ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 жовтня 2026 року м. Львів Справа № 909/665/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Нарольського М.М. (головуючого), Степанюк Н.Л., Шаповала Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Томашівської С.І.,
представників учасників справи:
від позивача - не з`явився
від відповідача (скаржника) - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної академії наук України"
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2026 року (повний текст складено 19.08.2026 року, суддя Гула У.І.)
у справі № 909/665/26
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН"
до Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної академії наук України"
про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст і підстави позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної академії наук України" про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 4 346 666,05 грн.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем договірних зобов`язань, що виникли на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу № 2501461 від 29.12.2025 в частині своєчасної оплати за спожиту електроенергію за період лютий - квітень 2026. У позовній заяві позивач посилається на ст. ст. 11, 16, 202, 204, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 627, 629, 633, 634, 714 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 21.07.2026 у справі № 909/665/26, серед іншого, закрито провадження у справі в частині стягнення заборгованості в розмірі 2 530 523,86 грн, у зв`язку зі сплатою відповідачем вказаного боргу.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2026 у справі № 909/665/26 позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 650 142,19 грн. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 1 166 000 грн - заборгованості за спожиту електричну енергію, 13 992 грн - судового збору та 32 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу. Повернуто позивачу з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 7801,71 грн, сплачений відповідно до платіжної інструкції від 22.05.2026 № 5808. Поряд з тим, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про постановлення окремої ухвали.
Рішення суду мотивоване тим, що в період січня-квітня 2026 року між сторонами у справі існували відносини за договором про постачання електричної енергії, при цьому, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується неналежне виконання відповідачем умов договору, яке полягає у допущенні прострочення оплати послуг з постачання електричної енергії. Факт отримання від позивача послуг за договором не заперечується відповідачем, однак, останній свої зобов`язання щодо оплати послуг в обумовлений договором строк та в повному обсязі не виконав. Разом з тим, оскільки відповідачем здійснено часткове погашення суми основного боргу за електричну електроенергію за лютий 2026 року в розмірі 650 142,19 грн (платіжна інструкція № 4244 від 12.08.2026), суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині стягнення.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Державне підприємство "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної академії наук України" звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2026 у справі № 909/665/26 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, у зв`язку з недобросовісністю позивача (ч. 3 ст. 13 ЦК України); направити окрему ухвалу до НКРЕКП для притягнення енергокомпанії до адміністративної відповідальності. Зокрема, зазначає, що військовий стан, зростання цін на електроенергію, обмеження постачання електроенергії, високі ціни та нестабільна логістика по доставці сировини (збільшено від 30 до 120 днів), демпінг Китайських постачальників на Європейський ринок аналогічної продукції, проблеми з відшкодуванням ПДВ, що є перешкодою на акумулювання обігових коштів, коливання валютних курсів (від`ємне значення курсових різниць), тяганина пов`язана з реорганізацією підприємства, безпосередньо ускладнює роботу відповідача, який на відміну від позивача створює додану вартість під час війни. Посилається також на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Також апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - АТ "Прикарпаттяобленерго", яке є оператором систем розподілу, який має відповідні механізми, можливості та права не припиняти постачання електричної енергії діючому під час війни підприємству відповідача; займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з розподілу електричної енергії та приєднання електроустановок споживачів до електричних мереж у межах Івано-Франківської області. На думку скаржника дії позивача не без участі АТ "Прикарпаттяобленерго" є очевидним зловживанням своїм монопольним становищем та правом на самозахист; енергокомпанія використовує відключення як форму позасудового примусу та психологічного тиску, щоб змусити відповідача сплатити спірну суму боргу в обхід судового процесу. Скаржник наголошує, що відмовляючи 21.07.2026 відповідачу у його клопотанні від 05.06.2026, суд першої інстанції відмовив стороні у його праві знати підстави, мотиви та причини постановлення 23.06.2026 своєї ухвали про відкладення підготовчого засідання на 14.07.2026 та залишення його клопотань без розгляду, чим порушив норми визначених Конвенцію та практикою Європейського суду з прав людини, яке, як відомо є джерелом національного права (ЗУ від 23.02.2006., № 3477-IV), а саме "суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду ("Perez de Raela Cavaniles v. Spain", "Beles and others v. the Czech Republic", "RTBF v. Belgium"). Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зазначає, що надані суду докази понесених позивачем таких витрат не відповідають в належній мірі критеріям визначеним у частині 3 статті 123 ГПК України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної академії наук України" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2026 у справі № 909/665/26; розгляд апеляційної скарги призначено на 05.10.2026 об 14 год. 00 хв.; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 30.09.2026; витребувано з місцевого господарського суду матеріали справи.
