Справа № 331/260/26
Провадження № 2/331/1465/2026
РІШЕННЯ
іменем України
05.10.2026
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Фісун Н.В.,за участю секретаря Коростельової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, в інтересах держави Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, -
В С Т А Н О В И В:
14.01.2026 року до суду надійшла позовна заява Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, в інтересах держави Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що Вознесенівською окружною прокуратурою міста Запоріжжя Запорізької області при виконанні повноважень, визначених статтею 131-1 Конституції України та статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлено порушення інтересів держави під час користування ОСОБА_1 земельною ділянкою комунальної власності.
За результатами опрацювання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_1 на підставі акта приймання-передачі, серія та номер: 2091, 2092, виданого 07.05.2025 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального Чепковою О. В, від 07.05.2024 є власником об`єкта нерухомого майна - незавершеного будівництва житлового будинку літ. А, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначене вище майно знаходиться на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107 площею 0,5967 га.
За відомостями з Державного земельного кадастру державна реєстрація вказаної земельної ділянки здійснена 12.07.2006.
Разом з тим, відповідно до інформації, розміщеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107 площею 0,5967 га за жодною особою не зареєстровано.
Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області від 27.06.2025 № 6260/5/08-01-04-01-05 та 12.12.2025 № 11514/5/08-01-24-05-11 за даними інформаційної бази ДПС України за земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не є платником плати за землю, не звітує та не сплачує земельний податок та / або орендну плату заземлю.
ОСОБА_1 у період часу з 07.05.2024 по 31.10.2025 безпідставно використовував земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107.
Згідно витягу від 01.12.2023 № НВ-230[телефон приховано] із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107 складає 12 257 292,06 грн.
Запорізькою міською радою на підставі зазначеної інформації, документів та рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою (кадастровий номер [номер приховано]:01:005:0107) площею 5967 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 07.05.2024 по 30.04.2025.
Відповідно до вказаного розрахунку розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за період з 07.05.2024 по 30.04.2025 становить 395 697,96 грн.
Також, Запорізькою міською радою на підставі зазначеної інформації та документів здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 указаної земельної ділянки за період з 01.05.2025 по 31.10.2025. Відповідно до вказаного розрахунку розмір недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за період з 01.05.2025 по 31.10.2025 становить 216 424,56 грн.
Просить стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Запорізької міської ради (м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 07.05.2024 по 31.10.2025 у розмірі 612 122,52 грн. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: [рахунок приховано], відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 7 345,47 грн.
Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 16.01.2026 року заяву Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, поданої заступником керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Петровим Іваном Сергійовичем про забезпечення позову - задоволено.
Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 16.01.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, в інтересах держави Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна.
Ухвалою Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 21.04.2026 року закрито підготовче провадження по справі, у задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Сандак І.А. про зупинення провадження у справі №331/260/26 - відмовлено.
27.05.2026 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву.
Зазначає, що прокурор обґрунтовує позов до ОСОБА_1 тим, що відповідно до акта приймання-передачі майна від 07.05.2024, серія та номер 2091, 2092, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Чепковою О.В., за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на об`єкт незавершеного будівництва - житловий будинок літ. А за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта 1509250623101, номер запису про право власності 54915301).
На цій підставі прокурор у позовній заяві стверджує, що у ОСОБА_1 як власника об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці комунальної власності, виникло позадоговірне кондикційне зобов`язання за ст. ст. 1212, 1214 ЦК України щодо відшкодування Запорізькій міській раді доходу, який міська рада могла б отримати у вигляді орендної плати, у сумі 612 122,52 грн за період 07.05.2024 - 31.10.2025.
Уся правова конструкція позову прокурора ґрунтується виключно на тому факті, що ОСОБА_1 був зареєстрованим у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником вищезазначеного об`єкта незавершеного будівництва. Інших фактичних чи правових підстав для пред`явлення вимог до ОСОБА_1 позов не містить.
На дату подання позовної заяви прокурором (31.12.2025) у Господарському суді Запорізької області (а згодом - у Центральному апеляційному господарському суді) розглядалась справа № 908/3190/24 з єдиним предметом - оцінка правомірності реєстрації за ОСОБА_1 права власності на той самий об`єкт нерухомого майна, який прокурор використовує як підставу для пред`явлення вимог у цій справі.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 908/3190/24 апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури задоволено. Резолютивна частина постанови містить, зокрема, такі ухвалені судом рішення: «Відмінити державну реєстрацію припинення товариства з обмеженою відповідальністю «ОКТАН» (юридична адреса: місто Запоріжжя, вулиця Вороніхіна, будинок № 6, квартира № 36, ідентифікаційний код юридичної особи 30077774), яку 23.08.2024 здійснено державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Сергеєвою Т.І. за номером 100103111[телефон приховано]». «Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на об`єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, житлового будинку літ. А, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1509250623101, номер запису про право власності 54915301)».
Відповідно до ч. 1 ст. 284 ГПК України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Таким чином, з 04.03.2026 постанова Центрального апеляційного господарського суду у справі № 908/3190/24 є чинним судовим рішенням, обов`язковим до виконання, і має правові наслідки, передбачені ч. 1 ст. 18 ГПК України.
Це означає, що: з 04.03.2026 державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на об`єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_1 скасована судовим рішенням; ОСОБА_1 юридично НЕ є власником вказаного об`єкта нерухомого майна; з 04.03.2026 відміна державної реєстрації припинення ТОВ «Октан» відновила юридичну особу - товариство існує як суб`єкт права; відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції Закону № 2255-IX від 12.05.2022) одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав ОСОБА_1 на об`єкт нерухомості проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав, які були припинені у зв`язку з оспореними правочинами. У результаті виконання постанови ЦАГС від 04.03.2026 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно власником об`єкта незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_1 , стає ТОВ «Октан» (з датою реєстрації, яка існувала до фраудаторного правочину).
Цей механізм прямо описаний у мотивувальній частині постанови ЦАГС від 04.03.2026: «…у разі задоволення вимог прокурора про скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна при виконанні судового рішення в цій частині одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав на вказане майно буде проведено державну реєстрацію набуття відповідних прав за ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА». В свою чергу, на виконання рішення суду щодо визнання недійсним акту прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА» від 01.04.2024 […] у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав на вказане майно за ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ БУДІВНИЦТВА» буде проведено державну реєстрацію набуття відповідних прав за ТОВ «ОКТАН». При цьому за наслідками відміни державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ «ОКТАН» поновиться можливість відновити позивача в правах та захистити державні інтереси шляхом застосування заходів примусового характеру у виді звернення стягнення на майно боржника ТОВ «ОКТАН» на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2024 у справі № 908/1099/24…».
