Постанова № 140345039 у справі № 910/10370/25 від 09.09.2026

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 [телефон приховано] inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2026 р. Справа № 910/10370/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Корсака В.А.

Євсікова О.О.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025

у справі № 910/10370/25 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ САН"

до Державного підприємства "Гарантований покупець"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява про стягнення з Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач; ДП "Гарантований покупець"; апелянт; скаржник; Гарантований покупець) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ САН" (надалі - позивач; ТОВ "ЕНЕРДЖІ САН"; Товариство) 18 683 378,90 грн основного боргу, 2 248 699,79 грн 3% річних, 6 853 783,32 грн інфляційних втрат, 66 653,27 грн пені, 51 841,43 грн 7% штрафу за договором № 478/01 про продаж електроенергії від 02.08.2019.

Позовні вимоги обґрунтовувались неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо своєчасності оплатити поставленої йому позивачем електроенергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/10370/25.

Через систему "Електронний суд" до суду першої інстанції від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Зокрема, здійснивши коригування розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних, з урахуванням постанов Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, позивач дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем складає: 18 683 378,90 грн - сума основного боргу, 5 076 193,56 грн - інфляційні втрати та 1 434 284,57 грн - 3% річних від простроченої суми.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ САН" 18 683 378 (вісімнадцять мільйонів шістсот вісімдесят три тисячі триста сімдесят вісім) грн 90 коп. боргу, 4 904 765 (чотири мільйони дев`ятсот чотири тисячі сімсот шістдесят п`ять) грн 11 коп. інфляційних втрат, 1 431 918 (один мільйон чотириста тридцять одну тисячу дев`ятсот вісімнадцять) грн 94 коп. 3% річних, а також 300 240 (триста тисяч двісті сорок) грн 75 коп. судового збору та 44 831 (сорок чотири тисячі вісімсот тридцять одну) грн 82 коп витрат на професійну правничу допомогу. У решті позову відмовлено.

За висновками місцевого господарського суду, наявність боргу в відповідача перед позивачем за договором за спірні періоди у сумі 18 683 378,90 грн матеріалами справи підтверджено, доказів сплати цієї суми станом на день ухвалення рішення матеріали справи не містять, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Також судом І-ої інстанції вказано, що позивачем під час розрахунку 3% річних та інфляційних втрат було помилково визначено перший день прострочення з якого починається нарахування санкцій, окрім розрахунку на суму 25 844 05,34 грн. Тому перевіривши розрахунки позивача 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням заперечень відповідача, місцевий господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог та стягнення з позивача 4 904 765,11 грн інфляційних втрат та 1 431 918,94 грн 3% річних.

У межах розгляду питання щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виснував, що приймаючи до уваги приписи частин 4, 5 статті 126 ГПК України, а також враховуючи заперечення відповідача, необхідним є зменшення розміру заявленої до стягнення суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 45 000 грн, а відповідно застосуванню підлягає пропорційний розподіл таких витрат відносно задоволених позовних вимог, відтак стягненню з відповідача підлягає 44 831,82 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ДП "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 в частині задоволення позовних вимог, а також в частині розподілу судових витрат. Ухвалити нове рішення в цих частинах про відмову в задоволенні позовних вимог та заяви про розподіл судових витрат.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при ухваленні судом першої інстанції оскаржуваного рішення в задоволеній частині мало місце: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Апелянт зазначає, що згідно тверджень позивача загальна заборгованість ДП «Гарантований покупець» перед Товариством по договору за куплену електричну енергію за період лютий 2022 року - грудень 2022 року станом на момент подання позову (20.08.2025) становить 18 683 378,90 грн. Саме зазначену суму було, серед іншого, покладено позивачем в основу розрахунку заявлених ним позовних вимог про стягнення з Гарантованого покупця 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу. У той же час, вказане твердження не відповідає дійсності, оскільки Товариством не враховано особливості регулювання зобов`язань сторін під час дії воєнного стану, особливості здійснення розрахунків, зокрема права Гарантованого покупця на зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, а також не враховано усі оплати здійснені Гарантованим покупцем, а також необхідності врахування рівня розрахунків оператором системи передачі (ОСП) з Гарантованим покупцем за послугу, невірно здійснені розрахунки 3% річних, інфляційних нарахувань, пені та штрафу, не враховані нормативно-правові акти Регулятора.

