Справа № 444/1186/26
Провадження № 6/444/131/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 жовтня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючого судді Ясиновський Р. Б.
секретар судового засідання Стець М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовква Львівської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Жовківського районного суду Львівської області від 27 липня 2026 року у справі № 444/1186/26, -
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, у якій просить розстрочити виконання рішення Жовківського районного суду Львівської області у справі № 444/1186/26 від 27.07.2026 року про стягнення з нього, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код за ЄДРПОУ: 37356833) на загальну суму 38 950 грн. та встановити графік сплати заборгованості на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код за ЄДРПОУ: 37356833) рівними частинами строком на 12 місяців, а саме: сплачувати суму в розмірі 3 245,83 грн. щомісячно, починаючи з місяця винесення ухвали про розстрочення.
Свої вимоги мотивує тим, що з нього стягнуто заборгованість за кредитним договором №30.09.2025-100000061 від 30.09.2025 року в розмірі 38 950 грн. На даний момент не має об`єктивної можливості сплатити вказану суму заборгованості одноразово у зв`язку з наступним.
Зазначає, що він повідомляв у відзиві на позовну заяву, кредиту в Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (код за СДРПОУ: 37356833) за кредитним договором №30.09.2025-100000061 від 30.09.2025 року, про те, що не отримував вказаний кредит. Даний кредит на його особисті дані по Інтернету оформив його син ОСОБА_2 , але він як батько несе за нього відповідальність.
Вказує, що впродовж 2025 року син оформив на його дані ще декілька кредитів і в Жовківському районному суді Львівської області, крім розглянутої справи і стягнення з нього 38 950 грн., є інші цивільні позови про стягнення з 2 592,80 грн., 17 756 грн. та 10 322,50 грн., не враховуючи судових витрат.
Враховуючи його та дружини невеликий фінансовий дохід не можу одночасно погасити в справі №444/1186/26 суму заборгованості 38 950 грн.
Також вказує, що частина сімейного доходу йде на витрати по сплаті за навчання сина в «Національному Університеті «Львівська політехніка» на підставі договору №230-12к від 06.08.2023 року про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців.
Таким чином, фінансова і матеріальна скрута зумовлена наступними обставинами: невеликий постійний фінансовий дохід; виконання умов договору №230-12к від 06.08.2023 року про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців; матеріальне утримання сина - студента, який навчається в «Національному Університеті «Львівська політехніка», матеріальна і фінансова підтримка пристарілого батька, котрий один проживає в селі Бишків Львівського району Львівської області; майбутні витрати, окрім поточної заборгованості в сумі 38950 грн., по сплаті заборгованості по інших цивільних справах в Жовківському районному суді Львівської області на суми 22 592,80 грн., 17 756-грн. та 10 322,50 грн., не враховуючи судових витрат.
Заявник в судовому засідані запяву підтримав, просчив таку задовольнити.
Представник позивача у справі, в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Ч. 2 ст. 435 ЦПК України встановлено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Зважаючи на обмежений строк розгляду справи, належне повідомлення учасників справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи без участі позивача.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Ч. 3 ст. 435 ЦПК України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно ч. 7 ст. 435 ЦПК України про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Судом встановлено, що 27 липня 2026 року Жовківським районним судом Львівської області у справі №444/1186/26 ухвалено рішення про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».
Відповідно до вищевказаного рішення, з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за кредитним договором №30.09.2025-100000061 від 30.09.2025 року в розмірі 38 950 грн.
Крім цього стягнуто судові витрати пропорційно задоволенню позовних вимог.
Дане рішення суду не оскаржувалося та набрало законної сили.
Згідно зі ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною права на суд та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання рішення залишилося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина судового процесу для цілей ст. 6 Конвенції.
Відповідно до частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Право сторони звернутися із заявою про відстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України Про виконавче провадження , згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України Про виконавче провадження є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Так, свої вимоги заявник мотивує фінансовою і матеріальною скрутою яка зумовлена наступними обставинами: невеликий постійний фінансовий дохід; виконання умов договору №230-12к від 06.08.2023 року про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців; матеріальне утримання сина - студента, який навчається в «Національному Університеті «Львівська політехніка», матеріальна і фінансова підтримка пристарілого батька, котрий один проживає в селі Бишків Львівського району Львівської області; майбутні витрати, окрім поточної заборгованості в сумі 38950 грн., по сплаті заборгованості по інших цивільних справах в Жовківському районному суді Львівської області на суми 22 592,80 грн., 17 756-грн. та 10 322,50 грн., не враховуючи судових витрат.
На переконання суду, заявником доведено та надано належні докази на підтвердження обставин, що слугують для розстрочки виконання рішення суду.
Судом встановлено, що заявник отримує заробітну плату в середньому розмірі 15500 грн. на місяці, що стверджується довідкою про доходи.
Його дружина має мінімальну заробітну плату в розмірі що не перевищує 8500 грн. на місць.
Крім цього, на виконання умов договору №230-12к від 06.08.2023 року про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців, заявник сплачує щороку приблизно 30000 грн за навчання сина, який ще додатково перебуває на його утриманні.
Крім цього судом враховуються можливі майбутні виплати по сплаті заборгованості по інших цивільних справах в Жовківському районному суді Львівської області на суми 22 592,80 грн., 17 756 грн. та 10 322,50 грн., та судових витрат.
Також судом враховується те, що позивач не звертався до суду з жодними запереченнями з приводу заяви відповідача про розстрочку виконання виконання рішення.
Як наслідок, суд приходить до висновку про задоволення вимог заявника.
Згідно ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Зважаючи на незначні доходи відповідача, обов`язки по виконанню умов договору №230-12к від 06.08.2023 року про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців, враховуючи можливі майбутні виплати по сплаті заборгованості по інших цивільних справах, а також надзвичайні події в Україні, зокрема введення воєнного стану, суд приходить до висновку про розстрочення виконання рішення суду на 12 місяців, а саме визначивши до сплати до 28 числа кожного місяця, починаючи з жовтня 2026 року по вересень 2027 року включно суму на погашення заборгованості в розмірі по 3 245 грн. 84 коп. щомісячно.
Підстав для вжиття заходів забезпечення позову суд не вбачає, крім того суд враховує, що позивач у справі не ставить вимоги про забезпечення позову.
Керуючись статтями 4, 13, 15, 23, 81, ч.2 ст. 247, статтями 258, 259, 260, 261, 354, 435 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
УХВАЛИВ:
Заяву - задоволити.
Розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Жовківського районного суду Львівської області від 27 липня 2026 року у справі № 444/1186/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 30.09.2025-100000061 від 30.09.2025 в розмірі 38 950 грн. на 12 місяців, визначивши до сплати:
-3 245 грн. 84 коп. до 28 жовтня 2026 року;
-3 245 грн. 84 коп. до 28 листопада 2026 року;
-3 245 грн. 84 коп. до 28 грудня 2026 року;
-3 245 грн. 84 коп. до 28 січня 2027 року;
-3 245 грн. 84 коп. до 28 лютого 2027 року;
-3 245 грн. 84 коп. до 28 березня 2027 року;
-3 245 грн. 84 коп. до 28 квітня 2027 року;
-3 245 грн. 84 коп. до 28 травня 2027 року;
-3 245 грн. 84 коп. до 28 червня 2027 року;
-3 245 грн. 84 коп. до 28 липня 2027 року;
-3 245 грн. 84 коп. до 28 серпня 2027 року;
-3 245 грн. 84 коп. до 28 вересня 2027 року.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення, проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Суддя: Ясиновський Р. Б.