ризик, відсутність підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку, відсутність запису в трудовій книжці та наказу про прийняття на посаду.
Усі ці ознаки притаманні відносинам між ТОВ «Лакатоштранс» та ОСОБА_3 за договором №102.
Таким чином, оскільки ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Лакатоштранс», підстави для застосування ч.1 ст. 1172 ЦК України та покладення відповідальності на товариство як роботодавця відсутні.
ОСОБА_3 є законним володільцем джерела підвищеної небезпеки в розумінні ч.2 ст. 1187 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Наведений перелік підстав володіння є невичерпним, на що прямо вказує формулювання «тощо», і не обмежується виключно договорами оренди чи підряду.
Верховний Суд в постанові від 24.03.2021 р. у справі №450/3002/17 сформулював вичерпний перелік підстав, за яких саме власник транспортного засобу несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки: (1) якщо в момент дорожньо-транспортної пригоди власник особисто керував транспортним засобом, тобто є безпосереднім заподіювачем шкоди, або (2) у випадку, передбаченому частиною першою статті 1172 ЦК України (за наявності трудових відносин із заподіювачем шкоди). За відсутності цих двох умов власник не є зобов`язаною особою.
Судом також зазначено, що сама наявність у водія реєстраційних документів на транспортний засіб в момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди свідчить про надання власником згоди на володіння транспортним засобом, а відтак підтверджує, що водій володів транспортним засобом на відповідній правовій підставі в розумінні ч.2 ст.1187 ЦК України.
ОСОБА_3 керував належним ТОВ «Лакатоштранс» транспортним засобом на підставі укладеного з товариством договору №102 від 04.10.2025 р., тобто за прямою згодою власника. За таких обставин саме ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди 08.10.2025 р. був законним володільцем джерела підвищеної небезпеки, а отже, є належним відповідачем за вимогами про відшкодування шкоди.
У постанові Верховного Суду від 24.03.2021 р. у справі №450/3002/17 наголошено, що саме на особу, яка обстоює позицію про наявність трудових відносин між власником та водієм (з метою покладення відповідальності на власника), покладається обов`язок довести існування таких відносин.
ТОВ «Лакатоштранс» не надало жодних доказів наявності трудових відносин із ОСОБА_3 , навпаки, саме товариство послідовно стверджує про цивільно-правовий характер укладеного договору.
2. Доводи ТОВ «Лакатоштранс» про недопустимість Звіту №32/43.10.25 від 29.10.2025 р. як доказу є необґрунтованими.
Посилання третьої особи на порушення пункту 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів щодо неповідомлення заінтересованих осіб про огляд транспортного засобу, не спростовує допустимості звіту як доказу, а може мати значення лише для оцінки його доказової ваги в сукупності з іншими доказами.
При цьому ані ТОВ «Лакатоштранс», ані інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи для спростування висновків звіту, а обмежилися виключно голослівним запереченням його достовірності.
Щодо доводу про застосування порядку відшкодування, передбаченого ст. 30 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з нібито повною загибеллю транспортного засобу, позивач зазначає, що застосування цього порядку є правом, а не обов`язком позивача, і сама по собі різниця між вартістю відновлювального ремонту та ринковою вартістю транспортного засобу не позбавляє позивача права на відшкодування фактично понесених збитків у визначеному нею розмірі, який не перевищує вартості автомобіля до пошкодження.
3. Щодо відшкодування моральної шкоди.
Доводи ТОВ «Лакатоштранс» про недоведеність моральної шкоди суперечать закріпленій у ч.2 ст. 1166 ЦК України презумпції вини заподіювача шкоди, яка кореспондується з презумпцією наявності моральної шкоди, завданої внаслідок протиправних дій. Відповідно до правової позиції Верховного Суду від 10.02.2021 р. у справі №761/24143/19, моральна шкода вважається завданою позивачу, якщо відповідачем не доведено належними доказами відсутність його вини у завданні такої шкоди.
Натомість жодних доказів на спростування зазначеної презумпції ані ТОВ «Лакатоштранс», ані відповідач суду не надали.