В межах наведеного скаржник вказує, що при здійсненні розрахунку щодо оплати 100% вартості відпущеної продавцям за «зеленим» тарифом електричної енергії відносно кожного попереднього розрахункового періоду Гарантованим покупцем враховуються наступні умови: сума сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом авансових платежів; сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Іншими словами, Регулятором визначено, що, окрім суми сплачених авансових платежів за відповідний розрахунковий період, врахуванню підлягає також розмір перерахованих коштів від ОСП, за укладеним з ним договором. У вищенаведеному контексті відповідач повідомив, що 26.06.2019, на виконання вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» та Порядку № 641, між Гарантованим покупцем та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - НЕК «Укренерго», замовник) укладено договір № 0414-09051/52/01 про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, який станом на сьогодні, з урахуванням внесених змін і доповнень, продовжує діяти (скорочено - Договір 2). На виконання Договору-2, протягом вересня 2022 року - грудня 2023 року, Гарантованим покупцем надано, а ОСП прийнято послугу на загальну суму 27 076 079 046,09 грн, що підтверджується складеними та підписаними актами приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за вищенаведений період, а також актом коригування від 03.05.2024 до акта № 09 приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 21.10.2022 за вересень 2022 року. Відповідач наголошує, що наявність заборгованості ОСП перед Гарантованим покупцем щодо наданої у розрахунковому місяці послуги виключає виникнення зобов`язання Гарантованого покупця з оплати вартості відпущеної продавцями за «зеленим» тарифом електричної енергії попереднього розрахункового місяця в частині, пропорційній до розміру заборгованості НЕК «Укренерго» перед Гарантованим покупцем за послугу у такому місяці. Інакше кажучи, за існуючого алгоритму розрахунків, обов`язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді. Так, апелянт акцентує, що оскільки НЕК «Укренерго» не сплатило послугу в повному обсязі, зобов`язання Гарантованого покупця перед позивачем за вказані розрахункові періоди у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України не виникли.

Окремо скаржник звертає увагу, що станом на 27.08.2025 позивач має перед відповідачем заборгованість у розмірі 2 279 129,24 грн, з яких: 2 151 863,81 грн - частка відшкодування врегулювання небалансу, 127 265,43 грн - вартість відхилення, що підтверджується оборотами рахунку 3618 «Розрахунки з вітчизняними покупцями (частка відшкодування врегулювання небалансу)» та оборотами рахунку 36181 «Розрахунки з вітчизняними покупцями (вартість відхилення)». Тобто, Гарантований покупець мав та має право на зменшення рівня розрахунків у зв`язку з тим, що у позивача наявна заборгованість з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, розмір якої станом на 27.08.2025 складає - 2 279 129,24 грн. В межах вказаного відповідачем зазначається, що якщо належним чином дослідити додані Гарантованим покупцем до Відзиву обороти по рахунку 3618 та 36181, то можна дійти обґрунтованого висновку, що після того, як Регулятор передбачив те, що продавець за «зеленим» тарифом не втрачає членство в балансуючій групі гарантованого покупця у разі нездійснення оплати частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії. Позивач почав ухилятися від свого обов`язку щодо оплати частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії. До 26.01.2024 Гарантований покупець мав право на зменшення рівня розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом пропорційно до неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, а з 26.01.2024 на суму неоплаченої частки. Зазначена обставина взагалі не врахована позивачем під час здійснення розрахунків заявлених до стягнення 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу, в аспекті зменшення бази нарахування, що є безумовною підставою стверджувати про невірність розрахунків та, як наслідок, необґрунтованість заявлених позовних вимог. Скаржник виснував, що враховуючи аргументи Гарантованого покупця про наявність у нього права на зменшення рівня розрахунків з позивачем у зв`язку з наявністю у позивача заборгованості з оплати частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення то, відповідно, є усі підстави стверджувати про відсутність підстав для покладення на нього відповідальності визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК України, з огляду, зокрема, на наявність заборгованості ОСП перед Гарантованим покупцем за надану йому послугу та необхідності врахування такого стану розрахунків відповідно до абз. 2 п. 11.4. Порядку № 641 в редакції від 26.01.2024.

Також посилаючись на правові висновки, викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.06.2024 у справі № 910/4439/23 відповідач вказав, що за результатами розгляду справи № 910/4439/23 слід зробити висновки, що Гарантований покупець звільняється від сплати нарахувань, передбачених ст.625 ЦК України, щонайменше до 01.05.2024 - дата втрати чинності Наказу Міненерго № 206, оскільки в його діях відсутнє господарське правопорушення. Втім, зазначеній обставині не була надана оцінка місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні.

Додатково скаржник підкреслив, що згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. День оприлюднення рішення регулятора не входить до строку остаточного розрахунку, як визначеного пунктом 10.4 Порядку № 641 (щодо періодів по серпень 2022 року включно), так і п. 11.4. Порядку № 641 в редакції, яка діє з 26.01.2024 та розповсюджує свою дію на правовідносини щодо здійснення розрахунків за розрахункові місяці починаючи з вересня 2022 року. Зазначене підтверджується висновками Верховного Суду у постановах від 25.09.2024 у справі № 910/3676/23 та від 06.03.2025 по справі № 910/7945/22, у яких Верховний Суд визнав, що по розрахункових періодах жовтень 2021, лютий-червень 2022 року 15.09.2022 є останнім днем оплати, а не початком прострочення виконання зобов`язання. 12.09.2022 - день оприлюднення постанови Регулятора про затвердження вартості послуги за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року припадає на понеділок. Наступні три робочі дні припадають на вівторок-четвер. Отже, четвер - 15.09.2022, є третім робочим днем відведеним для оплати, і лише п`ятниця 16.09.2022 може рахуватись як день прострочення (при умові неврахування заперечень Гарантованого покупця щодо наявності інших відкладальних обставин). У той же час, позивач у своїй заяві та розрахунках 3% річних і інфляційних втрат вважає, що 15.09.2022 це вже перший день прострочення та безпідставно нараховує на цей день 3% річних. Крім того, в даному випадку, внаслідок невірного тлумачення позивачем положень нормативно-правових актів, з якими пов`язується початок перебігу строку для розрахунку з боку Гарантованого покупця, позивачем безпідставно та необґрунтовано було застосовано індекс інфляції вересня 2022 року.

