ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/9162/26 Справа № 215/5528/26 Суддя у 1-й інстанції - Данилевський М.А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
УХВАЛА
про повернення апеляційної скарги
05 жовтня 2026 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Остапенко В.О.
суддів - Акуленка В.В., Бондар Я.М.,
заслухавши доповідь судді-доповідача Остапенко В.О. по апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2026 року у цивільній справі № 215/5528/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про захист невизнаних прав, надання статусу малозабезпеченої сім`ї, визнання права на надання грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
До Дніпровського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 червня 2026 року у цивільній справі № 215/5528/26.
Ухвалою суду від 27 липня 2026 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, вищевказану апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку із несплатою судового збору, для чого надано строк для усунення недоліків десять днів з дня отримання ухвали суду.
Згідно зі ст.ст. 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах рівності змагальності та диспозитивності.
У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною правової системи України, кожна особа має право на справедливий судовий розгляд цивільної справи. Це право включає в себе доступність до правосуддя, у тому числі доступність до апеляційного оскарження судового рішення. Право на апеляційне оскарження судових рішень закріплено і в ст. 129 Конституції України.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ доправосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.
Відповідно до ст.ст. 185, 357 ЦПК України в разі невиконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк, скарга вважається неподаною та повертається особі, яка її подала.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2026 року направлена ОСОБА_1 27 липня 2026 року, проте до суду повернувся конверт із відміткою про причини повернення «адресат відсутній».
26 серпня 2026 року, повторно, направлено ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 липня 2026 року, копію якої апелянт отримав 04 вересня 2026 року.
Проте, станом на 05 жовтня 2026 року вимоги ухвали суду не виконано, недоліки апеляційної скарги не усунуто.
Апелянт, надіславши апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду, протягом тривалого часу не виявляє належної зацікавленості у розгляді справи, що вказує на відсутність зацікавленості у вирішенні спору по суті.
Як роз`яснено у пунктах 2,3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 11 від 17 жовтня 2014 року «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення», строки, що встановлюються судом (наприклад, строк для усунення недоліків позовної заяви чи апеляційної скарги), повинні відповідати принципу розумності. Визначаючи (на власний розсуд) тривалість цих строків, суду необхідно враховувати принципи диспозитивності та змагальності, граничні строки, встановлені законом, для розгляду справи при визначенні строків здійснення конкретних процесуальних дій, складність справи, кількість учасників процесу, можливі труднощі у витребуванні та дослідженні доказів тощо.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, у визначений судом термін, недоліки апеляційної скарги не усунуто, апелянт до апеляційного суду зі зверненнями щодо розгляду апеляційної скарги не звертався, рухом справи не цікавився, що свідчить про зловживання ним своїми правами та втрату інтересу до своєї апеляційної скарги, що в свою чергу тягне порушення принципу розумності строків, дотримання якого є однією з найважливіших критерій справедливого судочинства.
Враховуючи викладене та зважаючи на невиконання особою, яка бере участь у справі свого процесуального обов`язку, що впливає на розгляд справи протягом розумного строку, враховуючи те, що апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції 02 липня 2026 року, станом на 05 жовтня 2026 року недоліки апеляційної скарги не усунуто, апеляційну скаргу необхідно вважати неподаною та повернути.
Разом з тим, апеляційний суд наголошує, що повернення апеляційної скарги не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає особі повторно звернутися із апеляційною скаргою до апеляційного суду, у тому порядку, який встановлений законом, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Дніпропетровської області від 16 червня 2026 року у цивільній справі № 215/5528/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про захист невизнаних прав, надання статусу малозабезпеченої сім`ї, визнання права на надання грошової допомоги та відшкодування моральної шкоди, вважати неподаною та повернути її скаржнику.
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги направити всім учасникам справи, апеляційну скаргу та додані до неї матеріали - особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному поряду, безпосередньо до Верховного Суду, протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді