ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД
КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2-а/381/63/26
381/2788/26
Рішення
Іменем України
05 жовтня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі головуючого судді Самухи В.О., за участю секретаря судового засідання Папруги А.С., розглянувши у відкритому судового засіданні в спрощеному позовному провадженні в м. Фастів Київської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - головний спеціаліст-інспектор з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Астапенко Ярослав Миколайович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
Встановив:
До Фастівського міськрайонного суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - головний спеціаліст-інспектор з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Астапенко Ярослав Миколайович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Позов в подальшому був уточненим.
Справа передана на розгляд головуючому судді Самусі В.О.
Зі змісту заявлених позовних вимог слідує, що позивачка заперечує правомірність винесення оскаржуваної постанови серія 2КІ № [номер приховано] від 29 квітня 2026 року, якою позивачку, як водія транспортного засобу OPELASTRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення пунктів/знаку 5.42/5.43, 7.14 Правил дорожнього руху та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 800 гривень.
Позивачка покликається на те, що 29 квітня 2026 року привезла сина до поліклініки госпіталю для військовослужбовців, зупинилась ближче до входу, так як син не міг далеко йти, при ходьбі використовує милицю та має тяжку травму голови.
Позивачка не полишала автомобіль, чекала в ньому, доки син перебував у лікарів. Позивачка, перебуваючи в авто, заснула. Прокинувшись, побачила чоловіка, що фотографує авто, вийшла, запитала причину, чому фотографує. Позивачка показала посвідчення інваліда другої групи. Чоловік поклав постанову на автомобіль та вказав, що не було оплаченим паркування.
Позивачка вважає постанову незаконною, просить визнати протиправними дії інспектора з паркування, а оскаржувану постанову - скасувати.
02 червня 2026 року Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області було відкрито провадження в цій справі та призначено справу до розгляду з викликом учасників справи в судове засідання.
26 серпня 2026 року Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області було прийнято до розгляду уточнену редакцію позову.
14 вересня 2026 року представницею відповідача було подано відзив на позов та письмові докази. Відзив подано з використанням підсистеми «Електронний суд».
Зі змісту відзиву слідує, що представниками відповідача стверджується про законність винесення оскаржуваної постанови і про доведеність обставин про вчинення позивачкою, як водієм транспортного засобу, адміністративного правопорушення.
Зокрема, стверджується, що транспортний засіб, яким керувала позивачка, не був обладнаним спеціальним розпізнавальним позначенням «водій з інвалідністю», а паркування відбулося поза спеціально відведеними місцями для паркування осіб з інвалідністю в межах майданчику для паркування.
В судове засідання позивачка, будучи повідомленою про час і дату його проведення, не з`явилась, подала заяву про проведення судового засідання за її відсутності.
У зв`язку із тим, що явка позивачки обов`язковою не визнавалась, суд, керуючись приписами статті 205 КАС України, проводить судовий розгляд за відсутності позивачки.
В судовому засіданні в режимі відео конференції приймала участь представниця відповідача, яка заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.
На уточнюючі питання головуючого судді відповіла, що станом на дату фіксації адміністративного правопорушення, на майданчику для паркування були вільні місця для паркування осіб з інвалідністю, що підтверджується долученими до відзиву фотографіями. На питання головуючого судді, чому на фотографії, на якій зображено відповідне вільне місце, відсутні дані геолокації та час фотографування, представниця відповідача вказала, що ці фотографії зроблені додатково, для підтвердження обставин вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, не заперечувала, що фотографії, складені безпосередньо під час документування обставин події, мають позначки геолокації та часу і дати їхнього створення.
Представниця відповідача, відповідаючи на запитання головуючого судді, підтвердила, що за умови відсутності спеціальних вільних місць для паркування осіб з інвалідністю, позивачка мала право на безоплатне паркування в межах будь-якого вільного місця для паркування на цьому майданчику, однак за умови, що її транспортний засіб мав би спеціальні позначення.
При цьому, представниця позивачки вказала, що не знає, чи спілкувався інспектор під час оформлення матеріалів з позивачкою і чи показувала вона йому посвідчення інваліда.
Заслухавши пояснення представниці відповідача та дослідивши матеріали справи, суд закінчив з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами та перейшов на стадію ухвалення судового рішення.
У відповідності до приписів статті 227 КАС України, ухвалення та проголошення судового рішення було відкладеним до 05 жовтня 2026 року до 16 години 25 хвилин.
Заслухавши пояснення представниці відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.
Так, судом встановлено, що 29 квітня 2026 року позивачку, як водія транспортного засобу OPELASTRA, державний номерний знак НОМЕР_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення пунктів/знаку 5.42/5.43, 7.14 Правил дорожнього руху та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 800 гривень.
Відносно позивачки винесено постанову серія 2 КІ № [номер приховано] у справі про адміністративне правопорушення. Постанова винесена головним спеціалістом-інспектором з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Астапенко Ярославом Миколайовичем.
Дії позивачки кваліфіковані за частиною 1 статті 152-1 КУпАП. Суть адміністративного правопорушення - транспортний засіб залишено на майданчику для платного паркування без оплати паркування.
Позивачка обставини залишення транспортного засобу на майданчику для платного паркування без оплати паркування не заперечує, проте, стверджує, що потреба у залишенні транспортного засобу на цьому майданчику зумовлена об`єктивними причинами - потреба відвідання сином-військовослужбовцем поліклініки. Позивачка зазначає, що син після поранення є маломобільним. Крім того зазначає, що є інвалідом другої групи.
Для підтвердження обставин щодо наявності у позивачки статусу особи з інвалідністю, було надано копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 (а. с. 11).
Наявність відповідного статусу у позивачки не заперечується представниками відповідача.
При цьому, представники відповідача зазначають, що позивачка могла залишити свій автомобіль в межах цього майданчику у спеціально відведеному місці для паркування осіб з інвалідністю.
Для підтвердження відповідних обставин щодо наявності такого місця надано фотографію, яка не містить дати та часу, а також координат місця, де проводилась фотозйомка.
Також, представники відповідача стверджують, що транспортний засіб, яким керувала позивачка, не мав спеціального позначення щодо керування ним особою з інвалідністю.
Позивачка не заперечує, що станом на дату винесення оскаржуваної постанови на її транспортному засобі були відсутні відповідні наліпки чи позначення. Доказів супротивного не надано. Крім того, на долучених до матеріалів справи фотографіях транспортного засобу відповідні наліпки відсутні.
Однак, позивачка зазначає, що під час фотографування її транспортного засобу вона спілкувалась з спеціалістом-інспектором з паркування та надала підтверджуючі документи щодо наявності у неї статусу особи з інвалідністю.
Представники відповідача доказів для спростування відповідного спілкування не надали. Як і не спростували посилань позивачки щодо пред`явлення нею документів про наявність статусу особи з інвалідністю.
При цьому, суд вважає, що обставини спілкування позивачки з інспектором під час оформлення матеріалів можуть бути підтверджені наступними доказами. Зокрема, на фотографіях, на яких зображено транспортний засіб о 14 годині 42 хвилини, видно, що за кермом автомобіля знаходиться особа жіночої статі. Разом із тим, на фотографіях, зроблених о 14 годині 43 хвилини, місце водія в транспортному засобі є вільним, що свідчить про те, що позивачка вийшла з салону автомобіля.
Встановивши зазначені обставини справи, суд вважає, що спірні правовідносини сторін урегульовані наступними правовими нормами.
Так, згідно приписів частини 1 статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно приписів частини 1 статті 152-1 КУпАП, несплата водієм транспортного засобу вартості послуг з користування майданчиками для платного паркування, обладнаними паркувальними автоматами або автоматичними в`їзними та виїзними терміналамитягне за собою накладення штрафу від восьми до дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно приписів частини 6, 7 статті 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування забезпечують виділення та облаштування в межах майданчиків місць для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю. Водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, у тому числі на транспортних засобах, що належать підприємствам, установам, організаціям, які здійснюють діяльність у сфері соціального захисту населення, та громадським об`єднанням осіб з інвалідністю, мають право на встановлення на транспортному засобі розпізнавального знака "Водій з інвалідністю" та під час перевезення осіб з інвалідністю користуються всіма перевагами, що надаються водіям з інвалідністю. Водії, які керують транспортними засобами, на яких встановлений розпізнавальний знак "Водій з інвалідністю", повинні мати при собі документи, що підтверджують інвалідність водія або одного з пасажирів. Кількість місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, становить не менше 10 відсотків загальної кількості місць на спеціально обладнаних чи відведених майданчиках для паркування, але не менше одного місця з позначенням таких місць відповідними дорожніми знаками або дорожньою розміткою.