В частині суми витрат на правничу допомогу, які були стягнуті з Гарантованого покупця судом першої інстанції, скаржник зазначив, що позивач просив суд стягнути 200 000,00 (двісті тисяч гривень) на відшкодування понесених витрат на професійну правову (правничу) допомогу. Місцевим господарським судом стягнуто з відповідача 45 000,00 грн. Водночас, на думку апелянта, визначена та стягнута сума витрат на правничу допомогу фактично дорівнює середньомісячній роботі професійного адвоката по країні за 1,5 півтора місяці, що свідчить про необґрунтованість такого розміру, необхідність скасування рішення суду І-ої інстанції в цій частині та вирішення питання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які можуть бути покладені на Гарантованого покупця.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2025, апеляційна скарга в справі № 910/10370/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

У зв`язку з перебуванням суддів Ходаківської І.П. та Владимиренко С.В. у відпустці, розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/543/26 від 16.02.2026 призначено повторний автоматизований розподіл.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2026 справу № 910/10370/25 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя: Алданова С.О., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі № 910/10370/25. Розгляд апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі № 910/10370/25 призначено на 11.05.2026.

На адресу апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. За твердженнями Товариства, апеляційна скарга побудована на змінених 26.01.2024 положеннях Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджений постановою КМУ від 26.04.2024 № 641 «Про затвердження нормативно-правових актів, що регулюють діяльність гарантованого покупця та купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, придбання послуги за механізмом ринкової премії». В той час коли ця справа стосується правовідносин та виникнення у відповідача боргу за поставлену електроенергію в 2022 році, що суперечить нормам цивільного законодавства України. Адже, при вирішенні питань щодо порушення відповідачем зобов`язання за договором, застосовується та редакція договору, що була чинною на момент виникнення порушення зобов`язання , якщо інше не встановлено законом або самим договором. При цьому, Товариство акцентувало, що дійсно ним під час розрахунку 3% річних та інфляційних втрат було помилково визначено перший день прострочення з якого починається нарахування санкцій, окрім розрахунку на суму 2 584 405,34 грн.

Окремо позивач наголосив, що вважає суму витрат на професійну правничу допомогу, яка стягнута згідно оскаржуваного рішення, є повністю обґрунтованою та співмірною до об`єму та складності виконаних робіт (надання послуг з професійної правничої допомоги) адвокатом Марковою Т.Л.

До суду апеляційної інстанції від відповідача надійшли письмові пояснення, у яких останнім акцентується, що між сторонами були підписані акти коригування до актів купівлі-продажу електроенергії за липень - вересень 2022 року, а тому позивач всупереч нормативно-правовим актам та змісту ст. 625 ЦК України нараховує 3% річних та інфляційні втрати на відповідні суми з моменту затвердження вартості послуги, тобто навіть до моменту підписання актів купівлі продажу електроенергії, що є неправомірним та не відповідає вимогам, ані договору, ані Порядку № 641, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019. До пояснень відповідачем долучено контррозрахунок 3% річних та втрат від інфляції.

У судових засіданнях оголошувалась перерва.

Судова колегія зазначає, що в судовому засіданні 11.05.2026 представник відповідача повідомив суд апеляційної інстанції про здійснення реорганізації підприємства шляхом зміни організаційно-правової форми відповідача.

Колегія суддів, перевіривши наявні в ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості щодо відповідача, дійшла до наступного висновку.

Відповідно до приписів ст. 52 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Як вбачається з відомостей ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 21.04.2026 відбулось перетворення Державного підприємства "Гарантований покупець" в Акціонерне товариство «Гарантований покупець» з тим самим кодом ЄДРПОУ.

Частиною першою статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 108 ЦК України встановлено, що перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов`язки попередньої юридичної особи.

З відомостей з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлено, що АТ «Гарантований покупець» є правонаступником прав та обов`язків ДП "Гарантований покупець".

Відповідно до частини 6 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у разі перетворення юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті перетворення, та державна реєстрація новоутвореної юридичної особи. Перетворення вважається завершеним з дати державної реєстрації новоутвореної юридичної особи.

Згідно з статтею 52 ГПК України, у разі припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Таким чином, оскільки перетворення є одним із видів правонаступництва, враховуючи наведені приписи ЦК України та ГПК України, судова колегія дійшла до висновку про наявність підстав для проведення заміни відповідача ДП "Гарантований покупець" його правонаступником - АТ «Гарантований покупець».

02.09.2026 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, у якому останній просить зупинити апеляційне провадження у справі № 910/10370/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11540/25. В обґрунтування клопотання відповідач вказав, що з метою правильного вирішення справи необхідним є врахування висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за результатами перегляду справи № 910/11540/25 щодо правозастосування положень абз. 3 пп. 12 (пп. 13) п. 1 постанови НКРЕКП № 332 та абз. 2 п. 11.4. Глави 11 Порядку № 641, зокрема задля забезпечення єдності судової практики, як гарантії забезпечення принципу правової визначеності.