Окрім того, ЦАГС у мотивувальній частині постанови від 04.03.2026 прямо вказав, що мета прокурора при пред`явленні позову у справі № 908/3190/24 полягала саме у поверненні майна боржнику ТОВ «Октан» для стягнення з нього: «Прокурор у даній справі ставить за мету аби боржник (ТОВ «ОКТАН») опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину, а у кредитора (Запорізької міської ради) поновилась можливість звернення стягнення на майно боржника для виконання судового рішення. Належним способом захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення, і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається».
Постановою ЦАГС від 04.03.2026 також встановлено фактичні обставини, які мають преюдиційне значення для цієї справи в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України ( ОСОБА_1 - учасник того ж судового процесу як відповідач 3): «ТОВ «Октан», маючи таке зобов`язання, вчинило цілеспрямовані недобросовісні дії щодо відчуження належного йому майна заснованій ним, підконтрольній юридичній особі - ТОВ «Прогресивні технології будівництва», яке останнє передало ОСОБА_1 за актом прийому-передачі майна від 07.05.2024 №№ 2091, 2092. Майно було передано як внесок до статутного капіталу з метою створення штучної неплатоспроможності та, як наслідок, унеможливлення виконання зобов`язання, що в подальшому призвело до неможливості примусового виконання судового рішення, ухваленого за позовом прокурора».
Постанова ЦАГС від 04.03.2026 у справі № 908/3190/24 має преюдиційне значення для цієї справи.
ОСОБА_1 був учасником (відповідачем 3) у справі № 908/3190/24, а Заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури в інтересах Запорізької міської ради - позивачем у тій справі (саме як і в нашій). Отже, обставини, встановлені постановою ЦАГС від 04.03.2026, є преюдиційними для розгляду нашої цивільної справи та не підлягають повторному доказуванню.
ОСОБА_1 не є власником об`єкта нерухомого майна - отже, не є належним відповідачем у спорі про кондикцію.
Таким чином, питання належності ОСОБА_1 як відповідача повністю залежить від того, чи набув він право власності на об`єкт незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_1 . Відповідач стверджує, що такого права він не набував - ні з 07.05.2024, ні в будь-який інший момент, з огляду на нижче наведене.
Право власності на об`єкт незавершеного будівництва, на яке посилається прокурор, начебто перейшло до ОСОБА_1 за актом приймання-передачі майна від 07.05.2024 від ТОВ «Прогресивні технології будівництва». Однак ТОВ «Прогресивні технології будівництва» саме ніколи не було законним власником цього майна: первинний правочин ланцюга - акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Прогресивні технології будівництва» від 01.04.2024 - визнаний недійсним рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.05.2025 у справі № 908/3190/24, залишеним у силі постановою ЦАГС від 04.03.2026.
Оскільки ТОВ «Прогресивні технології будівництва» не було власником, воно не могло і передати право власності ОСОБА_1 за актом від 07.05.2024, відповідно до загальноправового принципу nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse habet - ніхто не може передати іншому більше прав, ніж має сам. Та обставина, що акт від 07.05.2024 не був предметом окремого позову про визнання його недійсним, правового значення не має: дійсність акта як документа не тотожна переходу права власності, оскільки право власності переходить лише за умови, що відчужувач ним володіє. Це прямо підтвердив і ЦАГС у постанові від 04.03.2026, зазначивши, що належним способом захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення, і що для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається.
Наявність до 04.03.2026 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційного запису про право власності ОСОБА_1 не свідчить про набуття ним права власності. Державна реєстрація має правопідтверджуючий характер і не є самостійною підставою набуття права власності за відсутності дійсної матеріально-правової підстави; реєстраційний запис, проведений на підставі правочину, визнаного судом недійсним (акт від 01.04.2024), та похідних від нього реєстраційних дій, не створює права власності і не «зцілює» дефект цієї підстави». Більше того, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», при скасуванні на підставі судового рішення державної реєстрації прав відповідні права повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, при цьому дата і час державної реєстрації набуття прав попереднього власника залишаються незмінними. Це означає, що в результаті виконання постанови ЦАГС від 04.03.2026 власником об`єкта незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_1 безперервно - протягом усього спірного періоду з 07.05.2024 по 31.10.2025 включно - юридично вважається ТОВ «Октан», із збереженням первісної дати реєстрації його права. Постанова ЦАГС від 04.03.2026 не позбавила ОСОБА_1 права власності з 04.03.2026, а констатувала відсутність у нього такого права взагалі та привела Державний реєстр речових прав у відповідність до дійсного юридичного стану.
З огляду на викладене, ОСОБА_1 за жоден період, у тому числі і у спірний період з 07.05.2024 по 31.10.2025, не був і не є власником об`єкта незавершеного будівництва за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно, у нього не виникало і не могло виникнути кондикційного зобов`язання за фактичне користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. ОСОБА_1 є неналежним відповідачем у цій справі.
Належним відповідачем у спірних правовідносинах є ТОВ «Октан», з якого відповідні кошти вже стягуються.
Натомість прокурор у цивільній справі намагається отримати з ОСОБА_1 кошти за період 07.05.2024 - 31.10.2025, тобто за період, який юридично «накладається» з періодом фактичного відновленого статусу ТОВ «Октан» як власника (з огляду на ретроактивну дію постанови ЦАГС). Це призводить до того, що за один і той же період, за одне і те саме фактичне користування земельною ділянкою, прокурор намагається стягнути кошти з двох різних осіб, одна з яких ( ОСОБА_1 ) юридично не є власником, а інша (ТОВ «Октан») - є власником з ретроактивним відновленням прав.
Просить у задоволенні позовних вимог заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, у розмірі 612 122,52 грн - відмовити повністю у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача. Стягнути з Позивача на користь Відповідача всі понесені у зв`язку з розглядом справи судові витрати на правничу допомогу, в порядку та розмірі, що будуть встановлені після завершення розгляду справи.
02.06.2026 року до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив.
