Дата документу 30.09.2026 Справа № 334/310/26
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ЄУН 334/310/26 Пр. № 22-ц/807/1537/26 Головуючий у 1-й інстанції: Козлова Н.Ю. Суддя-доповідач: Гончар М.С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 вересня 2026 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Онищенка Е.А., Трофимової Д.А.
за участі секретаря Смокотіної В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2026 року у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОКРЕДИТ» (надалі - ТОВ ФК «ЄВРОКРЕДИТ») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
ВСТАНОВИВ:
У січні 2026 року ТОВ ФК «ЄВРОКРЕДИТ» звернулось до суду з вищезазначеним позовом (а.с. 1-77), в якому просило стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за кредитним договором № 8-014-867-2-22-Г в розмірі 264975,28 грн, що складається з заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 140000,00 грн; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 46855,28 грн; заборгованості по сплаті комісій (в тому числі прострочена): 78120,00 грн, від сплати якої відповідач у добровільному порядку ухиляється, а також судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3179,70 грн та на оплату професійної правничої роботи адвоката в сумі 11200,00 грн.
В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що 18.02.2022 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8-014-867-2-22-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина), який складається з публічної частини договору, яким є договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний кредитний договір. Згідно з п. 1 кредитного договору, підписанням кредитного договору позичальник беззастережно та безвідклично підтвердив: прийняття в повному обсязі публічної пропозиції (оферти) АТ «МЕГАБАНК» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua; згоду з умовами договору, а також положеннями усіх додатків до договору, йому зрозумілий їх зміст та він погоджується з ними та зобов`язується їх виконувати; укладання з Банком договору, який складається з публічної частини договору, яка розміщена у місці інформування позичальника та на сайті АТ «МЕГАБАНК» www.megabank.ua, а також цієї індивідуальної частини договору, підписанням якої позичальник приєднується до договору в цілому. Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти, в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього договору. Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі коштів з каси Банку готівкою (п. 1.4 Кредитного договору). Для обліку кредиту та нарахованих процентів за кредитом кредитодавець відкрив відповідні рахунки (п. п. 3.1.1, 3.1.2 кредитного договору). Позичальник зобов`язувався: повернути одержаний кредит у повному обсязі до 17.02.2027 року. 03.09.2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» укладено договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Відповідно до п. 1. Договору № GL1N426240 в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором. Згідно з п. 2. договору № GL1N426240 новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних в основних договорах, вказаних у додатку № 1 до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язання за основними договорами, право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство боржників, виконавчих проваджень щодо боржників, в тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізовано на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладання цього договору, права вимоги за мировими угодами із боржниками, договорами з арбітражними керуючими боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів тощо. Відповідно до п. 4 договору № GL1N426240, сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21723 211,51 грн. Банк свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши йому кредит у розмірі та на умовах, погоджених у кредитному договорі. Позичальник кредит одержав, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії (за наявності) за користування кредитом відповідач виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення платежів. У відповідності до пункту 3.3.5 кредитного договору, кредитодавець має право вимагати повернення кредиту у повному обсязі, строк виплати якого ще не настав, у разі затримання позичальником сплати щомісячного платежу та/або процентів щонайменше на один календарний місць. Згідно виписок по рахунку позичальника останній платіж на погашення заборгованості здійснено 01.04.2022 року, відповідно, затримка оплати щомісячних платежів становить більше одного календарного місяця. Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у відповідача виникла заборгованість у розмірі 264975,28 грн.
В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції Козлову Н.Ю. (а.с. 78). Ухвалою суду першої інстанції від 19.01.2026 року (а.с. 80) провадження у цій справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2026 року (а.с. 134-138) позов позивача у цій справі задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ ФК «ЄВРОКРЕДИТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 40932411) суму заборгованості за кредитним договором № 8-014-867-2-22-Г в розмірі 186855,28 грн, що складається з: заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) 140000,00 грн; заборгованості по відсоткам (в тому числі прострочена) 46855,28 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ ФК «ЄВРОКРЕДИТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 40932411) судовий збір у розмірі 2616,86 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ ФК «ЄВРОКРЕДИТ» (ідентифікаційний код юридичної особи 40932411) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
ТОВ ФК «ЄВРОКРЕДИТ» із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, у тому числі в частині відмови у задоволенні позовних вимог погодилось, останнє в апеляційному порядку не оскаржувало.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції у цій справі (фактично в частині задоволення позовних вимог), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с. 142-204) просила скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі і прийняти нове рішення, яким в позові ТОВ ФК «ЄВРОКРЕДИТ» відмовити в повному обсязі.