Щодо клопотання відповідача про зупинення провадження у справі колегія суддів зазначає, що в силу ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Так, з огляду на вказані приписи суд має право, втім не зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Крім того, відповідачем не наведено вмотивованих аргументів неможливості здійснення апеляційного розгляду цієї справи до перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11540/25, зокрема зважаючи на дискреційне право суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги в постанові зазначити відповідні висновки з посиланням на норми права, якими керувався останній при здійсненні апеляційного перегляду справи.

З вказаних процесуальних підстав колегією суддів відмовлено у задоволенні відповідного клопотання відповідача.

У судовому засіданні 07.09.2026 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити. Підтримав представник відповідача й клопотання про зупинення провадження у справі.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив оскаржуване рішення в відповідній частині залишити без змін. Висловив представник позивача й позицію про відсутність підстав для зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 07.09.2026 судом апеляційної інстанції оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та його проголошення 09.09.2026.

У судове засідання 09.09.2026 з`явились представники сторін.

Апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні 07.09.2026, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 02.08.2019 між відповідачем як покупцем і позивачем як виробником електроенергії за зеленим тарифом було укладено договір № 478/01 (скорочено - Договір).

До Договору сторонами неодноразово вносилися зміни додатковими угодами: № 1916/01 від 18.12.2019, № 204/012/20 від 14.02.2020, № 420/01/20 від 12.03.2020, № 594/01/21 від 16.02.2021, № 1650/01/23 від 30.05.2023, № 967/07./24 від 26.01.2024, № 5792/07/24 від 04.09.2024, № 7972/07/24 від 30.12.2024.

Відповідно до п. 1.1 Договору виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", вказаним Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Згідно п. 2.4 Договору продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

За п. 2.5 Договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

Відповідно до пункту 10.1 вищевказаного Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. Сторони щомісяця укладали відповідні акти про купівлю-продаж електричної енергії.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку (п. 3.1 Договору).

За умовами пунктів 3.2, 3.3 Договору розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ. Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Пунктом 4.5 Договору визначено, що гарантований покупець зобов`язаний: купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за "зеленим" тарифом електричну енергію; нараховувати розмір відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії виробнику за "зеленим" тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.

Згідно п. 7.4 Договору якщо виробник за "зеленим" тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії, i регулятор вже встановив "зелений" тариф виробнику, договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу (до 01 січня 2030 року).

На виконання умов Договору позивач виробив та поставив відповідачу (передав через точку приєднання) у періоди за жовтень 2021 року та з лютого по грудень 2022 року, а відповідач прийняв електричну енергію.

Факт поставки електричної енергії, її обсяг та вартість підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії за періоди: за жовтень 2021 року та з лютого по грудня 2022 року, які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств, а саме до матеріалів справи надано:

- Акт купівлі-продажу електроенергії від 31.10.2021 за жовтень 2021 року на суму 7377373,52 грн (в тому числі 1229562,25 грн ПДВ);

- Акт купівлі-продажу електроенергії від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 204777263 грн (в тому числі 341295,44 грн ПДВ);

- Акт купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 2899182,65 грн (в тому числі 483197,11 грн ПДВ);

- Акт купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 2845729,03 грн (в тому числі 474288,17 грн ПДВ);

- Акт купівлі-продажу електроенергії від 30.04.2022 за квітень 2022 на суму 5543368,67 грн (в тому числі 923894,78 грн ПДВ);

- Акт купівлі-продажу електроенергії від 31.05.2022 за травень 2022 року на суму 7174015,92 грн (в тому числі 1195669,32 грн ПДВ);

- Акт купівлі-продажу електроенергії від 30.06.2022 за червень 2022 року на суму 5354617,09 грн (в тому числі 892436,18 грн ПДВ);

- Акт купівлі-продажу електроенергії від 31.07.2022 за липень 2022 року на суму 10404215,80 грн (в тому числі 1734035,97 грн ПДВ);

- Акт купівлі-продажу електроенергії від 31.08.2022 за серпень 2022 року на суму 8869036,28 грн (в тому числі 1478172,71 грн ПДВ);

- Акт купівлі-продажу електроенергії від 30.09.2022 за вересень 2022 року на суму 5298667,58 грн (в тому числі 883111,26 грн ПДВ);

- Акт купівлі-продажу електроенергії від 31.10.2022 за жовтень 2022 року на суму 6813409,21 грн (в тому числі 1135568,20 грн ПДВ);

- Акт купівлі-продажу електроенергії від 30.11.2022 за листопад 2022 року на суму 1128444,80 грн (в тому числі 188074,13 грн ПДВ);

- Акт купівлі-продажу електроенергії від 31.12.2022 за грудень 2022 року на суму 1580412,24 грн (в тому числі 263402,04 грн ПДВ).

При цьому, сторонами не заперечується факт надання позивачем на підставі Договору відповідачу електроенергії за спірні періоди на вказані у актах обсяги та суми.

Позивач у позові зазначав, що відповідач почав порушувати строки виконання грошового зобов`язання - порядок розрахунків перед позивачем, а заборгованість відповідача має постійний характер.