Зазначає, що по-перше, відповідач зазначає, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 908/3190/24 скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво житлового будинку літ. А, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим відповідач вважає себе неналежним відповідачем у цій справі. По-друге, відповідач посилається на преюдиційне значення обставин, встановлених у справі № 908/3190/24, та стверджує, що саме ТОВ «Октан», а не ОСОБА_1 , має вважатися особою, з якої можуть стягуватися кошти за фактичне користування земельною ділянкою. По-третє, відповідач зазначає, що розгляд спору в порядку цивільного судочинства нібито суперечить правилам юрисдикції, оскільки, на його думку, спір фактично має вирішуватися між Запорізькою міською радою та ТОВ «Октан» у порядку господарського судочинства. По-четверте, відповідач вказує на ризик подвійного стягнення коштів за користування однією й тією самою земельною ділянкою.
Унаслідок прийняття ОСОБА_1 за актом приймання-передачі від 07.05.2024 (серія та номер: 2091, 2092) об`єкта нерухомого майна - незавершеного будівництва житлового будинку літ. А, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач набув передбачені статтями 317, 319 ЦК України права власника, зокрема право володіти та користуватися цим об`єктом нерухомості. При цьому наявність вказаного об`єкта нерухомого майна саме на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107 відповідачем не заперечується. Відповідно, реалізація ОСОБА_1 прав власника щодо об`єкта нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, об`єктивно передбачала фактичне користування земельною ділянкою. Відтак ОСОБА_1 у спірний період виступав фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107. Водночас право користування зазначеною земельною ділянкою за ОСОБА_1 не оформлено та не зареєстровано. За інформацією Головного управління ДПС у Запорізькій області, ОСОБА_1 не є платником плати за землю щодо вказаної земельної ділянки, не звітує та не сплачує земельний податок та/або орендну плату за землю.
Отже, у спірний період з 07.05.2024 по 31.10.2025 ОСОБА_1 , будучи особою, за якою було зареєстровано право власності на розташований на земельній ділянці об`єкт нерухомого майна, не оформив право користування земельною ділянкою та не сплачував плату за її використання
Саме ці обставини є підставою для стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, у вигляді несплаченої орендної плати.
Посилання відповідача на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 908/3190/24 не спростовує вказаних обставин. Навпаки, із самого змісту доводів відповідача вбачається, що до ухвалення вказаної постанови саме ОСОБА_1 був особою, за якою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано право власності на об`єкт, розміщений на спірній земельній ділянці.
Разом із тим, подальше скасування державної реєстрації права власності не свідчить про те, що у період з 07.05.2024 по 31.10.2025 ОСОБА_1 не отримував фактичної можливості користуватися земельною ділянкою, не зберігав у себе кошти, які мав би сплатити за її користування, або що Запорізька міська рада не втратила належний їй дохід у вигляді орендної плати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц сформовано правовий висновок, відповідно до якого до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди є за своїм змістом кондикційними. У таких правовідносинах фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, що мали бути сплачені за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Аналогічний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17. У вказаній справі суд виходив з того, що особа, яка набула право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці комунальної власності, однак не оформила право користування такою земельною ділянкою та не сплачувала плату за її використання, є фактичним користувачем земельної ділянки і зобов`язана відшкодувати власнику землі безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати.
У постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд дійшов висновку, що з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна його власник фактично набуває статусу користувача сформованої земельної ділянки, на якій такий об`єкт розміщений. Відтак саме з цієї дати у нього виникає обов`язок здійснювати плату за користування відповідною земельною ділянкою.
Указані правові висновки мають істотне значення для даної справи, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107 є сформованою, має визначену площу 0,5967 га, а розташований на ній об`єкт нерухомого майна у спірний період був зареєстрований за ОСОБА_1 . Отже, саме з моменту набуття та державної реєстрації за ним права на об`єкт нерухомого майна відповідач набув статусу фактичного користувача земельної ділянки, незалежно від того, чи було ним оформлено договір оренди землі.
Подібна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 09.04.2025 у справі № 641/4273/19, у якій суд зазначив, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, що мав сплатити за користування землею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. При цьому визначальним для вирішення такого спору є не наявність вини відповідача, а сам факт збереження ним коштів за рахунок власника земельної ділянки без достатньої правової підстави.
У постанові Верховного Суду від 25.12.2025 у справі № 759/16048/24, яка також Документ сформований в системі «Електронний суд» 01.06.2026 5 стосувалася стягнення з фізичної особи безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, суд погодився з висновком про те, що з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна особа стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій такий об`єкт розміщений, а несплата орендної плати за користування цією земельною ділянкою є підставою для стягнення безпідставно збережених коштів.
Таким чином, наведена судова практика Верховного Суду є послідовною та сталою: належним відповідачем у спорах про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою є особа, яка у відповідний період фактично користувалася земельною ділянкою через належний їй або зареєстрований за нею об`єкт нерухомого майна, не оформила право користування землею та не сплачувала плату за її використання.
З огляду на викладене, подальше скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 908/3190/24 не спростовує того, що у спірний період з 07.05.2024 по 31.10.2025 саме ОСОБА_1 був фактичним користувачем земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107, саме за ним було зареєстровано право на розташований на ній об`єкт нерухомого майна. При цьому відповідач не оформив право користування зазначеною земельною ділянкою, не уклав відповідний договір оренди та не сплачував плату за її використання, внаслідок чого зберіг у себе кошти, які мали бути сплачені власнику землі - Запорізькій міській раді.
Більше того, скасування відповідного запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно після закінчення спірного періоду не може мати наслідком звільнення особи від обов`язку повернути безпідставно збережені кошти за минулий період фактичного користування земельною ділянкою. Такий висновок прямо узгоджується зі змістом ч. 1 ст. 1212 ЦК України, відповідно до якої особа зобов`язана повернути безпідставно набуте або збережене майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Отже, доводи відповідача про те, що після скасування державної реєстрації права власності він нібито перестав бути належним відповідачем у даній справі, є необґрунтованими. Вирішальним для правильного вирішення спору є не лише стан відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на момент розгляду справи, а встановлення того, хто у спірний період був пов`язаний з об`єктом нерухомого майна, розташованим на земельній ділянці, хто не оформив право користування нею та хто зберіг у себе кошти, які мали бути сплачені власнику землі.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 є належним відповідачем у цій справі, а його заперечення щодо неналежності відповідача зводяться до формального посилання на подальше скасування державної реєстрації права власності та не спростовують факту безпідставного збереження ним коштів за рахунок Запорізької міської ради у спірний період.
Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 908/3190/24 може підтверджувати окремі обставини, пов`язані з оспорюванням правочинів, їх фраудаторним характером, спрямованістю на виведення майна ТОВ «Октан», а також із скасуванням відповідних реєстраційних дій.
