ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
іменем України
05 жовтня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 739/331/26
Головуючий у першій інстанції - Ченцова С. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1726/26
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н. В.,
суддів Луговця О. А., Стельмаха А. П.
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»,
відповідач ОСОБА_1 ,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В:
У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі по тексту - ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №200360350 від 20.10.2015 в загальному розмірі 38283,74 грн, з яких: 29252,22 грн - сума заборгованості, 6396,42 грн - сума інфляційних втрат, 2635,10 грн - сума 3% річних, а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.
Позов обґрунтовувало тим, що 20.10.2015 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200360350 щодо кредитування. Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальнику у користування кредитні кошти у розмірі 50000,00 грн, із встановленим строком користування з 20.10.2015, а відповідач зобов`язався повернути отримані кошти у встановлений в Кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
20.07.2020 ТОВ «Діджи Фінанс» набуто право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеному за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, у тому числі за даним кредитним договором. Додатком до договору є реєстр кредитних договорів.
Позивач зазначав, що банк правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належно, а відповідач порушив умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Станом на 14.01.2026 загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором становить 29252,22 грн, з яких: 9676,83 грн - заборгованість за кредитом; 19575,39 грн - заборгованість за відсотками. Крім того, за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання відповідач має сплатити суму збитків з урахуванням 3% річних - 2635,10 грн, суму збитків інфляційних втрат за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань - 6396,42 грн.
Вказував, що постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 ТОВ «Діджи Фінанс» визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з ПАТ «Банк Михайлівський». Постановою визначено, зокрема застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме зобов`язати: ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2; ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський», згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2.
Оригінали документів, а саме кредитних договорів, щодо яких право вимоги відступлено на підставі договору від 20.07.2020 не були передані ТОВ «Діджи Фінанс». На примусове виконання зазначеної вище постанови суду за заявами ТОВ «Діджи Фінанс» від 12.08.2021 приватним виконавцем відкрито ВП №66483131 щодо ТОВ «ФК «Плеяда» та від 12.08.2021 приватним виконавцем відкрито ВП №66491947 щодо ТОВ «ФК «Фагор». На початку 2023 року оригінали зазначених вище документів отримані ТОВ «Діджи Фінанс».
Саме наявність тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, в деяких випадках за частиною кредитних договорів, призвело до спливу встановленого законодавством загального строку позовної давності, у межах якого суд має право задовольнити позовні вимоги кредитора (за умови що боржник клопотатиме перед судом про застосування такої позовної давності), що в свою чергу також є підставою для його поновлення/не застосування судом позовної давності, оскільки кредитор з об`єктивних причин був позбавлений можливості звернутись до суду в межах такого строку (ч. 5 ст. 267 ЦКУ України).
Фактична відсутність документів, які стосуються угоди щодо кредитування (анкета боржника, надані ним ідентифікаційні дані, що свідчать про виявлення сторони інтересу в укладенні такої угоди та інших документів, які свідчать про наявність правовідносин щодо кредитування між боржником та банком) унеможливлювала реалізацію прав позивача на звернення до суду із захистом своїх власних інтересів. Після отримання таких документів, позивач почав здійснювати процедури захисту власних інтересів (надсилання претензії, копія якої долучена до позовної заяви), звернення до суду із позовною заявою.
Враховуючи практику застосування норм права Верховним Судом, у силу приписів, зокрема, ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», строк на звернення до суду із позовною заявою, який настав під час дії обмежень карантинного характеру, має бути продовженим, а отже, заява про застосування строків позовної давності має бути визнаною як передчасна, та в її задоволенні має бути відмовлено.
Введення в Україні режиму воєнного стану 24.02.2022 на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та подальше продовження режиму воєнного стану є об`єктивною та поважною причиною пропуску процесуальних строків, встановлених законом та судом.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.06.2026 у задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.
В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази укладення угоди №200360350 від 20.10.2015, документи на підтвердження видачі коштів за вказаним договором, а також підтвердження набуття права вимоги до відповідача за вказаною угодою.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що 20.10.2015 між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір - заява (оферта) № 200360350. 27.10.2015 під розписку про отримання платіжної картки та/або ПІН НОМЕР_1 ОСОБА_1 отримала платіжну карту № НОМЕР_2 та ПІН-код (стосовно рахунку картки № НОМЕР_3 ). Відповідно до Розділу «Договір про надання та використання платіжної картки» Основних параметрів Заяви (оферта) № 200360350 від 20.10.2015 максимальна ставка по ліміту: 54% річних. З Умовами обслуговування платіжної картки та Тарифами за карткою ОСОБА_1 була ознайомлена, що підтверджується, зокрема, Довідкою про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «Кредитна картка Visa Gold для вкладників», з якою остання ознайомилася 20.10.2015, а також Тарифами за продуктом «Кредитна картка Visa Gold для вкладників».
Вказує, що доказами відступлення прав вимоги за кредитним договором № 200360350 від 20.10.2015 від ПАТ «Банк Михайлівський» до нового кредитора ТОВ «Діджи Фінанс» є Договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 7_БМ від 20.07.2020, що підтверджує факт укладення, підписання договору. Платіжне доручення про оплату за Договором відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 7_БМ від 20.07.2020, що підтверджує факт дотримання умов договору. Витяг з додатку до договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 7_БМ від 20.07.2020, що містить відомості за яким саме кредитним договором відступлено право вимоги новому кредитору. Отже, на підтвердження факту відступлення права вимоги за кредитним договором № 200360350 від 20.10.2015 від ПАТ «Банк Михайлівський» до нового кредитора ТОВ «Діджи Фінанс».