Заявляючи позовні вимоги позивач вказував, що станом на 31.12.2024 заборгованість за аналогічний період становила 260 601,32 грн за жовтень 2021 року та 31 377 147,02 грн за 2022 рік, а саме: жовтень 2021 року в сумі 260 601,32 грн, лютий 2022 року в сумі 417645,37 грн, березень 2022 року в сумі 2377302,23 грн, квітень 2022 року в сумі 2806856,27 грн, травень 2022 року в сумі 5993122,97 грн, червень 2022 року в сумі 4074461,29 грн, липень 2022 року в сумі 7217835,81 грн, серпень 2022 року в сумі 4858279,50 грн, вересень 2022 року в сумі 2088255,36 грн, жовтень 2022 року в сумі 1261405,72 грн, листопад 2022 року в сумі 79954,03 грн, грудень 2022 року в сумі 202028,47 грн.

У 2025 році відповідачем було частково погашено борг шляхом зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог (акти зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 11.04.2025 та 14.04.2025).

Станом на момент подачі позову, сума основного боргу за поставлену позивачем відповідачеві електроенергію в 2022 році складає 18683378,90 грн, з якого за: лютий 2022 року - 122596,21 грн березень 2022 року - 844478,56 грн квітень 2022 року - 113790,73 грн травень 2022 року - 4518499,45 грн червень 2022 року - 1343399,05 грн липень 2022 року - 5225020,99 грн, серпень 2022 року - 3729160,10 грн, вересень 2022 року - 1482498,35 грн, жовтень 2022 року - 1101906,99 грн, грудень 2022 року - 202 028,47 грн.

Через систему "Електронний суд" місцевого господарського суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат (а.с. 1 - 5 т. 2).

Так, у своїй заяві про зменшення розміру позовних вимог позивач зазначає, що з урахуванням норм права, що діяли на момент затвердження відповідною постановою НКРЕКП №641 від 26.04.2019 вартості послуг, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок за поставку позивачем електричної енергії у наступні строки:

- жовтень 2021, лютий 2022, березень 2022, квітень 2022, травень 2022, червень 2022 до 14.09.2022 (включно);

- липень 2022 до 23.09.2022 (включно);

- серпень 2022 до 17.03.2023 (включно);

- вересень - листопад 2022 року до 22.05.2024 (включно);

- грудень 2022 до 16.05.2024 (включно).

Таким чином, здійснивши коригування розрахунку інфляційних нарахувань та 3% річних, з урахуванням постанов Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, позивач дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем складається з наступного: 18 683 378,90 грн - сума основного боргу, 5 076 193,56 грн - інфляційні втрати, 1 434 284,57 грн - 3% річних від простроченої суми.

Судом першої інстанції зазначена заява прийнята до розгляду.

Тому, судова колегія враховує, що спір у цій справі підлягав вирішенню саме з сум, які заявлені позивачем у заяві про зменшення позовних вимог.

Відповідач проти позову заперечував та посилався на наявність відкладальної обставини при проведенні розрахунків за договором.

За твердженнями відповідача позивач має перед ним заборгованість у сумі 3963729,45 грн з яких: 3960425,54 грн за послугу з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця, 3303,91 грн за послугу з відшкодування вартості відхилення, а тому, на думку відповідача, стягнення боргу на вказану суму не підлягає.

Відповідач не погоджувався й з розрахунками 3% річних, інфляційних втрат та пені, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку цих сум не було враховано часткові оплати відповідачем та підписання сторонами актів зарахування зустрічних однорідних вимог. Також відповідач зауважував, що позивачем не враховано, що кінцевий розрахунок має здійснюватися після дати оприлюднення постанови НКРЕКП про затвердження вартості послуги.

Відповідач посилався на наявність значної заборгованості у ПрАТ НАК "Укренерго" перед відповідачем, що зумовлює обставини виникнення боргу відповідача перед іншими контрагентами.

Відповідач вказував й те, що він має право на зменшення розрахунків з позивачем, оскільки станом на 27.08.2025 останній має перед відповідачем заборгованість у сумі 2279129,24 грн з яких: 2151863,81 грн частка відшкодування врегулювання небалансу, 127265,43 грн вартість відхилення. Посилаючись на постанову НКРЕКП №652 від 03.04.2024 відповідач стверджує, що має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим тарифом" на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання електричної енергії та вартості відхилення.

Подібні за змістом доводи та заперечення наведені сторонами у апеляційній скарзі та відзиві на неї відповідно.

У межах фактичних обставин справи, що розглядається, колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини щодо стягнення боргу за поставлену електричну енергію та застосування наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань, регулюються нормами ЦК України та ГК України (норми якого були чинними на час виникнення спірних правовідносин), Законом України «Про ринок електричної енергії» та відповідними підзаконними нормативними актами.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У силу ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 ЦК України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 193 ГК України (норми якого були чинними на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність на підставі Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025, який 28.08.2025 введено в дію) встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії", гарантований покупець електричної енергії (далі - гарантований покупець) - суб`єкт господарювання, що відповідно до цього Закону зобов`язаний купувати електричну енергію у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників за аукціонною ціною та виконувати інші функції, визначені законодавством.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", "зелений" тариф - спеціальний тариф, за яким закуповується електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики, зокрема на введених в експлуатацію чергах будівництва електричних станцій (пускових комплексах), з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 № 641 затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Відповідно до п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Згідно з п. 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ч. 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

За ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

З огляду на фактичні обставини справи та характер правовідносин сторін, враховуючи вимоги п. 10.4 Порядку та зазначену вище Постанову НКРЕКП відповідач повинен був здійснити остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням товариству 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Рішеннями НКРЕКП затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої Гарантованим покупцем у наступні періоди:

- постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09.09.2022 №1117 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у жовтні 2021 року та у лютому-червні 2022 року";

- постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 20.09.2022 №1190 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2022 року";

- постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2023 №473 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у серпні 2022 року";

- постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.04.2024 №858 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у січні, лютому та липні - вересні 2023 року";

- постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 08.05.2024 №896 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" грудні 2022 року, у березні - червні 2023 року та у листопаді та грудні 2023 року";

- постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 15.05.2024 № 946 "Про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у вересні - листопаді 2022 року та у жовтні 2023 року".

Як вже зазначалось, на виконання Договору позивач поставив, а відповідач прийняв електроенергію протягом 2022 року згідно актів купівлі-продажу електроенергії за вказаний розрахунковий період, підписаних представниками сторін без зауважень.

Наявність боргу відповідача перед позивачем за Договором за спірні періоди у сумі 18683378,90 грн підтверджується матеріалами справи, доказів сплати вказаної суми до матеріалів справи не надано.

З огляду на наведене, судова колегія висновується про правильність висновків місцевого господарського суду щодо задоволення позову в цій частині.

Щодо посилань відповідача про те, що при вирішенні питання щодо розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію, слід керуватись нормативно-правовими актами, які встановлювали та встановлюють регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів у ці періоди, зокрема, наказами Міненерго від 28.03.2022 № 140, який був чинний до 05.07.2022 та № 206 від 16.06.2022, то колегія суддів зазначає таке.

На час настання строку оплати вартості електроенергії за заявлений позивачем період, наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 "Про розрахунки на ринку електричної енергії", - втратив чинність. У свою чергу, наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим» тарифом, як і попередній наказ, жодним чином не обмежує право позивача на отримання повної вартості проданої енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з Порядком. Даний нормативно-правовий акт не обмежує розмір виплат, які підлягають перерахуванню продавцям енергії за "зеленим» тарифом при здійсненні ними остаточних розрахунків.

У постанові від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погодилася з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини 8 статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, наказу № 206. Згідно з цими висновками, положення наказу № 206 не змінюють і не припиняють обов`язок ДП "Гарантований покупець" здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 641.

Відтак, об`єднана палата Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від висновку щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, наказу № 206, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22, з урахуванням уточнення такого змісту:

- накази № 140 та № 206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань Гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

- накази не звільняють ДП "Гарантований покупець" від обов`язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані вище накази не є підставою для Гарантованого покупця не виконувати грошове зобов`язання, передбачене умовами договору.

Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені Порядком № 641. Відтак, відповідні доводи скаржника відхиляються судовою колегією через їх недоведеність.

У частині доводів відповідача щодо права на зменшення розрахунків та наявності заборгованості позивача з врегулювання небалансів, то судовою колегією вказується таке.

Постановою НКРЕКП від 03.04.2024 № 652, абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" викладено у такій редакції: "Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення".

Водночас, ці положення не звільняють відповідача від обов`язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідним договором.

Норма абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332, якою відповідачу надано право зменшити рівень розрахунків із продавцем електричної енергії за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, може бути застосована у позапроцесуальному порядку, зокрема, шляхом укладення відповідного правочину, в результаті якого відбулося б зарахування зустрічних однорідних вимог й у позивача відпали б підстави позову у відповідній частині.

Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", гарантований покупець та виробник за "зеленим" тарифом при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право проводити зарахування зустрічних однорідних вимог між собою за взаємною згодою сторін, у тому числі мають право здійснювати зарахування зустрічних однорідних вимог щодо заборгованості за відпущену електричну енергію за "зеленим" тарифом та заборгованості виробників за "зеленим" тарифом з оплати частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця.

В межах вказаного колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2025 року в cправі № 910/12271/24, в якій зазначено, що суд апеляційної інстанції у цій справі стосовно доводів відповідача про наявність у позивача заборгованості перед відповідачем за послуги з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії, відхиляючи його доводи про необхідність застосування приписів постанови НКРЕКП від 03.04.2024 № 652 "Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", якою абзац 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 викладено у такій редакції: "Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення", зазначив про те, що положення вказаної постанови не звільняють підприємство від обов`язку здійснення ним повної оплати придбаної електричної енергії за відповідними договорами, а відповідні положення постанови НКРЕКП від 03.04.2024 № 652 набрали чинності з дня її прийняття.