Однак зазначена постанова не встановлює обставин, які входять до предмета доказування у даній справі та мають визначальне значення для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельною ділянкою.
Крім того, саме по собі скасування реєстраційних дій або встановлення обставин щодо фраудаторності правочинів не означає автоматичної відсутності фактичного користування земельною ділянкою особою, за якою у відповідний період було зареєстровано об`єкт нерухомого майна та яка мала об`єктивну можливість користуватися земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщено.
У справі № 908/3406/25 Господарський суд Запорізької області вже надавав оцінку доводам щодо справи № 908/3190/24 на правовідносини з фактичного користування цією ж земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107. За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ТОВ «Прогресивні технології будівництва» доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період фактичного користування земельною ділянкою.
Зазначене додатково підтверджує, що сама лише наявність спору щодо правомірності реєстраційних дій, фраудаторності правочинів або подальшого скасування відомостей у державному реєстрі речових прав не виключає можливості стягнення з фактичного користувача земельної ділянки безпідставно збережених коштів за період такого користування.
Таким чином, постанова Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 908/3190/24 не має преюдиційного значення в частині обставин, які підлягають встановленню у цій справі, не спростовує заявлених позовних вимог, не виключає факту безпідставного збереження ОСОБА_1 коштів у вигляді несплаченої орендної плати та не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Щодо доводів відповідача про господарську юрисдикцію спору.
Доводи відповідача про те, що цей спір нібито підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, є безпідставними. Позов у цій справі пред`явлено до фізичної особи - ОСОБА_1 . Предметом спору є стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, у зв`язку з фактичним користуванням земельною ділянкою комунальної власності без оформлення правовстановлюючих документів. Відповідач не довів, що спір виник у зв`язку зі здійсненням ним господарської діяльності як суб`єктом господарювання, а також не навів обставин, які б свідчили про підвідомчість цього спору господарському суду. Посилання відповідача на те, що належним відповідачем нібито має бути ТОВ «Октан», не змінює юрисдикції цієї справи. Юрисдикція визначається не припущеннями відповідача щодо можливої участі іншої особи, а суб`єктним складом сторін, предметом спору та характером спірних правовідносин. Саме ОСОБА_1 визначений позивачем як особа, яка у спірний період зберегла у себе кошти за рахунок несплати плати за користування земельною ділянкою. Тому спір за участю фізичної особи підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Крім того, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя ухвалою від 16.01.2026 вже відкрив провадження у справі, встановивши, що позовна заява подана з додержанням вимог процесуального закону та підсудна цьому суду. Отже, доводи відповідача щодо порушення правил юрисдикції не ґрунтуються на вимогах закону та спрямовані виключно на уникнення розгляду спору по суті.
Щодо відсутності ризику подвійного стягнення.
Відповідач також зазначає, що задоволення позову нібито створить ризик подвійного стягнення коштів за користування однією й тією самою земельною ділянкою.
Такі доводи є необґрунтованими та не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Позовні вимоги у цій справі заявлені за конкретний період - з 07.05.2024 по 31.10.2025 - та стосуються саме ОСОБА_1 як особи, яка у цей період без оформлення права користування земельною ділянкою зберегла у себе кошти, що мали бути сплачені власнику землі. Посилання відповідача щодо ТОВ «Октан» не підтверджує подвійного стягнення саме за період з 07.05.2024 по 31.10.2025. Відповідачем не надано доказів того, що за вказаний період Запорізька міська рада вже отримала відповідні кошти від ТОВ «Октан» або іншої особи. Сам по собі факт існування інших судових спорів щодо цієї ж земельної ділянки не є підставою для звільнення ОСОБА_1 від обов`язку відшкодувати дохід, який він зберіг у себе без достатньої правової підстави. Для підтвердження ризику подвійного стягнення відповідач мав би довести не лише факт існування інших судових спорів щодо цієї земельної ділянки, а наявність сукупності конкретних обставин, а саме: що за той самий період, з тієї самої правової підстави, за користування тією самою земельною ділянкою, у тому самому розмірі та на користь того самого стягувача вже стягнуто або фактично сплачено відповідні кошти іншою особою. Водночас відповідачем не надано жодного судового рішення, платіжного документа, виконавчого документа чи іншого належного доказу, який би підтверджував, що за період з 07.05.2024 по 31.10.2025 Запорізька міська рада вже отримала від ТОВ «Октан» або будь-якої іншої особи кошти за фактичне користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107. Крім того, факт припинення ТОВ «Октан» з 23.08.2024 додатково спростовує доводи відповідача про можливість покладення на це товариство обов`язку сплати коштів за увесь заявлений прокурором період. Припинена юридична особа фізично та юридично не могла користуватися земельною ділянкою після внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення, а тому твердження не можуть бути підставою для висновку про подвійне стягнення або для звільнення ОСОБА_1 від обов`язку повернути безпідставно збережені кошти. Отже, твердження відповідача про ризик подвійного стягнення є необґрунтованим та не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.
Позовні вимоги прокурора заявлені з метою захисту інтересів держави в особі Запорізької міської ради, які порушені внаслідок фактичного користування ОСОБА_1 земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107 без оформлення правовстановлюючих документів та без внесення плати за землю. Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, не спростовують факту безпідставного збереження ним коштів за рахунок Запорізької міської ради, у зв`язку з чим позовні вимоги просить задовольнити.
09.06.2026 року до суду від представника відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив.
Зазначає, що прокурор фактично змінює підставу позову у відповіді на відзив, що є процесуально неприпустимим. Фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою прокурором не доведено. Стаття 1212 ЦК України не підлягає застосуванню, оскільки у ОСОБА_1 не відбулось ані набуття, ані збереження майна за рахунок Запорізької міської ради. Прокурор помилково застосовує норми Господарського процесуального кодексу до цивільної справи.
Внутрішня суперечність позиції прокурора щодо ТОВ «Октан».
У розділі IV відповіді на відзив прокурор стверджує: «факт припинення ТОВ «Октан» з 23.08.2024 додатково спростовує доводи відповідача про можливість покладення на це товариство обов`язку сплати коштів за увесь заявлений прокурором період. Припинена юридична особа фізично та юридично не могла користуватися земельною ділянкою після внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення».
Це твердження прокурора перебуває у прямій суперечності з його ж позицією у справі № 908/3190/24. У тій справі прокурор наполягав на відміні державної реєстрації припинення ТОВ «Октан» і домігся задоволення цієї вимоги постановою ЦАГС від 04.03.2026. Ця постанова набрала законної сили з дня її прийняття - 04.03.2026. Тобто на дату подання відповіді на відзив (01.06.2026) ТОВ «Октан» вже НЕ є припиненим, а є діючою юридичною особою.
