Справа №443/1205/26
Провадження №2/443/992/26
РІШЕННЯ
Іменем України
05 жовтня 2026 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Павліва А.І.,
секретар судового засідання Стасів С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, територіальна громада села Зарічне в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за заповітом, зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частину будинку,
встановив:
Стислий виклад позиції сторін.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Яременко І.О. подав до суду позовну заяву до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (відповідачі), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, територіальна громада села Зарічне в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області у якій просить визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 право власності на частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог щодо предмета спору покликається на те, що будинковолодіння АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 року відноситься до суспільної групи - «колгоспний двір» та рахувався за: голова двору ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; батько голови двору ОСОБА_5 , помер; матір голови двору ОСОБА_6 , померла; син голови двору ОСОБА_2 . Станом на 15.04.1991 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 не втратили права на будинок після припинення колгоспного двору, а їхні частки у даному будинку були рівними, умовно по частині будинку. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер прадід позивачки по батьковій лінії ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого, увійшла належна йому частина зазначеного житлового будинку та господарських будівель і споруд. ОСОБА_5 заповів усе своє майно своїй дочці ОСОБА_4 , яка проживаючи із своїм батьком ОСОБА_5 на час його смерті, вчинила дії, що свідчать про прийняття спадщини (вступила в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін), однак юридично не оформила своїх спадкових прав. Таким чином, маючи свою частину будинку як член колгоспного двору та фактично успадкувавши частину будинку після смерті свого батька, ОСОБА_4 стала фактичним власником частини згаданого житлового будинку та господарських будівель і споруд. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла прабабуся позивачки по батьковій лінії ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого, увійшла належна її частина вказаних житлового будинку та господарських будівель і споруд. Оскільки ОСОБА_6 заповіту не залишала, то спадкування відбулося за законом. ОСОБА_4 проживала із своєю матір`ю ОСОБА_6 на час її смерті та вступила в управління та володіння спадковим майном у піврічний термін, однак юридично не оформила своїх спадкових прав. Таким чином, ОСОБА_4 стала фактичним власником частин згаданого житлового будинку та господарських будівель і споруд. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки по батьковій лінії ОСОБА_4 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли належні її частини цього житлового будинку та господарських будівель і споруд. ОСОБА_4 заповіла усе своє майно онуці ОСОБА_1 . Спадкоємцями першої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 були її дочка і відповідно тітка позивачки ОСОБА_3 , син і відповідно батько позивачки ОСОБА_2 та чоловік та відповідно дідусь позивачки ОСОБА_7 , однак вони спадщину не прийняли у жоден із передбачених законом способів. Чоловік покійної ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Натомість, позивачка, відповідно до положень ч.4 ст.1268 ЦК України, вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки була неповнолітньою на час смерті своєї бабусі ОСОБА_4 . Юридично спадкових прав позивачка не оформляла. 11.06.2026 позивачка звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору з метою юридичного оформлення спадщини після смерті ОСОБА_4 , однак нотаріус відмовив у зв`язку із тим, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами у АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 , частки у якому не визначені, а померла не є його останнім членом.
ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов (а.с.51-53) до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (відповідачі за зустрічним позовом), в якій просить визнати за ним, ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору покликається на те, що ОСОБА_1 вирішила оформити право на спадщину відносно частин житлового будинку у АДРЕСА_1 житлового будинку в порядку спадкування за заповітом після смерті своєї бабусі ОСОБА_4 , однак отримала відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій. Нотаріус відмовив у зв`язку із тим, що житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами у АДРЕСА_1 належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_4 , частки у якому не визначені, а померла не є його останнім членом. Останнім живим учасником колгоспного двору є він, однак право власності на частку у майні цього двору за ним не визнавалося і не реєструвалося. На даний час не має можливості у позасудовий спосіб юридично оформити право власності на свою частину спірного житлового будинку та господарських будівель і споруд.