4. Позивач заперечує проти вимоги ТОВ «Лакатоштранс» про стягнення на його користь судових витрат у розмірі 30 000 грн.
Відповідно до ухвали суду від 05.08.2026 ТОВ «Лакатоштранс» набуло процесуального статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а не сторони у справі, на користь якої за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат за правилами ст. 141 ЦПК України.
Крім того, попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат не підтверджений належними доказами обсягу фактично наданих послуг та їх вартості в частині, що виходить за межі фіксованого гонорару, погодженого сторонами договору.
Просив позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити в повному обсязі.
У задоволенні клопотання ТОВ «Лакатоштранс» про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат у розмірі 30 000 грн. - відмовити.
Ухвалою Іршавського районного суду від 02.09.2026 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивачка ОСОБА_2 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, причини неявки не повідомила, поважність неявки не підтвердила (том 2 а.с.243-244).
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зміну предмету позову, просив стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки 293 411 грн. 20 коп. матеріальної шкоди, 20 000 грн. - моральної шкоди, 30000 грн. - витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 2 934 грн. 11 коп. - судового збору. Вважав, що розмір матеріальних збитків доведена належним доказом - Звітом оцінювача про розмір шкоди, а позивачка має право на повне відшкодування завданих збитків. Просив відмовити в клопотанні третьої особи ТОВ «Лакатоштранс» про стягнення з позивачки витрат на правничу допомогу. Зазначив про подачу доказів про понесені судові витрати протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки не повідомив, поважність неявки не підтвердив, відзиву на позов не подав (том 2 а.с.77,164,165, 200,216,242).
Представник ТОВ «Лакатоштранс» Костишин В.М. у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог до ОСОБА_3 , оскільки вважав, що належним відповідачем по справі є ТОВ «Лакатоштранс», а не ОСОБА_6 . Вважав також, що розмір матеріальної шкоди не доведений, розмір заподіяної шкоди взагалі не встановлений, оскільки не було визначено утилізаційну вартість пошкодженого транспортного засобу позивача. Тому вважав, що сплатою страхового відшкодування страховою компанією позивачці у повному обсязі було відшкодовано матеріальні збитки внаслідок ДТП. Щодо моральної шкоди вважав, що ні заподіяння позивачу моральної шкоди, ні її розмір не підтверджено жодними доказами, тому така не підлягає стягненню. Просив у разі відмови в задоволенні позову стягнути з позивачки на користь ТОВ «Лакатоштранс» 30000 грн. витрат на правничу допомогу.
Представник відповідача ПАТ «Страхова група «ТАС» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце його проведення був належним чином повідомлений, причини неявки не повідомив, поважність неявки не підтвердив (а.с.241).
Заслухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи перевіривши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази на підтвердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.
Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 22 ч.2 п.1 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Постановою Обухівського районного суду Київської області № 372/5970/25 від 29 жовтня 2025 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України (том 1 а.с.15-16).
Згідно постанови суду, 08 жовтня 2025 року о 19 год. 36 хв., в с. Романків, на 29 км автодороги Н-1, в напрямку м. Обухів, водій ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом «МАN», державний номер НОМЕР_1 , з напівпричепом SCHMITZ CARGOBULL, н.з. НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну та під час перестроювання не дав дорогу автомобілю, по тій смузі, на яку мав намір перестроїться, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем марки RENAULT MEGAN, н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 . ОСОБА_3 порушив вимоги п.2.3.б, 10.3 ПДР України. В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Оскільки дану обставину сторони визнали, відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України така не підлягає доказуванню.
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 27.08.2025 року, власником автомобілю марки RENAULT MEGAN, державний номер НОМЕР_3 , є ОСОБА_7 (том 1 а.с.13).
ОСОБА_7 змінила прізвище на « ОСОБА_8 » внаслідок укладення шлюбу, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_8 від 20.05.2025 року ( том 1 а.с.11,14).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Серії НОМЕР_4 , транспортний засіб засобом «МАN», державний номер НОМЕР_5 , з напівпричепом SCHMITZ CARGOBULL, державний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за Товариством з обмеженою відповідальністю «Лакатоштранс».