Якщо власники спеціально обладнаних чи відведених майданчиків для паркування не забезпечили виділення та облаштування місць, призначених для безоплатного паркування транспортних засобів, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю, такими місцями на відповідних майданчиках вважаються місця, на яких розміщені транспортні засоби, якими керують водії з інвалідністю або водії, які перевозять осіб з інвалідністю.
Згідно пункту 5 Правил паркування транспортних засобів, затверджених Постановою КМУ від 03 грудня 2009 року № 1342, з подальшими змінами, паркування може бути платним або безоплатним відповідно до рішення органу місцевого самоврядування або оператора.
Згідно пункту 22 цих правил, на майданчиках для паркування обов`язково облаштовуються місця (в обсязі не менше 10 відсотків загальної кількості, але не менш як одне місце) передбаченого стандартами розміру, позначені дорожніми знаками та дорожньою розміткою для паркування транспортних засобів, зазначених у частині шостій статті 30 Закону України«Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». Відстань від в`їзду на майданчик для платного паркування до найближчого такого місця не повинна перевищувати 50 метрів.
Далі, згідно положень Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, знаки 5.42 і 5.43 позначають місце і зону стоянки відповідно, а табличка 7.14 «платні послуги» використовується з цими знаками.
Згідно приписів частини 1 статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Згідно приписів статті частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені обставини та норми права, що регулюють спірні правовідносини, суд повинен зробити висновок щодо наявності чи, навпаки, відсутності, підстав для безоплатного паркування позивачки в межах платного майданчику для паркування.
Тому, суд перед усім повинен перевірити доводи сторін спору і з`ясувати, чи було в межах вказаного платного майданчику або на відстані не більше 50 метрів від нього місце для паркування осіб з інвалідністю, чи було вільним відповідне місце. Чи мала позивачка, як особа з інвалідністю, право безоплатного паркування на вільних місцях майданчику для платного паркування у випадку відсутності на майданчику чи поряд з таким майданчиком місць для паркування осіб з інвалідністю, в тому числі і вільних. Також, суд повинен відповісти на питання, чи було у позивачки право безоплатного паркування, враховуючи відсутність на її автомобілі позначки, що ним керує особа з інвалідністю.
Відповідаючи на зазначені питання, суд виходить з наступного.
Так, суд зазначає, що матеріали справи не підтверджено, що в межах зазначеного паркувального майданчику для платного паркування або на відстані не більше 50 метрів від нього було наявним місце для паркування осіб з інвалідністю і що таке місце було вільним.
Суд не вважає належним доказом надану представницею відповідача фотографію вільного місця для паркування інвалідів, так як на зазначеній фотографії відсутні координати місця зйомки та відомості про час фотозйомки.
Тому, приходить до висновку, що позивачка, як особа з інвалідністю, мала право безоплатного паркування на відповідному майданчику, за умови відсутності спеціально відведених вільних місць для осіб з інвалідністю та підтвердження відповідного правового статусу.
При цьому, суд бере до уваги, що представниця відповідача не заперечувала право безоплатного паркування позивачки за умови наявності спеціального розпізнавального знаку на автомобілі та відсутності вільних спеціально облаштованих місць для паркування осіб з інвалідністю.
Однак, представницею відповідача стверджується, що автомобіль позивачки не мав відповідних розпізнавальних знаків, що позбавляло її права на безоплатне паркування.
Суд враховує, що матеріалами справи не підтверджено наявність відповідних розпізнавальних знаків на автомобілі позивачки. Доказів супротивного нею не надано.
Проте, як слідує зі змісту позовної заяви, позивачка наполягає, що, вийшовши з автомобіля, повідомила інспектора з паркування про наявність відповідного статусу особи з інвалідністю, в той час як він оформлював матеріли для фіксації правопорушення. Однак, відповідні посилання ним були проігноровані.
Зазначені посилання позивачки об`єктивно підтверджуються фотографіями, долученими до відзиву на позовну заяву.