В автоматизованому порядку 25.05.2026 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Онищенка Е.А. та Трофимову Д.А. (а.с. 205). Ухвалою апеляційного суду від 26.05.2026 року (а.с. 206) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 28.05.2026 року (а.с. 209). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 01.06.2026 року (а.с. 211), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с. 212), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідного штату суддів Запорізького апеляційного суду взагалі; відпустки судді-доповідача у період з 13.07.2026 року по 21.08.2026 року (довідка - а.с. 238).
Позивач ТОВ ФК «ЄВРОКРЕДИТ» подало апеляційному суду відзив на вищезазначену апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 у цій справі (а.с. 219-232).
У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с. 221-223) представник ТОВ ФК «ЄВРОКРЕДИТ» не з`явився, про причини неявки свого представника позивач апеляційний суд не сповістив, клопотання про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавав.
За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності представника ТОВ ФК «ЄВРОКРЕДИТ», який не з`явився, за присутності відповідача ОСОБА_1 .
Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.
Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 , перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 258 ч. 1 ЦПК України судовими рішеннями є …рішення, постанови…
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача у цій справі частково, керувався ст.ст. 12, 81, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 268, 289 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог позивача у цій справі лише в частині їх задоволення.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.
Так, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи правильно виходив із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 76 цього Кодексу доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі письмових, речових та електронних доказів, висновків експертів та показаннями свідків. Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що 18.02.2022 року між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 8-014-867-2-22-Г (з ануїтетними платежами) приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (індивідуальна частина), який складається з публічної частини договору, яким є договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний кредитний договір (а.с.53-55).
Згідно з п. 1 вищезазначеного кредитного договору сторін, підписанням кредитного договору позичальник беззастережно та безвідклично підтвердив: прийняття в повному обсязі публічної пропозиції (оферти) АТ «МЕГАБАНК» на укладання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, який розміщений у місці інформування клієнта та на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua; згоду з умовами договору, а також положеннями усіх додатків до договору, йому зрозумілий їх зміст та він погоджується з ними та зобов`язується їх виконувати; укладання з Банком договору, який складається з публічної частини договору, яка розміщена у місці інформування позичальника та на сайті АТ «МЕГАБАНК» www.megabank.ua, а також цієї індивідуальної частини договору, підписанням якої позичальник приєднується до Договору в цілому. Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, кредитодавець надав позичальнику кредитні кошти, в сумі та на умовах визначених договором, які позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю, сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього договору.
Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі коштів з каси Банку готівкою (п. 1.4 кредитного договору). Для обліку кредиту та нарахованих процентів за кредитом кредитодавець відкрив відповідні рахунки (п. п. 3.1.1, 3.1.2 кредитного договору).
Позичальник зобов`язувався: повернути одержаний кредит у повному обсязі до 17.02.2027 року.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК). Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно з ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Абзацом 1 ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що Банк свої зобов`язання перед позичальником ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором сторін виконав у повному обсязі, надавши їй кредит у розмірі та на умовах, погоджених у кредитному договорі. Проте, позичальник кредит одержала, що відображено у виписках з її рахунку. Однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії (за наявності) за користування кредитом відповідач ОСОБА_1 виконала не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення платежів. Належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні та відповідачем апеляційному суду не надані.
У відповідності до пункту 3.3.5 кредитного договору, кредитодавець має право вимагати повернення кредиту у повному обсязі, строк виплати якого ще не настав, у разі затримання позичальником сплати щомісячного платежу та/або процентів щонайменше на один календарний місць. Згідно із виписками по рахунку позичальника останній платіж на погашення заборгованості здійснено 01.04.2022, відповідно, затримка оплати щомісячних платежів становить більше одного календарного місяця. Таким чином, у зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у відповідача виникла заборгованість у розмірі 264975,28 грн, яка складається з: 140000,00 грн - сума заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена); 46855,28 грн - сума заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена); 78120,00 грн - сума заборгованості по сплаті комісії (в тому числі прострочена). Суд першої інстанції правильно не взяв до уваги пояснення відповідача ОСОБА_1 щодо несплати кредитних коштів у зв`язку з тим, що Банк був визнаний неплатоспроможним, оскільки суду у цій справі не було надано достатніх та відповідних доказів того, що відповідач ОСОБА_1 взагалі намагався виконувати свої зобов`язання.