У постанові Верховного Суду від 23.09.2025 у справі № 910/7880/24, залишаючи без змін судові рішення про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТГ Солар 5" про стягнення з ДП "Гарантований покупець" основного боргу, 3% та інфляційних втрат, суд зазначав, що суди попередніх інстанцій установили відсутність підстав для зменшення суми боргу на існуючу суму заборгованості позивача перед відповідачем за послуги з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, оскільки таке право згідно з абзацом 3 підпункту 13 пункту 1 постанови № 332 відповідачем не реалізовано, а доказів зустрічного зарахування сторонами не надано. Суд вказував на відсутність підстав втручатися у договірні відносини сторін та самостійно зменшувати суму заявленої заборгованості, навіть у випадку визнання позивачем боргу в цій частині. Суд звернув увагу відповідача на те, що він не позбавлений права в судовому порядку стягнути з позивача суму боргу за послуги з неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії в межах окремого позовного провадження. З огляду на встановлені судами у справі № 910/7880/24 обставини, аргументам відповідача щодо наявності у нього права на зменшення рівня розрахунків з позивачем на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, було надано судом першої інстанції належну правову оцінку та з урахуванням встановлених фактичних обставин щодо не реалізації відповідачем цього права, такі доводи мотивовано відхилені судом. Верховний Суд у справі № 910/7880/24 звернув увагу на те, що такі висновки місцевого господарського суду повністю узгоджуються з підставами відхилення аналогічних аргументів ДП "Гарантований покупець" судами у справі № 910/6904/24 з подібними правовідносинами, правильність та обґрунтованість чого підтвердив Верховний Суд у постанові від 14.08.2025, ухваленій у зазначеній справі.

Також судовою колегією враховується, що відповідний пункт постанови НКРЕКП не підлягає застосуванню, оскільки спірна сума була закрита по Актах зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 11.04.2025 та 14.04.2025.

Отже, на підставі вищезазначеного, колегією суддів відхиляються відповідні аргументи апелянта, як необґрунтовані.

Стосовно аргументів відповідача про те, що зобов`язання Гарантованого покупця перед позивачем за спірні розрахункові місяці, на його думку, начебто не виникли, в зв`язку з тим, що НЕК "Укренерго" не сплатило послугу в повному обсязі, суд апеляційної інстанції вказує таке. Правовідносини, які виникають за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, та правовідносини, які виникають за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов`язаність, є самостійними зобов`язаннями, з самостійними предметами та суб`єктами.

Крім того, як умовами договору, що погоджені сторонами в добровільному порядку та є обов`язковими для виконання, так і положеннями чинного законодавства не передбачена можливість зміни строку виконання відповідачем зобов`язань по оплаті товару через зміну обставин, зокрема через те, що відповідач не має можливості забезпечити повну оплату електричної енергії за "зеленим" тарифом, оскільки в даний момент відповідач недоотримує кошти від НЕК "Укренерго" в якості оплати послуги.

Тому, відповідні твердження відповідача визнаються судовою колегією невмотивованими.

Також позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 5 076 193,56 грн - інфляційних втрат та 1 434 284,57 грн - 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Беручи до уваги те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами позивача, а інфляційні нарахування виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

Інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання.

Таким чином, зобов`язання зі сплати як 3% річних, як і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.0.2020 у справі № 910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19).

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 зазначив, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем). Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постановах від 12.10.2023 у справі 308/3956/15-ц та від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3% річних з`ясовано, що останнім допущено арифметичні помилки.

Зокрема, Товариством невірно визначено момент виникнення зобов`язання з урахуванням приписів Порядку № 641 та дат оприлюднення постанов Регулятора про затвердження вартості послуг за спірний період.

Згідно наданого відповідачем контррозрахунку втрат від інфляції та 3% річних, втрати від інфляції складають 4 872 330,17 грн, а 3% річних становлять 1 419 921,20 грн.

При цьому, під час апеляційного розгляду в судовому засіданні 07.09.2026 представник позивача визнав правильність здійсненого відповідачем контррозрахунку втрат від інфляції та 3% річних.

Здійснивши перерахунок втрат від інфляції та 3% річних за період з 16.09.2022 по 15.08.2025, судова колегія висновується, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 4 872 330,17 грн інфляційних втрат та 1 419 921,20 грн 3% річних (в наведеному колегія суддів також враховує дані контррозрахунку втрат від інфляції та 3% річних здійсненого відповідачем).

За вказаного, судовою колегією зазначається про наявність підстав для зміни оскаржуваного рішення в частині втрат від інфляції та 3% річних.

Стосовно стягнення місцевим господарським судом з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 44 831,82 грн, колегія суддів зазначає таке.

У позові позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 558 087,13 грн.

До початку розгляду справи по суті від позивача надійшла заява про долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу, в якій визначено остаточну суму понесення таких витрат в розмірі 200 000,00 грн.

Відповідач надав свої заперечення щодо заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, вважавши їх неспівмірними із складністю справи та завищеними.

Згідно статті 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку (ч. 6 ст. 129 ГПК України).

Одночасно, за змістом частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).

Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, де зазначено, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

На підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що на підтвердження своїх витрат на послуги адвоката позивач надав копії таких доказів: договір про надання правової (правничої) допомоги № 02/06-ЕС від 02.06.2025 укладений між позивачем та адвокатом Марковою Т.Л.; акт приймання-передачі правової допомоги від 10.11.2025 на суму 200000 грн; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4444/10; ордер серії АІ №1976383 від 19.08.2025.