Позиції учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. Зокрема, зазначає, що після ухвалення рішення відповідачем сплачено заборгованість, яка була предметом розгляду у цій справі, у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями № 4349 від 09.09.2026 на суму 583 000,00 грн (лист № 261 від 10.09.2026 про зарахування суми 583000 грн в рахунок оплати за спожиту електричну енергію згідно з договором № 2501461 від 29.12.2025 за березень 2026), № 4350 від 10.09.2026 на суму 450 000 грн та № 4355 від 10.09.2026 на суму 133 000 грн із зазначенням призначення платежу "в рахунок оплати за спожиту електричну енергію згідно з договором № 2501461 від 29.12.2025 за березень 2026". Отже, станом на дату розгляду апеляційної скарги заборгованість у розмірі 1166000 грн відповідачем сплачена в повному обсязі. Водночас несплаченими залишилися судовий збір у розмірі 13 992 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 32 000 грн. Водночас зазначає, що відповідач не подавав до суду першої інстанції клопотання про зменшення витрат позивача на професійну правничу допомогу, відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Також просить апеляційний суд стягнути з відповідача 20000 грн - витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.
У відповіді на відзив відповідач просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю; скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 32 000 грн - витрат на професійну правничу допомогу як необґрунтоване та ухвалене з грубим порушенням вимог ст. 126 ГПК України (за відсутності детального розрахунку годин та доказів оплати); відмовити в повному обсязі представнику позивача у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 грн в суді апеляційної інстанції у зв`язку з їх недоведеністю, відсутністю розрахунку годин, відсутністю фінансових документів про оплату.
29.09.2026 від відповідача до суду надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: листів позивача від 17.08.2026 № 26/28597, від 08.09.2026, № 1933 та листа відповідача від 10.09.2026 № 263 з копією облікової картки сховища.
Явка представників учасників справи
Представники сторін в судове засідання не з`явилися. 01.10.2026 від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без його участі. Відповідач про причини неявки представника в судове засідання суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду про доставку електронного листа, а також змістом клопотання відповідача про долучення доказів та відповіді на відзив.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч. 12 ст. 270 ГПК України).
Оскільки явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Розглянувши клопотання відповідача про долучення доказів, колегія суддів відмовляє у його задоволенні, з огляду на те, що відповідач не обґрунтував належними та допустимими доказами неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції у строки, визначені чинним законодавством. Водночас такі докази не були подані разом з апеляційною скаргою.
Статтею 269 ГПК України, якою встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Системний аналіз статей 80, 269 ГПК України свідчить про те, що докази, якими сторона обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на сторін покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою/відзивом на позов. Єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи.
При цьому за імперативним приписом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні "справедливого балансу" між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони.
Прийняття судом апеляційної інстанції додатково поданих доказів без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття судом апеляційної інстанції таких доказів матиме наслідком порушення приписів статті 269 ГПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Колегія суддів звертає увагу, що апелянтом не наведено будь-яких об`єктивних обставин неможливості подання доказів до суду першої інстанції, поряд з тим, скаржник не просить суд поновити пропущений процесуальний строк на їх подання до апеляційного суду. Більше того, такі докази подані ним після подання апеляційної скарги.
Водночас така обставина, як відсутність доказів як таких на час розгляду справи судом першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України не залежно від причин неподання учасником справи таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.