Судом першої інстанції також правильно було встановлено, що 03.09.2024 року між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» (новий кредитор) укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240 - а.с.14-16). Відповідно до п. 1 вищезазначеного договору № GL1N426240 в порядку та на умовах, визначених цим договором, Банк відступає новому кредитору належні Банку, а новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором. Згідно з п. 2 вищезазначеного договору № GL1N426240 новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до п. 4 цього договору, набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних в основних договорах, вказаних у додатку № 1 до цього договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 ЦК України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язання за основними договорами, право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів, право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників, вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками, права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство боржників, виконавчих проваджень щодо боржників, в тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізовано на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладання цього Договору, права вимоги за мировими угодами із боржниками, договорами з арбітражними керуючими боржників, охоронними організаціями, права участі в комітеті кредиторів тощо.
Відповідно до п. 4 вищезазначеного договору № GL1N426240 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21723211,51 грн, надалі за текстом - ціна договору. Ціна договору сплачується новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим договором, відповідно до пункту 14 цього договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став новий кредитор. На підтвердження здійснення оплати до позову додано платіжну інструкцію № 66895 від 31.07.2024 року на суму 23425777,00 грн. У призначенні платежу вказано, що оплата здійснена за лот GL1N426240 відповідно до протоколу GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року. За результатом відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року (а.с.17). Відповідно до Реєстру договорів (додаток № 1 до договору № GL1N426240) АТ «МЕГАБАНК» передало ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 8-014-867-2-22-Г у розмірі 264975,28 грн, з яких основний борг 140000,00 грн, заборгованість за відсотками в сумі 46855,28 грн та заборгованість за комісією в сумі 78120,00 грн (а.с.45).
27.12.2024 року між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» (первісний кредитор) та позивачем у цій справі - ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № 1/12 (копія - а.с.12-13). Відповідно до п. 1 вищезазначеного договору № 1/12 в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатку № 1 до цього договору (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами), надалі за текстом боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (овердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього договору, надалі за текстом «основні договори», надалі за текстом права вимоги. Новий кредитор сплачує первісному кредитору за права грошової вимоги кошти у сумі та порядку, визначених цим договором. Права вимоги, що відступаються за цим договором належать первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 № GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором боржників АТ «МЕГАБАНК», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, переможцем яких став первісний кредитор. Пунктом 2 договору № 1/12 передбачено, що за цим договором новий кредитор набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: - право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, - сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних в основних договорах, вказаних у додатку № 1 до цього договору, - право вимагати сплати неустойок, пені, штрафів, передбачених основними договорами; - право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 ЦК України (індекс інфляції, 3% річних); - право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов`язань за основними договорами; - право вимагати застосування наслідків реституції при недійсності правочинів; - право отримання коштів від реалізації заставного та іншого майна боржників; - вимоги, які випливають з розірвання та/або визнання недійсними договорів із боржниками; - права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство боржників, виконавчих проваджень щодо Боржників, в тому числі щодо майна боржників, яке не було реалізоване на торгах та підлягатиме передачі стягувачу в погашення боргу після укладення цього договору; - права вимоги за мировими угодами із боржниками, договорами з арбітражними керуючими боржників, охоронними організаціями; - права участі в комітеті кредиторів боржників, тощо. Розмір прав вимоги до боржників за основними договорами, які переходять до нового кредитора, вказаний у додатку №1 до цього договору. Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надане кредитору відповідно до умов основних договорів. Сторони підтверджують, що після набуття новим кредитором прав вимоги, новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України. Права вимоги переходять від первісного кредитора до нового кредитора з моменту підписання сторонами цього договору та додатку №1 (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до боржників/дебіторів за такими договорами). Вказаний додаток №1 до цього договору підписується сторонами одночасно з текстом договору. Згідно з п. 3 договору № 1/12 первісний кредитор зобов`язаний повідомити боржників про відступлення прав вимоги за основними договорами протягом 10 (десяти) робочих днів з дня набрання чинності цим договором (щодо відступлених прав вимоги за кредитними договорами, які не забезпечені іпотекою, та договорами забезпечення виконання зобов`язань (крім іпотечних договорів) за такими кредитними договорами) у порядку, передбаченому чинним законодавством або відповідним основним договором. Витрати первісного кредитора на здійснення такого повідомлення підлягають відшкодуванню новим кредитором. Новий кредитор також погоджується, що первісний кредитор не відповідає перед новим кредитором, якщо одержані новим кредитором від боржників суми за основними договорами будуть меншими від сум, які очікував отримати від боржників новий кредитор при укладенні цього договору, в тому числі меншими від сум, зазначених у додатку №1 до цього договору, або сплачених новим кредитором первісному кредитору за цим договором. Відповідно до п. 4 вищезазначеного договору № 1/12 сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами відповідно до цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 22730000,00 грн, надалі за текстом - ціна договору. Ціна договору сплачується новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому договорі. Оплата здійснюється з розстроченням платежу наступними частинами: 1). В строк до 31 грудня 2024 року включно має бути сплачений аванс в сумі 8030000,00 грн; 2). В строк до 31 травня 2025 року включно має бути сплачений залишок суми в розмірі 14700000,00 грн. Відповідно до п. 4 договору № 1/12, з урахуванням змін, внесених у цей пункт додатковою угодою №1 від 23.05.2025 року, сторони узгодили ціну договору та строки здійснення розрахунків за договором. Зокрема, відповідно до додаткової угоди №1 від 23.05.2025 року п. 4 було викладено в наступній редакції: «Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за основними договорами, відповідно до цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору грошові кошти у сумі 22730000,00 грн, надалі за текстом - ціна договору. Ціна договору сплачується новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому Договорі. Розрахунки з договором №1/12 проведені в повному обсязі, що підтверджується наданими платіжними інструкціями №1074 від 27.12.2024 року на суму 8030000,00 грн; №1091 від 31.01.2025 року на суму 9200000,00 грн, №1822 від 22.09.2025 року на суму 5500000,00 грн (копії - а.с.29). Відповідно до додатку № 1 до договору № 1/12 ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» передало позивачу право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за вищезазначеним кредитним договором № 8-014-867-2-22-Г від 18.02.2022 року у розмірі 264975,28 грн, з яких заборгованість за кредитом 140000,00 грн, заборгованість по сплаті відсотків 46855,28 грн та заборгованість по сплаті комісії в розмірі 78120,00 грн.
Відповідно до ст. ст. 512, 514 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором. Згідно з ч. 2 ст. 517 ЦК боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Судом першої інстанції правильно встановлено, що до позивача ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» відповідно до умов договору № GL1N426240 від 03.09.2024 та умов договору № 1/12 від 27.12.2024 перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 8-014-867-2-22-Г від 18.02.2022 року. У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначене свідчить про те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки це не буде спростовано, зокрема на підставі судового рішення. Доказів на підтвердження того, що договір № GL1N426240 від 03.09.2024 та договір № 1/12 від 27.12.2024 про відступлення позивачу права вимоги до відповідача за кредитним договором № 8-014-867-2-22-Г від 18.02.2022 року є нікчемними або у встановленому законом порядку визнані недійсними матеріали справи не містять, а відтак ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» є належним позивачем у даній справі. За таких обставин, суд першої інстанції правильно вважав, що доводи відповідача ОСОБА_1 в частині того, що ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» не має права на звернення до суду з даним позовом, є безпідставними та судом першої інстанції правильно до уваги не були прийняті. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК). Стаття 610 ЦК передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК). Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання. Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Виходячи з того, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження тих обставин, що ним належним чином виконувалися умови кредитного договору № 8-014-867-2-22-Г від 18.02.2022 року, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 140000,00 грн. у повному обсязі.
Що стосується заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача відсотків в сумі 46855,28 грн. суд першої інстанції правильно зазначав таке. Частина 2 ст. 1056-1 ЦК України визначає, що розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Судом першої інстанції було правильно встановлено, що пунктом 2.11 вищезазначеного кредитного договору № 8-014-867-2-22-Г від 18.02.2022 року було встановлено процентну ставку у розмірі 50% річних, за користування кредитом понад строк, вказаний в п. 2.2. Договору. Пунктом 2.13 кредитного договору № 8-014-867-2-22-Г від 18.02.2022 року встановлено процентну ставку у розмірі 50% річних нараховується на суму простроченої заборгованості, починаючи з першого дня прострочення боргу. Тобто, сторони чітко та недвозначно визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов`язання, та погодили їх розмір. Таким чином, виходячи з умов укладеного між Банком та відповідачем кредитного договору № 8-014-867-2-22-Г від 18.02.2022 року, за правомірне користування чужими коштами в межах строку кредитування відповідач сплачує проценти у розмірі 50% річних згідно з п. 2.13., а після закінчення строку кредитування відповідач сплачує проценти за неправомірне користування чужими коштами відповідно до п. 2.11 договору та ст. 625 ЦК України. Судом першої інстанції також правильно було встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість за процентами по вищезазначеному кредитному договору № 8-014-867-2-22-Г від 18.02.2022 в сумі 46855,28 грн, які згідно банківських виписок нараховані як проценти за правомірне користування кредитом (п. 2.13.) за період з 28.02.2022 року. Отже, перевіривши заявлений позивачем до стягнення розмір процентів в сумі 46855,28 грн суд першої інстанції правильно вважав, що він повністю відповідає положенням чинного законодавства. Відтак, нарахування відповідачу процентів згідно з п. 2.13. Кредитного договору № 8-014-867-2-22-Г, починаючи з 28.02.2022 року є правомірним, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів також підлягають задоволенню.
Стосовно вимоги позивача щодо стягнення комісії у розмірі 78120,00 грн, суд першої інстанції правильно виходив з такого. 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит). Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації. Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зроблений правовий висновок, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі №202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». У постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Судом першої інстанції правильно встановлено, що пунктом 2.8 укладеного між АТ «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (надалі комісія) щомісячно - комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,80% у місяць від суми кредиту, зазначеної у п. 2.3 договору. Обслуговування кредитної заборгованості включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо. На підставі матеріалів справи і з умов укладеного між сторонами кредитного договору, судом першої інстанції правильно не встановлено, що сплата комісійної винагороди, передбачена п. 2.8 даного договору, була передбачена саме за послуги, які повинен був отримувати позивач за плату у разі, якщо він використав своє право на безоплатне отримання інформації про стан заборгованості, що передбачено ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування". Позивачем не доведено на підставі наданих доказів, що позивач отримував одноразово послуги безоплатно, а умови договору передбачають сплату комісії саме за послуги які підлягали оплаті. Беручи до уваги наведені вище обставини, на підставі положень ЦК України, судової практики, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що пункт 2.8 укладеного між сторонами договору, згідно з яким передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості, є нікчемним на підставі частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». З огляду на те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що положення п.2.8 кредитного договору про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними, а відтак, у задоволенні вимог про стягнення з відповідача комісії в сумі 78120,00 грн (у тому числі простроченої) у цій справі слід відмовити.
Суд першої інстанції правильно відхилив твердження відповідача щодо відсутності правових підстав АТ «МЕГАБАНК» укладати кредитні договори, оскільки на час укладання кредитного договору, Банк вже мав статус проблемного та неплатоспроможного банку, оскільки за загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частинами 2, 3ст. 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбаченіст. 203 ЦК України. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. В розрізі з наведеним, суд першої інстанції правильно зазначав, що суду не надано доказів визнання недійсним в цілому чи певних частин договору про надання кредиту укладеного 18.02.2022 між сторонами, а відтак він є чинним та дійсним.
Підсумовуючи вищевикладене суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягають частковому задоволенню з урахуванням вищевказаного.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 є такими, що дублюють доводи її заперечень позову позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції надав належну оцінку у своєму вищезазначеному рішенні, з якою погоджується апеляційний суд. Ці доводи є такими, що лише відображають позицію відповідача, яку вона вважає єдино можливою та правильною, та не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, у тому числі в частині задоволення позовних вимог.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Наслідками неповідомлення боржника є відповідальність нового кредитора за ризик настання несприятливих для нього наслідків і визнання виконання боржником зобов`язання первинному кредитору належним. Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника первісним кредитором про уступку права вимоги, на що посилалась відповідач ОСОБА_1 у цій справі, не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні вищезазначеної заборгованості за кредитним договором, яка досі не сплачена ОСОБА_1 на користь будь - якого з вищезазначених первісних та нового кредиторів (належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні та апеляційному суду не надані), на користь нового кредитора - позивача ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» у цій справі, який є належним.