Зазначає, що на примусове виконання вищезазначеної постанови суду за заявами ТОВ «Діджи Фінанс» від 12.08.2021 приватним виконавцем відкрито ВП №66483131 щодо ТОВ «ФК «Плеяда» та від 12.08.2021 приватним виконавцем відкрито ВП №66491947 щодо ТОВ «ФК «Фагор». Лише на початку 2023 року оригінали вищезазначених документів були отримані ТОВ «Діджи Фінанс». Позивачем надано до суду разом із позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором № 200360350 від 20.10.2015, укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 копії всіх вищезазначених документів. Також, відповідні копії надіслано для ознайомлення і відповідачу разом із копією позовної заяви. ТОВ «Діджи Фінанс» на даний момент, позбавлено будь-якої можливості задовольнити свої вимоги як нового кредитора за кредитним договором № 200360350 від 20.10.2015.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу до суду подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2021 у справі №910/11298/16 відкриті виконавчі провадження:
ВП № 66483131 про зобов`язання ТОВ «ФК «Плеяда» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 та № 2;
ВП № 66491947 про зобов`язання ТОВ «ФК «Фагор» передати ТОВ «Діджи Фінанс» документи, отримані ним від ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 та № 2.
Вказані виконавчі провадженні закінчені згідно постанов про закінчення виконавчих проваджень від 29.12.2022 та 17.01.2023, у зв`язку з виконанням виконавчого документа. (а.с. 15, 16).
Відповідно до розрахунку суми заборгованості за кредитним договором №200360350 від 20.10.2015, інфляційних втрат та 3% річних, загальна заборгованість складає 38283,74 грн, з яких: основна сума заборгованості за договором, за період з 23.02.2019 по 23.02.2022, складає 29252,22 грн, інфляційні втрати за цей період - 6396,42 грн, 3% річних - 2635,10 грн (а.с. 18).
Відмовляючи в задоволення позову ТОВ «Діджи Фінанс», суд першої інстанції дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази укладення угоди №200360350 від 20.10.2015, документи на підтвердження видачі коштів за вказаним договором, а також підтвердження набуття права вимоги до відповідача за вказаною угодою.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з`ясовані в обсягу, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють.
Доводи апеляційної скарги правильних висновків суду не спростовують, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частини 1, 2 ст. 509 ЦК України визначають, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків,зокрема,є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
За змістом ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Положеннями ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У силу вимог ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов`язання та сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до положень ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції виходив з того, що за матеріалами справи на підтвердження укладення між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 кредитного договору № 200360350 від 20.10.2015 позивач посилається на заяву (оферту), розписку про отримання платіжної картки та/або ПІН-коду від 27.10.2015, довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту, а також Тарифи за продуктом «Кредитна картка Visa Gold для вкладників».
Проте вказані документи відсутні в матеріалах справи, тому укладення між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 кредитного договору № 200360350 від 20.10.2015 не підтверджується належними, допустимими, достатніми, достовірними доказами, як передбачено ст.. 77-80 ЦПК України.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановлюючи фактичні обставини справи, суд має застосовувати всі можливі джерела та засоби доказування, передбачені нормами матеріального та процесуального права, відповідно до положень процесуального закону.
Таким чином, при з`ясуванні того, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.
Крім того, в матеріалах справи містяться письмові пояснення, в яких ОСОБА_1 заперечує кредитне зобов`язання, вважаючи позовні вимоги незаконними та недоведеними.
Судом першої інстанції зазначено, з чим погоджується апеляційний суд, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували обставини викладені у позовній заяві та спростовували надані відповідачем пояснення щодо відсутності підстав для стягнення заборгованості.
Зі змісту постанови Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021, на яке посилається позивач, вбачається, що предметом розгляду у відповідній справі були правовідносини між юридичними особами щодо належності прав вимоги та наслідків нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905. Вирішення питання про належність кредитора у відповідних правовідносинах не є тотожним установленню факту укладення кожного конкретного кредитного договору, факту надання кредитних коштів відповідному позичальнику та розміру його заборгованості.
Верховний Суд у постанові від 04.06.2020 справа № 522/7758/14-ц (провадження № 61-40927св18) зазначив про наступне.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.
ВС зауважив, що преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі.
При цьому, оскільки обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ лише в тому разі, коли в них беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, чи їх правонаступники, то в інших випадках ці обставини встановлюються на загальних підставах.
Особи, які не брали участі в цивільній, господарській або адміністративній справі, в якій судом ухвалено відповідне судове рішення, мають право при розгляді іншої цивільної справи за їх участю оспорювати обставини, встановлені цими судовими рішеннями. У даному випадку суд ухвалює рішення на основі досліджених у судовому засіданні доказів.
Водночас обставини, встановлені судовим рішенням в іншій справі, мають преюдиційне значення лише у випадках та в межах, визначених статтею 82 ЦПК України, і не звільняють сторону від необхідності довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог у конкретній справі.
Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами сукупність обставин, необхідних для задоволення позову, а саме факт укладення кредитного договору № 200360350 від 20.10.2015, факт надання відповідачу кредитних коштів та виникнення заборгованості у визначеному позивачем розмірі.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував докази укладення кредитного договору та переходу права вимоги, є необґрунтованими та висновків суду першої інстанції не спростовують.
Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.
У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором (постанови Верховного Суду від 20 листопада 2024 року в справі № 243/7840/15, від 21 лютого 2024 року в справі № 415/160/17).
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що саме на позивача покладено обов`язок доведення надання грошових коштів за кредитним договором, як необхідну умову виникнення зобов`язань за договором позики у розумінні ст. 1046 ЦК України.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» - залишити без задоволення.
Рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2026 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий Судді :