Докази, які не існували на момент ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в порядку частини третьої статті 269 ГПК України незалежно від причин їх неподання, оскільки відсутність існування доказів на той момент виключає можливість їх прийняття апеляційним судом. Єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів із порушенням встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлювали своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від учасника справи, тягар доведення яких покладено на нього (постанови КГС ВС від 17.06.2026 у справі № 910/19919/21, від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 13.01.2021 у справі № 10/Б-921/1442/2013).
З огляду на наведене, колегія суддів переглядає справу за наявними в матеріалах справи доказами, поданими учасниками справи суду першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 29.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН" (в тексті договору - постачальник) та Державним підприємством "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної академії наук України" (в тексті договору - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 2501461 з додатками (додаток № 1 Заява-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу з додатком комерційні дані споживача, додаток № 2 Індивідуальна комерційна пропозиція по факту та додаток № 2.1 Договірні обсяги постачання електричної енергії споживачу), відповідно до умов якого, а саме: п. 2.1 постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно з п. 1.2 Договору його умови розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, та є однаковими для всіх споживачів.
Відповідно до умов п. 5.7 Договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
У п. 5.3 Комерційної пропозиції сторони погодили, що онлайн-розрахунки проводяться в електронному вигляді, а саме: акти, рахунки, повідомлення про припинення постачання електроенергії, акти звірки та інші документи, якими сторони здійснюють обмін у процесі виконання цього договору надаються сторонами в електронному вигляді через персональний кабінет. Такі електронні документи визначаються сторонами, як офіційні.
Споживач самостійно отримує рахунок на оплату електричної енергії не пізніше 10 (десятого) календарного дня наступного за розрахунковим періодом у персональному кабінеті. Якщо рахунок за спожиту електроенергію не був отриманий споживачем через персональний кабінет на 10 (десятий) календарний день наступний за розрахунковим місяцем та він вважається таким, що вручений постачальником споживачу 10 (десятого) календарного дня наступного за розрахунковим місяцем та споживач вважається з ними ознайомлений. Строк оплати такого рахунку обчислюється з наступного робочого дня після його вручення (п. 5.4 Комерційної пропозиції).
Згідно з п. 8.2 Договору припинення електропостачання не звільняє споживача від обов`язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.
Відповідно до п. 13.1 Договору останній укладено на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.
Вказана заява-приєднання підписана відповідачем 29.12.2025 (початок постачання - 01.01.2026).
Договір діє з моменту набрання чинності до 31.12.2026 (п.7.2 комерційної пропозиції).
На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв електричну енергію у період січень-квітень 2026 року у обсягах, що підтверджуються актами про використану електричну енергію на загальну суму 6 496 666,05 грн, а саме: за січень 2026 - на суму 1 199 784,34 грн, за лютий 2026 - на суму 3 130 054,76 грн, за березень 2026 - на суму 1 436 303,09 грн, за квітень 2026 - на суму 730 523,86 грн.
У відповідності до умов договору позивачем виставлено відповідачу відповідні рахунки за електроенергію.
У матеріалах справи містяться докази надіслання відповідачу рахунків за електроенергію та актів про використану електричну енергію за період січень-квітень 2026 року, що підтверджується супровідними листами від 10.04.2026 № 970 та від 06.05.2026 № 1149, описами вкладення у цінні листи та квитанціями АТ "Укрпошта" від 10.04.2026 та від 08.05.2026.
Обсяг спожитої відповідачем електроенергії за період з 01.01.2026 по 01.04.2026 становить 443832 кВт*год, а за квітень 2026 року - 76920 кВт*год, що підтверджується також листами Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" від 10.04.2026 № 50016907/107 та від 15.05.2026 № 50016907/122.
Відповідач, сплатив за передану електроенергію лише частково в сумі 2 150 000 грн, що підтверджується платіжними інструкціями: № 3436 від 23.01.2026 на суму 150 000 грн та № 3774 від 22.04.2026 на суму 2 000 000 грн.
Судом встановлено, що станом на 01.05.2026 заборгованість відповідача за спожиту електричну енергію за період лютий-квітень 2026 становила 4 346 666,05 грн.