Так, між адвокатом Марковою Т.Л. (адвокат; виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ САН" (клієнт; замовник) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 02.06.2025 за № 02/06ЕС (далі - договір), предметом якого є надання правової допомоги клієнту щодо консультування з правових питань, підготовки, подання процесуальних та інших документів та представництва її інтересів у господарських судах всіх інстанцій за позовом ТОВ "ЕНЕРДЖІ САН" до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості за Договором від 02.08.2019 № 478/01.

Відповідно до п. 4.2. договору вартість послуг (гонорар) є фіксованою і становить 2% від суми позову, але не менше 558 087,13 грн та сплачується у строки узгоджені сторонами додатково.

10 листопада 2025 року між сторонами договору був підписаний Акт приймання-передачі правничої допомоги, де визначено вартість правових послуг (гонорару) 200 000 грн.

На день розгляду справи Маркова Т.Л. є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 444/10 від 27.01.2011.

Щодо зазначеного, колегія суддів вказує, що цей спір відноситься до категорії спорів, що виникають у зв`язку з неналежним виконанням договорів і регулюються виключно нормами Цивільного кодексу України, а також з даних правовідносин наявна значна кількість судових рішень Верховного Суду, що не потребує дослідження і застосування адвокатом великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, оскільки дана справа є звичайним розрахунковим спором.

Судова колегія звертає увагу, що в даному випадку судом першої інстанції обґрунтовано враховано критерії визначення розміру витрат на правничу допомогу, зокрема розумності, співмірності та пропорційності.

При цьому, беручи до уваги фактичні обставини справи, на переконання судової колегії місцевий господарський суд дійшов вмотивованого висновку про необхідність у зменшенні розміру заявленої до стягнення суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 45 000 грн.

В свою чергу, з урахуванням факту пропорційного задоволення позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що стягненню з відповідача підлягають витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 44 831,82 грн.

Поряд із цим, судовою колегією зазначається, що за п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, з огляду на приписи ч.ч. 1, 2, 3 ст. 124, ч.ч. 5, 6 ст. 129 ГПК України, зважаючи на зазначені вище докази, що підтверджують надання виконавцем правничої допомоги клієнту, суд апеляційної інстанції, з урахуванням поданих позивачем заперечень щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, висновується, що позивачем подано належні докази в обґрунтування обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, виконаних адвокатом та понесених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, зважаючи на зміну оскаржуваного рішення в частині втрат від інфляції та 3% річних, а тим самим часткового задоволення позовних вимог у відповідній частині, приймаючи до уваги правила, визначені п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанцій у сумі 44 608,50 грн, із заявлених 200 000 грн, виходячи з 99,13% розміру задоволених позовних вимог та враховуючи висновки про необхідність зменшення розміру заявленої до стягнення суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 45 000 грн, що відповідає критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру.

Беручи до уваги вищевказане, колегією суддів критично оцінюються доводи апелянтів щодо помилковості висновків місцевого господарського суду про необхідність зменшення розміру заявленої до стягнення суми понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 45 000 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.10.2010 у справі «Трофимчук проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, суди мають належним чином зазначати підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникли при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

За висновками судової колегії, доводи апелянта про те, що при ухваленні судом першої інстанції оскаржуваного рішення в задоволеній частині мало місце: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

За п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, нез`ясування обставин, що мають значення для справи.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені відповідачем у апеляційній скарзі частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржуване рішення підлягає зміні в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат, а також судового збору і витрат на професійну правничу допомогу, а апеляційна скарга, - частковому задоволенню.

В іншій частині (щодо основного боргу в розмірі 18 683 378,90 грн) рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі № 910/10370/25 залишається без змін.

Згідно ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору, в т.ч. судових витрат понесених позивачем в суді першої інстанції пропорційно розміру всіх задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача - Акціонерне товариство «Гарантований покупець».

Керуючись ст.ст. 129, 269, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 275, 276, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі № 910/10370/25 - задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі № 910/10370/25 в частині стягнення 3% річних, інфляційних втрат, судового збору і витрат на професійну правничу допомогу - змінити, виклавши резолютивну частину рішення у вказаних межах в наступній редакції:

«Стягнути з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код - 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ САН" (адреса: 03127, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 100/2; ідентифікаційний код - 41310560) 4 872 330,17 грн (чотири мільйони вісімсот сімдесят дві тисячі триста тридцять гривень 17 копійок) інфляційних втрат, 1 419 921,20 грн (один мільйон чотириста дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот двадцять одна гривня 20 копійок) 3% річних, а також 299 696,04 грн (двісті дев`яносто дев`ять тисяч шістсот дев`яносто шість гривень 04 копійки) судового збору та 44 608,50 грн (сорок чотири тисячі шістсот вісім гривень 50 копійок) витрат на професійну правничу допомогу».

3. В іншій частині (щодо основного боргу в розмірі 18 683 378,90 грн) рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 у справі № 910/10370/25 - залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРДЖІ САН" (адреса: 03127, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 100/2; ідентифікаційний код - 41310560) на користь Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код - 43068454) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції - 810,65 грн (вісімсот десять гривень 65 копійок).

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання п.п. 2, 4 цієї постанови Північного апеляційного господарського суду.

6. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.10.2026.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.А. Корсак

О.О. Євсіков