Справа № 367/7436/24
Провадження №6/367/486/2026
УХВАЛА
Іменем України
05 жовтня 2026 року м. Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області
у складі: головуючого судді Одарюка М.П.
секретаря судового засідання Бобриш М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Саєнко О.М., про відстрочку виконання судового рішення від 17 березня 2026 року, у справі позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
у с т а н о в и в :
05 вересня 2026 року, ОСОБА_1 , через представника, адвоката Саєнка О.М., звернулась із заявою про відстрочку виконання судового рішення від 17 березня 2026 року, у справі позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів. Свою заяву обґрунтовує тим, що рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 березня 2026 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 119 168 (сто дев`ятнадцять тисяч сто шістдесят вісім) гривень 00 копійок матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири; 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок витрат понесених у результаті проведення експертизи вартості завданого збитку; 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди; що разом становить 129 168 (сто двадцять дев`ять тисяч сто шістдесят вісім) гривень 00 копійок та судовий збір в розмірі 1 290,98 грн. Загальний розмір грошових зобов`язань, визначених зазначеним рішенням суду становить 130 458,98 грн. ОСОБА_1 визнає обов`язковість виконання рішення суду та не має наміру ухилятися від виконання покладеного на неї грошового зобов`язання. При цьому підставою розстрочення є, зокрема, наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення. ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи. Починаючи з вересня 2025 року вона не мала стабільного офіційного джерела доходу. 26 серпня 2026 року ОСОБА_1 припинила трудові відносини за останнім офіційним місцем роботи, через закінчення декретної відпустки та неможливістю працювати через загальновідомі обставини, пов`язані з військової агресією проти України. Таким чином, звершення формального періоду відпустки по догляду за дитиною саме по собі не призвело до виникнення у ОСОБА_1 реальної можливості негайно повернутися до трудової діяльності, оскільки фактична необхідність догляду за малолітньою дитиною, в умовах активних бойових дій продовжує існувати. ОСОБА_1 виходить із необхідності його повного та належного виконання, однак, з огляду на фактичний рівень, своїх доходів та поточне матеріальне становище не має реальної можливості одноразово акумулювати та сплатити 130 458,98 грн. Для ОСОБА_1 , яка на теперішній час не має стабільного офіційного доходу, сплата зазначеної суми одним платежем становить надмірне фінансове навантаження та фактично унеможливлює одночасне забезпечення звичайних життєвих потреб, необхідних для нормальної життєдіяльності. Отже, з урахуванням сукупності наведених обставин, вважає, що існують достатні підстави вважати, що одноразове виконання рішення суду істотно ускладнене, тоді як розстрочення його виконання строком на 12 місяців є обґрунтованим, пропорційним та таким, що забезпечить реальне виконання рішення.
Учасники справи в судове засідання не прибули, про дату, час і місце розгляду заяви повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, докази, надані на обґрунтування заяви, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що згідно з рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17 березня 2026 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок залиття квартири. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 119 168 (сто дев`ятнадцять тисяч сто шістдесят вісім) гривень 00 копійок матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири; 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок витрат понесених у результаті проведення експертизи вартості завданого збитку; 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди; що разом становить 129 168 (сто двадцять дев`ять тисяч сто шістдесят вісім) гривень 00 копійок та судовий збір в розмірі 1 290,98 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом),встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.
Закон пов`язує можливість відстрочки та розстрочки виконання рішення лише з об`єктивними, тобто такими, що не залежать від волі боржника, обставинами, які носять винятковий характер і утруднюють виконання рішення суду у строк чи у встановлений судом спосіб. Таким чином, розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи. В той же час, згідно з ч.5 ст.435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо). При цьому, виконання судового рішення має розглядатися як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Горнсбі проти Греції»). Термін, протягом якого судове рішення залишається невиконаним, може ставити під сумнів розумність строків судового захисту. При вирішенні питання про затримку виконання судового рішення, слід враховувати інтереси обох сторін, як стягувача так і боржника, та дотримуватися їх балансу.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду. Водночас відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення, а природа зобов`язань залишається незмінною. Натомість таке розстрочення або відстрочення унеможливлює примусове виконання судового рішення до спливу строків, визначених судом. Така правова позиція сформована Великою Палатою ВС у постанові від 04 06.2019 року у справі №916/190/18.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися з дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 1ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до положень ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Так, заявниця стверджує, що можливості сплатити одним платежем всю суму заборгованості на даний час у неї немає, просить суд врахувати її скрутне матеріальне становище. Окрім цього, врахувати, що повністю утримує малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З долучених до заяви матеріалів вбачається, що відповідачка є безробітною. Згідно Форми ОК-5, з вересня 2025 року доходів не отримує, у зв`язку з чим просить суд про відстрочку виконання рішення суду на 12 місяців. Також суд приймає до уваги ту обставину, що відповідачка сама виховує та утримує малолітню дитину, а також є внутрішньо переміщеною особою.
Частиною 5 статті 435 ЦПК України встановлено, що розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Оцінюючи наявні у справі докази, та виняткові обставини, суд вважає, що є підстави для розстрочення виконання рішення суду, оскільки відповідачкою підтверджено те, що в неї скрутне матеріальне становище.
Таким чином враховуючи, що ОСОБА_1 не має достатнього доходу для виконання рішення суду одразу в повному обсязі, однак має намір виконати рішення добровільно, повернути заборгованість стягувачу, шляхом розстрочення виконання судового рішення, суд вважає за можливе задовольнити заяву частково.
Відтак, слід розстрочити ОСОБА_1 виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 березня 2026 року на 6 (шість) місяців з дня набрання законної сили ухвалою суду, встановивши порядок шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 21 743,16 грн. (130 458,98/6).
На підставі викладеного та керуючись ст. 258, 259, 260, 353, 354, 435 ЦПК України, суд
У х в а л и в:
Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконання рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17 березня 2026 року у справі № 367/7436/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів заборгованості, терміном на 6 (шість) місяців з дня набрання законної сили цієї ухвали суду, шляхом сплати щомісячного платежу в розмірі 21 743,16 грн. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя М.П. Одарюк