Вказана обставина ТОВ «Лакатоштранс» не заперечується.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.
Зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми у разі якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов`язаний виконати обов`язок зі сплати страхового відшкодування.
За змістом статей 6, 9, 12, 22, 28, 35 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон):
- страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого;
- страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування; страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування;
- страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи;
- у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи;
- шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
-для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.
Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності водія транспортного засобу «МАN», державний номер НОМЕР_5 , з напівпричепом SCHMITZ CARGOBULL, державний номер НОМЕР_2 , був ТОВ «Лакатоштранс» укладений із Страховою групою «ТАС» та був чинний на день події, тобто 08 жовтня 2025 року, відповідно до Полісу №ЕР-225577730 від 20.12.2024 року (том 2 а.с.52).
Відповідно до Полісу №ЕР-225577730, страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 160000 грн., а розмір франшизи становить 1600 грн.
Вказані обставини також підтверджуються листом ПАТ «Страхова група ТАС» від 21.11.2025 року №28188/9125/ТС та Страховим актом №34575/44/925 від 21.11.2025 року (том 1 а.с.18, том 2 а.с.53).
10 жовтня 2025 року №29197/44/2025/53 ОСОБА_2 звернулась до Страхової групи «ТАС» із заявою про страхове відшкодування (том 1 а.с.17).
Відповідно до Звіту №32/43.10.25 від 29 жовтня 2025 року про оцінку вартості матеріального збитку, ринкова вартість належного позивачці ОСОБА_2 автомобіля марки Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_3 , до пошкодження становить 450211,20 грн., вартість відновлюваного ремонту становить 477631,46 грн., ринкова вартість після пошкодження становить 111209,89 грн., вартість матеріального збитку становить 450211,20 грн. (том 1 а.с.159-209).
Згідно з повідомленням про страхове нарахування страхової групи «ТАС» №28188/9125/ТС від 21.11.2025 року та розрахунку суми страхового відшкодування від 21.11.2025 року, відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР-225577730 від 20.12.2024 року, загальна сума страхового відшкодування після відрахування франшизи у розмірі 1600 грн. становить 158400 грн. (том 1 а.с.18, том 2 а.с.54).
Відповідно до платіжного доручення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» №BJQCNA3LELBBIP3R від 28 листопада 2025 року, ОСОБА_2 відповідно до повідомлення про страхове відшкодування № 28188/9125/ТС від 21.11.2025 року, Страховою групою «ТАС» за страховим договором № ЕР225577730 від 20.12.2024 року були нараховані грошові кошти у сумі 158400 грн. (том 1 а.с.19).
Отже, Страховою групою «ТАС» позивачу сплачено страхове відшкодування в межах встановленого ліміту відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди, зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Страхова компанія повинна відшкодувати збиток, який повинен бути розрахований у відповідності до положень ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Якщо ці розрахунки повністю не покривають відновлювальний ремонт, то різницю повинен відшкодувати винуватець. Висновок Великої Палати Верховного Суду від 04.07. 2018 року у справі №755/18006/15-ц.
Відповідно до ст. 30 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди ; якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №32/43.10.25 від 29 жовтня 2025 року (том 1 а.с.159), ринкова вартість належного позивачці ОСОБА_2 автомобіля марки Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_3 , до пошкодження становить 450211,20 грн., вартість відновлюваного ремонту становить 477631,46 грн., ринкова вартість після пошкодження становить 111209,89 грн., вартість матеріального збитку становить 450211,20 грн.
Отже, оскільки вартість відновлювального ремонту авто перевищує ринкову вартість транспортного засобу станом на день настання дорожньо-транспортної пригоди до його пошкодження внаслідок ДТП, належний позивачці ОСОБА_2 автомобіль марки Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_3 , після ДТП вважається знищеним.