Також, в силу вимог п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року в редакції ЗУ № 2120-IX від 15.03.2022 року у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Проте, судом першої інстанції було правильно встановлено, що хоча вищезазначеними договорами і було передбачено право первісних та нового кредиторів на нарахування сум, передбачених ст. 625 ЦК України, проте, останні вищезазначеними кредиторами: первісними та новими на виконання вищезазначених вимог закону у цій справі не нараховувались (розрахунок Банку а.с. 41-41 зворот). Належні, допустимі докази протилежного у цій справі відсутні та відповідачем апеляційному суду не надані.
Відсотки за користування кредитом, передбачені вищезазначеним кредитним договором, у тому числі прострочені, не є «тотожним» за своїм змістом поняттю сум, передбачених ст. 625 ЦК України (3 % річних та інфляція) та ст. 549 ЦК України неустойкою (штраф, пеня).
Суд першої інстанції правильно виходив при вирішенні цієї справи із:
-свободи договору (ст. 627 ЦК України) - відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства…;
- презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) - вищезазначених кредитного договору та договорів про відступлення прав вимоги, підписаних сторонами без зауважень, належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та апеляційному суду не були надані), оскільки їх недійсність прямо не встановлена законом та вони не визнані судом недійсними (належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні та відповідачем апеляційному суду не надані, так, відповідач у цій справі зустрічного позову про визнання недійсними кредитного договору та договорів про відступлення прав вимоги не подавала та у матеріалах цієї справи відсутнє будь-яке рішення іншого суду в іншій справі про визнання вищезазначених договорів недійсними та відповідачем апеляційному суду не надано),
- принципу обов`язковості договору (ст. 629 ЦК України), за змістом якої вищезазначені договори є обов`язковими для виконання його сторонами.
Суд першої інстанції правильно на виконання вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України врахував вищезазначені правові висновки Верховного Суду у цій справі.
Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи. Суд першої інстанції розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування, передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідач ОСОБА_1 не надала суду першої інстанції належних та допустимих доказів в обґрунтування своєї позиції в частині вимог, які було задоволено судом першої інстанції, та, відповідно, у спростування позову позивача в цій частині у цій справі.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача. Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, у цій справі відсутні та зокрема відповідачем апеляційному суду не надані.
Оскільки, не можуть бути доказами, передбаченими ст. 367 ч. 3 ЦПК України, надані апеляційному суду повторно докази, а саме: - виписка по особовим рахункам (копія - а.с.154-169), - вимоги (повідомлення) (копія - а.с.171-172), - протокол електронного аукціону (копія - а.с.180-181), - розрахунок заборгованості (копія - а.с.182-183), - паспорт (копія - а.с.184-189), - картка фізичної особи-платника податків (копія - а.с.190), які вже були предметом дослідження в суді першої інстанції у цій справі (а.с.18, 31-39, 41, 48, 58-59), та яким останній вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Посилання відповідача в її апеляційній скарзі (а.с.150а, 192-200) на судову практику Сумського апеляційного суду в іншій справі, яка за своїми фактичними обставинами різняться із фактичними обставинами цієї справи, не має преюдиційного значення для вирішення цієї справи судом.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального права судом першої інстанції, які є обов`язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.
Описки в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції у цій справі (в частині правильного прізвища відповідача ОСОБА_1 (копія паспорту відповідача - а.с. 92) тощо) не можуть бути підставою для скасування апеляційним судом правильного по суті рішення суду першої інстанції у цій справі за результатами розгляду вищезазначеної апеляційної скарги відповідача, а можуть бути усунуті судом першої інстанції за власною ініціативою чи за заявою учасників цієї справи у подальшому в порядку ст. 269 ЦПК України.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. ст. 133, 137, 141 ЦПК України у цій справі було вирішено питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, та зокрема витрат позивача у вигляді витрати на судовий збір та професійну правничу допомогу.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.