Прокурор не може одночасно стверджувати, що ТОВ «Октан» припинене (у цій справі) і що ТОВ «Октан» відновлене (у справі 908/3190/24). Ці позиції взаємовиключні. Більше того, у постанові від 04.03.2026 ЦАГС прямо зазначив, що відновлення ТОВ «Октан» здійснюється саме з метою стягнення з нього коштів на виконання рішень господарського суду щодо тієї ж земельної ділянки: «…за наслідками відміни державної реєстрації припинення юридичної особи ТОВ «ОКТАН» поновиться можливість відновити позивача в правах та захистити державні інтереси шляхом застосування заходів примусового характеру у виді звернення стягнення на майно боржника ТОВ «ОКТАН» на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 05.08.2024 у справі № 908/1099/24 про стягнення 776 052,35 грн».
Отже, сам прокурор переконав апеляційний суд, що належним боржником за використання земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107 є саме ТОВ «Октан». Позиція прокурора у цій цивільній справі прямо суперечить позиції, яку він відстоював і обґрунтував у справі № 908/3190/24.
Щодо посилання прокурора на справу № 908/3406/25.
У відповіді на відзив прокурор сам повідомив суд про існування справи № 908/3406/25, у якій Господарський суд Запорізької області стягнув з ТОВ «Прогресивні технології будівництва» дохід від безпідставно набутого майна за фактичне користування тією ж самою земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107 за період з 01.04.2024 по 06.05.2024.
Прокурор посилається на цю справу як на доказ того, що стягнення з фактичного користувача є правомірним навіть за наявності спору щодо фраудаторності правочинів. Однак ця справа не може бути прецедентом для справи з таких підстав: - у справі № 908/3406/25 відповідач (ТОВ «Прогресивні технології будівництва») не з`являвся на судові засідання і не подавав відзив, тобто не заперечував позов та не висував аналогічних до наших аргументів; - прокурор при зверненні з позовом у справі № 908/3406/25 не повідомив суд про фраудаторний характер правочинів та про паралельне провадження у справі № 908/3190/24, в якій ці правочини оспорювалися; - суд у справі № 908/3406/25 не досліджував і не оцінював аргументи про ретроактивну недійсність правочину (ст. 236 ЦК) або відсутність правової підстави набуття; - рішення у справі № 908/3406/25 прийнято фактично за відсутності змагальності сторін і не може розглядатися як остаточне вирішення питання щодо правомірності стягнення з ланки фраудаторного ланцюга.
Натомість сам факт пред`явлення прокурором позову у справі № 908/3406/25 ілюструє ту проблему, на яку вказує Відповідач: прокурор послідовно стягує кошти за ту саму земельну ділянку з кожної ланки ланцюга правочинів, який сам же визнав фраудаторним: - з ТОВ «Октан» - за період до 30.11.2023 (справи № 908/2866/21 та № 908/1099/24); - з ТОВ «Прогресивні технології будівництва» - за період 01.04.2024 - 06.05.2024 (справа № 908/3406/25); - з ОСОБА_1 - за період 07.05.2024 - 31.10.2025 (дана справа).
При цьому постановою ЦАГС від 04.03.2026 встановлено, що увесь цей ланцюг є єдиною фраудаторною схемою ТОВ «Октан», а реєстрація прав скасована ретроактивно - з поверненням права власності до ТОВ «Октан» з первісною датою реєстрації. Якщо ланцюг є фіктивним, а власником безперервно вважається ТОВ «Октан», то стягнення з кожної ланки цього ланцюга як з самостійного «фактичного користувача» позбавлене правової підстави.
Практика Верховного Суду, на яку посилається прокурор, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Прокурор у відповіді на відзив посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду у справах № 629/4628/16-ц, № 922/3412/17, № 922/2060/20 та на постанови Верховного Суду у справах № 641/4273/19 та № 759/16048/24. Усі зазначені справи стосуються стягнення кондикції з добросовісних набувачів нерухомого майна, які реально набули право власності на підставі дійсних правочинів, реально використовували земельні ділянки під своєю нерухомістю, але не оформили договір оренди земельної ділянки.
Правовідносини у нашій справі є принципово іншими. ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем нерухомого майна. Постановою ЦАГС від 04.03.2026 встановлено, що він є кінцевою ланкою фраудаторної схеми ТОВ «Октан», спрямованої на ухилення від виконання судового рішення. Правочин, на підставі якого ОСОБА_1 формально набув реєстрацію (акт від 07.05.2024), є похідним від правочину, визнаного судом недійсним з моменту його вчинення (акт від 01.04.2024). Ці обставини відрізняють дану справу від справ, на які посилається прокурор, і виключають механічне перенесення висновків практики ВС щодо добросовісних набувачів на ланки фраудаторного ланцюга.
Більше того, Верховний Суд у тих самих постановах, на які посилається прокурор, послідовно виходив з того, що кондикційне зобов`язання виникає у ВЛАСНИКА нерухомого майна. У постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 прямо зазначено: «з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна його власник фактично набуває статусу користувача сформованої земельної ділянки». Тобто правова конструкція ВС прив`язує кондикцію саме до набуття права власності. ОСОБА_1 цього права не набув з підстав, детально обґрунтованих у відзиві та в розділі ІІІ цього заперечення - відповідно, і кондикційне зобов`язання у нього не виникло.
Вибірковість та непослідовність позиції прокурора при визначенні належного відповідача у спорах щодо тієї ж земельної ділянки.
У матеріалах справи та у публічних відомостях Єдиного державного реєстру судових рішень містяться докази, які беззаперечно свідчать про те, що прокурор за ідентичних фактичних обставин раніше обирав протилежний підхід до визначення належного відповідача у спорах про стягнення кондикції за використання тієї ж самої земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 23.03.2023 у справі № 908/2721/22 (набрало законної сили 20.11.2023) задоволено позов того ж прокурора - Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя і визнано недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна до статутного капіталу ТОВ «Центр розвитку сучасного будівництва» від 24.11.2021 (приватний нотаріус Чепкова О.В., реєстрові номери 9173, 9174), складений між ТОВ «Октан» і ТОВ «Центр розвитку сучасного будівництва» (код ЄДРПОУ 44584864) щодо того самого об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 1509250623101. Підставою визнання акта недійсним було зловживання правом з боку ТОВ «Октан» з метою недопущення звернення стягнення на майно - тобто фраудаторний характер правочину.
