Справа № 442/6700/25
Провадження № 6/442/189/2026
УХВАЛА
Іменем України
06 жовтня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
у складі:
головуючої-судді Курус Р.І.,
секретаря судового засідання Верхоляка А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дрогобич заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, за участю стягувача ОСОБА_2 ,-
в с т а н о в и в:
28.09.2026 до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області надійшла заява ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа від 18.09.2026 у справі №442/6700/25 таким, що не підлягає виконанню.
В обґрунтування заяви покликається на те, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 26000 гривень, моральну шкоду у розмірі 25000 гривень та 15510 гривень понесених судових витрат. В подальшому відповідне судове рішення було оскаржено і Постановою Львівського апеляційного суду від 09 червня 2026 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 26000 гривень - скасовано, у задоволенні вимог про стягнення таких вимог відмовлено. В іншій частині рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2025 року - залишено без змін. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1469 гривень, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, як зі сторони, на яку покладено більшу суму судових витрат.
Таким чином, заявник вважає, що виконавчий лист від 18.09.2026 у справі №442/6700/25, яким суд вирішив (присудив) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15510 гривень понесених судових витрат виданий помилково без врахування перерозподілу витрат у суді апеляційної інстанції, відповідно він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою від 28.09.2026 заяву ОСОБА_1 прийнято до провадження, призначено розгляд заяви на 06.10.2026.
В судове засідання сторони не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце його проведення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 432 ЦПК України, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.
Враховуючи те, що сторони не прибули в судове засідання, фіксування судового засідання технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.
Дослідивши матеріали поданої заяви та матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 129 Конституції України, ст.18 Цивільного процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.
Статтею 18 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Судом встановлено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05.11.2025, ухваленим за результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди позовні вимоги задоволено частково. Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 26000 гривень, моральну шкоду у розмірі 25000 гривень та 15510 гривень понесених судових витрат.
Постановою Львівського апеляційного суду від 09 червня 2026 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди в розмірі 26000 гривень - скасовано та відмовлено у їх стягненні, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1469 гривень. В іншій частині рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 05 листопада 2025 року - залишено без змін.
Разом з тим, 18.09.2026 Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області видано виконавчий лист № 442/6700/25, за яким суд вирішив (присудив) стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15510 гривень понесених судових витрат.
Відповідно до вимог абз. 1 ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Частиною 2 ст. 432 ЦПК України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 2-4671/11 сформульовано правовий висновок, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.
Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.
У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.
Зі змісту поданої заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, оскільки такий виданий помилково, без врахування перерозподілу судових витрат у суді апеляційної інстанції.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вказане, суд приходить до висновків про те, що обставини, на які покликався заявник у заяві, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а тому заява підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 81, 89, 259, 260, 273, 431, 432 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, за участю стягувача ОСОБА_2 - задоволити.
Визнати виконавчий лист, виданий Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області від 18 вересня 2026 року у справі №442/6700/25, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 15510 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот десять) гривень понесених судових витрат таким, що не підлягає виконанню.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Дата складення ухвали 06 жовтня 2026 року.
Суддя Курус Р.І.