Також, в силу вимог ст. 141 ч. 1 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі:
- відповідач не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, у тому числі у вигляді судового збору за апеляційну скаргу замість фактично сплаченого 5961,00 грн. (а.с. 191) у належному розмірі 4769,56 грн (розрахунок: належний судовий збір у суді першої інстанції за позов позивача замість 3179,70 грн (з урахуванням коефіцієнту 0,8 (а.с. 61), оскільки позов позивачем було подано до суду першої інстанції у цій справі через «Електронний суд» - а.с. 1) складає 3974,63 грн (без урахування коефіцієнта 0,8, оскільки розрахунок судового збору за подання апеляційної скарги здійснюється не від пониженої ставки за подання позову, а від звичайної ставки, що підлягала сплаті за подання позову, що узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, зокрема ухвала ВС від 20.01.2025 року у справі ЄУН № 905/989/24) *150%/100%* коефіцієнт 0,8, оскільки апеляційна скарга відповідачем у цій справі була подана через «Електронний суд» (а.с.142) = 3179,70 грн);
- з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Журавльова С.Г. (а.с.20, 23-26, 63-64, 236) у цій справі в апеляційному суді у зменшеному з урахуванням вимог ст. 137 ЦПК України у розмірі 1500,00 грн. замість 3000,00 грн. (яка складається з: - складання, підписання та подання відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду у справі №334/310/26 у розмірі 3000,00 грн. (а.с.224-235), що підтверджено актом приймання-передачі послуг з правничої допомоги №220626 від 22.06.2026 року на загальну суму наданих послуг 3000,00 грн., підписаним без зауважень АО «АЛЬЯНС ДЛС» в особі керуючого партнера Малюженка М.П. та позивачем ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» в особі директора Дмитрук І.В. - а.с.236), враховуючи, що: = відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача у цій справі - як встановлено апеляційним судом, копія апеляційної скарги відповідача надсилалась позивачу та адвокату останнього апеляційним судом в електронний кабінет останніх (а.с. 216-217), відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача у цій справі подавався також через «Електронний суд» - саме за підписом адвоката в інтересах позивача - а.с. 224-235); подача позивачем вказаного відзиву на апеляційну скаргу відповідача у цій справі є виключно правом позивача, а не його обов`язком в силу вимог ст. 43 ч. 1 п. 1, 360 ЦПК України; ст. 360 ЦПК України, і тому позивач виключно на свій власний розсуд забажав скористатись цією оплатною послугою його адвоката (ст. 20 ч. 1 ЦК України). Оскільки, ЦПК України не визначено конкретної форми документу, що надається до суду для підтвердження здійснення оплати витрат на оплату послуг адвоката, а також не встановлено форму такого документу; адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (довідку тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта; тому, надані стороною позивача у цій справі апеляційному суду вищезазначені документи на підтвердження позивачем витрат на професійну правничу допомогу (акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги №220626 від 22.06.2026 року) на загальну суму наданих послуг 3000,00 грн, підписаний без зауважень АО «АЛЬЯНС ДЛС» в особі керуючого партнера Малюженка М.П. та позивачем ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» в особі директора Дмитрук І.В. - а.с.236) є належними письмовими доказами понесення останніх позивачем у цій справі, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.04.2020 року у справі №727/4597/19, який є обов`язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 4 ЦПК України.
Разом із цим, апеляційний суд вважає за доцільне роз`яснити відповідачу ОСОБА_1 у подальшому її право на повернення з бюджету зайво сплаченого нею судового збору у цій справі за апеляційну скаргу (розрахунок: сплачено судового збору апелянтом 5961,00 грн. (а.с.191) - належний розмір судового збору 4769,56 грн.) за відповідною ухвалою апеляційного суду в порядку ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» за результатами розгляду відповідного клопотання ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 137, 141, 367-369, 3374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 28 квітня 2026 року у цій справі залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОКРЕДИТ» (ЄДРПОУ 40932411) судові витрати, пов`язані із розглядом цієї справи апеляційним судом, у вигляді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.
Повна постанова апеляційним судом складена 05.10.2026 року.
Головуючий суддя Суддя Суддя
Гончар М.С. Онищенко Е.А. Трофимова Д.А.