Листом від 18.03.2026 № 725 позивач звернувся до відповідача та просив погасити заборгованість, водночас попередив про припинення електропостачання з 01.04.2026, у випадку не погашення такої.
У позовній заяві позивач зазначає, що керуючись пунктом 8.1 договору, позивач звернувся до оператора системи розподілу з вимогою про припинення електропостачання об`єкта відповідача у зв`язку з порушенням строків оплати за спожиту електричну енергію. Повідомлення про припинення електропостачання з 01.04.2026 № 26/22338 від 09.03.2026 було направлено відповідачу, а 01.04.2026 електропостачання об`єкта відповідача було припинено.
Листом від 10.04.2026 № 121 відповідач гарантував часткову оплату суми заборгованості та просив розстрочити погашення решти суми заборгованості до 28.05.2026, а також просив вирішити питання щодо відновлення електропостачання.
Листами від 22.04.2026 № 129 відповідач повідомив про часткове погашення заборгованості у сумі 2 000 000 грн та зобов`язався сплатити решту суми заборгованості до 10-11.05.2026.
Як стверджує позивач, 22.04.2026 електропостачання об`єкта відповідача було відновлено.
Листом від 30.04.2026 № 140 відповідач повторно звернувся з проханням перенести строки оплати заборгованості до 18.05.2026 (по першому траншу) та 30.05.2026 ( по другому траншу).
Позивач повторно звернувся до відповідача з листом від 05.05.2026 № 1135 щодо необхідності погашення заборгованості та попередженням про припинення електропостачання з 21.05.2026 у випадку не погашення існуючої заборгованості.
Позивач зазначає що, керуючись пунктом 8.1 договору, позивач повторно звернувся до оператора системи розподілу з вимогою про припинення електропостачання об`єкта відповідача у зв`язку з порушенням строків оплати за електричну енергію. Повідомлення про припинення електропостачання з 21.05.2026 № 26/25606 від 23.04.2026 було направлено відповідачу, 21.05.2026 електропостачання об`єкта відповідача було припинено.
20.05.2026 відповідач звернувся з листом, у якому просив перенести строки оплати заборгованості до 10.06.2026, а також відкликати повідомлення № 26/25606 від 23.04.2026 щодо припинення електропостачання з 21.05.2026.
Позивач звернувся до відповідача з листом від 25.05.2026 № 1275 щодо необхідності погашення заборгованості за спожиту електроенергію за лютий-квітень 2026 в сумі 4 346 666,05 грн.
17.04.2026 позивач звертався із заявою № 1004 від 17.04.2026 до Комісії з перетворення ДП "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної академії наук України" з кредиторськими вимогами до боржника.
У травні 2026 року ТОВ "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН" звернулося до суду з цим позовом про стягнення з ДП "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної академії наук України" 4 346 666,05 грн - заборгованості за спожиту електричну енергію.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідачем частково сплачено заборгованість в розмірі 3 180 666,05 грн у зв`язку з чим, суд закрив провадження у справі в цій частині (ухвалою від 21.07.2026 щодо стягнення 2 530 523,86 грн та рішенням від 18.08.2026 щодо стягнення 650 142,19 грн).
Відповідно до письмової позиції позивача під час розгляду справи апеляційним судом, відповідачем на даний час сплачено решту суми боргу, присудженого до стягнення рішенням суду першої інстанції (1166000 грн), що підтверджується платіжними інструкціями: № 4349 від 09.09.2026 на суму 583 000 грн, № 4355 від 10.09.2026 на суму 133 000 грн та № 4350 від 10.09.2026 на суму 450 000 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а у відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно з ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Частиною 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено обов`язки споживачів, серед яких, і обов`язок сплачувати за електричну енергію та надані їм послуги відповідно до укладених договорів.
В силу ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У п. 5.7 Договору сторони погодили, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується неналежне виконання відповідачем умов договору, яке полягає у допущенні прострочення оплати послуг з постачання електричної енергії, що не спростовано відповідачем. При цьому, факт отримання від позивача послуг за договором відповідачем не заперечується. Відповідач свої зобов`язання щодо оплати послуг в обумовлений договором строк та в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим, станом на момент звернення з цим позовом до суду (у травні 2026 року), у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в розмірі 4 346 666,05 грн.