Позивач за первісним позовом (відповідачка за зустрічним позовом) та її представник у судове засідання не з`явилися, однак представник позивача за первісним позовом подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, підтримання позовних вимог за первісним позовом та визнання позову за зустрічним позовом і розуміння наслідків визнання позовних вимог за зустрічним позовом.
Відповідач ОСОБА_2 за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, визнання позовних вимоги за первісним позовом, розуміння наслідків такого визнання, а також підтримання позовних вимог за зустрічним позовом.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, визнання позовних вимог за первісним та зустрічним позовами і розуміння наслідків такого визнання.
Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Заяви, клопотання, подані учасниками справи.
Представником позивача за первісним позовом подано клопотання про витребування доказів (а.с.59), заяву про проведення підготовчого засідання за відсутності сторони позивача та призначення справи до судового розгляду (а.с.81), заяву про розгляд справи за їх відсутності, підтримання позовних вимог за первісним позовом та визнання позовних вимог за зустрічним позовом (а.с.100).
Відповідачем за первісним позовом ОСОБА_2 (позивачем за зустрічним позовом) подано заяву про проведення підготовчого засідання за відсутності сторони позивача та призначення справи до судового розгляду, визнання позовних вимоги за первісним позовом, розуміння наслідків такого визнання, а також підтримання позовних вимог за зустрічним позовом (а.с.82, 97).
Відповідачем ОСОБА_3 подано заяву про розгляд справи за її відсутності, визнання позовних вимог та розуміння наслідків визнання позовних вимог (а.с.47, 94).
Представником третьої особи подано заяву про розгляд справи за його відсутності (а.с.92).
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 12.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.34-35).
Ухвалами підготовчого засідання від 14.07.2026 вимоги за зустрічним позовом об`єднано у одне провадження з первісним позовом, відкладено підготовче засідання та витребувано докази (а.с.60-61, 62-63).
Ухвалою підготовчого засідання від 28.08.2026 закрито підготовче засідання у справі та призначено її до судового розгляду по суті (а.с.85-86).
Зважаючи на вимоги статей 211, 223 та частини 2 статті 247 ЦПК України, судом 25.09.2026 проведено розгляд справи за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З урахуванням ухвалення цього рішення за відсутності учасників справи, датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення.
Позиція суду.
Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони за первісним і зустрічним позовами посилаються як на підстави своїх вимог, зваживши на позицію сторін, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що первісний і зустрічний позови підлягають задоволенню повністю виходячи з такого.
Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Згідно з актовим записом про народження № 41 від 30.05.1947 ОСОБА_8 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 і її батьками є ОСОБА_9 та ОСОБА_6 (а.с.77).
ОСОБА_7 та ОСОБА_10 одружились 13.01.1968 у Гніздичівській селищній раді Жидачівського району Львівської області. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_11 », що підтверджується свідоцтвом про одруження від 13.01.1968 (а.с.10).
ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 і його батьками є ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про народження від 11.05.1970 (а.с.11).
За змістом виписки з будинкової книги № 37 від 22.04.2026 будинковолодіння АДРЕСА_1 станом на 15.04.1991 відноситься до суспільної групи - «колгоспний двір» і рахується за громадянами: голова двору ОСОБА_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько ОСОБА_5 , помер, мама - ОСОБА_6 померла, син - ОСОБА_2 (а.с.12).
Згідно з довідкою КП Львівської обласної ради «Стрийське МБТІ» від 26.05.2026 та технічним паспортом від 13.05.2026 за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок «А-1», 1948 року побудови, загальною площею 56,9 кв.м., житловою площею 44,2 кв.м., разом з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами: сараєм «Б», сараєм «В», сараєм «Е», гаражем «Є», убиральнею «Ж», погребом «І», воротами №2, огорожею №3, колодязем №4 - част. (а.с.14-19).
За змістом заповіту, складеним у селищі Гніздичів 06.05.1988 та зареєстрованого в реєстрі за № 17, ОСОБА_5 все своє майно заповів дочці ОСОБА_4 (а.с.79).
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 04.07.1992 НОМЕР_1 (а.с.20).