Таким чином, ТОВ «Октан» вчинило два послідовних фраудаторних правочини з тим самим об`єктом нерухомого майна: перший - 24.11.2021 (на користь ТОВ «Центр розвитку сучасного будівництва»), другий - 01.04.2024 (на користь ТОВ «Прогресивні технології будівництва»). Обидва правочини визнано недійсними судами. Обидва здійснено за тією ж схемою (внесок до статутного капіталу підконтрольної юридичної особи), за участю того самого нотаріуса (Чепкова О.В.).
Принципово важливим є те, як саме прокурор визначав належного відповідача при стягненні кондикції після першого фраудаторного правочину. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.08.2024 у справі № 908/1099/24 стягнуто з ТОВ «Октан» 776 052,35 грн доходу від безпідставно набутого майна за фактичне користування тією ж земельною ділянкою за період з 01.08.2021 по 30.11.2023. Цей період повністю охоплює час, коли за Державним реєстром речових прав на нерухоме майно зареєстрованим власником об`єкта нерухомого майна було ТОВ «Центр розвитку сучасного будівництва» (з 24.11.2021 до повернення реєстрації ТОВ «Октан»).
Однак прокурор стягнув кондикцію за увесь вказаний період (включаючи період формальної реєстрації за ТОВ «Центр розвитку сучасного будівництва») саме з ТОВ «Октан», а не з набувача за фраудаторним правочином. Тобто у першому ідентичному випадку прокурор визнав і реалізував позицію, згідно з якою належним відповідачем за кондикцію за використання земельної ділянки є первинний власник (ТОВ «Октан»), а не особа, за якою формально було зареєстровано право на об`єкт нерухомого майна внаслідок фраудаторного правочину.
У другому ідентичному випадку (наша справа) прокурор діє рівно протилежно - стягує кондикцію з набувача за фраудаторним правочином ( ОСОБА_1 ), а не з ТОВ «Октан». При цьому фактичні обставини є аналогічними: той самий об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1509250623101), та сама земельна ділянка (кадастровий номер [номер приховано]:01:005:0107), той самий первинний власник (ТОВ «Октан»), та сама схема (внесок до статутного капіталу підконтрольної юридичної особи), той самий нотаріус (Чепкова О.В.), той самий прокурор.
Така вибірковість у визначенні належного відповідача за ідентичних обставин суперечить принципам правової визначеності, рівності перед законом та однакового застосування норм матеріального права. Прокурор не надав і не може надати жодного обґрунтування, чому у першому випадку належним відповідачем був ТОВ «Октан» (а не набувач за фраудаторним правочином), а у другому випадку - навпаки, набувач ( ОСОБА_1 ), а не ТОВ «Октан».
Єдиним послідовним і логічним підходом, який узгоджується з попередньою позицією самого ж прокурора, є визнання належним відповідачем ТОВ «Октан» - як безперервного юридичного власника об`єкта нерухомого майна та суб`єкта кондикційного зобов`язання за використання земельної ділянки, незалежно від реєстраційних маніпуляцій, здійснених через фраудаторні правочини.
Можливе заперечення прокурора про те, що у першому випадку він стягнув кондикцію з ТОВ «Октан», оскільки товариство на той момент не було припинене, тоді як у нашій справі ТОВ «Октан» було припинене з 23.08.2024, а тому прокурор нібито змушений був звернутися саме до ОСОБА_1 , не витримує критики з кількох підстав.
По-перше, на момент подання позовної заяви у цій справі (31.12.2025) прокурор вже знав про апеляційний перегляд справи № 908/3190/24, у якій він сам вимагав відміни реєстрації припинення ТОВ «Октан» та відновлення товариства як суб`єкта права. Прокурор мав можливість зачекати результатів апеляційного перегляду (призначеного на 04.03.2026 - менш ніж через два місяці після подання позову) і подати позов до належного відповідача - відновленого ТОВ «Октан» у порядку господарського судочинства, як це було зроблено у першому аналогічному випадку. Замість цього прокурор обрав пред`явити позов до ОСОБА_1 як фізичної особи - в цивільному суді, штучно обходячи усталену практику стягнення кондикції з ТОВ «Октан» у господарських судах.
По-друге, постановою ЦАГС від 04.03.2026 ТОВ «Октан» відновлено як юридичну особу. На дату розгляду цієї справи ТОВ «Октан» є діючим суб`єктом права. Жодних об`єктивних перешкод для пред`явлення прокурором позову до ТОВ «Октан» про стягнення кондикції за період 07.05.2024 - 31.10.2025 наразі не існує. Обрання прокурором Зінченка В.В. як відповідача за наявності відновленого належного відповідача (ТОВ «Октан») позбавлене правового обґрунтування.
По-третє, тимчасове припинення ТОВ «Октан» (з 23.08.2024 по 04.03.2026) було наслідком тієї ж самої фраудаторної схеми, яку організував і здійснив директор ТОВ «Октан» ОСОБА_2 , що прямо встановлено постановою ЦАГС від 04.03.2026. Фактично прокурор намагається покласти наслідки протиправних дій ТОВ «Октан» (фраудаторне припинення товариства) на ОСОБА_1 , як третю особу, яка кваліфікована тим же апеляційним судом як кінцева ланка фраудаторної схеми, а не як самостійний добросовісний набувач. Якщо фраудаторна ліквідація ТОВ «Октан» була тимчасовою перешкодою для стягнення, то належним способом реагування є відновлення юридичної особи (що прокурор і зробив), а не перекладання кондикційного зобов`язання на ланку фраудаторного ланцюга.
Нарешті, як детально обґрунтовано у розділі ІІІ цього заперечення, за правовою конструкцією ст. 236 Цивільного кодексу України та абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», правова підстава набуття ОСОБА_1 нерухомого майна ніколи не існувала, а право власності ТОВ «Октан» вважається безперервним з первісною датою реєстрації. Тобто незалежно від тимчасового формального статусу ТОВ «Октан» як «припиненого», юридично власником об`єкта нерухомого майна протягом усього спірного періоду 07.05.2024 - 31.10.2025 безперервно було саме ТОВ «Октан» і саме воно є належним відповідачем за кондикцією, як це вже двічі визнавав сам прокурор у справах № 908/2866/21 та № 908/1099/24.
