Справа №950/1419/25
Номер провадження 22-ц/816/2861/26
Категорія - 39
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року м. Суми
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Сидоренко А.П. (суддя-доповідач), суддів: Собини О.І., Сізова Д.В.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» Усенка Михайла Ігоровича на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 03 серпня 2026 року, ухвалене в м. Лебедин у складі судді Стеценка В.А. у справі за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
в с т а н о в и в:
19 травня 2025 року представник ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (далі - ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 07 червня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем було укладено кредитний договір № 07258-06/2024, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу фінансовий кредит в розмірі 6000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем становить 24000,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 6000,00 грн, заборгованість за відсотками за користування кредитом - 9900,00 грн, заборгованість за штрафом - 8100,00 грн.
24 вересня 2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 24092024. Відповідно до його умов, право грошової вимоги за вказаним кредитним договором у розмірі 24000,00 грн перейшло до позивача.
У зв`язку з тим, що відповідач не виконав свого зобов`язання та не повернув кредитні кошти у строки, передбачені договором, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 24000,00 грн, а також понесені судові витрати у виді сплаченого судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 03 серпня 2026 року позов ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 07258-06/2024 від 07 червня 2024 року в загальному розмірі 6470,00 грн, судовий збір у сумі 652,57 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1348,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, представник ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» Усенко М.І. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення про часткове задоволення позову про стягнення заборгованості за кредитним договором та винести постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, а також здійснити розподіл судових витрат.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача зазначає, що за умовами договору сторонами погоджено суму кредиту, проценти за користування кредитними коштами та строк їх повернення. Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов правочину, в тому числі кредитним договором передбачено, що денна процентна ставка становить 1,5% на весь строк кредитування.
Позичальником не пред`явлено вимоги про визнання умов договору недійсним, щодо установлення розміру процентної ставки.
Проте суд першої інстанції погодився із наданим відповідачем перерахунком за обліковою ставкою НБУ, безпідставно визнавши нікчемною умову про 1,5% на день. Такий підхід суперечить частині п`ятій статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», яка обмежує максимальний розмір плати за кредит рівнем не більше 1% на день.
Застосування облікової ставки НБУ замість законодавчо визначеного ліміту призвело до необґрунтованого заниження суми боргу та порушення принципів свободи договору (ст. 627 ЦК України). Законним способом захисту в цьому випадку є перерахунок відсотків за максимально допустимою законом ставкою, а не застосування облікової ставки НБУ, яка не регулює ці правовідносини.
Водночас, згідно з прикінцевими та перехідними положеннями закону, було введено поетапне обмеження ставок: з 24 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року - 2,5%; з 23 квітня по 20 серпня 2024 року - 1,5%; і лише з 21 серпня 2024 року - 1%. Оскільки договір укладався 07 червня 2024 року, чинною була ставка 1,5% на день, яка фіксується на весь строк дії договору. Суд першої інстанції наведене в повній мірі не врахував, через що дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову.
Щодо нарахування штрафу, скаржник вказує на пункт 5.3 договору, яким передбачено неустойку в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після прострочення, з урахуванням законодавчих обмежень. Приймаючи умови договору, відповідач свідомо погодився із запропонованими правилами кредитування.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на зазначені положення процесуального закону апеляційний перегляд справи здійснюється в межах заявлених вимог, тобто в частині відхилених судом першої інстанції позовних вимог, в іншій частині рішення суду не оскаржується, а тому не переглядається апеляційним судом.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 07 червня 2024 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 07258-06/2024 (далі - кредитний договір) (а.с. 18-34).
За умовами вказаного договору позичальнику надано кредит у розмірі 6000,00 грн строком на 120 днів із кінцевою датою погашення 04 жовтня 2024 року.
Відповідно до пункту 1.4.1 кредитного договору, погоджена сторонами денна процентна ставка становить 1,50% та застосовується в межах строку кредитування.
24 вересня 2024 року, між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу № 24092024.
Відповідно до його умов, до позивача перейшло право грошової вимоги за кредитним договором № 07258-06/2024 від 07 червня 2024 року, загальний розмір якої складав 24000,00 грн (а.с. 35-57).
Направленою на адресу відповідача досудовою вимогою від 14 травня 2025 року № 23923535 позивач повідомив відповідача про необхідність негайного погашення зазначеної заборгованості (а.с. 58).