Довідкою Гніздичівської селищної ради №39 від 22.04.2026 встановлено, що ОСОБА_12 проживав в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . До дня смерті і на день смерті з ОСОБА_5 по даній адресі були зареєстровані дружина ОСОБА_6 , дочка ОСОБА_4 та онук ОСОБА_2 . Заповіт від ОСОБА_5 в селищній раді посвідчувався 06.05.1988 за №17 (а.с.21).
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 85025922 від 27.04.2026 після смерті ОСОБА_5 спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.22).
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у селищі Гніздичів Жидачівського району Львівської області, про що свідчить свідоцтво про смерть від 03.02.1993 (а.с.23).
Згідно з довідкою Гніздичівської селищної ради №40 від 22.04.2026 ОСОБА_6 постійно проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_3 . До дня смерті і на день смерті разом із ОСОБА_6 по даній адресі були зареєстровані дочка ОСОБА_4 та онук ОСОБА_2 . Заповіт від ОСОБА_6 в селищній раді не посвідчувався (а.с.24).
Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №85025927 від 27.04.2026 після смерті ОСОБА_6 спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.25).
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Гніздичів Жидачівського району Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 27.12.2018 (а.с.26).
За змістом довідки Гніздичівської селищної ради №26 від 24.03.2026 ОСОБА_4 постійно проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . До дня смерті і на день смерті із ОСОБА_4 по даній адресі були зареєстровані її чоловік ОСОБА_7 , невістка ОСОБА_13 , онук ОСОБА_14 та онучка ОСОБА_1 . Заповіт від ОСОБА_4 в селищній раді посвідчувався 11.06.2015 № 68 (а.с.27).
Відповідно до заповіту, складеного у селищі Гніздичів Жидачівського району Львівської області 11.06.2015 та зареєстрованого в реєстрі за №9, ОСОБА_4 заповіла усе своє майно онуці ОСОБА_1 (а.с.28).
Згідно з інформаційної довідки зі Спадкового реєстру №85025934 від 27.04.2026 після смерті ОСОБА_4 спадкова справа не заводилася, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.29).
ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 у селищі Гніздичів Жидачівського району Львівської області, про що свідчить свідоцтво про смерть від 20.08.2020 (а.с.30).
Постановою завідувача Жидачівської ДНК від 11.06.2026 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті баби ОСОБА_4 , оскільки житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , який є спадковим майном та власністю членів колгоспного двору, частки яких не визначені, а померла не є його останнім членом (а.с.31).
Зміст спірних правовідносин.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з: наявністю у позивача за первісним позовом права власності на частину майна у порядку спадкування за заповітом та перешкоди у належному юридичному оформленні цього права у позасудовому порядку через невизнання його нотаріусом, який відмовив позивачу у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину; наявністю у позивача за зустрічним позовом права власності на частку у майні колишнього колгоспного двору та відсутності можливості оформлення цього право у позасудовому порядку.
Норми права, які застосував суд.
До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), Закону України «Про власність» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 697-XII) та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Так, відповідно до статті 120 ЦК УРСР майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).
Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь в його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору у складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.
Згідно з частиною 2 статті 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
15 квітня 1991 року набув чинності Закон № 697-XII, яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном.
Положення статей 17, 18 Закону № 697-XII щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:
а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);
б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітні та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.
Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15.04.1991, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно з приписами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Нормою частини 1 статті 1235 ЦК України передбачено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.
Згідно з частиною 1 та 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.
Нормою статті 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Також, судом враховано положення статей 524, 529, 548, 549 ЦК УРСР, які визначають підстави спадкоємства, першу чергу спадкоємців за законом, прийняття спадщини та дії, що свідчать про прийняття спадщини, а також статей 1216, 1218, 1220, 1233 ЦК України, які визначають поняття спадкування, склад спадщини, відкриття спадщини, спадкування права на земельну ділянку та поняття заповіту.
Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності підстав для задоволення первісного та зустрічного позовів.