За таких обставин, розмір заподіяних позивачу ОСОБА_2 матеріальних збитків визначаються як різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання ДТП до його пошкодження внаслідок ДТП та після пошкодження внаслідок ДТП; документально підтверджених витрат, пов`язаних з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП.
Відповідно до поданого позивачем до суду звіту про оцінку вартості матеріального збитку №32/43.10.25 від 29 жовтня 2025 року, різниця між ринковою вартістю транспортного засобу на день настання ДТП до його пошкодження внаслідок ДТП (450211,20 грн.) та після пошкодження внаслідок ДТП (111209,89 грн.) становить 339001,31 грн. (450211,20 - 111209,89).
Про стягнення витрат на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП позивачка вимог не заявила.
Судом встановлено, що Страховою групою «ТАС» за страховим договором № ЕР-225577730 від 20.12.2024 року позивачці ОСОБА_2 плачено грошові кошти у сумі 158400 грн.
Судом також встановлено, що пошкоджений транспортний засіб залишився у позивачки. Дану обставину підтвердив у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 , який також підтвердив, що при визначенні розміру матеріального збитку стороною позивача не враховано вартість авто після пошкодження внаслідок ДТП.
Таким чином, оскільки вартість автомобіля марки Renault Megane, реєстраційний номер НОМЕР_3 , до пошкодження становила 450211,20 грн., ринкова вартість авто після пошкодження становить 111209,89 грн., а страхова виплата позивачці сплачена у сумі 158400 грн., не відшкодованою позивачці залишилася сума збитку - 180601,31 грн.
На думку суду, саме такий розмір матеріального збитку підлягає стягненню на користь позивачки з винуватця дорожньо-транспортної пригоди.
Дана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах №759/5414/17 від 09.12.2020 року; №299/3583/15-ц від 04.11.2020 року; №362/3680/17 від 05.08.2020 року; №525/1592/18 від 14.07.2020 року.
Посилання представника ТОВ «Лакатоштранс» на неналежність як доказу Звіту про оцінку вартості матеріального збитку №32/43.10.25 від 29 жовтня 2025 року, суд вважає безпідставним, оскільки згідно п.5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, при проведенні оцінювачем чи експертом огляду пошкодженого транспортного засобу присутність заінтересованих осіб не є обов`язковою.
До такого правового висновку прийшов Верховний Суд у постанові № 643/10751/16-ц від 23.11.2020 року.
Суд також вважає безпідставним посилання представника третьої особи на відсутність належних доказів на підтвердження розміру матеріального збитку, оскільки поданий позивачем Звіт про оцінку вартості матеріального збитку містить визначення як вартості авто до пошкодження, містить вартість відновлюваного ремонту, а також - ринкову вартість авто після пошкодження. Тобто, містить всі дані, які необхідні для визначення розміру збитку у разі знищення транспортного засобу, в порядку ст. 30 Закону.
Доказів, які б спростовували визначений Звітом розмір матеріального збитку, відповідачем чи представником третьої особи суду подано не було.
Щодо визначення належного відповідача, суд приходить до таких висновків.
Відповідно до вимог ст. 1187 ч.2 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Судом встановлено, що транспортний засіб позивача було пошкоджено 08.10.2025 року внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом, що належав ТОВ «Лакатоштранс».
Згідно довідки ТОВ «Лакатоштранс» №26-05/26 від 26.05.2026 року, ОСОБА_3 ні на день ДТП, ні на даний час не перебував та не перебуває у трудових відносинах з ТОВ «Лакатоштранс» та не значиться в штатному розписі товариства (том 2 а.с.73).
Відповідно до цивільно-правового договору №102 від 04 жовтня 2025 року, між ТОВ «Лакатоштранс» та громадянином ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг.
Предметом договору згідно ст. 1 Договору є надання ОСОБА_3 послуг з перевезення вантажів за встановленим замовником маршрутом на автомобілі замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити послуги. Виконавець зобов`язувався надати послуги особисто. Виконавець діє на власний ризик, не підпадає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не має права на отримання соціальний пільг та одержання допомоги із соціального страхування (том 2 а.с.106-107).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «Лакатоштранс» та ОСОБА_3 був укладений цивільно-правовий договір №102 про надання послуг від 04.10.2025 р., а не трудовий договір.