За розрахунком позивача заборгованість відповідача за період з 07 червня 2024 року по 24 вересня 2024 року становила 24000,00 грн, з яких: 6000,00 грн - тіло кредиту, 9900,00 грн - відсотки та 8100,00 грн - штраф (а.с. 36-39).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач порушив взяті на себе за кредитним договором зобов`язання щодо повернення заборгованості за тілом кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами. Проте, здійснюючи перерахунок заборгованості за процентами, суд першої інстанції застосував облікову ставку НБУ за відповідний період, визначивши розмір належних до стягнення відсотків у сумі 470,00 грн, а також відмовив у стягненні штрафу в розмірі 8 100,00 грн, посилаючись на дію в Україні воєнного стану та положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.
Проте колегія суддів апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції погоджується не повністю.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Згідно до змісту пункту 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» денною процентною ставкою за договором споживчого кредитування визначаються загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
За частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до таких витрат включаються: доходи кредитодавця у виді процентів, комісії кредитодавця та супутні витрати тощо. Внаслідок чого обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки базується на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі (частина 3 статті 8 цього Закону).
За нормами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.
Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Передбачений п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».
Тобто вказаними положеннями закону визначено випадки, в яких можливе застосування збільшеної процентної ставки, а саме стосовно договорів, які були укладені до набрання чинності закону та якщо строк дії таких договорів продовжено вже після набрання ним чинності, що і становитиме в такому випадку перехідний період, протягом якого законодавець визначив вищезазначені процентні ставки.
У зазначеній справі кредитний договір укладено 07 червня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договору щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,50% є нікчемною в силу положень ч. 5 ст. 8 та ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».
Тому в період з 07 червня 2024 року по 24 вересня 2024 року (в межах періоду, заявленого у розрахунку заборгованості) кредитодавець мав право нараховувати проценти за користування кредитними коштами та вимагати їх стягнення в розмірі 6600,00 грн. (6000,00 грн. х 1% х 110 днів).
Щодо незгоди представника позивача в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу, колегія суддів апеляційного суду зазначає таке.
Згідно з пунктами 5.1, 5.2, 5.3 та 5.3.1 кредитного договору сторони погодили відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору. Зокрема, у разі прострочення Клієнтом сплати процентів або тіла кредиту Товариство має право нарахувати неустойку у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків від суми простроченої заборгованості.
Водночас умовами пункту 5.3.1 договору прямо передбачено, що така неустойка нараховується з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України. Договором також передбачено, що у випадку встановлення законодавством України мораторіїв (заборон) на нарахування штрафних санкцій штраф протягом відповідного періоду не нараховується.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого надалі неодноразово продовжувався відповідними указами Президента України.
Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Цим же пунктом встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, оскільки заявлений до стягнення штраф у розмірі 8100,00 грн нарахований у зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період дії воєнного стану, на нього поширюються положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.
За огляду на таке колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 8 100,00 грн, який підлягає списанню кредитодавцем відповідно до вимог пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України. Доводи апеляційної скарги в цій частині зазначеного висновку суду першої інстанції не спростовують.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно з ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, рішення суду підлягає зміні в частині стягнення розміру заборгованості за кредитним договором, а апеляційна скарга позивача частковому задоволенню.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає зміні в частині розміру заборгованості за кредитним договором та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг у загальному розмірі 12600,00 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту - 6000,00 грн, відсотки за користування кредитом - 6600,00 грн. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За нормами п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду судового рішення позов задовольняється частково (на 52%), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1259,64 грн (52% від 2662,40 грн) судового збору за подання позову, а також витрати на професійну правничу допомогу 2600,00 грн (52% від 5000,00 грн).
Одночасно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір при подачі апеляційної скарги, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (38%), що становить 1380 грн. 76 коп. (3633,60 грн х 38%).
Враховуючи те, що ця справа є справою незначної складності, а ціна позову не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 141, 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу представника ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» Усенка Михайла Ігоровича задовольнити частково.
Рішення Лебединського районного суду Сумської області від 03 серпня 2026 року змінити в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню, та в частині розподілу судових витрат, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в такій редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 07258-06/2024 від 07 червня 2024 року в загальному розмірі 12600 грн 00 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1259 грн 64 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2600 грн 00 коп.».
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1380 грн 76 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - А.П. Сидоренко
Судді: О.І. Собина
Д.В. Сізов