Щодо наявності підстав для задоволення первісного позову.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що житловий будинок АДРЕСА_1 відносився до суспільної групи «колгоспний двір» та рахувався за: ОСОБА_4 - головою двору, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , які станом на 15.04.1991 залишалися членами цього двору, а відтак набули право спільної сумісної власності на майно цього колгоспного двору в рівних частинах кожен.
Таким чином, частка кожного із членів колгоспного двору - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_2 - у праві власності на майно колгоспного двору становила частину.
ОСОБА_5 за життя склав заповіт, яким усе належне йому майно заповів дочці ОСОБА_4 . Після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , яка проживала разом зі спадкодавцем та продовжила проживати у спірному будинку, фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, а відтак прийняла спадщину, до складу якої входила належна ОСОБА_5 частина спірного будинковолодіння.
Після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка заповіту не залишила, ОСОБА_4 як її дочка та спадкоємець за законом, проживаючи разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та продовжуючи проживати у спірному будинку, також фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, прийнявши належну ОСОБА_6 частину будинковолодіння.
Отже, належна ОСОБА_4 як члену колгоспного двору частина спірного будинковолодіння та успадковані нею після смерті батьків по частині цього майна становили у сукупності частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами.
За життя ОСОБА_4 11.06.2015 склала заповіт, яким усе своє майно, де б воно не було і з чого б не складалося, а також усе те, що належатиме їй на день смерті та на що вона за законом матиме право, заповіла онуці ОСОБА_1 . З огляду на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , спадкування здійснюється за правилами ЦК України.
ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, визначеним у заповіті, та вважається такою, що прийняла спадщину, оскільки на час її відкриття була неповнолітньою та від прийняття спадщини у встановленому законом порядку не відмовлялася.
Таким чином, до ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 перейшло право на належні спадкодавцю частини житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 . Водночас оформити спадкові права у позасудовому порядку позивач не може у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, що є підставою для захисту її права шляхом його визнання в судовому порядку.
Щодо наявності підстав для задоволення зустрічного позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 станом на 15.04.1991 був членом колгоспного двору, до складу якого входили чотири особи, та права на частку у його майні не втратив. Відтак, виходячи з рівності часток усіх членів колгоспного двору, йому належить частина спірного житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами.
Відсутність державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на належну йому частку не спростовує виникнення такого права, оскільки воно набуте ним як членом колгоспного двору в силу закону.
Водночас право власності ОСОБА_2 на належну йому частину спірного майна у встановленому порядку не оформлене, а здійснити таке оформлення у позасудовому порядку він позбавлений можливості.
За таких обставин суд вважає вимогу ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Таким чином, підсумовуючи наведене у сукупності, зважаючи на невизнання особистого майнового права позивачів за первісним та зустрічним позовами та належну обґрунтованість позовних вимог, суд вважає, що первісний та зустрічний позови слід задовольнити повністю.
На підставі статей 392, 1216, 1218, 1223, 1233, 1235, 1236, 1268 Цивільного кодексу України, статей 120, 121, 123 Цивільного кодексу Української РСР та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Первісний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (місце проживання: місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, територіальна громада села Зарічне в особі Журавненської селищної ради Стрийського району Львівської області про визнання права власності на частину будинку в порядку спадкування за заповітом задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 на частини житлового будинку «А-1», загальною площею 56,9 кв.м., житловою площею 44,2 кв.м., разом з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами: сараєм «Б», сараєм «В», сараєм «Е», гаражем «Є». убиральнею «Ж», погребом «І», воротами №2, огорожею №3, колодязем №4 - 1/2 част., що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Зустрічний позов ОСОБА_2 (місце проживання: місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (місце проживання: місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) про визнання права власності на частину будинку задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на частину житлового будинку «А-1», загальною площею 56,9 кв.м., житловою площею 44,2 кв.м., разом з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами: сараєм «Б», сараєм «В», сараєм «Е», гаражем «Є». убиральнею «Ж», погребом «І», воротами №2, огорожею №3, колодязем №4 - 1/2 част., що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Дата складення повного судового рішення - 05 жовтня 2026 року.
Головуючий суддя А.І. Павлів