Як встановлено судом вище, в процесі розгляду справи судом першої інстанції відповідачем частково сплачено заборгованість в розмірі 3 180 666,05 грн у зв`язку з чим, суд закрив провадження у справі в цій частині. Наведене сторонами не оскаржується.
Водночас, під час розгляду справи апеляційним судом відповідачем сплачено решту суми боргу, яка присуджена до стягнення рішенням суду першої інстанції (1 166 000 грн), відтак, станом на час ухвалення цієї постанови, заборгованість відповідача перед позивача, стягнення якої є предметом розгляду у цій справі, - відсутня.
В силу ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 30.08.2024 року у cправі № 916/3006/23 зазначає, що коли порушення ГПК України судом першої інстанції не допущено та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, встановлення апеляційним судом обставин припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, саме по собі не може бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції із закриттям провадження у справі та переглядає його станом на момент його ухвалення (18.08.2026).
Колегія суддів також не бере до уваги посилання скаржника на відсутність у нього коштів, як підставу несплати вартості поставленої позивачем електричної енергії, оскільки відсутність коштів на рахунку відповідача не звільняє останнього від обов`язку виконання умов Договору.
Щодо посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції про те, що договір про постачання електричної енергії споживачу сторонами укладено 29.12.2025, тобто після початку запровадження воєнного стану на території України, відтак, відповідач повинен був враховувати настання можливих негативних ризиків, пов`язаних із вказаною обставиною.
Також апелянт не погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - АТ "Прикарпаттяобленерго". В обґрунтування підстав для залучення вказаного товариства до участі у цій справі відповідач зокрема зазначає, що АТ "Прикарпаттяобленерго" є оператором систем розподілу, який має відповідні механізми, можливості та права не припиняти постачання електричної енергії діючому під час війни підприємству відповідача; займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з розподілу електричної енергії та приєднання електроустановок споживачів до електричних мереж у межах Івано-Франківської області, а дії позивача не без участі АТ "Прикарпаттяобленерго" є очевидним зловживанням своїм монопольним становищем та правом на самозахист; енергокомпанія використовує відключення як форму позасудового примусу та психологічного тиску, щоб змусити відповідача сплатити спірну суму боргу в обхід судового процесу. Колегія суддів звертає увагу, що предметом позову у цій справі є стягнення вартості електричної енергії за договором, укладеним позивачем та відповідачем; при цьому, правомірність/неправомірність дій щодо припиняти відповідачу постачання електричної енергії не входить до предмета доказування при вирішенні цього спору. Відповідачем не доведено та не обґрунтовано, яким чином рішення у цій справі про стягнення з нього заборгованості за договором, з огляду на предмет та підстави позову, предмет доказування, може вплинути на права та обов`язки АТ "Прикарпаттяобленерго".
Мотиви відмови у задоволенні відповідного клопотання відповідача про залучення третьої особи викладено місцевим господарським судом в ухвалі від 21.07.2026, відтак, колегія суддів не вбачає в діях суду першої інстанції порушення норм процесуального права.
Щодо доводів апелянта про постановлення окремої ухвали, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для цього, оскільки сам по собі факт незгоди відповідача із діями, пов`язаними із можливим відключенням від постачання електричної енергії, не свідчить про наявність у діях позивача порушень, які є підставою для постановлення окремої ухвали.
Згідно з ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (у тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором.
Як зазначено судом вище правомірність відключення відповідача від електропостачання та обставини щодо відновлення йому постачання електричної енергії не є предметом розгляду в межах цієї справи про стягнення боргу та такі вимоги можуть бути заявлені в окремому позовному провадженні.
Вказані обставини у цьому випадку не можуть слугувати підставою для постановлення окремої ухвали у відповідності до положень ст. 246 ГПК України.
Аналіз положень наведеної статті ГПК України дає підстави для висновку, що окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 171/2124/18 та від 18.05.2018 у справі №521/18287/15-ц, постанові Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №906/344/21).
Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд не постановляє окремих ухвал за клопотаннями сторін (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14).