Вказана обставина не заперечується ТОВ «Лакатоштранс».
Правовий тест розмежування трудового й цивільно-правового договору для цілей застосування ст. 1172 ЦК України сформульовано у Постанові ВСУ від 21.09.2016 р. у справі №6-933цс16, відповідно до якої відповідальність юридичної особи за шкоду, завдану водієм, настає лише за сукупності двох умов: (1) доведеності перебування водія з такою особою у трудових відносинах, та (2) доведеності того, що шкоду заподіяно саме під час виконання водієм трудових (службових) обов`язків. Відсутність доведеності хоча б однієї з цих умов виключає застосування ст. 1172 ЦК України.
У даній справі не доведено ні наявності трудових відносин, ні того, що шкоду заподіяно саме під час виконання водієм трудових (службових) обов`язків, оскільки між ТОВ «Лакатоштранс» та ОСОБА_3 укладено саме цивільно-правовий договір про надання послуг, а не трудовий договір.
Аналогічний підхід до розмежування трудових і цивільно-правових відносин послідовно застосовується Верховним Судом у постановах від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 14.05.2020 у справі №640/1099/19, від 30.03.2021 у справі №380/1563/20, відповідно до яких визначальними ознаками цивільно-правового договору є самостійна організація виконавцем власної роботи, виконання її на власний ризик, відсутність підпорядкування внутрішньому трудовому розпорядку, відсутність запису в трудовій книжці та наказу про прийняття на посаду.
Верховний Суд в постанові від 24.03.2021 р. у справі №450/3002/17 сформулював вичерпний перелік підстав, за яких саме власник транспортного засобу несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки: (1) якщо в момент дорожньо-транспортної пригоди власник особисто керував транспортним засобом, тобто є безпосереднім заподіювачем шкоди, або (2) у випадку, передбаченому частиною першою статті 1172 ЦК України (за наявності трудових відносин із заподіювачем шкоди). За відсутності цих двох умов власник не є зобов`язаною особою.
У постанові Верховного Суду від 24.03.2021 р. у справі №450/3002/17 наголошено, що саме на особу, яка обстоює позицію про наявність трудових відносин між власником та водієм (з метою покладення відповідальності на власника), покладається обов`язок довести існування таких відносин.
ТОВ «Лакатоштранс» не надало жодних доказів наявності трудових відносин із ОСОБА_3 , навпаки, саме товариство надало докази, що свідчать про цивільно-правовий характер укладеного договору.
Таким чином, оскільки ОСОБА_3 не перебував у трудових відносинах з ТОВ «Лакатоштранс», підстави для застосування ч.1 ст. 1172 ЦК України та покладення відповідальності на товариство як роботодавця відсутні.
Ст. 1 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає термін «особи, відповідальність яких застрахована» - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.
Оскільки судом не встановлено, що водій автомобіля ОСОБА_9 неправомірно володів забезпеченим ТЗ на момент ДТП, навпаки встановлено, що ОСОБА_3 керував належним ТОВ «Лакатоштранс» транспортним засобом на підставі укладеного з товариством договору №102 від 04.10.2025 р., тобто за прямою згодою власника.
За таких обставин саме ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди 08.10.2025 р. був законним володільцем джерела підвищеної небезпеки в розумінні ч.2 ст. 1187 ЦК України, тому саме він згідно із Законом вважається особою, відповідальність якої була застрахована, а отже, є належним відповідачем за вимогами про відшкодування шкоди.
Власник транспортного засобу, який у момент дорожньо-транспортної пригоди ним не володів, не є зобов`язаною особою за відшкодування завданої шкоди.
За таких обставин, посилання представника ТОВ «Лакатоштранс» Костишина В.М. на те, що за даним позовом має відповідати товариство як власник транспортного засобу, а не ОСОБА_3 , суд вважає безпідставним.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача ОСОБА_3 матеріальної шкоди підлягають до часткового задоволення у сумі 180601,31 грн.
Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд приходить до таких висновків.
Позивачка просила стягнути з відповідача ОСОБА_3 20 000 грн. моральної шкоди, яку вона зазнала внаслідок ДТП та пошкодження свого авто з вини відповідача.
Заподіяння моральної шкоди позивачка мотивувала тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона пережила сильне нервове потрясіння, психоемоційне напруження, почуття страху за власне життя та здоров`я, тривалий емоційний дискомфорт, а також порушення звичного способу життя через необхідність вирішення питань, пов`язаних з оформленням ДТП, ремонтом транспортного засобу, зверненням до правоохоронних органів та страхових компаній.
Крім того, тривалий час після ДТП позивачці довелося користуватися громадським транспортом, що викликало суттєві незручності у пересуванні. Багато справ, запланованих раніше, що потребували пересування автотранспортом, позивачка відклала, а від деяких з них взагалі відмовилась.
Вважала, що розмір оціненої в 20000 грн. моральної шкоди враховує в себе усі страждання, які довелося позивачу перенести: порушення звичайного способу життя, негативний вплив на стан здоров`я, а також моральні страждання, пов`язані з дорожньо-транспортною пригодою.
Згідно ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
В ході судового розгляду справи встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 08.10.2025 року з вини відповідача ОСОБА_3 , був пошкоджений автомобіль, що належить позивачці ОСОБА_2 , а також позивачка пережила нервове потрясіння в ході ДТП, учасником якої вона була.
Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди, суд відповідно п. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", враховує характер правопорушення, глибину душевних страждань позивача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Суд вважає доведеним позивачем, що внаслідок пережитої дорожньо-транспортної пригоди та знищення її майна з вини відповідача, вона зазнала переживань та хвилювань, внаслідок чого була змушена змінити звичний спосіб життя, приймати міри до відновлення попереднього становища та відшкодування шкоди, що негативно вплинуло на її матеріальний та душевний стан.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди та визначаючи її розмір, враховуючи істотність вимушених змін у житті позивача, характер, тривалість та обсяг заподіяних їй моральних страждань, суд вважає задовольнити вказану позовну вимогу частково та стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивачки 10000 грн. моральної шкоди. На думку суду, саме такий розмір відшкодування завданої моральної шкоди відповідає вимогам співмірності, розумності і справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, суд вважає стягнути на користь позивачки з відповідача ОСОБА_3 - 1906,01 грн. судових витрат, що складаються із судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Згідно позовної заяви, позивачка просила стягнути з відповідача також витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно позовної заяви витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги, становлять 30000 грн. гонорару за участь у справі, відповідно до квитанції прибутково-касового ордеру №1 від 05.01.2025 року.
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 зробив заяву про вирішення питання про судові витрати, докази на підтвердження яких ним буде подано в порядку вимог ст.141 ч.8 ЦПК України - протягом п`яти днів з дня ухвалення судового рішення.
Враховуючи наведене, суд вважає задовольнити заяву представника позивача та надати позивачу п`ятиденний строк після ухвалення рішення суду для подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат, роз`яснивши позивачеві, що у випадку неподання відповідних доказів протягом встановленого строку, така заява залишається без розгляду.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, зменшивши тільки розмір такого відшкодування, клопотання представника третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, який заперечував позов, про стягнення на його користь з позивача судових витрат в порядку ст. 141 ч.12 ЦПК України задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1194 ЦК України, ст. 30 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 280, 263-265 ЦПК України,
р і ш и в :
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_9 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_10 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 , заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальну шкоду у сумі 180601 (сто вісімдесят тисяч шістсот одна) грн. 31 коп., моральну шкоду у сумі 10000 (десять тисяч) грн. та 1906 (одна тисяча дев`ятсот шість) грн. 01 коп. судових витрат.
В решті позовних вимог відмовити.
Надати позивачу ОСОБА_2 п`ятиденний строк після ухвалення рішення суду для подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано позивачем та третіми особами протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 06 жовтня 2026 року.
Головуюча: М. О. Пітерських