Просить доводи прокурора, викладені у відповіді на відзив від 01.06.2026 (вих. № 52- 103-5014-вих-26), визнати необґрунтованими. У задоволенні позовних вимог Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, у розмірі 612 122,52 грн - відмовити повністю у зв`язку з пред`явленням позову до неналежного відповідача. Стягнути з Позивача на користь Відповідача всі понесені у зв`язку з розглядом справи судові витрати, у тому числі витрати на правничу допомогу, в порядку та розмірі, що будуть встановлені після завершення розгляду справи.
21.09.2026 року до суду від прокурора надійшли письмові пояснення по справі.
Зазначає, що предмет та фактичні підстави позову у справі № 331/260/26 не змінювалися, а наведення прокурором у відповіді на відзив додаткової аргументації щодо первісно заявлених обставин є належною реалізацією процесуального права на спростування доводів відзиву та не може розцінюватися як пред`явлення позову на нових підставах. Посилання відповідача на те, що ступінь готовності об`єкта незавершеного будівництва становить лише 9 %, а також те, що такий об`єкт фактично не експлуатувався, саме по собі не спростовує факту користування земельною ділянкою. Для застосування ст. 1212 ЦК України визначальним є не отримання відповідачем прибутку від господарської діяльності чи фактична експлуатація об`єкта нерухомості, а збереження ним коштів, які за звичайних умов мали бути сплачені власнику земельної ділянки за її використання. Отже, відсутність доказів ведення на земельній ділянці будівельних робіт, господарської діяльності чи отримання доходу не виключає виникнення кондикційного зобов`язання за наявності інших установлених обставин фактичного користування земельною ділянкою.
Скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 та визнання недійсним попереднього правочину у ланцюгу відчуження майна самі по собі не спростовують факту передачі відповідачу об`єкта нерухомості у спірний період та не виключають можливості застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 ЦК України. Постанова Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 908/3190/24 не має преюдиційного значення в частині обставин, які підлягають встановленню у цій справі, не спростовує заявлених позовних вимог, не виключає факту безпідставного збереження ОСОБА_1 коштів у вигляді несплаченої орендної плати та не є підставою для відмови у задоволенні позову.
Ураховуючи викладене, позовні вимоги прокурора заявлені з метою захисту інтересів держави в особі Запорізької міської ради, які порушені внаслідок фактичного користування ОСОБА_1 земельною ділянкою комунальної власності з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107 без оформлення правовстановлюючих документів та без внесення плати за землю. Доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, не спростовують факту безпідставного збереження ним коштів за рахунок Запорізької міської ради, у зв`язку з чим позовні вимоги просить задовольнити.
22.09.2026 року до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення по справі. Зазначає, що постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 726/566/21 прямо підтверджує, що скасований або похідний від недійсного правочину реєстраційний запис не є достатньою підставою для покладення на наступного набувача обов`язку зі сплати безпідставно збереженої орендної плати. Практика Верховного Суду у справі № 910/16244/23 додатково підтверджує, що державна реєстрація за особою, яка не набула права власності, не перериває право належного власника. За відсутності окремих належних доказів того, що у період з 07.05.2024 по 31.10.2025 саме ОСОБА_1 був фактичним користувачем земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107 та саме ним за рахунок Запорізької міської ради були збережені кошти у заявленому розмірі, необхідний склад кондикційного зобов`язання за статтею 1212 ЦК України не доведений.
Просить у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 612 122,52 грн доходу від безпідставно набутого майна за період з 07.05.2024 по 31.10.2025 - відмовити у повному обсязі.
У судовому засіданні прокурор Михайловський Д.С. на задоволенні позовної заяви наполягав.
Представник Запорізької міської ради Прокоп`єва Т.О. підтримала заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача, адвокат Музичук А.В., проти задоволення позовних вимог заперечувала.
Суд, заслухавши учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, прийшов до наступних підстав.
Відповідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно встановлено, що ОСОБА_1 на підставі акта приймання-передачі, серія та номер: 2091, 2092, виданого 07.05.2025 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального Чепковою О. В, від 07.05.2024 є власником об`єкта нерухомого майна - незавершеного будівництва житлового будинку літ. А, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначене вище майно знаходиться на земельній ділянці комунальної власності з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107 площею 0,5967 га.
За відомостями з Державного земельного кадастру державна реєстрація вказаної земельної ділянки здійснена 12.07.2006.
Разом з тим, відповідно до інформації, розміщеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право користування земельною ділянкою з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107 площею 0,5967 га за жодною особою не зареєстровано.
Відповідно до інформації Головного управління ДПС у Запорізькій області від 27.06.2025 № 6260/5/08-01-04-01-05 та 12.12.2025 № 11514/5/08-01-24-05-11 за даними інформаційної бази ДПС України за земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не є платником плати за землю, не звітує та не сплачує земельний податок та / або орендну плату за землю.
ОСОБА_1 у період часу з 07.05.2024 по 31.10.2025 безпідставно використовував земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107.
Згідно витягу від 01.12.2023 № НВ-230[телефон приховано] із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107 складає 12 257 292,06 грн.
Запорізькою міською радою на підставі зазначеної інформації, документів та рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 № 7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю» здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою (кадастровий номер [номер приховано]:01:005:0107) площею 5967 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 07.05.2024 по 30.04.2025.
Відповідно до вказаного розрахунку розмір недоотриманих доходів за фактичне користування земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за період з 07.05.2024 по 30.04.2025 становить 395 697,96 грн.
Також, Запорізькою міською радою на підставі зазначеної інформації та документів здійснено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 указаної земельної ділянки за період з 01.05.2025 по 31.10.2025. Відповідно до вказаного розрахунку розмір недоотриманих доходів за фактичне користування ОСОБА_1 земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючого документа, що посвідчує право оренди (користування), за період з 01.05.2025 по 31.10.2025 становить 216 424,56 грн.
Статтею 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
За статтею 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади - на землі державної власності.
Приписами статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
За змістом статей 122, 123, 124 Земельного Кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренду земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентовано у статті 120 Земельного кодексу України у редакції 2001 року. Так, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частини 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у редакції, чинній на час реєстрації права власності на об`єкти нерухомості). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України (у відповідній редакції).
Правовий механізм переходу права на землю, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України.
Виходячи зі змісту зазначеної статті закону норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Як вбачається із положень ст. 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності, користування, у тому числі у формі оренди земельної ділянки.
Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідачем речові права на вказану земельну ділянку не оформлено та не зареєстровано.
Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землі є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5).