Враховуючи наведене та з огляду на дискреційні повноваження господарського суду у питанні постановлення окремої ухвали, колегія суддів відхиляє аргументи апеляційної скарги щодо постановлення окремої ухвали відповідно до частини першої статті 246 ГПК України.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що доказів звернення відповідача до правоохоронних органів, пов`язаним, за його твердженням, із незаконним відключенням від електричної енергії, матеріали справи не містять.
Апеляційним судом також відхиляються доводи скаржника про те, що надані суду докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції не відповідають в належній мірі критеріям визначеним у частині 3 статті 123 ГПК України, оскільки місцевим господарським судом у рішенні встановлено, що вартість витрат позивача на правничу допомогу за представлення інтересів в суді у розмірі 32 000 грн не є завищеною, враховуючи предмет спору, розмір заявлених позовних вимог (стягнення 4 346 666 грн) та обсяг виконаної адвокатом роботи; витрати в такому розмірі є обґрунтованими, необхідними, реальними та пропорційними до предмета спору.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
В силу ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судові витрати
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Крім цього, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просив стягнути з відповідача 20000 грн - витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи апеляційним судом.
В силу положень ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За змістом ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн, понесених під час розгляду справи апеляційним судом, позивач надав суду такі докази: договір про надання професійної правничої допомоги № 2026/6 від 01.01.2026, укладений між ТОВ "Прет сервіс енергозмін" як клієнтом та адвокатом Каркузаєвою Н.Ш.; акт приймання-передачі послуг від 25.09.2026 за Договором про надання професійної правничої допомоги № 2026/6 від 01.01.2026 на суму 20 000 грн.
Згідно з п. 1.1 Договору від 01.01.2026 адвокат зобов`язується надати клієнту необхідну професійну правничу допомогу під час цивільного, господарського, адміністративного та кримінального провадження, пов`язаного з діяльністю клієнта та його посадових осіб.
Відповідно до п. 4.2 Договору остаточна сума даного договору визначається сторонами на підставі погоджених та підписаних актів приймання передачі наданих послуг, враховуючи складність справи, фактично витрачений час, винагороду за досягнення бажаного результату та інші істотні обставини.
Оплата за надані послуги здійснюється на підставі актів приймання-передачі наданих послуг. Клієнт перераховує адвокату кошти згідно суми, обумовленої в акті приймання-передачі наданих послуг (п. 4.3 Договору).
В акті приймання-передачі послуг від 25.09.2026 зазначено, що адвокат надав, а клієнт отримав професійну правничу допомогу по здійсненню представництва, інших видів правничої допомоги, а саме: підготовка та подача до Західного апеляційного господарського суду у справі № 909/665/26 відзиву на апеляційну скаргу, вартістю 20000 грн.
Так, відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, ч. 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладено в пунктах 33-34, 37 додаткової постанови від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Проаналізувавши подані позивачем докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, враховуючи предмет спору у цій справі, об`єм матеріалів справи, незмінність представника позивача при розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, неучасть представника у засіданні апеляційного суду, незмінність позиції позивача, яка була сформована ще в суді першої інстанції при поданні позову, виходячи також із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності, принципу співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат в сумі 10000 грн (за складання та подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу).
При цьому, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що сама лише наявність акта та договору, без доказів оплати, не є підставою для стягнення таких витрат, оскільки усталеним у судовій практиці є підхід, за якого витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної академії наук України" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 18.08.2026 у справі № 909/665/26 залишити без змін.
Стягнути з Державного підприємства "Калуський дослідно-експериментальний завод Інституту хімії поверхні Національної академії наук України" (77308, Івано-Франківська область, м. Калуш, А-8; код ЄДРПОУ - 05540209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕТ СЕРВІС ЕНЕРГОЗМІН" (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Надрічна, 6; код ЄДРПОУ - 44907279; рахунок НОМЕР_1 ) 10 000 грн - у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.
На виконання постанови Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ.
Матеріали справи № 909/665/26 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст. ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя М.М. Нарольський
Судді Н.Л. Степанюк
Д.В. Шаповал