Зокрема, на фотографіях, на яких зображено транспортний засіб о 14 годині 42 хвилини, видно, що за кермом автомобіля знаходиться особа жіночої статі. Разом із тим, на фотографіях, зроблених о 14 годині 43 хвилини, місце водія в транспортному засобі є вільним, що свідчить про те, що позивачка вийшла з салону автомобіля.
Представниками відповідача не спростовано доводів позивачки, що відповідне спілкування відбувалось і під час такого спілкування нею були надані документи, що підтверджують статус особи з інвалідністю.
Тому, суд вважає, що обставини щодо надання інспектору інформації про наявність відповідного статусу у позивачки є доведеними та, відповідно, суд повинен надати висновок у питанні, чи достатньо надання інспектору з паркування документів про наявність в особи відповідного правового статусу, якщо транспортний засіб не містить відповідних спеціальних позначень щодо керування ним особою з інвалідністю.
В цьому випадку, суд вважає, що правові гарантії щодо безоплатного паркування обумовлені наявністю відповідного правового статусу та документів, які підтверджують цей статус, а відсутність на автомобілі спеціальних позначень, знаків чи наліпок не може призводити до негативних правових наслідків у вигляді притягнення до адміністративної відповідальності, за умови, що уповноваженій особі було завчасно повідомлено про наявність такого статусу та надано підтверджуючи документи.
Суд вважає, що сукупність досліджених доказів підтверджує той факт, що позивачкою завчасно були надані документи про наявність спеціального статусу і ці документи мали бути враховані під час вирішення питання притягнення до адміністративної відповідальності.
Суд додатково зазначає, що відповідні доводи позивачки не спростовані головним спеціалістом-інспектором з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Астапенко Ярославом Миколайовичем. Цей інспектор до суду не з`явився, пояснень щодо суті спору та обставин притягнення позивачки до адміністративної відповідальності не надав.
Отже, суд приходить до висновку, що для підтвердження права безоплатного паркування достатня завчасного надання документів, що підтверджують відповідний правовий статус, а наявність наліпки на транспортному засобі не є визначальною.
Близькі за змістом правові висновки щодо необов`язковості спеціальних позначень на транспортному засобі за умови наявності документів, які підтверджують наявність у водія статусу особи з інвалідністю, викладені в Постановах Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року у справі № 757/14414/22-а та від 12 листопада 2025 року у справі № 371/936/25.
Зазначені правові висновки є релевантними та мають бути застосованими в силу приписів статті 17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», так як єдність системи судоустрою забезпечується, в тому числі і єдністю судової практики.
Отже, за наслідками вирішення публічно правового спору по суті, суд вважає, що були відсутні підстави для притягнення позивачки до відповідальності, в її діях відсутня ознака протиправності, як елемент складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 152-1 КУпАП. Відтак, оскаржувана постанова, як рішення суб`єкта владних повноважень, не відповідає вимогам пунктів 5, 6, 8 частини 2 статті 2 КАС України в частині дотримання засад добросовісності, розумності та пропорційності.
Тому, в силу приписів пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, суд скасовує зазначену постанову та закриває провадження у зв`язку із відсутністю в діях особи складу адміністративного правопорушення у відповідності до приписів пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.
Разом із тим, суд констатує, що стаття 286 КПК України, як спеціальна норма, не передбачає можливості прийняття судового рішення про визнання протиправними дій інспектора з паркування, про що просить позивачка. Крім того, суд зазначає, що позивачкою не конкретизовано, які саме дії інспектора з паркування мають бути визнані протиправними.
Тому, в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Враховуючи вище наведене, керуючись статті 3, 8, 19, 41, 55, 124 Конституції України, ст. статті 255, 265, 258, 288, 289 КУпАП, статті 4, 12, 46, 72, 77, 229, 241-256, 257, 286 КАС України,-
Ухвалив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - головний спеціаліст-інспектор з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Астапенко Ярослав Миколайович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову серія 2КІ № [номер приховано] від 29 квітня 2026 року, винесену головним спеціалістом-інспектором з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Астапенко Ярославом Миколайовичем, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ЄДРПОУ 34926981, місцезнаходження: м. Київ, вул. Дегтярівська, 31, корпус 2.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Головний спеціаліст-інспектор з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Астапенко Ярослав Миколайович, місцезнаходження: м. Київ, вул.. Богдана Хмельницького, 51.
Суддя Самуха В.О.