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п. 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
За приписами ст. 14.1.147 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
За вимогами ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та ст. 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки » державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
За приписами ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Отже, за змістом указаних приписів законодавства виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи ст. 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.
До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Разом з цим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).
Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.
З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц сформовано правовий висновок, відповідно до якого до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди є за своїм змістом кондикційними. У таких правовідносинах фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, що мали бути сплачені за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.
Аналогічний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17. У вказаній справі суд виходив з того, що особа, яка набула право власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці комунальної власності, однак не оформила право користування такою земельною ділянкою та не сплачувала плату за її використання, є фактичним користувачем земельної ділянки і зобов`язана відшкодувати власнику землі безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати.
У постанові від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 Верховний Суд дійшов висновку, що з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна його власник фактично набуває статусу користувача сформованої земельної ділянки, на якій такий об`єкт розміщений. Відтак саме з цієї дати у нього виникає обов`язок здійснювати плату за користування відповідною земельною ділянкою.
Подібна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 09.04.2025 у справі № 641/4273/19, у якій суд зазначив, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, що мав сплатити за користування землею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. При цьому визначальним для вирішення такого спору є не наявність вини відповідача, а сам факт збереження ним коштів за рахунок власника земельної ділянки без достатньої правової підстави.
У постанові Верховного Суду від 25.12.2025 у справі № 759/16048/24, яка також стосувалася стягнення з фізичної особи безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою, суд погодився з висновком про те, що з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна особа стає фактичним користувачем земельної ділянки, на якій такий об`єкт розміщений, а несплата орендної плати за користування цією земельною ділянкою є підставою для стягнення безпідставно збережених коштів.
Таким чином, враховуючи користування вказаною земельною ділянкою без достатньої правової підстави, відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України ОСОБА_1 повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він одержав у вигляді несплаченої орендної плати за період з 07.05.2024 по 31.10.2025 у загальному розмірі 612 122,52 грн.
Щодо наданої представником відповідача до суду постанови Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 908/3190/24 та твердження, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем по справі, суд зазначає наступне.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 908/3190/24 апеляційну скаргу заступника керівника Запорізької обласної прокуратури задоволено. Резолютивна частина постанови містить, зокрема, такі ухвалені судом рішення: «Відмінити державну реєстрацію припинення товариства з обмеженою відповідальністю «ОКТАН» (юридична адреса: місто Запоріжжя, вулиця Вороніхіна, будинок № 6, квартира № 36, ідентифікаційний код юридичної особи 30077774), яку 23.08.2024 здійснено державним реєстратором Департаменту адміністративних послуг Запорізької міської ради Сергеєвою Т.І. за номером 100103111[телефон приховано]». «Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на об`єкт нерухомого майна: незавершене будівництво, житлового будинку літ. А, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1509250623101, номер запису про право власності 54915301)».
Подальше скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на об`єкт нерухомого майна постановою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2026 у справі № 908/3190/24 не спростовує того, що у спірний період з 07.05.2024 по 31.10.2025 саме ОСОБА_1 був фактичним користувачем земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером [номер приховано]:01:005:0107, саме за ним було зареєстровано право на розташований на ній об`єкт нерухомого майна. При цьому відповідач не оформив право користування зазначеною земельною ділянкою, не уклав відповідний договір оренди та не сплачував плату за її використання, внаслідок чого зберіг у себе кошти, які мали бути сплачені власнику землі - Запорізькій міській раді.
Щодо твердження представника відповідача про можливість подвійного стягнення суд зазначає, що судовими рішеннями, на які посилається відповідач, охоплюються різні періоди. У справі № 908/2866/21 стягнення з ТОВ «Октан» стосувалося періоду 01.10.2018 - 31.07.2021. У справі № 908/1099/24 періоду 01.08.2021 - 30.11.2023. У справі № 908/3406/25 з ТОВ «Прогресивні технології будівництва» стягнуто плату за 01.04.2024 - 06.05.2024. У даній справі заявлено період 07.05.2024 - 31.10.2025. Отже, період, заявлений у цій справі, не збігається ані з періодом стягнення з ТОВ «Октан», ані з періодом стягнення з ТОВ «Прогресивні технології будівництва». Зокрема, справа № 908/3406/25 закінчує розрахунковий період 06.05.2024, а цей позов починає його з наступного дня - 07.05.2024.
Постанова у справі № 908/3190/24 взагалі не є рішенням про стягнення плати за землю за 2024 - 2025 роки. У межах справи № 908/3190/24 вирішувались питання щодо недійсності акта приймання-передачі від 01.04.2024, державної реєстрації припинення ТОВ «Октан» та державної реєстрації права на нерухоме майно У наданих матеріалах справи відсутнє судове рішення чи доказ того, що Запорізька міська рада вже отримала від ТОВ «Октан», ТОВ «Прогресивні технології будівництва» або іншої особи грошові кошти саме за період 07.05.2024 - 31.10.2025.
З огляду на викладене позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки позивач сплатив при зверненні до суду судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 7345, 47 грн., в сумі 1331,20 грн., за подачу даної заяви про забезпечення позову, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
У відповідності до ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала. У випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.
З огляду на викладені обставини та враховуючи, що потреба в подальшому застосуванні обмеження відсутня, суд приходить до висновку про скасування заходів забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст. 1212, 1214 Цивільного кодексу України, ст. ст.93, 120, 122, 123, 124 Земельного Кодексу України суд,
ВИРІШИВ:
Позов Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, в інтересах держави Запорізької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Запорізької міської ради (м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна, за період з 07.05.2024 по 31.10.2025 у розмірі 612 122,52 грн..
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ) на користь Запорізької обласної прокуратури в особі Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя (м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, 5, ідентифікаційний код юридичної особи 02909973, розрахунковий рахунок: [рахунок приховано], відкритий в державній казначейській службі України, м. Київ, МФО 820172, отримувач: Запорізька обласна прокуратура, ЄДРПОУ 02909973, код класифікації видатків бюджету - 2800) кошти, витрачені у 2025 році на сплату судового збору при здійсненні представництва інтересів держави у розмірі 7 345,47 грн., в сумі 1331,20 грн., які сплачено за подачу даної заяви про забезпечення позову.
Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані відповідно до ухвали Олександрівського районного суду міста Запоріжжя від 16 січня 2026 року, щодо накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером [номер приховано]:01:015:0286 площею 0.1698 га, яка розташована за адресою: Київська область, Бориспільський район, село Вишеньки (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 56481332208) та належить на праві власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 05 жовтня 2026 року.
Суддя Н.В. Фісун